АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Зміст теми заняття. Ортопедичне лікування пацієнтів - має на увазі не тільки відновлення анатомічної форми коронкових частин зубів

Ортопедичне лікування пацієнтів - має на увазі не тільки відновлення анатомічної форми коронкових частин зубів, зубних рядів, вибіркове пришліфовування твердих тканин коронкових частин зубів, шинування зубів, зубних рядів, але й реабілітацію функцій відкушування, жування, ковтання, естетичних норм посмішки, обличчя та дикції.

Пародонт - комплекс тканин, які мають генетичну і функціональну спільність, яка включає ясна, окістя, кістку альвеоли, періодонт, цемент кореня.

Артикуляція в ортопедичній стоматології - всі положення нижньої щелепи щодо верхньої, які виникають у процесі природних переміщень нижньої щелепи.

Основні положення нижньої щелепи, які мають істотне значення в клінічній практиці ортопедичної стоматології:
а) функціональний спокій;
б) центральне співвідношення або центральна оклюзія;
в) функціональні оклюзії, ексцентричні оклюзії.

Під оклюзією розуміють змикання або контакт між зубними рядами або окремими зубами верхньої та нижньої щелеп - варіант артикуляції.

Прикус - вид просторового положення зубних рядів відносно один одного в центральній оклюзії.

Травматична оклюзія - змикання зубів, зубних рядів, що супроводжується травмою пародонту.

Травма пародонту - прискорене односпрямоване, подовжений у часі жувальний тиск.

Травматичний вузол - гостра недостатність пародонту, яка виявляється при мінімальному жувальному тиску і патологічній рухливості зубів.

Прямий травматичний вузол - прояв травматичної оклюзії у ділянці зубного ряду безпосередньо (прямо) пов'язаному з недостатністю пародонту в даній ділянці.

Відбитий травматичний вузол - прояв травматичної оклюзії у ділянці зубного ряду безпосередньо, прямо не пов'язаний з недостатністю пародонту в даній ділянці, але є наслідком анатомічних змін інших ділянок зубного ряду.
Первинна травматична оклюзія розвивається на тлі інтактного пародонту через дії надмірної за величиною і / або напрямку функціональної оклюзії: супероклюзійних контактів на реставраціях коронкових частин зубів, вкладках, коронках, нераціонально розташованих плечей кламерів, нераціонального ортодонтичного лікування, зубощелепних аномалій і деформацій, підвищеної стертості твердих тканин зубів, дефектів зубних рядів. Особливістю первинної травматичної оклюзії є локальність поширення пародонтиту в зубному ряді. Патологічні зміни в пародонті виникають в області обмеженої ділянки зубного ряду.

Вторинна травматична оклюзія - первинно вражений пародонт, частіше в області всіх зубів, хоча ступінь вираженості патологічних змін може бути різною на окремих ділянках зубних рядів.

Класифікація захворювань пародонту Н.Ф. Данилевського розглянута і затверджена спеціальною республіканською конференцією стоматологів України (1994). Рекомендована до використання всіма стоматологічними та навчальними закладами України.

I. ЗАПАЛЬНІ

Папіліт, гінгівіт

Форма: катаральний, гіпертрофічний, виразковий, атрофічний.
Перебіг: гостре, хронічне.
Глибина ураження: м'які тканини, остеопороз міжальвеолярних перегородок.
Поширеність процесу: обмежений, дифузний.

Локалізований пародонтит.

Форма: катаральний, гіпертрофічний, виразковий, атрофічний.
Перебіг: гостре, хронічне.
Глибина ураження: м'які тканини і альвеолярна кістка.
Ступінь розвитку: початкова, перша ступінь, друга ступінь, третя ступінь.
Поширеність процесу: обмежений.

II. ДИСТРОФІЧНІ - ЗАПАЛЬНІ

Генералізований пародонтит

Перебіг: хронічний, загострений, стабілізація.
Ступінь розвитку: початкова, перша ступінь, друга ступінь, третя ступінь.

Поширеність процесу: дифузне ураження пародонту.

Пародонтоз

Перебіг: хронічне.
Ступінь розвитку: початкова ступінь, І ступінь, II ступінь, III ступінь.

Поширеність процесу: дифузне ураження пародонту.

III. ПРОГРЕСУЮЧІ ІДІОПАТИЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Супроводжуючі захворювання крові: лейкоз, циклічна нейтропенія, гранулоцітоз.
Гістіоцитоз X: хвороба Леттера-Зіве, хвороба Хенда-Шюллера-Крісчена, еозинофільна гранульома (хвороба Таратинова).
Супроводжуючі порушення обміну: хвороби Німанна-Піка, Гоше, Дауна, синдром Папійна-Лефевра, акаталазія, десмодонтоз.

IV. ПРОДУКТИВНИЙ ПРОЦЕС (пародонтоми)

Доброякісні, злоякісні.
Місцеві фактори пародонтиту: над-і підясеневі зубні відкладення, приясеневі каріозні порожнини, порушення міжзубних контактів, дрібний присінок порожнини рота, потужні тяжі слизової оболонки, аномалії прикріплення вуздечок, аномалії прикусу, нераціональні ортопедичні конструкції.

Загальні фактори пародонтиту:

Гіпо-та авітамінози (С, В, А, Е), атеросклеротичні зміни судин пародонту, зниження реактивності організму, ендокринні порушення, захворювання ШКТ, хвороби крові (анемія, лейкемія, нейтропенія), психосоматичні розлади (депресії, стреси), прийом лікарських препаратів (транквілізатори, імунодепресанти та ін.), генетична схильність, функціональні стани (вагітність, пубертатний період).

Основні симптоми пародонтиту:

- симптоматичний гінгівіт;
- пародонтальні кишені;
- прогресуюча резорбція альвеолярної кістки;
- травматична оклюзія;
- рухливість зубів;
- над-і підясеневі зубні відкладення.

Початкова ступінь:
- катаральне запалення сосочків і крайових ясен;
- пародонтальні кишені до 1-1,5 мм;
- м'який зубоясеневий наліт, над-і підясеневий камінь;
- на рентгенограмі деструкція кортикальної пластинки верхівок між альвеолярних

перегородок, остеопороз міжальвеолярних перегородок, розширення періодонтальної

щілини.

Перша ступінь:
- симптоматичний гінгівіт;
- пародонтальні кишені 1-3 мм з серозно-гнійним ексудатом;
- рухливість зубів I ступеня;
- оголення шийок зубів;
- рентгенологічно: картікальна пластинка вершин міжальвеолярних перегородок
відсутня, резорбція кістки міжальвеолярної перегородки на 1/3, остеопороз
губчастої речовини.

Друга ступінь:
- симптоматичний гінгівіт;
- над-і підясеневі зубні відкладення;
- пародонтальні кишені глибиною 3-4 мм;
- рухливість зубів I- II ступеня;
- травматична оклюзія виражена помірно;
- рентгенологічно: резорбція тканин межальвеолярной перегородки на 1/2,
розширення періодонтальної щілини та остеопороз губчастої кістки;
- можлива наявність кісткових кишень.

Третя ступінь:
- глибина пародонтальних кишень 8 мм і більше;
- можливі розростання з пародонтальних кишень грануляцій в різних напрямках;
- зміщення зубів;
- рухливість.

У нормі пародонт кожного зуба має певну витривалість.
Ця витривалість визначається тим тиском, який кожен зуб може витримувати до появи больового відчуття. Саме ці дані лягли в основу одонтопародонтограми.
Витривалість кожного зуба була вивчена за допомогою гнатодинамометрії.
Для полегшення роботи для кожного зуба були виведені коефіцієнти: для цього всі отримані дані співвідносили зі значенням витривалості пародонту для других верхніх і всіх нижніх різців.

У нормі, на думку В.Ю. Курляндського, пародонт зубів використовує тільки половину своєї потужності, залишаючи 50 % резервних сил. В.Ю.Курляндский вважав, що зі зменшенням кісткової тканини пропорційно знижується здатність пародонту протистояти прикладеним навантаженням і представляв це як чисто арифметичний процес.

Одонтопародонтограму використовують для вибору конструкції протезу (знімний або мостоподібний протез, кількість опорних зубів). Для цього відомості про глибину пародонтальної кишені, отримані при клінічному обстеженні та за даними рентгенограми, заносять в таблицю і для кожного зуба визначають коефіцієнт виносливості. Після цього можна обчислити, наприклад, число опорних зубів, необхідних для протезування мостоподібним протезом.

Мостоподібний протез в жувальній групі зубів можна створити при сумі:
- коефіцієнтів витривалості пародонту опорних зубів не менш 4,75 одиниць;
- у фронтальній групі зубів нижньої щелепи - не менше 3,5 одиниць;
- у фронтальній групі зубів верхньої щелепи - не менше 3 одиниць.

Основні вимоги до лікування захворювань пародонту

Лікування має бути комплексним. Це означає, що в плані лікування слід передбачити методи та засоби, спрямовані на усунення симптомів захворювання, нормалізацію стану тканин пародонту і вплив на організм хворого в цілому, тобто правильне поєднання місцевого та загального лікування:
- необхідна сувора індивідуалізація комплексної терапії з урахуванням виду, тяжкості
захворювання та особливостей клінічного перебігу, а також загального стану хворого;
- обґрунтований вибір методів і засобів впливу на вогнище в пародонті та організм
хворого в цілому;
- дотримання правильної послідовності застосування різних методів і засобів

комплексної терапії;
- в період ремісії проводити повторні курси лікування з метою профілактики
загострення хронічного процесу;
- передбачити проведення реабілітаційних заходів;
- організація диспансеризації.

Серед методів, що використовуються в ортопедичної стоматології необхідно вказати наступне:
- вибіркове пришліфовування;
- тимчасове шинування;
- ортопедичні прийоми.
- застосування постійних шинуючих апаратів і протезів;
- безпосереднє протезування і шинування.

Ортопедичні методи, які застосовуються для лікування захворювань пародонту, дозволяють зняти запальні явища, поліпшити кровообіг і трофіку тканин за рахунок усунення патологічної рухливості, нормалізації оклюзійних співвідношень, зняття травмуючої дії жувального тиску.

Теоретичні основи - застосування цих методів, підтверджені клінічними спостереженнями, полягають у наступному:
- при пародонтиті є порушення гістофункціональної кореляції зуба з навколишніми тканинами;
- деструкція тканин пародонту веде до зменшення площі зв'язкового апарату і стінок альвеол;
- зміні топографії стиснення і розтягування під навантаженням;
- збільшення питомого тиску на тканини;
- зміни характеру деформації волокон і кісткової тканини за рахунок зміни
напряму просторового зміщення кореня зуба.

Динамічна функція жування змінена, але є додатковим чинником впливу зовнішнього середовища па тканини пародонту.
Існує тісний зв'язок між функцією жування і кровообігом в тканинах пародонту.

Зміна функцій жування обумовлює порушення гістофункціональних кореляцій в системі зуб - пародонт, що виявляється порушенням кровообігу за рахунок змін тонусу судин, розвитку реактивної, а потім застійної гіперемії.

Під терміном "травми", " перевантаження" пародонту і " травматична оклюзія " слід розуміти таку зміну функцій жування, коли зуб або група зубів схильна прискореному, розтягнутому в часі однотипному впливу жувального тиску, що обумовлює збочення судинних реакцій.

Патологічна рухливість зубів у початковій стадії захворювання обумовлена ​​набряком тканин і посилюється деструкцією волоконного апарату та кісткової тканини пародонту.

Деструкція тканин пародонту значно знижує їх витривалість до дії вертикальної та спрямованої під кутом до довгої осі зуба навантаженні, знижує рівень адаптації та компенсації.

Метод виборчого пришліфовування

Методика Дженкельсона

Показання:
Супер контакти при:
- вторинній деформації зубних рядів при вторинній частковій адентії;
- патологічному стиранні;
- захворювання пародонту з нахилом зубів, поворотом зубів навколо осі, появлення
діастем і трем;
- синдром больової дисфункції нижньощелепного суглобу;
- відсутність фізіологічної стертості.

Проводиться виборче пришліфовування:

- після кюретажу, медикаментозного лікування і тимчасового шинування;
- перед клаптиковою операцією і відкритим кюретажем (тобто до хірургічного втручання).

Розрізняють три класи контактів:
- щічні поверхні вестибулярних горбків нижньої щелепи, вестибулярні - ріжучих поверхонь різців і іклів;
- оральні поверхні піднебінних бугрів верхньої щелепи;
- щічні поверхні піднебінних бугрів верхньої щелепи.

Вибіркове прішліфовування проводиться в 4-5 відвідувань в залежності від суперконтактів (якщо контакт 2,5 мм по площі, то 5 відвідувань).

1 відвідування
Копіювальний папір ставиться на верхній щелепі, нижню щелепу при цьому треба рухати назад - дистальна оклюзія. Пришліфовка проводиться по 3 класу краплеподібним або пламенеподібним бором, тобто загострити бугорок, але не знімати сам бугорок. Після цього – рем терапія, фтор - лак, захисні пасти.

2 відвідування

Через 3-5 днів до тижня. Вивірити суперконтакти на нижній щелепі в центральній оклюзії по I класу, горбки не знімати, а шліфувати до 45 градусів, збільшити величину кола екватора, потім клик та різці з вестибулярної сторони. По ріжучому краю можна прибрати тверді тканини, по висоті тільки в одному випадку, якщо один зуб явно нижче інших зубів. Якщо зуб вкоротити, то він все одно буде уходити в суперконтакт.

3 відвідування

Через 10 днів перевірити верхні зуби в центральній оклюзії по 2 класу.

4 відвідування

Через 5-7 днів перевірити контакти в центральній оклюзії по 3 класу.

5 відвідування

Через 10-14 перевіряють всі три класи. Відполірувати тверді тканини, завжди - ремтерапія.

План та організаційна структура заняття

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 554 | Нарушение авторских прав