АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

"Затверджено"

на методичній нараді

кафедри очних хвороб.

(назва кафедри)

Завідувач кафедри

Професор Г.Д. Жабоєдов.

(ПІП, підпис)

«______»________________200__р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Підготував асистент кафедри

Офтальмології, к.м.н. В.В.Кірєєв

Київ 2008

1. Актуальність теми:

Повіки захищають очі від зовнішньої дії, захищають кон’юнктиву та рогівку від висихання. Своєрідні морфологічні особливості будови повік, їх іннервація та кровопостачання визначають своєрідність патології. У загальній структурі очної захворюваності патологія повік становить 10%. У дорослих переважають запальні та пухлинні процеси повік. Рання діагностика захворювань повік сприяє своєчасному розпізнанню, правильному вибору метода лікування, попередженню пухлинного процесу.

Основною функцією сльозового апарата ока, який складається з сльозопродукуючої та сльозовідвідної ланок є адекватне зволоження поверхні ока, що сприяє підтриманню метаболізму рогівкового та кон’юнктивального епітелію, формуванню ідеальної в оптичному відношенні передньої поверхні рогівки, захисту від інфекційних та сторонніх агентів та вільному ковзанню повік по поверхні ока. Патологія сльозового апарату проявляється у вигляді аномалій розвитку та положення, запалень, пухлин та пошкоджень сльозової залози і сльозових шляхів. Хворі з захворюваннями сльозових органів складають 3-6% від числа офтальмологічних хворих. У дітей частіше мають місце аномалії розвитку та запальні процеси в сльозових шляхах (близько 10% всіх випадків патології допоміжного апарату ока).

2. Конкретні цілі:

Студент повинен мати уяву про (а = І):

· Медичне і соціальне значення цієї проблеми

Студент повинен трактувати (а = II):

· Стан шкіри повік;

· Положення повік;

· Амплітуду рухів повік;

· Форму та величину очної щілини;

· Стан пальпебральної частини сльозової залози;

· Стан сльозового струмка;

· Положення сльозових крапок.

Студент повинен схематично зобразити (а = II):

· Шари повік;

• Сльозопродукуючу та сльозовідвідну ланки сльозового апарату.

Студент повинен знати (а = II):

· метод зовнішнього огляду;

· клініку запальних захворювань повік та сльозових органів;

· клініку новоутворень і аномалій положення повік;

· основні принципи лікування хворих із захворюваннями повік;

· клініку, діагностику і принципи лікування гострого та хронічного дакріоциститу дорослих та новонароджених.

Студент повинен класифікувати (а = II):

· Види блефаритів;

Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Хвороби повік

1. Межі повік. Межа верхньої повіки - брова, нижньої повіки - нижній край очної ямки.

2. Положення повік визначається як правильне у випадку, коли їх заднє ребро повністю контактує з передньою поверхнею очного яблука, в результаті чого верхній сегмент рогівки на 1 мм прикритий краєм верхньої повіки, а нижня повіка не доходить до лімба на 1,0-1,5 мм. Неправильне положення повік може бути викликане заворотом, вивором, птозом (істинний або помилковий), ретракцією, атонією, рубцевою деформацією.

Заворотомповіки (ентропіон) зветься клінічний стан при якому з передньою поверхнею рогівки контактує переднє ребро повіки, наслідком чого є травмування поверхні ока віями. Заворот буває однобічний та двобічним, частіше нижніх, рідше верхніх повік.

Виворітповіки (ектропіон) характеризується тим, що остання не прилягає своїм заднім ребром до передньої поверхні очного яблука.

Лагофтальм („заяче око”) – незмикання повік.

Птоз (блефароптоз) – аномально низьке положення верхньої повіки, яке може бути вродженим або набутим. Виділяють три ступені птозу: І (частковий) – верхня повіка прикриває рогівку відповідно верхній третині зіниці, ІІ (неповний) – до половини зіниці, ІІІ (повний) – всю ділянку зіниці.

Ретракція (скорочення) верхньої повіки може бути внаслідок спазму м'яза Мюллера, екзофтальма, гіпертонусу верхнього прямого м'яза, що при тривалому процесі знаходиться в одному блоці з леватором верхньої повіки. При ендокринній офтальмопатії ретракція пов’язана з фібротизацією м'язів і ступінь ретракції з положенням переднього реберного краю вище верхнього лімба є показанням до операції рецесії леватора.

3. Ріст вій. В нормі вії розташовані по передньому ребру верхньої та нижньої повіки у 2-4 ряди, прямі.

Трихіаз – неправильний ріст вій з краю повіки досередини, що є причиною травмування рогівки та кон’юнктиви очного яблука.

Мадароз – відсутність вій.

Поліоз – посивіння вій.

4. Очна щілина. Правильна форма очної щілини мигдалеподібна. Її положення при відкритих повіках – косо-внутрішнє, рідше – горизонтальне. При зімкнених повіках очна щілина формує випуклу донизу дугоподібну лінію. Величина очної щілини у дорослих становить 30 мм, ширина в центрі 8-15 мм. Зовнішній кут в нормі гострий, а внутрішній затуплений підковоподібним вигином.

Блефарофімоз – вкорочення та звуження очної щілини.

Анкілоблефарон, частковий або повний – зрощення країв повік.

Блефарохалязіс – нависання шкіри верхньої повіки над її краєм.

Епікантус – складка шкіри півмісячної форми у внутрішнього кута очної щілини, яка переходить з верхньої повіки на нижню.

Колобома повік – дефект повіки, частіше верхньої, який проходить через всі шари повіки від її краю до брови. Колобома повік завжди своїм широким кінцем звернена до краю повіки.

5. Шкіра повік гладка, тонка, має тілесний колір, легко збирається у складки.

Ксантелазма повік – це відкладення в шкірі вогнищ скупчення холестерину, які виглядають як пласкі плями лимонно-жовтого кольору, що злегка піднімають шкіру над рівнем оточуючої здорової. Частіше ці відкладення знаходять у внутрішнього кута очної щілини як на верхньому, так і на нижньому повіках.

6. Переднє та заднє ребра повік. В нормі переднє ребро округле, заднє – прямокутне. Ширина міжреберного (інтермаргінального) простору в нормі становить 2 мм.

Халязіон – хронічне проліферативне запалення хряща навколо мейбомієвої залози з первинно виниклою закупоркою її протоку та ектазією залози з подальшим проривом секрету в навколишні тканини та формуванням гранульоми.

Мейбоміїт (внутрішній ячмінь) – гостре гнійне запалення мейбомієвої залози.

Ячмінь – гостре запалення волосяного мішочка або сальної залози біля кореня вії.

Блефарит – запалення краю повіки.

Блефарорафія – часткове або повне ушивання очної щілини.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 587 | Нарушение авторских прав