 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Пузирчатка еритематозна (себорейна)
Захворювання проявляється акантолітичними пузирями й еритемато-сквамозними бляшками на себорейних ділянках шкіри. Етіологія і патогенез. - Аутоімунне захворювання, можливе провокування УФО. - Імунологічно мова ніби йде про поєднання листоподібної пузирчатки з червоним вовчаком, оскільки в сироватці крові виявляються антинуклеарні і пемфігус – антитіла. РІФ виявляє відкладення імуноглобулінів в зоні базальної мембрани (як при червоному вовчаку) і між кератиноцитами (як при листоподібній пузирчатці). - Однак всі параметри виявляються не завжди Епідеміологія: - Досить рідкісне захворювання. - хворіють частіше жінки віком від 40 до 50 років. Клінічні прояви: - Спочатку на обличчі і волосистій частині голови з`являються сверблячі, зазвичай симетричні еритемно-сквамозні бляшки, що нагадують червоний вовчак. - На себорейних ділянках бляшки частіше покриті жирними лусочками і нагадують себорейну екзему (дерматит). - Можливе подальше поширення висипань на груди, міжлопаткову ділянку, великі складки та ін. - Через декілька тижнів або років з`являються акантолітичні пузирі, аналогічні листоподібній чи звичайній пузирчатці. - Симптом Нікольського частіше слабо позитивний, крайовий. - Характерна швидка зміна виду висипу. - Спостерігаються випадки трансформації еритематозної пузирчатки в листоподібну, або звичайну пузирчатку і навпаки - Слизові оболонки практично не зазнають ураження. Діагностика: - Біопсія шкіри – гістопатологія подібна до такої, як при листоподібній пузирчатці. - Пряма РІФ в осередках ураження виявляє стрічкоподібне відкладення Ig G – антитіл субепідермально в зоні базальної мембрани (як при червоному вовчаку) і в міжклітинних просторах епідермісу (як при пузирчатці). - В сироватці крові виявляються пемфігус-антитіла (проти десмоглеїну 1) і інколи також антинуклеарні антитіла. - Пемфігоїд – антитіла відсутні. Диференційний діагноз: Себорейна екзема, червоний вовчак, пузирчатка листоподібна, звичайна пузирчатка. Перебіг і прогноз: - Менш тяжкий, ніж при звичайній пузирчатці. - Почасти хронічний (загострення і ремісії) перебіг з поодинокими осередками. Можлива клінічна картина еритематозної пузирчатки, коли клінічна картина не відрізняється від листоподібної пузирчатки. Лікування: - В тяжких випадках системна глюкокортикоїдна чи імуносупресивна терапія. Зовнішньо – глюкокортикоїдна мазі.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 440 | Нарушение авторских прав |