АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ВІРУСНІ ДЕРМАТОЗИ

Вірусні та хронічні пузирні дерматози

для студентів IV курсу медичного факультету

затверджено

на методичній раді кафедри

«21» __________05_____ 2011__ г.

Протокол № ___7____

Зав. кафедри

д.м.н., проф._______________Лебедюк М.М.

Одеса 2011

Вірусні та хронічні пузирні дерматози

Питання, які будуть розглянуті у лекції:

1. Герпетична інфекція

2. Контагіозний молюск

3. Папіломавірусна інфекція

4. Пузирчатка звичайна

5. Пузирчатка вегетуюча

6. Пузирчатка листоподібна

7. Пузирчатка еритематозна

8. Герпетиформний дерматит Дюрінга

Проблемні питання лекції.

1. Взаємовідносини мікро- і макроорганізмів при вірусних дерматозах

2. Особливості діагностики вірусних інфекцій.

3. Прогноз при лікуванні вірусної інфекції.

4. Механізми розвитку пузирних дерматозів і їх перебіг.

5. Особливості комплексного підходу до лікування пузирних дерматозів

ВІРУСНІ ДЕРМАТОЗИ

Герпетична інфекція.

Ця патологія людини, пов`язана з інфікуванням вірусами сімейства Herpesuirdae.

Етіологія:

ВПГ-1(вірус простого герпесу, тип 1) викликає лабіальний і назальний герпес, офтальфогерпес, герпетичні ураження ЦНС, геніталій, вісцеропатії, герпетичний гінгівостоматит.

ВПГ-2 – викликає ураження геніталій, неонатальний герпес.

VZV (варіцела – зостер вірус) викликає оперезуючий герпес, вітряну віспу.

EBV (Епштейн – Барр вірус) викликає інфекційний мононуклеоз, лімфому Беркитта, назофарінгеальну карциному, інші пухлини.

CMV (цитомегаловірус) викликає посттрансплантаційну цитомегалію, перинатальну патологію, неонатальну патологію.

ВГЛ-6 (вірус герпесу людини, тип 6)

ВГЛ-7 – викликають синдром раптової екзантеми, хронічної втоми.

ВГЛ-8 – асоціація з саркомою Капоші.

Епідеміологія – найбільш поширена серед населення вірусна хвороба. Є другою серед причин смерті від вірусних захворювань. У США щорічно реєструється понад 600000 нових випадків генітального герпесу, не враховуючи 6-10 мільйонів випадків рецидивуючого герпесу. З 1978 до 1991 р.р. розповсюдженість геніального герпесу в Північній Америці зросла на 30%. Це контагіозне захворювання. Інфікування може відбуватися статевим, повітряно-крапельним, вертикальним, трансплантаційним шляхами або через контакт з інфікованими предметами. Сприятливими для виникнення (загострення) факторами можуть бути травматизація, підвищення температури, стреси, порушення обміну гормонів та імуносупресія.

Клінічні форми:

ВПГ -1, типові: спочатку з`являються свербіж, біль, почервоніння, потім везикули, які, як правило, групуються в зоні іннервації одного нерва, ерозії, кірки.

Атипові: абортивні, геморагічні, бульозні, гангренозні, набрякові, виразково-некротичні.

Лабіальний – ураження червоного обрамлення вуст та шкіри біля ротової ділянки.

Назальний – ураження слизової та шкіри носа.

Ураження шкіри.

Офтальмогерпес – ірит. іридоцикліт, кератит, кератокон`юнктивіт.

Герпетичні ураження нервової системи, вісцеропатії, гінгівостоматит.

Ураження геніталій (до 20%).

ВПГ-2 – ураження геніталій (до 80%), ураження слизової та шкіри аногенітальної ділянки.

Неонатальний герпес (антенатальне інфікування – характерні мертвонародження), недоношеність, ураження ЦНС (мікроцефалія, гідроцефалія, кальцифінати в мозку), шкірні рубці, мікрофтальмія, гепатоспленомегалія, тромбоцитопенія, бактеріальний сепсис. Герпетичного висипу на шкірі часто немає. Дисемінований неонатальний герпес на 2-му тижні життя має такі прояви: пневмонія, серцева недостатність, енцефаліт, бактеріальний сепсис, ДВЗ-синдром, герпетичний висип на шкірі, афтозний стоматит, кератокон`юнктивіт. Церебральна форма – енцефаліт. Шкірно-слизова форма – типовий висип на шкірі, афтозний стоматит, кон`юнктивіт, кератит, хоріоретиніт, катаракта, атрофія зорового нерва. В катамнезі у дітей – ознаки перенесеного енцефаліту. Ускладнення – сліпота, глухота, відставання у психомоторному розвитку.

Екстрагенітальні прояви: кератит, енцефаліт, куприкова радикулопатія, лабіальний герпес, фарингіт, статеві розлади.

Вірус простого герпесу типа-2 – є інфекцією асоційованого з онкопатологією геніталій.

VZV (варіцела – зостер вірус)

Оперізуючий герпес – ураження шкіри у зоні іннервації міжреберних нервів, можливі ураження трійчатого, лицевого, вестибулярного нервів, що іннервують статеві органи та ін.

У вагітних може спричинити ембріопатії: гіпопластичні вади скелета, органів зору, неврологічні, кишково-шлункові аномалії. Неонатальна хвороба у новонародженого має такі прояви: везикулярний висип, гепатит, міокардит, пневмонія, нефрит. З пізніх ускладнень, нарівні з затримкою розвитку, енцефалопатіями, цукровим діабетом підвищена частота злоякісних пухлин, мікозів (хромосомні аберації).

Варіоліформна екземаЮліусберга-Капоші.

Аутоінокуляція герпетичної інфекції при наявності супутніх дерматозів, наприклад, нейродерміту, можливі тяжкий перебіг, гіпертермія, симптоми інтоксикації, лімфангоїти та лімфаденіти, можливі геморагічно-некротичні та ерозивні варіанти перебігу.

Синдром Рамзал Ханта – герпетичне ураження колінчатого ганглію, ураження шкіри зовнішнього слухового проходу, шкіри завушної зони, можливе розповсюдження висипок. Ураження слухового, трійчатого, лицевого, вестибулярного нервів. Можуть спостерігатися менінгіальні явища, енцефаліт, кератит, іридоцикліт, парез голосових зв`язок та м`якого неба, аталгії та геморагії. У деяких хворих порушення ШКТ (біль, нудота, рвота, тимчасова непрохідність кишечника).

Загальні порушення:

Іноді можуть бути субфебрилітет та навіть значна гіпертемія, головний біль, симптоми інтоксикації, лімфангоїти та лімфаденіти, лейкоцитоз, підвищення ШЗЕ.

Ускладнення: постгерпетичні невралгії та клінічні прояви герпетичних гангліоневритів. При оперізуючому герпесу і можливий больовий шок. Розповсюдження інфекції на інші ділянки шкіри, органи та системи.

Діагностика:

Базується на клінічній картині з урахуванням анамнезу та динаміки проявів. Для підтвердження діагнозу та призначення ефективної терапії можливо рекомендувати вірусологічне дослідження вмісту пухирців, імунологічні дослідження крові.

Обов`язковими є загальні аналізи крові, сечі, дослідження цукру крові, серологічне дослідження на сифіліс, кала на я/г, біохімічні аналізи, флюорографія.

Необхідні консультації невропатолога, терапевта, офтальмолога.

Диференційний діагноз: пухирчаті дерматози, мікози, сифіліс та інші загальні інфекційні захворювання, імпетигінізовані форми корости, імпетигінізовані форми дерматитів, екземи.

Перебіг та прогноз: ВПГ-1 та ВПГ-2 схильні до рецидивування (1-2 рецидивів на рік – легкий перебіг, 3-5 – середній, 6 і більше – тяжкий). Необхідно пам`ятати, що люди з тяжким перебігом хвороби потребують психологічної реабілітації. Наявність тяжкого перебігу герпетичних уражень геніталій у чоловіків може спричинити тяжку психологічну кризу і навіть спроби самогубства.

VZV (варіцела-зостер вірус) – не схильний до рецидивування.

Хворі повинні отримувати повну інформацію про прогноз захворювання, сподіванні результати терапії, можливі ускладнення.

Інфекція може поширюватись на інші місця шкіри та інші органи.

В зв`язку з механізмом дії противірусних засобів їхня ефективність прямо залежить від якомога ранішого призначення.

Лікування:

Режим та обсяг лікування залежить від форми захворювання, локалізації та поширеності, наявності ускладнень та супутньої патології, а також від методів лікування та терапевтичних засобів.

Лікування комплексне, консервативне, частіше – амбулаторне. Хворі потребують шпиталізації при наявності значного больового синдрому, тяжких або середньої важкості невралгічних ураженнях, при ураженні органу зору, затримці сечі, значній дисемінації процесу, по соціальним показникам.

Медикаментозна терапія:

Етіотропна – ацикловір по 200 мг 5 разів на добу (ВПГ-1) і по 400 мг 5 разів на добу (ВПГ-2). При герпер зостер – 800 мг 5 разів на добу. Протефлазід, валцикловір, фамцикловір.

Патогенетична – антизапальна терапія, аутогемотерапія, вітамінотерапія, біогенні стимулятори, ферменти, імуномодулятори (левамізол, циклоферон, метилурацил).

Місцева терапія – противірусні мазі, антисептики. Фізіотерапія – рентген і радіотерапія, місцеве УФО у гіпереритемних дозах, АУФОК, загальна УФО в суберитемних дозах. Психотерапія, диспансеризація.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1682 | Нарушение авторских прав