АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ГОСТРІ РЕСПІРАТОРНІ ВІРУСНІ ІНФЕКЦІЇ

Гострі респіраторні вірусні інфекції – гостра вірусна хвороба з крапельним механізмом передачі, яка перебігає з ураженням нижніх відділів дихальних шляхів і помірною інтоксикацією.

Етіологія. Збудник – вірус, що містить РНК і належить до роду пневмовірусів. Він не стійкий у довкіллі, швидко інактивується при нагріванні, під дією дезінфекційних засобів.

Епідеміологія. Джерелом збудника є хворий з клінічно вираженою або стертою формою хвороби, рідше – вірусоносій. Хворі виділяють вірус протягом усього захворювання. Передається вірус через повітря. До респіраторно-синцитіальної інфекції найбільш сприйнятливі немовлята.

Хвороба виявляється повсюди. Спалахи в дитячих закладах виникають частіше взимку або навесні. Серед контактних дітей віком 1-2 роки захворює коло 75 %, а серед дітей старшого віку – до 30 %. У дорослих респіраторно-синцитіальна інфекція складає 8-10 % від числа ГРХ і часто перебігає як змішана інфекція.

Патогенез. Вірус проникає в епітелій дихальних шляхів. Запальний процес починається зі слизової оболонки носових ходів, охоплює глотку і розповсюджується на нижні дихальні шляхи. У дітей віком до 1 року може виникнути некротичний бронхіолі із закупоренням просвіту бронхів тягучим слизом. Порушення дренажної функції бронхіального дерева веде до кисневої нестачі, ателектазу, емфіземи, приєднання вірусно-бактерійної пневмонії.

Клінічні прояви. Інкубаційний період триває 3-7 діб. У дітей старших вікових груп і дорослих респіраторно-синцитіальна інфекція, як правило, перебігає легко з переважним ураженням верхніх відділів респіраторного тракту. Хворі відзначають закладання носа, першіння в горлі, чхають, покашлюють. Слизова оболонка носоглотки гіперемійована, набрякла. Невдовзі починає виділятись велика кількість в’язкого слизу. Температура тіла нормальна або субфебрильна. Склад периферичної крові в нормі чи відзначається помірний лімфо- і моноцитоз. Хвороба триває 2-10 діб.

У кожної 4-5-ої дитини в ранньому віці респіраторно-синцитіальна інфекція перебігає з бронхіолітом і пневмонією. Поряд із задишкою та акроціанозом відзначаються підвищення температури тіла і лейкоцитоз. Часто збільшені печінка і селезінка. У 50 % випадків пневмонія супроводжується нападами астми.

ГРИП

Грип (grippe, influenza) – гостра вiрусна хвороба людини з крапельним механiзмом передачi збудника, епiдемiчним i пандемiчним розповсюдженням. Характеризується ураженням дихальних шляхiв, вираженою iнтоксикацiєю, гарячкою i помiрними катаральними явищами.

Грип та інші гострі респіраторні хвороби (ГРХ) є найпоширенішими хворобами людини. За даними ВООЗ, на них щороку хворiє кожний третiй житель планети, на їх долю припадає 75 % усiх iнфекцiйних захворювань, а в роки епiдемiй – до 90 %. Грип та iншi ГРХ посідають перше мiсце серед причин тимчасової непрацездатностi.

Етiологiчним чинником ГРХ можуть бути понад 200 рiзних РНК- і ДНК-вiрусiв, а також iншi мiкроорганiзми.

За етiологiєю можна видiлити 5 основних нозологiчних форм:

грип, парагрип, респiраторно-синцитiальна, риновiрусна, аденовiрусна хвороби.

Етіологія. Збудник грипу – пневмотропний вiрус, що містить РНК. Залежно вiд антигенної будови, розрiзняють три типи вiрусу: А, В i С. Перехресний iмунiтет вони не спричинюють. До складу бiлкової оболонки вірусу грипу А входять два антигени – гемаглютинiн і нейрамінідаза, що позначаються відповідно літерами Н і N. Цьому типу вірусу притаманна велика мінливість, тому він викликає розвиток епідемії і пандемії. Антигенна структура вірусів типів В і С значно стійкіша, вони менш мінливі, пандемію спричинити не можуть. Віруси грипу мало стійкі в довкіллі, швидко гинуть при нагріванні, під впливом сонячного проміння, дезінфекційних розчинів, довше зберігають життєздатність при низьких температурах.

Епiдемiологiя. Джерелом збудника є людина: здорова особа наприкiнцi iнкубацiйного перiоду, хворий протягом усього перiоду захворювання (у середньому 5-7 діб) i реконвалесцент (в окремих осiб вiрус може зберiгатись до 14-15 дiб).

Передача збудника здiйснюється через повiтря, що дає змогу вірусу грипу швидко розповсюдитись у континентальному i навiть глобальному масштабi, якщо немає колективного імунітету. Грип уражає всi вiковi групи людей i має сезоннiсть. Максимальна захворюванiсть припадає на зимову пору. Щорiчно хворiє вiд 10 до 25 % населення, а пiд час великих спалахiв – 50 % і більше.

Патогенез. Вiрус грипу з вдихуваним повiтрям потрапляє на слизову оболонку верхнiх дихальних шляхiв і проникає в цилiндричний епiтелiй, де інтенсивно розмножується. Це зумовлює руйнування і злущення епiтелiю. Дегенеративний процес розповсюджується i на iнтерстицiальну тканину. Вiруси проникають у лiмфатичнi капiляри i далi в кровоносне русло. Токсини вiрiонiв дiють як капiляротоксична отрута, спричинюючи розлади кровопостачання, особливо вираженi в нервовiй системі. Грип “вiдкриває дверi” вториннiй мiкрофлорi, що часто призводить до запалення легень, додаткових порожнин носа, середнього вуха, ниркових мисок тощо. Розвивається також імунодефіцитний стан органiзму, внаслiдок чого активiзуються супровідні хронiчнi захворювання – туберкульоз, ревматизм, нефрит.

Тривалiсть iмунiтету залежить вiд типу вiрусу. Пiсля грипу, спричиненого вiрусом типу А, він зберiгається не бiльше 2 рокiв, типу В – до 3-4 рокiв, а після типу С – протягом усього наступного життя.

Клiнiчні прояви. Iнкубацiйний перiод триває вiд декількох годин до двох дiб. Клiнiчна симптоматика грипу, викликаного вiрусами типiв А i В, приблизно однакова. Вiрус типу С зумовлює здебільшого легку форму хвороби. Тяжка форма виникає пiд час епiдемiй частiше, нiж у мiжепiдемiчний перiод.

Розрізняють типовий (з наявнiстю токсикозу i катаральних явищ) та атиповий грип.

Останнiй включає такі форми:

• блискавична,

• без температури,

• без катаральних явищ.

Типовий грип розпочинається раптово: хворого починає морозити, швидко наростає бiль голови i пiдвищується температура тiла. Бiль локалiзується здебільшого в дiлянцi лоба, надбрiвних дуг, рiдше у скронях, з переходом на очнi яблука. Незабаром приєднуються бiль i ломота в м’язах, крупних суглобах i попереку, вiдчуття жару. Рiзко погiршується самопочуття, наростає слабiсть, дратує яскраве свiтло, шум. Хворий кволий, сонливий, iнодi, навпаки, дещо збуджений i скаржиться на безсоння. При тяжкому перебiгу грипу з’являються запаморочення, можливi порушення свiдомостi, марення i корчi. Усе це свідчить про розвиток сильного токсикозу. Температура тiла швидко досягає високих цифр (38,5-40 °С), шкіра вкривається потом. Хворi вiдзначають, що їм закладає нiс, дере в горлi, часто чхають. З’являється сухий кашель, який супроводжується дряпанням i болем за грудиною. Часто приєднується осиплiсть голосу. Трапляються носовi кровотечi. У бiльшостi хворих на 2-4-й день кашель стає вологим i турбує рiдше. Хвороба перебiгає з нежитем або без нього.

У третини хворих відзначаються напади трахеїту: виникає надсадний кашель, лице синiє, набрякає, очi “наливаються” кров’ю i сльозяться, з носа видiляється невелика кiлькiсть рiдкого слизу, з’являється вiдчуття ядухи. Коли нарештi хворому вдається вiдкашляти невелику кiлькiсть харкотиння, кашель припиняється.

При оглядi хворого привертають увагу гiперемiя i одутлiсть лиця, блиск очей, помiрний кон’юнктивiт, сльозотеча. На губах i нiздрях нерiдко з’являються герпетичнi висипання. Виділення з носа незначні, у випадку приєднання бактерiйної флори стають слизово-гнiйними. М’яке пiднебiння i задня стiнка носоглотки гiперемійовані, дещо набряклi, може виявлятись енантема у виглядi дрiбної зернистостi. У бiльшостi хворих частота пульсу вiдповiдає температурi тiла, приблизно в 30 % – вiдносна брадикардiя. Артерiальний тиск кровi має тенденцiю до зниження. Тони серця ослабленi. У легенях часто виявляють жорстке або ослаблене везикулярне дихання, розсiянi сухi хрипи. У розпал хвороби можливі скарги на втрату апетиту, нудоту, одно- або дворазове блювання, запор.

Зміни в загальному аналізі крові: лейкопенiя з незначним паличкоядерним зсувом, вiдносний лiмфоцитоз i моноцитоз.

Гарячковий перiод триває 2-5 днiв, значно рiдше 6-7 днiв. Температура тiла знижується протягом доби, далi може зберігатись субфебрилiтет. Багато реконвалесцентiв вiдзначають частi болi голови, швидку фiзичну i розумову втому, дратливiсть. Такий стан може тривати до одного мiсяця.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 660 | Нарушение авторских прав