АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ВИСИПНИЙ ТИФ І ХВОРОБА БРІЛЛА

Висипний тиф (typhus exanthematicus) – гостра інфекційна хвороба людини, яка спричинюється рикетсією Провацека і характеризується ураженням судинної та нервової систем, явищами інтоксикації, висипаннями.

Хвороба Брілла є рецидивом висипного тифу після тривалого прихованого періоду.

Етіологія. Збудник висипного тифу – рикетсія Провацека (Rickettsia prowazeki). Вона займає проміжне положення між бактеріями і вірусами: має подібну до мікробів будову, проте, як віруси, паразитує лише внутрішньоклітинно. Рикетсії Провацека грамнегативні, овальної форми, нерухомі, розмножуються поперечним поділом. Вони стійкі до низьких температур і висушування, чутливі до нагрівання і дезінфекційних засобів.

Епідеміологія. Джерелом збудника є хворі на висипний тиф і хворобу Брілла. Хвора людина заразна протягом останніх 2 днів інкубаційного періоду, весь гарячковий період і 2-3 дні після нормалізації температури тіла.

Механізм передачі збудника – трансмісивний. Основним переносником рикетсій Провацека є одежна воша, зрідка – головна. Вони стають заразними через 5-6 діб після смоктання крові хворого і залишаються такими до 30 діб, аж до загибелі. Рикетсії проникають в епітелій травного каналу воші, де розмножуються і виділяються в просвіт кишок. Коли заражена воша кусає здорову людину, то рикетсії разом з фекаліями потрапляють на шкіру. Укус воші супроводжується сверблячкою, і людина мимоволі втирає заразний матеріал у ранку від укусу чи інші мікротравми. Так відбувається зараження людини. Рикетсії можуть проникати в її організм і через слизову оболонку, наприклад кон’юнктиву.

Сприйнятливість до висипного тифу висока. Більший ризик захворіти у працівників пралень, лазень, транспорту, дезінфекторів. Спалахи висипного тифу мають здебільшого сезонний характер – у зимово-весняний період. Це пояснюється скупченням людей у приміщеннях, тим, що вони довше носять білизну, рідше приймають ванну, а це може сприяти розмноженню вошей. Ризик виникнення захворювання залежить від поширення педикульозу і підвищується при погіршанні санітарно-гігієнічного стану населення.

Особливостями хвороби Брілла є спорадичність захворювань при відсутності вошивості та джерела збудника. Хворіють особи похилого і старечого віку, які в минулому (багато років тому) перенесли висипний тиф. Захворювання реєструється переважно у великих містах, сезонності немає.

Патогенез. Проникнувши в організм людини, рикетсії інтенсивно розмножуються в ендотелії судин, здебільшого капілярів. Виникають множинні дрібні вогнища запалення, які спричинюють появу висипань на шкірі. Значні зміни відбуваються в судинах головного мозку, що призводить до розвитку серозного менінгіту та енцефаліту. Уражаються також периферичні нерви і ганглії. З появою антитіл до рикетсій поступово настає одужання.

Імунітет стійкий. В осіб з імунодефіцитом рикетсії можуть залишатись довічно і після багаторічного латентного періоду спричинити повернення тифу – хворобу Брілла.

Клінічні прояви. Інкубаційний період може тривати від 6 до 25 діб, здебільшого 10-12 діб. До основних симптомів хвороби належать гарячка і висипка. Типовим є гострий початок з підвищення температури тіла, яка досягає через 1-3 доби 39-40 °С. На 3-4-й день хвороби може спостерігатися короткочасне значне зниження температури. Гарячковий період у середньому триває 12-16 днів. Одужання настає повільно.

У перші дні хвороби характерні скарги на різкий біль голови, розбитість, безсоння, наростання загальної слабості. Хворий говіркий, збуджений. У тяжких випадках може потьмарюватись свідомість, виникати марення зі слуховими і зоровими галюцинаціями. Привертають увагу гіперемія обличчя, ін’єкція судин склер (“кролячі очі”). Часто з’являються петехії на перехідній складці кон’юнктиви, слизовій оболонці м’якого піднебіння. Язик тремтить при висовуванні, ніби “спотикається” до нижніх зубів (симптом Говорова-Годельє). Шкіра гаряча, суха, часто відзначається білий дермографізм.

Висипнотифозна екзантема має такі особливості:

• „виникає одномоментно на 4-5-й день хвороби;

• „має розеольозно-петехіальний характер;

• „локалізується переважно на бокових поверхнях тулуба і згинальних поверхнях кінцівок;

• „може захоплювати долоні і стопи, але ніколи не буває на обличчі;

• „рясна;

• „зникає з падінням температури.

Підвищену ламкість капілярів можна встановити за допомогою симптомів щипка і джгута. Пульс частий, слабкого наповнення і напруження, інколи аритмічний. Артеріальний тиск низький, інколи розвивається колапс. Дихання часте, можуть бути явища бронхіту або пневмонії. Живіт здутий. З 3-4-го дня хвороби помірно збільшуються печінка і селезінка, вони м’якої консистенції. Часто виникає запор, знижується діурез. При тяжкому перебігу висипного тифу можуть з’являтись менінгеальні симптоми (ригідність м’язів потилиці, симптом Керніга), енцефалітні та бульбарні явища (утруднене ковтання, бідність міміки і мови, тремор рук, порушення ритму дихання). З 6-8-го дня може розвинутись тифозний стан. Хворий дезорієнтований у просторі і часі, збуджений, ейфоричний, зіскакує з ліжка, намагається кудись бігти. У нього можуть бути зорові, рідше – слухові галюцинації, під впливом яких хворий стає агресивним, чинить опір огляду, може намагатись покінчити життя самогубством.

Висипний тиф у хворих похилого і старечого віку перебігає тяжче, ніж у молодих. Особливо тяжко перебігає хвороба в осіб з вадами серця, атеросклерозом, гіпертонічною хворобою.

Зміни в загальному аналізі крові: помірний лейкоцитоз, зсув формули вліво, лімфопенія, анеозинофілія. З 12-14-го дня температура тіла знижується, однак хворі в перші дні після цього знаходяться у стані своєрідного оглушення: багато сплять, відмовляються від їди, неохоче розмовляють з оточуючими, скаржаться на загальну слабість, біль у ногах. Згодом ці явища зменшуються, з’являється апетит і сили хворого поступово відновлюються, настає одужання.

Ускладнення виникають здебільшого при тяжкому перебігу хвороби в осіб похилого віку. Можливі гостра серцева чи судинна недостатність (лице блідне, згодом стає синюшним, шкіра вкривається липким потом, кінцівки на дотик холодні, пульс ледве визначається), внаслідок ураження судин часом розвиваються пролежні, гангрена. Активізація вторинної мікрофлори може призвести до пневмонії, отиту, паротиту, тромбофлебіту, флегмони.

Хвороба Брілла відзначається здебільшого легким перебігом. Температура тіла не вища за 38-38,5 °С. Висипка розеольозна або відсутня. Ускладнення виникають рідко.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1342 | Нарушение авторских прав