АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ВИСИПНИЙ ТИФ

План:

1. Основи етіології і епідеміології висипного тифу.

2. Основні клінічні ознаки. Проблеми пацієнта. Ускладнення.

3. Сестринська оцінка загального стану хворого на висипний тиф.

4. Лабораторна діагностика.

5. Принципи лікування.

6. Профілактичні заходи.

Епідемічний висипний тиф – гостра інфекційна хвороба, що спричиняється рікетсією Провачека, передається людині вошами, характеризується виникненням пантромбоваскуліту, гарячкою, вираженою інтоксикацією, розеольозно-петехіальним висипом, гепатоспленомегалією, ураженням нервової системи і органів кровообігу.

Етиологія – збудник рікетсія Провачека. Чутливі до дезрозчинів у звичайних концентраціях. У зовнішньому середовищі, висушених екскрементах вошей, на забруднених речах може зберігатися протягом 5-8 місяців, на холоді при заморожуванні - до року.

Епідеміологія – джерелом інфекції є хвора людина з кінця інкубаційного періоду, весь розпал хвороби і в перші два дні апірексії (20-21 день). Збудник виділяється з крові.

Механізм зараження трансмісивний. Переносником являється платяна воша. Насмоктавшись крові хворої людини воша стає заразною через 3-5 діб, в її організмі розмножуються рікетсії та виходять у просвіт кишечника воші, кусаючи здорову людину кишечник наповнюється кров`ю, одночасно на шкіру виділяються екскременти зі збудником. Коли людина розчісує місце укусу, вона втирає рікетсію у ранку. Збудник потрапляє у кров, проникає у клітини епітелію судин та розмножеється в них, викликаючи запалення (тромбоваскуліти).Особливо страждають судини мозку, виникає менінгоенцефаліт, з`являються психічні розлади, головний біль. Зворотні зміни виникають частіше з третього тижня.

Захворювання характеризується зимовою сезонністю.

Клініка – інкубаційний період від 5 до 23 діб, в середньому 13 – 15 діб.

Хвороба має три періоди: 1) початковий – від перших проявів до виникнення висипу, триває 4-5 діб;

2) розпал хвороби – від виникнення висипу до зникнення гарячки, в середньому триває 10 – 11 діб;

3) реконвалесценція.

Початковий період – початок підгострий, виникає озноб, на 4 –5 день температура досягає 39-40°С, виникає головний біль, слабкість, біль у суглобах та м`язах, безсоння. Хворі збуджені, ейфоричні, можуть виникати марення. Шкіра обличчя гіперемійована, одутла, явища кон`юнктивіту (“п`яне обличчя і кролячі очі”). На 2 – 3 день з`являється геморагічний висип на кон`юнктиві (симптом Кіарі-Авцина), позитивний симптом джгута. При важкому перебігу на 3 – 4 день хвороби виникає симптом Говорова – Годельє: утруднення висування язика, помітне його тремтіння. Більшість симптомів зберігається в період розпалу.

Розпал хвороби – для висипного тифу характерні такі типи гарячки: постійна та ремітуюча. Зниження температури швидке. На 4 – 5 день хвороби виникає розеольозно-петехіальний висип під ключицями, на спині та боковій поверхнй живота, можуть бути великі крововиливи у шкіру. Елементи змінюють колір – “цвітуть”. Утримуються до 15 дня хвороби. Характерні явища енцефаліту – інтенсивний головний біль, марення, запаморочення, нудота, ригідність м`язів потилиці. Спостерігається артеріальна гіпотензія, задишка. Може виникати парадоксальна затримка сечі. Характерна гепатоспленомегалія.

Реконвалесценція – з припиненням гарячки стан покращується, хворих турбує слабкість, адинамія, спостерігається випадіння волос, ламкість нігтів за рахунок порушеної трофіки. Працездатність поновлюється дуже повільно. Пізній рецидив висипного тифу може бути через десятки років. Він називається хворобою Брілла.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 607 | Нарушение авторских прав