 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
СИБІРКА
План: 1. Основи етіології і епідеміології сибірки. 2. Основні клінічні ознаки. Проблеми пацієнта. Ускладнення. 3. Сестринська оцінка загального стану хворого на сибірку. 4. Лабораторна діагностика. 5. Принципи лікування. 6. Профілактичні заходи.
Сибірка – гостра інфекційна хвороба з групи зоонозів, спричиняється спороносною бацилою сибірки, перебігає, залежно від місця проникнення у шкірній або генералізо-ваній формі, яка перебігає з септицемією з виникненням вторинних вогнищ, ураженням печінки, селезінки, нирок, мозкових оболонок. Етіологія – збудник бацила сибірки, грампозитивна нерухлива паличка, утворює спори, має капсулу, продукує екзотоксин – летальний токсин, а також фактор набряку. Спори дуже стійкі у зовнішньому середовищі, у грунті зберігається десятиріччами (“прокляті поля”). Кип`ятіння вбиває їх через 60 хвилин, обробка сухим жаром при темпе-ратурі 120°С через 2 години. Тривалий час зберігається у дублених шкірах та солонині. Вегететивна форма нестійка, при нагріванні та дії дезрозчинів швидко гине. Епідеміологія – джерелом інфекції є травоїдні тварини – велика рогата худоба, вівці, коні. Мясоїдні тварини можуть бути носіями інфекції. Хворі тварини виділяють збудника з фекаліями та сечею. Механізм передачі найчастіше 1) контактний при попаданні спор на травмовану шкіру, іноді слизові оболонки 2) можливе повітряно-пилове зараження 3) аліментарне. Фактори передачі: виділення хворих тварин, їх трупи, шкіра, м`ясо, грунт, вода, предмети навколішнього сере-довища, забруднені збудником, шкіри, щетина, скотомо-гильники. Небезпеяні по сибірці професії: ветеринар, м`ясник, шкірник, ганчірники. Клініка – розрізняють дві форми: 1) шкірну (кар-бункульозний, едематозний, бульозний, бешихоподібний варіанти); 2) генералізовану, або септичну форму (леге-невий та кишковий варіанти). Інкубаційний період шкірної форми 2-14 днів, генералізованої – від кількох годин до кількох днів. Шкірна форма – уражаються відкриті частини тіла, частіше це один карбункул. У місті вхідних воріт з`являється пляма – макула, яка швидко перетворюється в папулу, яка супроводжується свербінням. При розчухуванні папула розривається, виділення серозно-геморагічні, на його місці утворюється виразка з темним дном, неболюча. На слідуючий день утворюється струп, що нагадує вуглину. По краях виразки – червоний вал по якому висипають вторинні пухирці, які оточують виразку, як короною. Підшкірна клітковина під ділянкою некрозу утворює щільний набряк, неболюча. Навколо карбункула желеподібний набряк, неболючий, драглистий. Якщо уражене обличчя, або шия можлива асфіксія. Характерний регіонарний лімфаденіт. Загальні прояви – температура 38-39°С, озноб, головний біль, безсоння, починаючи з 5 дня піддаються зворотному розвитку. Карбункул регресує протягом 2-3 днів, на його місці утворюється рубець. Генералізована форма – перебігає у вигляді сибіркового сепсису з ураженням легенів, або шлунково-кишкового тракту, частий летальний вихід. Сестринська оцінка загального стану хворого при сибірці. 1.Медсестра звертає увагу на положення хворого у ліжку, активність, адекватність, стан свідомості - марення, галюцинації, порушення сну. 2.Стан гемодинаміки – артеріальний тиск, пульс. 3.Вимірює температуру, визначає її характер, вимірює частоту дихання, характер дихання. 4.Наявність неболючого сибіркового карбункула, або локалізованої сверблячої гіперемії шкіри, драглистий набряк підшкірної клітковини в області ураженої шкіри. 5.Біль - головний, що супроводжується нудотою та блюванням, ломота у тілі та суглобах, біль у грудях під час кашлю, біль у животі у супроводі кров`янистих проносів. 6.Наявність менінгеального синдрому. 7. Порушення дихання, задишка, кашель з кров`янистим харкотинням. Діагностика – 1) клініка 2) епідеміологія 3) бактеріоскопія виділення карбункулу 4) бактеріологія 5) шкірно – алергічна проба 6) біологічна проба. Лікування – 1) антибіотикотерапія – бензилпеніцилін по 1млн ОД кожні 3 години в/м не менше 10 днів 2) протисибірковий імуноглобулін за методом Безредко 3) патогенетична терапія 4) симтоматичне лікування.
Догляд - - забезпечення карантинного режиму при ОНІ - доставка матеріалу в лабораторію здійснюється в опломбованому біксі, у супроводі медсестри на спецтранспорті - робота в протичумному костюмі - забезпечення індивідуального поста біля важкохворих - вимірювання Ps, АТ, t° кожних 6 год. - розташування хворого в зручному положенні, при необхідності за ширмою - надання інформації пацієнту щодо необхідності дотримання суворого ліжкового режима та дієти - при гарячці застосування міхура з льодом до області скронь - хірургічне лікування сибіркового карбункула - спалювання перев`язувального матеріалу - догляд за шкірою та слизовими оболонками - зміна натільної та постільної білизни з їх послідуючою дезиніекцією - при загрозі колапсу підняти ніжний кінець - догляд при психомоторному збудженні - догляд при нудоті та блюванні - вимірювання добового діурезу - профілактика пневмонії - профілактика флебіту, напівспиртові компреси на область венепункції
Профілактика - ветеринарний нагляд за тваринами, забій захворілих, поховання в скотомогильниках з насипанням хлорного вапна; імунізація осіб з підвищеним ризиком захворіти на сибірку; дератизація, при виникненні захворювання - карантин як при ОНІ, поточна та заключна дезинфекція, ізоляція та нагляд за контактними, робота з хворими та біоматеріалом в протичумному костюмі. Питання для самоконтролю: 1. Дайте визначення сибірці. 2. Дайте характеристику збудника сибірки. 3. Які особливості зараження? 4. Назвіть основні клінічні ознаки. Ускладнення. 5. Визначте проблеми пацієнта і дайте сестринську оцінку стану пацієнта. 6. Перелікуйте методи лабораторної діагностики. 7. Які принципи лікування та профілактики?
СКАЗ План: 1. Основи етіології і епідеміології сказу. 2. Основні клінічні ознаки. Проблеми пацієнта. Ускладнення. 3. Сестринська оцінка загального стану хворого на сказ. 4. Лабораторна діагностика. 5. Принципи лікування. 6. Профілактичні заходи.
Сказ – гостра інфекційна хвороба з групи вірусних зоонозів, розвивається внаслідок укусу або ослинення хворою твариною, характеризується енцефаломієлітом, що призводить до смерті, проявами різкого збудження рухових центрів, судомами м`язів глотки та дихальної мускулатури з наступним їх паралічем, слинотечею. Етиологія – збудник рабдовірус, розмножується в тканині мозку теплокровних тварин. Існує дикий, вуличний вірус сказу та вірус,що Л. Пастер створив штучно для отримання антирабічної вакцини. Нестійкий до дії дезрозчинів та кип`ятіння (гине через 2 хвилини), витримує заморожування та висушування. Епідеміологія – джерело інфекції бродячі собаки, лисиці, вовки, їжаки,щурі, свійські тварини хворі на сказ. Природним резервуаром являються вовки, лисиці, шакали, серед них виникають спонтанні епізоотії. Зараження відбувається через укус або ослинення, найбільш небезпечні укуси в голову, шию, лице, кисті рук. Собака стає заразним наприкінці інкубаційного періоду. Клініка – інкубаційний період від 12 до 100 днів, це залежить від місця укусу та глибини рани. У перебігу хвороби вирізняють три стадії - провісників - збудження - паралітичну. Стадія провісників – триває 1-3 дні, характеризується загостренням місця укусу, рубець червоніє, пече, свербить. Одночасно з`являється немотивована туга, страх, депресія, жахливі сноведіння. Температура буває субфебрильною. Стадія збудження – виникає гідрофобія, аерофобія, акус-тикофобія, фотофобія з приступами шалу і слинотечі. Всі вищезгадані подразники викликають спазми мускулатури глотки, гортані, порушення дихання. Обличчя виражає жах та страждання, погляд спрямований в одну точку, екзофтальм. Хворі збуджені, кидаються, просять про допомогу. Приступи спочатку тривають декілька хвилин, надалі частішають та подовжуються, розлади психіки поглиблюються. Судоми частішають, приступи шалу набувають особливої сили, хворий має надлюдську силу, рве одяг, кидається на людей. Період збудження супроводжу-ється слинотечею, посилюється потовиділення, буває блю-вання. В період між приступами хворі стають спокійні-шими, балакучими, просять відноситись до них уважніше. Стадія паралітична - припиняються приступи збудження, гідрофобії, хворий лежить нерухомо, шкіра вкрита краплинами поту, продовжується нестерпна слинотеча. Свідомість ясна, може їсти та пити, з`являється надія на видужання, але це “ зловісне заспокоєння ” триває 1-3 дні. Стан погіршується, розлади серцевосудинної діяльності. Смерть настає від паралічу серця, раптово без агонії. Діагностика – 1) клініка 2) епіданамнез 3) гістологічне дослідження тканини мозку де знаходять тільця Бабаша – Негрі 4) біологічна проба. Лікування – етіотропного не існує 1) догляд – захист від подразників 2) заспокійливі, наркотичні, снодійні протисудорожні, спазмолітичні засоби 3) серцеві засоби 4) люмбальна пункція для зниження тиску 5) за показниками трахеостомія.
Догляд - - забезпечення індивідуального поста - зашторити вікна, забезпечити тишу - вимірювання Ps, АТ, t°, ЧД кожних 6 год. - розташування хворого в зручному положенні - при збудженні за призначеннями лікаря вводять седативні засоби та фіксують хворого до ліжка - годування через зонд - догляд за шкірою та слизовими оболонками - поточна та заключна дезинфекція.
Профілактика - промити рану водою з милом, обробити краї 70% спиртом або йодом, антирабічний гамаглобулін за методом Безредка по 0,25-0,5 мг/кг, антирабічну вакцину вводять підшкірно в основу живота, по 2-5 мл, курс 20-25 днів. Після основного курсу проводять 2-3 ревакцинації з інтервалом 10 днів. Питання для самоконтролю: 1. Дайте визначення сказу. 2. Дайте характеристику збудника сказу. 3. Які особливості зараження? 4. Назвіть основні клінічні ознаки. Ускладнення. 5. Визначте проблеми пацієнта і дайте сестринську оцінку стану пацієнта. 6. Перелікуйте методи лабораторної діагностики. 7. Які принципи лікування та профілактики? VΙ розділ Інфекції з парентеральним шляхом передачі Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 670 | Нарушение авторских прав |