АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ДИФТЕРІЯ. 1. Основи етіології і епідеміології дифтерії.

План:

1. Основи етіології і епідеміології дифтерії.

2. Основні клінічні ознаки. Проблеми пацієнта. Ускладнення.

3. Сестринська оцінка загального стану хворого на дифтерію.

4. Лабораторна діагностика.

5. Принципи лікування.

6. Профілактичні заходи.

Дифтерія – гостра інфекційна хвороба, що спричиняється токсигенним штамом корінебактерій з повітряно-крапельним шляхом передачі, характеризується дифтеритичним або крупозним запаленням з утворенням фібринозних плівок, а при деяких формах – токсичним ураженням серця, нервової системи, надниркових залоз, нирок.

Етиологія – збудник корінебактерія або паличка Леффлера, нерухлива, грампозитивна, нагадує римську букву V, на кінцях має булавовидні потовщення. Продукує сильнодіючий екзотоксин а також нейрамінідазу, некротизуючий та дифузний фактори.

Стійка до зовнішнього середовища, у краплині слини може зберігатись до 20 днів, добре переносить висушування, при низьких температурах зберігається до 6 місяців. Чутлива до високих температур та дії дезрозчинів.

Епідеміологія – джерело інфекції хвора людина або бактеріоносій. Хворий починає виділяти паличку з останніх днів інкубаційного періоду до 10-25 дня хвороби.

Механізм зараження:

- повітряно-краплинний

- контактний

- аліментарний (через інфіковане молоко, молочні продукти).

Частіше хворіють діти. Сезонність осінньо-зимова.

Імунітет може бути досить стійким. Це керована інфекція, в результаті активної імунізації населення можна запобігти захворюванню.

Клініка –

Класифікація

1) дифтерія зіву (90%)

2) дифтерія гортані (дифтерійний круп)

3) дифтерія носа

4) рідкісні форми - дифтерія очей, зовнішніх статевих органів, шкіри (рани), вуха та рота.

За ступенем токсикозу:

- нетоксична

- субтоксична

- токсична

- геморагічна

- гіпертоксична.

За поширенням нальоту:

- локалізована

- поширена.

Дифтерія зіву - Інкубаційний період від 2 до 10 днів.Основні ознаки – набряклість слизової оболонки зіву, синюшний колір її, наліт щільний суцільний, сірувато-білий, блискучий з перламутровим відтінком. При спробі зняти наліт поверхня під ним починає кровити, через деякий час на цьому місці знову з`являється наліт. Поверхня нальоту вища за неушкоджену слизову оболонку. Зняті плівки не розчиняються у воді та не розтираються шпателем. Схильний до поширення, чим більша площа нальоту, тим значніша інтоксикація.

Зникає наліт поступово, можливе його відторгнення.

Локалізована форма обмежена лише мигдаликами, поширена – наліт виходить на дужки, язичок, глотку, стан значно погіршений. Якщо лікування невчасне, можливий розвиток токсичної форми.

Токсична форма характеризується бурхливим розвитком, гіпертермією, тахікардією, зів гіперемійований з ціанотичним відтінком, нальоти, набряк мигдаликів, затруднення дихання, поширений набряк на область шиї.

Катастрофічно наростають гемодинамічні розлади.

Дифтерія гортані - справжній круп - розвивається частіше у дітей від одного до п`яти років у вигляді дифтерійного крупу. Наліт локалізується на надгортаннику, голосових зв`язках, що проявляється осиплістю голосу, гавкаючим кашлем та інспіраторною задишкою. Температура може бути субфебрильною. Надалі наростають явища стенозу – афонія, ціаноз носо-губного трикутника, шумне стенотичне дихання, парадоксальний пульс (випадіння пульсової хвилі на вдиху). Якщо в цей час не зробити інтубацію або трахеостомію може розвинутись асфіксія. Введення сироватки в початковій стадії може зупинити розвиток крупу.

Дифтерія носа - зустрічається частіше у дітей раннього віку. Загальний стан мало порушений, температура субфебрильна, носове дихання затруднене, виділення з носа кров`янисто – серозні або серозно – гнійні. У порожнині носа помітні фібринозні плівки, вони можуть поширюватись на шкіру під носовими ходами, помітний набряк, шкіра мацерується.

Дифтерія ока - характеризується появою плівок на кон`юнктиві повік, набряком, гнійними, серозними та геморагічними виділеннями.

Дифтерія статевих органів - плівки з`являються на слизовій оболонці статевих органів, це супроводжується набряком.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 608 | Нарушение авторских прав