АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація. 1. Фарингокон'юнктивальна га­рячка.

Типові форми:

1. Фарингокон'юнктивальна га­рячка.

2. Плівчастий кон'юнктивіт,

3. Аденовірусний катар дихальних шляхів.

4. Тонзилофарингіт.

5. Аденовірусна пневмонія.

6. Кишкова форма.

7. Мезоаденіт.

Атипова (стерта) форма.

Клінічні прояви

Інкубаційний період триває 1— 13 днів. Початок хвороби гострий. Суттєвою ознакою є помірна загаль­на інтоксикація:

— загальна слабкість;

— озноб;

— помірний головний біль;

— біль у суглобах і м'язах;

— температура тіла 38 °С, іноді 39 °С;

— збільшення печінки і селезінки;

— помірна аденопатія.

Зміни в ротовій частині глотки виявляють при всіх формах хвороби. Важкість перебігу захворювання за­лежить від віку. Найважчі форми спо­стерігають у ранньому дитячому віці.

Фарингокон'юнктивальна гаряч­ка — найтиповіша форма, що харак­теризується катаральними явищами Тсі значним підвищенням температу­ри тіла:

— різке підвищення температури тіла до 38—39 °С;

— іідиііамія;

— анорсксія;

— нежить:)і слизовими, рідше — гнійно-сли.човими виділеннями;

— набряк лиця і повік;

— сльозотеча;

— гіперемія склер і кон'юнктив;

— гіперемія дужок, мигдаликів, іноді плівчастий ішліт;

— гіпертрофія фолікулів задньої стінки глотки;

— біль під час ковтання;

— кашель, біль за грудниною;

— ін'єкція судин склер.

Перебіг цієї форми триває 2 тиж і більше.

Плівчастий кон'юнктивіт — часто самостійна форма хвороби. Процес одно-, а потім двобічний:

— кон'юнктива гіперемована, зер­ниста, набрякла;

— серозно-слизові, потім слизово-гнійні виділення з очей;

— сірувато-білі плівчасті нальоти між склерою і кон'юнктивою очей.

Ці прояви тривають 1—2 тиж. Аденовірусний катар дихальних шляхів зустрічається часто і має лег­кий перебіг. Катаральні зміни прояв­ляються ринофарингітом, ринофарин-готонзилітом, ринофарингобронхітом:

— температура тіла субфебрильна;

— нежить;

— кашель;

— незначний біль і гіперемія горла;

— синдром крупу;

— помірне збільшення лімфо­вузлів. Тонзилофарингіт супроводжується:

— незначним болем у горлі;

— гіперемією слизової оболонки глотки;

— лакунарними та плівчастими нашаруваннями на набряклих мигдаликах;

— кашлем;

— нежиттю.

Аденовірусна пневмонія характе­ризується атиповим тривалим пере­бігом (до 3—б тиж), доволі слабкою загальною інтоксикацією на тлі до­сить значної дихальної недостатності. Погано піддається лікуванню.

У дітей грудного віку аденовірус­на пневмонія перебігає дуже важко, тривало:

— задишка змішаного характеру;

— ціаноз;

— гарячка ремітуючого характеру;

— блювання;

— різнокаліберні вологі хрипи в легенях під час аускультації;

— крепітація;

— укорочення перкуторного звуку;

— тоніко-клонічні судоми. Пневмонія має рецидивний харак­тер з тенденцією до поширення вогнищ, що призводить до високої летальності.

Кишкова форма характерна для дітей 1-го року життя. Спостерігають­ся такі симптоми:

— рідкі випорожнення з домішка­ми слизу;

— частота випорожнень 5—7 разів на добу;

— зниження апетиту;

— блювання;

— підвищення температури тіла до 38 °С.

Нерідко до цих симптомів при­єднуються явища катару дихальних шляхів. Тривалість даної форми — 3— 4 дні. Зневоднення не розвивається.

Мезоаденіт — досить рідкісна форма аденовірусної хвороби, часті­ше поєднується з іншими формами, іноді переважає в клінічній картині. Завжди перебігає на тлі катаральних явищ дихальних шляхів:

— гострий переймоподібний біль у животі;

— підвищення температури тіла до 38 °С;

— нудота, іноді блювання;

— язик обкладений білим нальотом;

— часті рідкі випорожнення. Стерта форма проявляється не­значно вираженим синдромом фарин-гокон'юнктивальної гарячки або аде­новірусного катару дихальних шляхів. Температура тіла не підвищується.

Ускладнення

Ускладнення пов'язані переважно зі вторинною бактеріальною інфек­цією або загостренням хронічних за­хворювань.

Оцінка стану пацієнта

Оцінку стану дитини проводять на тлі клінічної картини захворювання, епідеміологічного анамнезу і лабора­торної діагностики. У загальному аналізі крові може спостерігатися лімфопенія і незначно збільшена ШОЕ.

Специфічна діагностика полягає у підтвердженні діагнозу вірусологіч­ним дослідженням матеріалу від хво­рих — змивів з носової частини глот­ки, виділень з кон'юнктиви, фекалій. Використовують також серологічні методи дослідження — РСК, РН або РНГА, які проводять у перші дні за­хворювання і через 2—3 тиж.

Аналіз стану дитини дозволяє ме­дичній сестрі сформулювати разом з батьками дитини наявні та потенційні проблеми і скласти план сестрин­ського догляду.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 549 | Нарушение авторских прав