АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

МЕНІНГОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ

План:

1. Основи етіології і епідеміології менінгококової інфекції.

2. Основні клінічні ознаки. Проблеми пацієнта. Ускладнення.

3. Сестринська оцінка загального стану хворого на менінгококову інфекцію

4. Лабораторна діагностика.

5. Принципи лікування.

6. Профілактичні заходи.

Менінгококова хвороба – гостра інфекційна хвороба, яка спричиняється менінгококом, передається повітряно-краплинним шляхом, характеризується назофарингітом, менінгококемією, менінгококовим (гнійним) менінгітом, які перебігають окремо, послідовно або одночасно; інфікування часто приводить до бактеріоносійництва.

Етиологія – збудник менінгокок, належить до роду нейсерій. Це грамнегативний диплокок, нагадує кавові зерна, розміщується попарно. Продукує екзотоксин, при руйнуванні виділяється сильний ендотоксин. Малостійкий у зовнішньому середовищі, при кімнатній температурі гине через декілька годин, при нагріванні та охолодженні гине через кілька хвилин, тому матер`ял до лабораторії доставляють на водяній бані при температурі 37°С. Дезрозчини високоефективні.

Епідеміологія – джерелом інфекйії є хворі або бактеріоносії. Найбільш небезпечні хворі на менінгококовий назофарингіт.

Механізм передачі – повітряно-краплинний. Частіше хворіють діти. Характерна зимово – весняна сезонність. Імунітет нестійкий.

Клініка – інкубаційний період частіше 5-7 днів (1-10).

Класифікація

1. Локалізовані форми

а) менінгококоносійництво

б) назофарингіт.

2. Генералізована форма

а) менінгококцемія

б) менінгіт

в) менінгоенцефаліт

г) змішана форма (менінгіт + менінгококцемія)

3. Рідкі форми (ендокардит, артрит, пневмонія тощо).

Гострий назофарингіт – головний біль, біль у горлі, сухий кашель, закладеність носа, рідше – слизові або гнійно-слизові виділення, субфебрилітет, гіперемія зіву. У 30 – 50 % він переслідує генералізованій формі.

Менінгококцемія – початок бурхливий, Т – 39-41°С протягом 3 днів утримується на цих цифрах, пізніше знижується до субфебрильної та нормальної (при шоці). Одночасно з`являється головний біль, слабкість, біль у м`язах та тілі, блідість шкіри, тахікардія, зниження АТ. Через 5-15 годин на шкірі з`являється екзантема, висип частіше локалізується на сідницях, задній поверхні стегон, вушних раковинах, повіках, склерах; характерні підсипання, розмір елементів різний, типовий геморагічний висип з елементами некрозу, довго не загоюється, утворюється рубець. Нерідкий некроз вушних раковин, кінчика носу, кінцівок пальців. Шкірний висип – це метастатичні вогнища інфекції. Другим вогнищем інфекції є суглоби – характерний артрит. Третім метастатичним вогнищем є іридоцикліт.

Блискавична менингококцемія відразу носить вигляд інфекційно-токсичного шоку.

Менінгококовий менінгіт – може розвинутись за назофарингітом. Іноді перші прояви раптові, серед повного здоров`я. Характерна тріада початкових синдро-мів – гарячка, головний біль, блювання. Т – 40-41°С, головний біль без певної локалізації, розпираючий, блю-вання виникає раптово без попередньої нудоти, не при-носить полегшення. Часто спостерігається гіперестезія, гіперакустика, фотофобія. Можливі судоми.

Об`єктивно – виникають менінгеальні симптоми: ригід-ність м`язів потилиці, симптом Керніга, Брудзинського, у немовлят спостерігається тім`ячкова тріада – випинання, напруженість тім`ячка, відсутність пульсації. Характерна поза “ лягавого собаки ”.

Якщо запальний процес переходить з оболонок мозку на корінці черепних та спиномозкових нервів або на речовину мозку, то виникають патологічні рефлекси, диплопія, косоокість, ністагм, парези м`язів обличчя, парези та паралічі кінцівок.

Можуть бути розлади свідомості. Зміни з боку органів та систем пов`язані з інтоксикацією. Виникають герпетичні висипи.

Ускладненнями являються набряк мозку та ІТШ.

При набряку мозку посилюється головний біль, блювання фонтаном, пелена перед очима, багровий колір обличчя, звужені зіниці, порушення дихання. Необхідно про всі зміни повідомити лікаря.

При розвитку ІТШ виникає тяжкий загальний стан, болі у м`язах, може бути висип, збудження, яке змінюється загальмованістю, Т та АТ знижуються, надалі свідомість втрачається, погіршується гемодинаміка та дихання, можливі судоми.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 443 | Нарушение авторских прав