АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Можливі проблеми при висипному тифі

I – наявні

1. Головний біль, ломота у тілі

2. Гіпертермія.

3. Незадоволення потреб в адекватному харчуванні через відсутність апетиту.

4. Порушення рухової діяльності – дезорієнтація та дезадаптація.

5. Порушення сну - бузсоння.

6. Центральна затримка сечі.

7. Безсилля.

8. Тривога.

9. Незадоволення потреб в особистій гігієні та самообслуговуванні.

10. Ламкість нігтів, випадіння волосся.

11. Педикульоз.

II – потенційні

1. Ризик виникнення колапсу.

2. Ризик виникнення пролежнів.

3. Ризик виникнення тромбозів та тромбоемболій.

4. Ризик виникнення застійної пневмонії.

5. Ризик виникнення нейротоксикозу.

6. Інфікування сечових шляхів.

Сестринська оцінка загального стану хворого при висипному тифі.

1.Медсестра звертає увагу на положення хворого у ліжку, активність, адекватність, стан свідомості - марення, галюцинації, порушення сну.

2.Стан гемодинаміки – артеріальний тиск, пульс.

3.Вимірює температуру, визначає її характер, вимірює частоту дихання, характер дихання.

4.Колір шкіри та склер, блідість або гіперемія, ціаноз, липкий холодний піт, холодні кінцівки або навпаки гаряча шкіра, наявність висипів, їх поширеність.

5.Біль - інтенсивний головний біль, що супроводжується нудотою та блюванням, ломота у тілі.

6.Наявність менінгеального синдрому.

7.Розмір печінки та селезінки, розміри сечового міхура.

8.Характер сечовиділення –центральна затримка сечі.

9. Відраза від їжі, нудота, блювання.

Діагноз – 1) клініка;

2) епіданамнез;

3) РЗК, РНГА, реакція аглютинації з рікетсіями

Правачека у парних сироватках.

Лікування –

1) стаціонарний режим;

2) тетрациклін по 0,3 – 0,4 г 4 рази на добу, або левоміцетин по 0,5 г 4 рази на добу, до другого дня нормальної температури;

3) дезінтоксикаційна терапія;

4) серцеві препарати;

5) анальгетики;

6) жарознижувальні препарати;

7) броміди, натрію оксибутират;

8) при необхідності глюкокортикостероіди.

Догляд -

- протипедикульозна обробка пацієнта

- забезпечення індивідуального поста біля важкохворих

- вимірювання Ps, АТ, t° кожних 6 год.

- розташування хворого в зручному положенні, при необхідності за ширмою

- надання інформації пацієнту щодо необхідності дотримання суворого ліжкового режима та дієти

- при гарячці застосування міхура з льодом до області скронь, обтирання шкіри напівоцтовим розчином

- догляд за шкірою та слизовими оболонками

- профілактика пролежнів

- зміна натільної та постільної білизни

- при загрозі колапсу підняти ніжний кінець

- догляд при психомоторному збудженні

- догляд при нудоті та блюванні

- вимірювання добового діурезу

- катетеризація сечового міхура

- профілактика пневмонії

- профілактика флебіту, напівспиртові компреси на область венепункції

- догляд при блюванні та проносі

- саносвітня бесіда з пацієнтом та його родиною по правилам особистої гігієни.

Профілактика - протипедикульозна обробка населення, загальносанітарні заходи, виявлення та ізоляція хворих, лікування, поточна та заключна дезинфекція, спостереження за контактними.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення висипному тифу.

2. Дайте характеристику збудника висипного тифу.

3. Які особливості зараження?

4. Назвіть основні клінічні ознаки. Ускладнення.

5. Визначте проблеми пацієнта і дайте сестринську оцінку стану пацієнта.

6. Перелікуйте методи лабораторної діагностики.

7. Які принципи лікування та профілактики?

ЧУМА

План:

1. Основи етіології і епідеміології чуми.

2. Основні клінічні ознаки. Проблеми пацієнта. Ускладнення.

3. Сестринська оцінка загального стану хворого на чуму.

4. Лабораторна діагностика.

5. Принципи лікування.

6. Профілактичні заходи.

Чума – особливо небезпечна природно-осередкова інфекційна хвороба з групи бактеріальних зоонозів, яка спричиняється єрсиніями, передається людині через бліх, а також повітряно-краплинним, контактним і аліментарним шляхами, характеризується гарячкою, тяжкою інтоксикацією, геморагічно-некротичними запальними змінами в лімфатичних вузлах, шкірі, легенях та інших органах, септицемією.

Етиологія – збудник єрсінія, грамнегативна нерухлива паличка, забарвлюється біполярно, має капсулу, спор не утворює. Продукує екзо- та ендотоксин. Стійка у зовнішньому середовищі, зберігається у трупах до 9 місяців, чутлива до нагрівання, при температурі 60 – 70 °С гине через 10 хв. Гине під дією деззасобів.

Епідеміологія – джерело інфекції різні гризуни (тарбагани, ховрахи, полівки та інші), верблюди, іноді люди.

Шляхи передачі: 1) трансмісивний – через укуси бліх;

2) контактний – зняття шкірок гризунів;

3) аліментарний – вода, продукти;

4) повітряно-краплинний – від хворих на легеневу чуму.

Клініка – інкубаційний період 1 – 6 діб.

Форми чуми:

1) шкірна

2) бубонна, шкірно – бубонна

3) первинно – легенева, вторинно – легенева

4) кишкова

5) первинно – септична, вторинно – септична

Незалежно від форми початок гострий, температура з ознобом підвищується до 39 - 40°С, турбує головний біль, слабкість, відчуття страху, хода хитка, нагадує сп`янілого чоловіка. Шкіра та слизові оболонки сухі, язик “крейдяний”, тахікардія тиск знижений. Живіт болючий, печінка та селезінка збільшені. Можуть виникнути марення, галюцинації. На шкірі виникає висип, який в разі важкого перебігу, нагадує трупні плями. Крім загальних симптомів існують і характерні.

Шкірна форма – у місці укусу блохи виникає пляма, яка перетворюється в пустулу з кров`янисто - гнійним вмістом, швидко перетворюється у виразку, що вкрита чорним струпом. Виразка рубцюється. Окремо зустрічається рідко, пов`язана з бубонною.

Бубонна - на 1-й або 2-й день хвороби регіонарні лимфовузли запалюються, стають надзвичайно болючими. Бубон збільшується, шкіра над ним гіперемійована, блискуча, конгломерат спаяний з підлеглими тканинами. На 6-7 день шкіра над бубоном стає темно – бурою, в центрі з`являється флюктуація. На 8-12 день він проривається, виділяється серозно – геморагічний вміст. У разі сприятливого перебігу чуми бубон повністю розсмоктується. Найчастіше спостерігаються пахвинні і стегнові бубони, рідше пахові, шийні, привушні.

Первинно–септична форма – починається раптово, швидко призводить до смерті. Характерною є картина сепсису з геморагічним синдромом.

Вторинно-септична форма – ускладнення іншихклінічних форм, перебіг дуже важкий з вторинними бубонами та септичними вогнищами.

Первинно-легенева форма – найтяжчий перебіг, початок гострий з ознобом та гарячкою, наприкінці першої доби турбує ріжучий біль у грудях, задишка, тахікардія. Кашель супроводжується виділенням пінистого скловидного харкотиння, надалі з домішкою крові. Дихання поверхневе, АТ майже не визначається. На шкірі з`являються петехії та крововиливи. Смерть настає на 3-5 день хвороби.

Вторинно-легенева форма – розвивається з бубонної, нагадує вищезгадану. Висока летальність.

Кишкова форма – початок гострий, ріжучий біль у животі, кров`янистий пронос, блювання, швидко настає смерть.

Сестринська оцінка загального стану хворого при чумі

1.Медсестра звертає увагу на положення хворого у ліжку, активність, адекватність, стан свідомості - марення, галюцинації, порушення сну.

2.Стан гемодинаміки – артеріальний тиск, пульс.

3.Вимірює температуру, визначає її характер, вимірює частоту дихання, характер дихання.

4.Колір шкіри та склер, блідість або гіперемія, ціаноз, липкий холодний піт, холодні кінцівки або навпаки гаряча шкіра.

5.Біль - головний, що супроводжується нудотою та блюванням, ломота у тілі та суглобах, біль у грудях при кашлі, з виділенням кров`янистого харкотиння; біль у животі, що супроводжується кров`янистим проносом.

6.Розміри та болючисть певної групи лімфовузлів (бубонів), виразки, виділення з них.

7.Розмір печінки та селезінки.

8.Характер сечовиділення – добовий діурез.

9. Відраза від їжі, нудота, блювання.

Діагностика –

1) клініка

2) епіданамнез

3) посів вмісту бубону, харкотиння, блювотних мас, крові, калових мас тощо

4) бактеріоскопія мазків – відбитків

5) серологічне дослідження – РНГА, РГНГА

6) біологічний метод дослідження.

Лікування –

1) госпіталізація та сувора ізоляція в спеціальне відділення

2) антибіотикотерапія – стрептоміцин по 0,5 – 1,0 г кожні 8 годин до 5 дня нормальної температури.

3) дезінтоксикаційна терапія

4) діуретики

5) глікокортикоїди

6) симптоматична терапія.

Догляд -

- забезпечення карантинного режиму при ОНІ

- доставка матеріалу в лабораторію здійснюється в опломбованому біксі, у супроводі медсестри на спецтранспорті

- робота в протичумному костюмі

- забезпечення індивідуального поста біля важкохворих

- вимірювання Ps, АТ, t° кожних 6 год.

- розташування хворого в зручному положенні, при необхідності за ширмою

- надання інформації пацієнту щодо необхідності дотримання суворого ліжкового режима та дієти

- при гарячці застосування міхура з льодом до області скронь, обтирання шкіри напівоцтовим розчином

- догляд за шкірою та слизовими оболонками

- зміна натільної та постільної білизни

- при загрозі колапсу підняти ніжний кінець

- догляд при психомоторному збудженні

- догляд при нудоті та блюванні

- вимірювання добового діурезу

- профілактика пневмонії

- профілактика флебіту, напівспиртові компреси на область венепункції

Профілактика - дератизація, при виникненні захворювання - карантин як при ОНІ, поточна та заключна дезинфекція, спалювання трупів, ізоляція та нагляд за контактними, робота з хворими та біоматеріалом в протичумному костюмі.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення чумі.

2. Дайте характеристику збудника чуми.

3. Які особливості зараження?

4. Назвіть основні клінічні ознаки. Ускладнення.

5. Визначте проблеми пацієнта і дайте сестринську оцінку стану пацієнта.

6. Перелікуйте методи лабораторної діагностики.

7. Які принципи лікування та профілактики?

V розділ

Інфекції шкірних покривів

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 501 | Нарушение авторских прав