АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Будова та фізіологія статевої системи чоловіка, можливі гормональні відхилення.

Статева система чоловіка

Систему внутрішніх статевих органів чоловіка утворюють яєчка та їх придатки, сім'явиносна протока, сім'яні пухирці, передміхурова залоза, сім'яний канатик; зовнішніх статевих органів - статевий член, мошонка, сечовипускний канал.

Яєчко (чоловіча статева залоза) є парним органом і знаходиться в мошонці. Формуються вони на зародковому етапі в черевній порожнині і з часом (до моменту народження дитини) поступово опускаються через пахвинний канал на дно мошонки.

За рахунок комплексу оболонок у мошонці постійно підтримується певна температура - на 3-4 градуси нижча, ніж у черевній порожнині. При охолодженні мошонка підтискає яєчка до тіла, забезпечуючи їм підігрівання, а в спеку дає змогу їм провисати, перебуваючи на більшій відстані від тіла, що полегшує тепловіддачу.

У канальцях яєчка розташовуються клітини Сертолі, які живлять сперматозоїди, і клітини Лейдіга, які виробляють чоловічий статевий гормон - тестостерон (лат. testis - чоловіче яєчко), забезпечують гормональний фон розвитку сперматозоїдів. Тестостерон стимулює розвиток чоловічих статевих органів, беручи участь у формуванні первинних (статевий член, яєчка, придаток, передміхурова залоза, сім'яні пухирці) і вторинних (ріст вусів, бороди, оволосіння лобка тощо) статевих ознак.

Сперматозоїди утворюються у звивистих канальцях яєчка упродовж 70 днів. Складаються вони з головки, яка несе в собі генетичний матеріал і є хімічним резервуаром; шийки, в якій знаходиться "силовий агрегат" для руху сперматозоїда; хвоста, за допомогою якого вони рухаються.

Придаток, який кріпиться до яєчка, є резервуаром для накопичення сперматозоїдів, у ньому продовжується та завершується процес їх дозрівання. Із придатка по сім'явиносній протоці, довжина якої сягає 40 см, сперматозоїди рухаються до передміхурової залози.

Передміхурова залоза (простата) є додатковою статевою залозою, що виробляє секрет, який складає приблизно 30% сім'яної рідини. При змішуванні сперматозоїдів і сім'яної рідини утворюється сперма.

У сім'яних пухирцях, що знаходяться позаду передміхурової залози, виробляється секрет, багатий на фруктозу, якого у сім'яній рідині приблизно 70%.

Секрети передміхурової залози, сім'яних пухирців і яєчок надходять до сечовипускного каналу при сім'яви-верженні (еякуляції). За одну еякуляцію виділяється до 5 мл рідини, в якій може міститися від 120 до 450 млн сперматозоїдів.

Статевий член (пеніс) має основу, тіло і головку. У спокійному стані він висить над мошонкою, а при сексуальному збудженні настає його ерекція (напруга): він збільшується в розмірах і піднімається. Ерекція статевого члена відбувається завдяки його анатомічній будові - трьом паралельним циліндрам кавернозних (печеристих) тіл, які заповнюються кров'ю. Головку члена формує кавернозне тіло сечовипускника. Вона має корону (вінець), де шкіра утворює особливу складку - передню шкурку (припутню), і велику кількість нервових закінчень, що зумовлює особливу чутливість цієї зони до фізичної стимуляції. На внутрішній поверхні головки є сальні залози, які виділяють спеціальний секрет для змащування поверхні - смегму.

Статеві члени різних чоловіків можуть значно відрізнятися за формою та розмірами, однак у середньому розмір пеніса в розслабленому стані - приблизно 9,5 см. При збудженні його довжина у 80% чоловіків досягає 12-18см. Ерекція діє як "великий вирівнювач": маленький член збільшується при ерекції сильніше, ніж великий.

Збільшення статевого члена в розмірах і набуття ним механічної пружності виникає завдяки рефлекторно-судинній реакції. Є кілька теорій щодо того, завдяки чому припиняється відтік крові з печеристих тіл. За однією з них, печеристі тіла накопичують кров за рахунок посиленого артеріального притоку, за іншою - за рахунок зменшення венозного відтоку.

Можливі гормональні порушення:

Безпліддя - нездатність зрілого організму породжувати потомство. Діагноз "безпліддя" ставиться, якщо вагітність не наступає протягом двох перших років нормального статевого життя без застосування засобів оберігання або якщо вагітності неодноразово закінчувалися викиднями. Безплідний шлюб спостерігається приблизно в 10-20% випадків. Безпліддя може викликатися цілим букетом природжених порушень, але вони далеко не настільки поширені і майже завжди супроводжуються хронічними хворобами (кістозний фіброз, недокрів'я з серповидними еритроцитами) або недорозвиненням геніталій, хромосомними аномаліями, а також гормональною недостатністю. Чоловік з хорошим здоров'ям, типово чоловічою зовнішністю, той, що вчасно досяг щодо нормальної зрілості, швидше за все, втратив здібність до запліднення на якомусь етапі дорослого життя. Виняток становлять чоловіки з природженою відсутністю сім'явивідної протоки.

Тестостерон. Цей гормон можна перевірити і в чоловіка й у жінки в будь-який день. Тестостерон потрібний обом подружжю, але є чоловічим статевим гормоном. У чоловіка зменшення концентрації тестостерону обумовлює, як правильно, недолік чоловічої сили і зниження якості сперми.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1192 | Нарушение авторских прав