АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Організм, як система, що саморегулюється. Асиміляція, дисиміляція. Вчення про гомеостаз.

Прочитайте:
  1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми
  2. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
  3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
  4. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
  5. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
  6. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
  7. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
  8. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
  9. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми.
  10. В) вивчення дихальної активності плода при УЗ скануванні.

Організмом (відгрецьк. organon — знаряддя, орган) називаєтьсябудь-якацілаживарослинааботварина, втомучислілюдина. Основнівластивостіорганізмутакі: постійнийобмінречовиніенергії (внутрішнійізнавколишнімсередовищем), самооновлення, рух, подразливістьіреактивність, саморегулювання, рістірозвиток, спадковістьімінливість, пристосовуваністьдоумовіснування. Чим складніша будова організму, тим краще він зберігає сталість внутрішнього середовища — гомеостаз (температура тіла, біохімічний склад крові тощо) — незалежно від умов навколишнього середовища. Для людини, на відміну від тварин, серед зовнішніх чинників провідного значення набувають соціально-економічні умови.

Системні характеристики організму:

- організм - багаторівнева жива система.

- організм - жива система, що відрізняється від усіх небіологічних систем ознаками життя і своєю поведінкою. Це постійна неперервна система, яку зупинити неможливо. Вона виникає, руйнується за особливими законами.

- організм - система, яка саморегулюється, їй притаманні адаптивні механізми саморегуляції, що дозволяють реагувати зміною своєї поведінки на будь-яку зміну навколишнього середовища.

- організм - соціально інтегрована жива система. Ця здібність в ній з'явилася під зростанням впливу соціальних факторів у процесі еволюції. Праця, свідомість, мовлення, мислення та інші атрибути людини вплинули на всі елементи та рівні системи, надавши їй соціального інтегративного характеру.

- організм - відкрита система, яка не може існувати в розриві з навколишнім світом, природним і соціальним середовищем, без безперервного обміну з ними речовиною, енергією та інформацією. Людина і середовище - це нова система, між елементами якої в процесі еволюції склалася своєрідна динамічна рівновага. Будь-яке відхилення від неї служить головним джерелом активності живої системи.

Зазначимо, що всі рівні людини-системи залучено до виконання центрального завдання - підтримання цілісності, стійкості і здатності до розвитку всієї системи. Як структурний, так і функціональний рівень - це функціональні об'єднання певного числа структурних елементів, призначених еволюцією для виконання життєво важливих завдань. Основними структурно-функціональними підсистемами є такі: опорно-рухова, серцево-судинна, дихальна, травленева, сечовидільна, статева, ендокринна, гуморальна і нервова.

Асиміля́ція, анаболі́зм (лат. assimilo — уподібнюю — уподібнення, злиття, засвоєння) — в біології — переробка й використання організмами речовин, що надходять з навколишнього середовища.

Асиміляція та нерозривно зв'язаний з нею протилежний процес — дисиміляція — лежать в основі найважливішої властивості живої матерії — обміну речовин. Характер, цих безперервних процесів визначає життєвість і розвиток організму.

Значення

Завдяки асиміляції організм будує своє тіло за рахунок навколишнього середовища; ріст організму можливий, якщо асиміляція переважає над дисиміляцією.

Суть асиміляції в основному зводиться до синтезу всіх необхідних для життєдіяльності організму речовин певним шляхом, що склався у процесі еволюції. Так, у автотрофних організмів при асиміляції складні органічні сполуки синтезуються з неорганічних, наприклад, при фотосинтезі відбувається асиміляція зеленими рослинами вуглеводів з вуглекислоти повітря й води. У гетеротрофних організмів, що живляться лише речовинами рослинного і тваринного походження, синтезу при асиміляції передує їх розщеплення та переробка.

Дисиміляція - у біохімії: сукупність біохімічних процесів, за допомогою яких складні хімічні сполуки в організмі розкладаються до простіших, в результаті чого відбувається оновлення живої матерії та утворення потрібної для життєдіяльності енергії -катаболізм. Процес протилежний асиміляції і нерозривно з нею пов'язаний як один з етапів обміну речовин в організмі.

Гомеостаз — відносна динамічна сталість внутрішнього середовища і стійкість фізіологічних функцій організму. Основним механізмом підтримки гомеостазу є саморегуляція.

Саморегуляція —це варіант управління, при якому відхилення фізіологічної функції, чи константи, від рівня, що забезпечує нормальну життєдіяльність, є причиною повернення цієї функції (константи) до початкового рівня.

Найвищої досконалості підтримка сталості (гомеостаз), базованої на нервово-гуморальних фізіологічних механізмах, досягла в людини, особливо їхньої дії на її системи, що забезпечують видалення з організму продуктів метаболізму: серцево-судинна, дихальна і шлунково-кишкова системи, нирки, потові залози.

Розрізняють тверді константи (осмотичний тиск крові, рН), незначне відхилення яких викликає істотні зміни обмінних процесів. Пластичні можуть варіювати в досить великих межах і протягом тривалого часу без істотного порушення функцій (кількість і співвідношення формених елементів крові, швидкість осідання еритроцитів й ін.)

Процеси саморегуляції грунтуються на використанні прямих і зворотних зв'язків.

Прямий зв'язок забезпечує вироблення регулюючих впливів на підставі інформації про відхилення константи. Наприклад, подразнення холодним повітрям терморецепторів шкіри приводить до збільшення процесів теплопродукції.

Зворотні зв'язки полягають у тому, що вихідний сигнал про стан об'єкта регуляції (константи чи функції) передається на вхід системи. Розрізняють позитивні і негативні зворотні зв'язки. Позитивний зворотний зв'язок підсилює керуючий вплив, негативний—послаблює керуючий вплив і сприяє поверненню показника до стаціонарного рівня. Негативні зворотні зв'язки підвищують стійкість біологічної системи.

У розвитку рефлекторної теорії механізмів регуляції велику роль відіграло вчення І.М. Сєченова, який поширив поняття рефлекторних актів на всі характеристики поведінки людини, у тому числі і на ії психічні прояви.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 2397 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)