АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки – хронічне захворювання, що має поліциклічний перебіг і характеризується появою дефектів на слизовій оболонці шлунка або цибулині дванадцятипалої кишки.

Основоположником вчення про виразкову хворобу вважають Крювельє, що у 1829-1835 pp. узагальнив результати багаторічних спостережень за хворими і висловив думку про етіологію і патогенетичні механізми розвитку виразкової хвороби.

В етіології виразкової хвороби визначальними є: емоційна і фізична перенапруження, різні стресові ситуації, погрішності в харчуванні, професійні шкідливості, лікарські засоби, генетичні схильність.

Крім нейрогенних, аліментарних і ендокринних факторів, в етіології виразки визначну роль відводять бактеріям типу Helicobacter pylori, що знаходяться у фундальному відділі шлунка. Активація хелікобактерій викликає набрякання і дисфункцію епітелію шлункової стінки та фундальних залоз, сприяючи тим самим формуванню дефекту слизової оболонки.

У патогенезі виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки основне значення має порушення рівноваги між агресивними та захисними факторами шлункової секреції. Тому в основі хронічної виразкової хвороби лежить, з одного боку, посилення кислотно-пептичної агресії,а з другого – послаблення резистентності слизової за рахунок дефіциту факторів, котрі захищають її від перетравлення шлунковим соком.

Теорії ульцерогенезу.

1. Механічна теорія Ашофера акцентує увагу травматизації слизової оболонки шлунку харчовими продуктами. Дійсно локалізація виразок переважає на малій кривизні шлунку, вздовж якої рухаються харчові маси, що підтверджує значення фактору травматизації. Проте ця теорія не є універсальною.

2. Певну актуальність до наших днів зберігає і запальна теорія. Оскільки найчастішим фоном для розвитку виразкової хвороби є гастрити. Запальна теорія відкрила один з можливих механізмів ульцерогензу.

1. Залишається актуальною до наших днів і пептична теорія Квінке. Суть її полягає в тому, що для ульцерогенезу шлунка визначаюче значення має підвищення pH шлункового соку. Але й ця теорія є далеко не досконала.

2. Особливу увагу заслуговує розроблена М.К.Баковим і І.Т.Курциним кортиковісцеральна теорія ульцерогенезу. Згідно цієї теорії розвиток виразкової хвороби є вісцеральним, органним проявом коркового неврозу, котрий виникає внаслідок перенапруження і порушення динамічної рівноваги основних нервових процесів збудження і гальмування в структурах, що безпосередньо приймають участь в регуляції секреторної діяльності шлунку. Це підтверджується багатьма клінічними спостереженнями, згідно з якими розвитку виразки передують емоційний стрес, негативні емоції, страх, а також розумове перенапруження.

3. Згідно судинної теорії Вірхова виразкоутворенню передує порушення кровопостачання стінок шлунку і дванадцятипалої кишки. Враховуючи безсумнівну роль атеросклерозу шлункових артерій при виникненні виразок у людей похилого віку, можна думати, що в певних умовах судинний фактор має значення в ґенезі виразкоутворення.

Клінічні симптоми виразки. Для виразки шлунка характерний біль відразу після прийому їжі, нудота, блювота, печія, відрижка, проноси. Для виразки дванадцятипалої кишки більш специфічний біль у нічний час і «голодні» болі, блювота, слинотеча, запори, метеоризм. Ha R-грамів місці локалізації виразки видна так звана «ніша».

В результаті виразкової хвороби виникають численні ускладнення: масивна кровотеча з некротизованої судини, перфорація, або прорив стінки шлунка або дванадцятипалої кишки (призводить до гострого розлитого перитоніту), пенетрація (виразка руйнує стінку шлунка, але перфоративний отвір відкривається в тому місці, де через реактивне запалення шлунок спаявся з розташованими поряд органами – підшлунковою залозою, печінкою, жовчним міхуром та ін.). Пенетрація супроводжується перетравлюванням шлунковим соком тканин прилеглого органа та його запаленням. Найбільш серйозним ускладненням виразки є малігнізація – переродження в злоякісну пухлину – рак.

Частіше за інші захворювання до малігнізації схильна кальозна виразка (з дуже щільними домозоліними краями, вираженим розростанням сполучної тканини в стінках і на дні виразки, склерозом судин, унаслідок якого порушується кровопостачання стінки шлунка й утворення слизового бар’ єра).

При загоєнні виразки на її місці утворюється грубий рубець, який може призвести до стенозу (звуження вихідного отвору), а у випадку майже повного закриття виходу зі шлунка – до розтягування шлунка харчовими масами, нестримного блювання, утрати великої кількості хлоридів (у хворих може розвиватися хлоргідропенічна уремія).

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 736 | Нарушение авторских прав