АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Панкреатит. Панкреатит – запалення підшлункової залози, часто перебігає гостро і супроводжується розвитком панкреатичного шоку

Прочитайте:
  1. А. Хронічного панкреатиту.
  2. Американські принципи лікування хронічного панкреатиту
  3. Жіті панкреатит
  4. Клініка гострого панкреатиту
  5. Консервативне лікування гострого панкреатиту
  6. Лечение панкреатит
  7. Острый панкреатит
  8. Острый панкреатит
  9. Острый панкреатит
  10. Острый панкреатит проявляется:

Панкреатит – запалення підшлункової залози, часто перебігає гостро і супроводжується розвитком панкреатичного шоку, небезпечного для життя.

В етіології панкреатиту істотного значення надають зловживанню алкоголем, що супроводжується переїданням, вживанням значної кількості жирної їжі, жовчним каменям і поліпам протоки підшлункової залози, холициститам та ін.

Основною ланкою патогенезу панкреатиту є передчасна активація ферментів (трипсину, калікреїну, еластази, фосфоліпази А) безпосередньо в протоках і клітинах залози, що відбувається під дією ентерокінази, жовчі та при ушкодженні панкреопитів. Найчастіше хвороба починається бурхливо, інтенсивними болями у верхній частині живота, може призвести до шоку і колапсу.

Болі локалізуються в надчеревній ділянці і навколо пупка, іррадіюють вліво, а нерідко і вправо (оперізуючий біль). Підчас розвитку шоку обличчя хворого стає попелясто-сірим, пульс – ниткоподібним. Виникнення шоку пов’язане з поширенням запального процесу підшлункової залози і зтисненням нею черевного сплетіння. Під час приступу спостерігається здуття живота, нудота, блювота, але черевні м ‘язи при цьому напружені мало.

Профілактика: боротьба з ожирінням, переїданням, зловживанням спиртними напоями, своєчасне лікування холециститів, жовчо-кам’яної хвороби та захворювань шлунково-кишкового тракту.

Лікування запального процесу здійснюють антибіотиками. Обов’язковим є голодування протягом 2-4 днів, після чого призначають дієту, багату на вуглеводи (цукор, білі сухарі, рис, протерті овочі, фруктові соки, сир, нежирне молоко). Повністю вилучають з раціону жири і тваринні білки. Для підтримки нормального рівня кальцію внутрішньовенно вводять глюконат кальцію. Протишокові заходи - стероїдні гормони, інгібітори протеаз призначають у найважчих випадках.

Хронічний панкреатит найчастіше розвивається в результаті запального процесу в жовчних шляхах. Серед причин хронічного панкреатиту на першому місці знаходяться холецистити, холецистохолангіти, холангіти, цироз печінки та гепатити. Особливе значення у виникненні хронічного панкреатиту має переїдання, хронічний алкоголізм, венозний застій, зумовлений патологією печінки, численні гострі інфекції (черевний тиф, скарлатина, ангіна та ін.), а також туберкульоз, малярія, сифіліс і отруєння свинцем, кобальтом, ртуттю, фосфором, миш’яком та ін.

Захворювання має періодичні загострення. Хворі найчастіше скаржаться на біль у лівому верхньому квадраті живота, рідше в надчеревній ділянці ліворуч, який іррадіює в ліве підребер’я, спину і посилюється ввечері; іноді біль симулює стенокардію. Можуть з’являтися зони підвищеної шкірної чутливості в ділянці 8-10 сегмента ліворуч – зони Геда-Захар’їна.

Другий важливий синдром хронічного панкреатиту: диспептичні явища, порушення апетиту, спрага, нудота, відраза до їжі, особливо до жирної та смаженої, метеоризм, проноси, схуднення, стеаторея, гіперглікемія, глюкозурія, гіпорегенераторна анемія, лейкоцитоз, прискорення ШОЕ.

Біохімічні тести в діагностиці хронічного панкреатиту такі:

- зменшення ферментів – трипсину, амілази, ліпази;

- зменшення об’єму секреції – низька карбонатна лужність;

- зниження функціональної активності підшлункової залози.

Лікування в період загострення проводиться в умовах стаціонару. Рекомендується підшкірне введення фізіологічного розчину (0,5-1 л), переливання крові або плазми, дієтичний стіл № 5, вітаміни, наркотичні анальгетики, стероїди. Загострення запального процесу є підставою для призначення антибіотиків. Доцільне призначення ліпотропних речовин – ліпокаїну, метіоніну.

При неефективному консервативному лікуванні проводять хірургічне втручання – розтин капсули, резекцію хвостової частини або голівки залози.

 


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 527 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)