АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Порушення захисної функції печінки

Прочитайте:
  1. E. - Порушення слиновиділення.
  2. E. - Порушення слиновиділення.
  3. II. Завдання і функції спеціального будинку-інтернату
  4. II. Завдання та функції відділення і порядок надання соціальних послуг
  5. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників
  6. Алгоритми лікувально-діагностичних заходів при гострих порушеннях мозкового кровообігу на госпітальному етапі
  7. Амілоїдоз печінки
  8. Анатомія та функції сечовивідних шляхів
  9. Анатомо- фізіологічна характеристика печінки, підшлункової залози, як важливих органів травлення, небезпека патологічних їх змін.
  10. Анатомо-фізіологічна характеристика шляхів виведення з організму продуктів обміну речовин, можливі порушення.

Ураження печінки супроводжується порушенням її бар’єрної функції, а саме: зниженням активності спеціалізованих мононуклеарних фагоцитів (клітини Купфера) та антитоксичної функції. Зазначені порушення виявляються токсемічним синдромом (надходження токсичних речовин з кишок в системну течію крові), зниженням стійкості організму щодо інфекційних факторів, підвищенням частоти розвитку алергічних (автоалергічних) процесів місцевих чи системних (порушення елімінації з крові і руйнування макрофагами печінки антигенів та імунних комплексів). Прогресування розладів детоксикаційної функції печінки веде до розвитку печінкової коми.

Печінкова кома – найтяжчий вияв функціональної недостатності печінки, котрий характеризується токсичним ураженням центральної нервової системи з комплексом глибоких неврологічних і психічних розладів, порушенням життєдіяльності організму.

З врахуванням причинних чинників і механізмів розвитку виділяють три варіанти печінкової коми: 1) печінково-клітинну, ендогенну (масивний некроз гепатоцитів);. 2) портокавальну шунтову, або екзогенну і 3) змішану (некроз паренхіми печінки і розвиток портокавальних анастомозів у хворих на цироз).

В розвитку печінкової коми розрізняють декілька взаємозалежних патогенетичних ланок. В першу чергу, це інтоксикація організму, зумовлена появою і наростанням у крові рівня речовин, що спричиняють загальнотоксичну і, особливо, нейротоксичну дію. Метаболіти амінокислотного і білкового обміну (аміак, феноли, індол, скатол, путресцин, кадаверин), низькомолекулярні жирові кислоти (масляна, капронова, валеріанова), похідні піровиноградної і молочної кислот, які утворюються в кишках, внаслідок порушення дезінтоксикаційної функції печінки нагромаджуються в крові і викликають розвиток печінкової енцефалопатії. Важливими ланками в патогенезі печінкової коми є гепатогенна гіпоглікемія, яка посилює дефіцит енергії в клітинах головного мозку; порушення водно-електролітного обміну (гіпокаліемія) і кислотно-основної рівноваги (метаболічний ацидоз); прогресуюча гіпоксія змішаного характеру (гемічна і циркуляторна).

 

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 592 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)