Порушення моторики шлунка
Порушення моторики шлунка характеризується змінами перистальтики (гіпер- і гіпокінез) і м’язового тонусу (гіпер- і гіпотонус).
Порушення рухової функції шлунка клінічно проявляються гикавкою, печією, нудотою, блювотою і проносом.
Печія (зага) - pyrosis – відчуття печії за ходом стравоходу. Її розвиток пов’язують з подразненням рецепторів стравоходу закиданням шлункового вмісту (гастро-езофагальним рефлюксом). Причинами печії можуть бути або велика кількість шлункового соку, або функціональна недостатність кардіального сфінктера. Печія може призвести до утворення виразок в нижньому відділі стравоходу.
При печії рекомендують виключати з раціону гостру їжу, що збуджує шлункову секрецію, або призначають антацидні препарати, які знижують кислотність. У випадках тривалої і болісної печії стравохідний рефлюкс можна лікувати хірургічно.
Блювота (vomitus) – це складний, рефлекторний акт, в результаті якого шлунковий вміст, а іноді і кишковий, викидається через рот назовні.
За механізмом розвитку блювоту називають:
- шлунковою (виникає при подразненні рецепторів шлунка недоброякісною їжею чи токсинами при гіперзбудливості в умовах патології);
- периферичною (викликаними імпульсами з периферичних рефлексогенних зон);
- центральною (при пухлинах та інших патологічних процесах поблизу ІV шлуночка, тому що центр блювоти розташований у нижній частині дна IV шлуночка поруч з дихальним і кашлевим центрами);
- умовно-рефлекторною (при поєднанні індиферентного подразника з ін’єкціями апоморфіну).
Перистальтика кишечника при блювоті підсилюється і може приймати зворотний напрямок (антиперистальтика).
Блювота є захисною реакцією, коли вона спрямована на очищення шлунково-кишкового тракту від токсичних речовин, недоброякісної чи не засвоюваної їжі. Однак тривала, значна і болісна блювота (при токсичній диспепсії в дітей, тяжких токсикозах вагітності та ін.) викликає в організмі серйозні зміни: недостатність травлення; виснаження; зневоднення і гіповолемію; порушення кровообігу. При цьому розвиваються: гіпокаліємія; гіпонатріємія; гіпохлоремія на тлі метаболічного алкалозу (наслідком цього можуть бути приступи судом); шлункова тетанія; зниження кліренса креатину; гіперазотемія. Усі перелічені порушення в організмі спричиняють найтяжчу інтоксикцію.
Нудота (nausea) часто передує блювоті і настає під впливом тих самих причин.
Блювота супроводжується гцперсалівацією (посиленим слиновиділенням), слабкістю, зблідістю, похолодінням кінцівок, падінням артеріального тиску, що розвивається внаслідок порушення парасимпатичного, а потім і симпатичного відділів вегетативної нервової системи.
Гикавка (singultus) настає в результаті поєднання швидкого спазму діафрагми, судомного скорочення шлунка і раптового сильного вдиху при звуженні голосової щілини.
При захворюваннях шлунково-кишкового тракту й інших органів черевної порожнини гикавка має рефлекторне походження, тому що патологічні імпульси з уражених тканин збуджують центр діафрагмального нерва.
Проноси (діарея) – часте випорожнення кишківника, як правило рідке і масивне. Діарея виникає при порушенні нормального співвідношення між секрецією рідини в кишках і її всмоктуванням, а також при порушенні моторики кишок.
Виділяють наступні патогенетичні варіанти діареї:
1. Запальна діарея – зумовлена підвищенням проникності кишкової стінки.
2. Секреторна діарея – пов’язана з активацією секреції іонів електролітів Na+та Cl-, що викликає посилену секрецію води в кишках (при холері).
3. Осмотична діарея – розвивається при збільшенні осмотичного тиску кишкового вмісту, буває при вживанні речовин, що погано або зовсім не всмоктуються (проносні речовини).
4. Діарея при посиленні моторики кишок.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 881 | Нарушение авторских прав
|