АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Порушення моторики шлунка

Прочитайте:
  1. E. - Порушення слиновиділення.
  2. E. - Порушення слиновиділення.
  3. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників
  4. Алгоритми лікувально-діагностичних заходів при гострих порушеннях мозкового кровообігу на госпітальному етапі
  5. Анатомо-фізіологічна характеристика шляхів виведення з організму продуктів обміну речовин, можливі порушення.
  6. Аритмії зумовлені порушенням автоматизму.
  7. Аритмії зумовлені порушенням провідності міокарда.
  8. В якому середовищі проявляють активність ферменти залоз шлунка?
  9. Велику роль у розвитку виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої кишки надають
  10. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Порушення моторики шлунка характеризується змінами перистальтики (гіпер- і гіпокінез) і м’язового тонусу (гіпер- і гіпотонус).

Порушення рухової функції шлунка клінічно проявляються гикавкою, печією, нудотою, блювотою і проносом.

Печія (зага) - pyrosis – відчуття печії за ходом стравоходу. Її розвиток пов’язують з подразненням рецепторів стравоходу закиданням шлункового вмісту (гастро-езофагальним рефлюксом). Причинами печії можуть бути або велика кількість шлункового соку, або функціональна недостатність кардіального сфінктера. Печія може призвести до утворення виразок в нижньому відділі стравоходу.

При печії рекомендують виключати з раціону гостру їжу, що збуджує шлункову секрецію, або призначають антацидні препарати, які знижують кислотність. У випадках тривалої і болісної печії стравохідний рефлюкс можна лікувати хірургічно.

Блювота (vomitus) – це складний, рефлекторний акт, в результаті якого шлунковий вміст, а іноді і кишковий, викидається через рот назовні.

За механізмом розвитку блювоту називають:

- шлунковою (виникає при подразненні рецепторів шлунка недоброякісною їжею чи токсинами при гіперзбудливості в умовах патології);

- периферичною (викликаними імпульсами з периферичних рефлексогенних зон);

- центральною (при пухлинах та інших патологічних процесах поблизу ІV шлуночка, тому що центр блювоти розташований у нижній частині дна IV шлуночка поруч з дихальним і кашлевим центрами);

- умовно-рефлекторною (при поєднанні індиферентного подразника з ін’єкціями апоморфіну).

Перистальтика кишечника при блювоті підсилюється і може приймати зворотний напрямок (антиперистальтика).

Блювота є захисною реакцією, коли вона спрямована на очищення шлунково-кишкового тракту від токсичних речовин, недоброякісної чи не засвоюваної їжі. Однак тривала, значна і болісна блювота (при токсичній диспепсії в дітей, тяжких токсикозах вагітності та ін.) викликає в організмі серйозні зміни: недостатність травлення; виснаження; зневоднення і гіповолемію; порушення кровообігу. При цьому розвиваються: гіпокаліємія; гіпонатріємія; гіпохлоремія на тлі метаболічного алкалозу (наслідком цього можуть бути приступи судом); шлункова тетанія; зниження кліренса креатину; гіперазотемія. Усі перелічені порушення в організмі спричиняють найтяжчу інтоксикцію.

Нудота (nausea) часто передує блювоті і настає під впливом тих самих причин.

Блювота супроводжується гцперсалівацією (посиленим слиновиділенням), слабкістю, зблідістю, похолодінням кінцівок, падінням артеріального тиску, що розвивається внаслідок порушення парасимпатичного, а потім і симпатичного відділів вегетативної нервової системи.

Гикавка (singultus) настає в результаті поєднання швидкого спазму діафрагми, судомного скорочення шлунка і раптового сильного вдиху при звуженні голосової щілини.

При захворюваннях шлунково-кишкового тракту й інших органів черевної порожнини гикавка має рефлекторне походження, тому що патологічні імпульси з уражених тканин збуджують центр діафрагмального нерва.

Проноси (діарея) – часте випорожнення кишківника, як правило рідке і масивне. Діарея виникає при порушенні нормального співвідношення між секрецією рідини в кишках і її всмоктуванням, а також при порушенні моторики кишок.

Виділяють наступні патогенетичні варіанти діареї:

1. Запальна діарея – зумовлена підвищенням проникності кишкової стінки.

2. Секреторна діарея – пов’язана з активацією секреції іонів електролітів Na+та Cl-, що викликає посилену секрецію води в кишках (при холері).

3. Осмотична діарея – розвивається при збільшенні осмотичного тиску кишкового вмісту, буває при вживанні речовин, що погано або зовсім не всмоктуються (проносні речовини).

4. Діарея при посиленні моторики кишок.

 


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 828 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)