АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Будова та відділи тонкої кишки

Тонка кишка (intestinum tenue) починається від виходу з шлун­ка і закінчується в місці впадання її в товсту кишку. Це найдовша частина травного апарату. Довжина тонкої кишки у дорослого 5— 7 м, а ширина у верхніх відділах — 4—6 см і в нижніх відділах —2—3 см.

Тонку кишку поділяють на дві частини: дванадцятипалу кишку та брижову частину кишки.

Дванадцятипала кишка (duodenum) — фіксована частина тон­кої кишки. Починається від місця виходу з шлунка, на рівні тіла XII грудного чи І поперекового хребця і закінчується на рівні II—III поперекового хребця. Довжина її у дорослого в се­редньому 25—30 см.

Дванадцятипала кишка розміщена спереду і праворуч від по­перекової частини діафрагми, під квадратною часткою печінки. Біль­ша частина кишки лежить за очеревиною. У дванадцятипалій киш­ці розрізняють чотири частини, що розміщені у вигляді підкови, яка оточує головку підшлункової залози.

Верхня частина йде від пілоруса шлунка, назад і направо, при­близно горизонтально, далі круто повертає донизу і переходить у низхідну частину кишки. Це найрухливіша частина дванадцятипа­лої кишки.

Низхідна частина — найголовніший відділ кишки, прилягає до правої нирки, а спереду перехрещується брижею поперечної обо­дової кишки. Приблизно посередині висоти цієї частини, на слизо­вій оболонці внутрішньозадньої поверхні її є поздовжня складка, на нижньому кінці якої розташований великий сосочок. Тут відкри­ваються загальна жовчна протока та протока підшлункової залози. Дещо вище є малий сосочок — місце, де відкривається додаткова протока підшлункової залози.

Низхідна частина дванадцятипалої кишки, утворюючи згин, пе­реходить у горизонтальну частину, що буває різної довжини.

Висхідна частина піднімається догори і на місці переходу в по­рожню кишку утворює дванадцятипало-порожній згин.

Стінка дванадцятипалої кишки утворена трьома оболонками.

Серозна оболонка є лише на тих частинах кишки, які вкриті оче­ревиною.

М'язова оболонка утворена зовнішнім (поздовжнім) та внутріш­нім (коловим) шарами непосмугованих м'язових клітин.

Слизова оболонка представлена одношаровим призматичним війчастим епітелієм і утворює колові незамкнуті складки, яких не­має у верхній частині кишки. Ці складки густо вкриті кишковими ворсинками.

У підслизовому шарі розміщені залози дванадцятипалої кишки, які виділяють слизовий секрет. Місцями трапляються поодинокі лімфатичні вузлики.

Дванадцятипала кишка разом з підшлунковою залозою та пе­чінкою займає центральне місце у функції травлення. У порожнині кишки сік підшлункової залози розщеплює білки, жири та вугле­води, а жовч сприяє перетравленню жиру та всмоктуванню жирних кислот. Крім того, жовч підвищує тонус кишок, посилює їхню пе­ристальтику й бере участь у пристінковому травленні. Клітини сли­зової оболонки дванадцятипалої кишки продукують біологічно ак­тивні речовини, що сприяють процесам всмоктування і регуляції загального обміну речовин.

Брижова частина тонкої кишки поділяється на порожню кишку (jejunum), що становить ²/₅ її довжини, та клубову кишку (іleum), що складає ³/₅ довжини. Брижова частина тонкої кишки покрита очеревиною і підвішена на брижі. Брижа тонкої кишки утворена двома близько розміщеними листками очеревини, які йдуть до кишки з боку задньої стінки живота. Наявність брижі зумовлює велику рухливість петель тонкої кишки.

У правій клубовій ямі тонка кишка впадає в товсту кишку. В цьому місці слизова оболонка тонкої кишки утворює клубово-сліпокишкову заслону, яка заходить у просвіт сліпої кишки. Завдяки цій заслоні вміст сліпої кишки не потрапляє в тонку кишку.

Стінка тонкої кишки утворена трьома оболонками.

Серозну обо­лонку становить очеревина. Під серозною оболонкою розміщений підсерозний шар.

М'язова оболонка представлена непосмугованими м'язовими клі­тинами, які розміщені в два шари: зовнішній (поздовжній) і внут­рішній (коловий). Скорочення м'язових клітин відбуваються хви­леподібно, послідовним звуженням та розширенням просвіту киш­ки. Це перистальтичні рухи, завдяки яким їжа перемішується з кишковим соком і проштовхується в напрямі до товстої кишки.

Підслизовий шар утворений добре вираженою пухкою волокнис­тою сполучною тканиною.

Слизова оболонка вистелена одношаровим циліндричним вій­частим епітелієм. У ньому розміщені бокалоподібні клітини, які виробляють слиз, що вкриває поверхню епітелію кишки і виконує захисну функцію. Облямівка кишкового епітелію виконує також захисну функцію та функцію всмоктування поживних речовин.

На всьому протязі тонкої кишки, крім кінця клубової кишки, слизова оболонка утворює постійні колові складки, які значно збіль­шують поверхню всмоктування. Поверхня слизової оболонки має бархатистий вигляд завдяки наявності пальцеподібних випинів слизової оболонки кишки – кишкових ворсинок. Вони значно збільшують всмоктувальну та видільну поверхні тонкої кишки.

Основу ворсинки утворює сполучнотканинний шар слизової оболонки з домішкою непосмугованих м'язових клітин. Головною в кожній з ворсинок є центральна лімфатична судина, в яку надходять з харчової кашки жири, а далі вони переходять у лімфатичні судини брижі тонкої кишки. По боках центральної лім­фатичної судини ворсинки розміщені артеріальні та венозні капі­ляри, в які надходять під час всмоктування білки та вугле­води.

У слизовій оболонці брижової частини тонкої кишки густо роз­міщені кишкові залози. Це трубчасті залози, протоки яких виділя­ють специфічний кишковий сік.

На слизовій оболонці нижнього відрізка брижової частини тон­кої кишки розміщені скупчені лімфатичні вузлики, кількість яких досягає 20—30. По всій довжині тонкої кишки у власній пластин­ці слизової оболонки розміщені поодинокі (всього близько 200) лім­фатичні вузлики. Лімфатичні вузлики виконують захисну функцію, знешкоджуючи шкідливі речовини та мікроорганізми, що проника­ють в організм (входять до складу імунної системи).

На топографію положення петель тонкої кишки значною мірою впливають наповнення їх їжею та газами, скорочення м'язів, сту­пінь наповнення інших органів (товстої кишки, сечового міхура) та ін. Спереду вони покриті великим сальником, а ззаду прилягають до нирок.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 900 | Нарушение авторских прав