Будова та відділи тонкої кишки
Тонка кишка (intestinum tenue) починається від виходу з шлунка і закінчується в місці впадання її в товсту кишку. Це найдовша частина травного апарату. Довжина тонкої кишки у дорослого 5— 7 м, а ширина у верхніх відділах — 4—6 см і в нижніх відділах —2—3 см.
Тонку кишку поділяють на дві частини: дванадцятипалу кишку та брижову частину кишки.
Дванадцятипала кишка (duodenum) — фіксована частина тонкої кишки. Починається від місця виходу з шлунка, на рівні тіла XII грудного чи І поперекового хребця і закінчується на рівні II—III поперекового хребця. Довжина її у дорослого в середньому 25—30 см.
Дванадцятипала кишка розміщена спереду і праворуч від поперекової частини діафрагми, під квадратною часткою печінки. Більша частина кишки лежить за очеревиною. У дванадцятипалій кишці розрізняють чотири частини, що розміщені у вигляді підкови, яка оточує головку підшлункової залози.
Верхня частина йде від пілоруса шлунка, назад і направо, приблизно горизонтально, далі круто повертає донизу і переходить у низхідну частину кишки. Це найрухливіша частина дванадцятипалої кишки.
Низхідна частина — найголовніший відділ кишки, прилягає до правої нирки, а спереду перехрещується брижею поперечної ободової кишки. Приблизно посередині висоти цієї частини, на слизовій оболонці внутрішньозадньої поверхні її є поздовжня складка, на нижньому кінці якої розташований великий сосочок. Тут відкриваються загальна жовчна протока та протока підшлункової залози. Дещо вище є малий сосочок — місце, де відкривається додаткова протока підшлункової залози.
Низхідна частина дванадцятипалої кишки, утворюючи згин, переходить у горизонтальну частину, що буває різної довжини.
Висхідна частина піднімається догори і на місці переходу в порожню кишку утворює дванадцятипало-порожній згин.
Стінка дванадцятипалої кишки утворена трьома оболонками.
Серозна оболонка є лише на тих частинах кишки, які вкриті очеревиною.
М'язова оболонка утворена зовнішнім (поздовжнім) та внутрішнім (коловим) шарами непосмугованих м'язових клітин.
Слизова оболонка представлена одношаровим призматичним війчастим епітелієм і утворює колові незамкнуті складки, яких немає у верхній частині кишки. Ці складки густо вкриті кишковими ворсинками.
У підслизовому шарі розміщені залози дванадцятипалої кишки, які виділяють слизовий секрет. Місцями трапляються поодинокі лімфатичні вузлики.
Дванадцятипала кишка разом з підшлунковою залозою та печінкою займає центральне місце у функції травлення. У порожнині кишки сік підшлункової залози розщеплює білки, жири та вуглеводи, а жовч сприяє перетравленню жиру та всмоктуванню жирних кислот. Крім того, жовч підвищує тонус кишок, посилює їхню перистальтику й бере участь у пристінковому травленні. Клітини слизової оболонки дванадцятипалої кишки продукують біологічно активні речовини, що сприяють процесам всмоктування і регуляції загального обміну речовин.
Брижова частина тонкої кишки поділяється на порожню кишку (jejunum), що становить 2/5 її довжини, та клубову кишку (іleum), що складає 3/5 довжини. Брижова частина тонкої кишки покрита очеревиною і підвішена на брижі. Брижа тонкої кишки утворена двома близько розміщеними листками очеревини, які йдуть до кишки з боку задньої стінки живота. Наявність брижі зумовлює велику рухливість петель тонкої кишки.
У правій клубовій ямі тонка кишка впадає в товсту кишку. В цьому місці слизова оболонка тонкої кишки утворює клубово-сліпокишкову заслону, яка заходить у просвіт сліпої кишки. Завдяки цій заслоні вміст сліпої кишки не потрапляє в тонку кишку.
Стінка тонкої кишки утворена трьома оболонками.
Серозну оболонку становить очеревина. Під серозною оболонкою розміщений підсерозний шар.
М'язова оболонка представлена непосмугованими м'язовими клітинами, які розміщені в два шари: зовнішній (поздовжній) і внутрішній (коловий). Скорочення м'язових клітин відбуваються хвилеподібно, послідовним звуженням та розширенням просвіту кишки. Це перистальтичні рухи, завдяки яким їжа перемішується з кишковим соком і проштовхується в напрямі до товстої кишки.
Підслизовий шар утворений добре вираженою пухкою волокнистою сполучною тканиною.
Слизова оболонка вистелена одношаровим циліндричним війчастим епітелієм. У ньому розміщені бокалоподібні клітини, які виробляють слиз, що вкриває поверхню епітелію кишки і виконує захисну функцію. Облямівка кишкового епітелію виконує також захисну функцію та функцію всмоктування поживних речовин.
На всьому протязі тонкої кишки, крім кінця клубової кишки, слизова оболонка утворює постійні колові складки, які значно збільшують поверхню всмоктування. Поверхня слизової оболонки має бархатистий вигляд завдяки наявності пальцеподібних випинів слизової оболонки кишки – кишкових ворсинок. Вони значно збільшують всмоктувальну та видільну поверхні тонкої кишки.
Основу ворсинки утворює сполучнотканинний шар слизової оболонки з домішкою непосмугованих м'язових клітин. Головною в кожній з ворсинок є центральна лімфатична судина, в яку надходять з харчової кашки жири, а далі вони переходять у лімфатичні судини брижі тонкої кишки. По боках центральної лімфатичної судини ворсинки розміщені артеріальні та венозні капіляри, в які надходять під час всмоктування білки та вуглеводи.
У слизовій оболонці брижової частини тонкої кишки густо розміщені кишкові залози. Це трубчасті залози, протоки яких виділяють специфічний кишковий сік.
На слизовій оболонці нижнього відрізка брижової частини тонкої кишки розміщені скупчені лімфатичні вузлики, кількість яких досягає 20—30. По всій довжині тонкої кишки у власній пластинці слизової оболонки розміщені поодинокі (всього близько 200) лімфатичні вузлики. Лімфатичні вузлики виконують захисну функцію, знешкоджуючи шкідливі речовини та мікроорганізми, що проникають в організм (входять до складу імунної системи).
На топографію положення петель тонкої кишки значною мірою впливають наповнення їх їжею та газами, скорочення м'язів, ступінь наповнення інших органів (товстої кишки, сечового міхура) та ін. Спереду вони покриті великим сальником, а ззаду прилягають до нирок.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 892 | Нарушение авторских прав
|