АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Склад і властивості соку підшлункової залози.

Підшлункова залоза виконує дві функції — зовнішньосекреторну (екзогенні панкреоцити та клітини протоків виробляють панк­реатичний сік) та внутрішньосекреторну (інсулоцити продукують інсулін, глюкагон, соматостатин, гастрин, які надходять у кров і впливають на ряд функцій).

Кількість соку підшлункової залози у людини становить 1,5— 2 л за добу. Реакція його лужна, (рН 8,0—8,5), оскільки він мі­стить велику кількість гідрокарбонатів.

Сік підшлункової залози багатий на білки (до 10%). Це в основному ферменти, що діють на білки, жири та вуглеводи.

Про­теолітичні ферменти, зокрема трипсиноген, хемотрипсиноген, прокарбоксиполіпептидаза тощо, утворюють­ся в ацинарних клітинах залози в неактивній формі. Активується трипсиноген ферментом ентерокіназою, яка продукується клітина­ми слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Таким чином, до виходу в дванадцятипалу кишку цей фермент неактивний. Запобі­гає його активізації також інгібітор, що виробляється в ацинарних клітинах і оточує шаром молекули проферменту. Це має суттєве значення у попередженні самоперетравлювання (аутолізі) підшлункової залози власними ферментами.

Активний трипсин активує хемотрипсиноген, переводячи його в хемотрипсин, а прокарбоксиполіпептидазу — в карбоксиполіпептидазу. В соку підшлункової залози є й інші протеолітичні фер­менти—еластази, нуклеази та ін. Протеолітичні ферменти гідролізують білки до пептидів та амінокислот.

Ліполітичні ферменти — ліпаза, фосфоліпаза А — гідролізують жири та фосфоліпіди до жирних кислот і гліцерину. Ліпаза секретується в активному стані, а фосфоліпаза А – у неактивному і активується трипсином підшлункової залози в дванадцятипалій кишці. Гідроліз жирів посилюється в присутності солей жовчних кислот та Са²⁺.

Амілолітичний фермент α-амілаза гідролізує крохмаль та глі­коген до оліго-, ди- та моносахаридів.

Певні процеси відбуваються і в протоках підшлункової залози. Тут з первинного формується кінцевий сік. Це відбувається завдя­ки активному транспорту з крові Na⁺ та НСО^-₃, за якими згідно з осмотичним градієнтом іде вода. В кров же в протилежному на­прямку надходить Н⁺. Концентрація НСО^-₃ в кінцевому секреті може бути значно вищою (у 5 разів), ніж у плазмі крові.

Значення соку підшлункової залози полягає в основному в то­му, що під його впливом гідролізуються білки та жири. Якщо пе­рев'язати протоку залози, то буде засвоюватись лише 40 % жи­рів та 50 % білків (до перев'язки засвоювалось відповідно 94 та 92 %). Гідрокарбонати, що входять до складу соку, нейтралізу­ють кислий хімус, який надходить із шлунка. Створюються оп­тимальні умови для дії ферментів підшлункової залози та кишко­вого соку.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 971 | Нарушение авторских прав