АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Склад і властивості соку підшлункової залози.
Підшлункова залоза виконує дві функції — зовнішньосекреторну (екзогенні панкреоцити та клітини протоків виробляють панкреатичний сік) та внутрішньосекреторну (інсулоцити продукують інсулін, глюкагон, соматостатин, гастрин, які надходять у кров і впливають на ряд функцій).
Кількість соку підшлункової залози у людини становить 1,5— 2 л за добу. Реакція його лужна, (рН 8,0—8,5), оскільки він містить велику кількість гідрокарбонатів.
Сік підшлункової залози багатий на білки (до 10%). Це в основному ферменти, що діють на білки, жири та вуглеводи.
Протеолітичні ферменти, зокрема трипсиноген, хемотрипсиноген, прокарбоксиполіпептидаза тощо, утворюються в ацинарних клітинах залози в неактивній формі. Активується трипсиноген ферментом ентерокіназою, яка продукується клітинами слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Таким чином, до виходу в дванадцятипалу кишку цей фермент неактивний. Запобігає його активізації також інгібітор, що виробляється в ацинарних клітинах і оточує шаром молекули проферменту. Це має суттєве значення у попередженні самоперетравлювання (аутолізі) підшлункової залози власними ферментами.
Активний трипсин активує хемотрипсиноген, переводячи його в хемотрипсин, а прокарбоксиполіпептидазу — в карбоксиполіпептидазу. В соку підшлункової залози є й інші протеолітичні ферменти—еластази, нуклеази та ін. Протеолітичні ферменти гідролізують білки до пептидів та амінокислот.
Ліполітичні ферменти — ліпаза, фосфоліпаза А — гідролізують жири та фосфоліпіди до жирних кислот і гліцерину. Ліпаза секретується в активному стані, а фосфоліпаза А – у неактивному і активується трипсином підшлункової залози в дванадцятипалій кишці. Гідроліз жирів посилюється в присутності солей жовчних кислот та Са2+.
Амілолітичний фермент α-амілаза гідролізує крохмаль та глікоген до оліго-, ди- та моносахаридів.
Певні процеси відбуваються і в протоках підшлункової залози. Тут з первинного формується кінцевий сік. Це відбувається завдяки активному транспорту з крові Na+ та НСО-3, за якими згідно з осмотичним градієнтом іде вода. В кров же в протилежному напрямку надходить Н+. Концентрація НСО-3 в кінцевому секреті може бути значно вищою (у 5 разів), ніж у плазмі крові.
Значення соку підшлункової залози полягає в основному в тому, що під його впливом гідролізуються білки та жири. Якщо перев'язати протоку залози, то буде засвоюватись лише 40 % жирів та 50 % білків (до перев'язки засвоювалось відповідно 94 та 92 %). Гідрокарбонати, що входять до складу соку, нейтралізують кислий хімус, який надходить із шлунка. Створюються оптимальні умови для дії ферментів підшлункової залози та кишкового соку.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 981 | Нарушение авторских прав
|