АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Склад і властивості шлункового соку.

Прочитайте:
  1. C У ділянці пахвинних складок мокнуча поверхня до виразки
  2. E. - Так. Хоча в нормі розміри селезінки складають: довжина 12 см, ширина 8 см, товщина 3- 4 см, однак після прийому їжі може збільшуватися в 4- 5 рази.
  3. I. За фiлогенетичним розвитком (чи по складностi)
  4. II. Організація і склад експертних комісій
  5. II. Організація і склад медико-соціальних експертних комісій
  6. А 3.4.3. Диференційований підхід до терапії пацієнтів з ускладненим ГК
  7. Алгоритм действий при измерении температуры тела в паховой складке и в подмышечной области.
  8. Білковий склад плазми крові.
  9. Будова серця. Властивості серцевого м'яза
  10. В приймальному відділенні роділлі стало зле, вона втратила свідомість, почалися судоми. Про яке ускладнення це свідчить?

 

Детальне вивчення секреції в шлунку стало можливим після того, як в 1842 році російський хірург В А Басов вперше здійснив операцію накладання фістули шлунка тваринам. Суть методу полягає в наступному. Розрізають всі три шари стінки шлунка і вставляють фістульну трубку. Рану зашивають. Фістулу ззовні закривають корком, який відкривають під час дослідів, коли потрібно зібрати шлунковий сік Однак сік був не чистий, а з харчовим хімусом.

У подальшому І. П. Павлов удосконалив цю методику, запропонувавши метод уявного годування або езофаготомії. Собаці перерізали стравохід і обидва його кінці підшивали до рани, перериваючи зв'язок стравоходу зі шлунком, а в шлунок вставляли фістулу Басова. Їжа не потрапляла в шлунок, а виходила назовні, тому зі шлунка увесь час отримували чистий сік. Однак за допомогою цієї методики не можна було дослідити впливу на секрецію їжі, коли вона знаходиться в шлунку.

Р. Генденгайн розробив методику операції "маленького шлуночка" – зі шлун­ка вирізають частину, через яку фістулу з'єднують із зовнішнім середовищем. Але при цьому перерізають блукаючий нерв.

Тому І. П. Павлов запропонував нову операцію - викроювання ізольованого малого шлуночка. В результаті такої операції утворювались два шлунки, в маленькому шлунку зберігались іннервація та кровопостачання. В маленький шлунок вставляли фістулу і збирали шлунковий сік. Таким чином, секреція в ізольованому шлунку була дзеркальним відображенням секреції у великому шлунку.

У людини шлунковий сік збирають шляхом введення в шлунок зонда через рот.

За добу секретується 2,0-2,5 л шлункового соку. Він виробляється залозами шлунка: головними, парієтальними (обкладковими) і додатковими. Чистий шлунковий сік - безколірна, прозора рідина, яка містить соляну кислоту. Його рН становить 1,5-1,8.

Слиз, що входить до шлункового соку, містить мукоїди, які захищають слизову оболонку шлунка від хімічних і механічних подразнень, а соляна кислота надає йому бактерицидні властивості.

 


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1084 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)