АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Шлунок: топографія, відділи, будова.

Шлунок (gaster, ventriculus) — найбільш об'ємний відділ травного апарату, в якому білки їжі, що надійшла із стравоходу, розщеплюються та звурджується молоко, а також відбуваються пе­ремішування їжі та пересування її в кишки.

Більша частина шлунка розміщена ліворуч, а мен­ша — праворуч від серединної площини. Проекція шлунка на передню стінку живота відповідає надчеревній ділянці та лівій підреберній ділянці. Вхід у шлунок лежить на рівні X— XI грудного хребця, ліворуч від хребтового стовпа, а вихід— на рівні XII грудного або І поперекового хребця, праворуч від хреб­тового стовпа.

Частини шлунка прилягають до різних органів та анатомічних утворів. Так, більша частина задньої поверхні шлунка прилягає до заднього пристінкового листка очеревини та до органів, які роз­міщені за цим листком очеревини (ліва нирка, ліва надниркова за­лоза, підшлункова залоза, черевна частина аорти), а в ділянці дна шлунка – до селезінки.

Мала кривина шлунка прилягає до нутряної поверхні печінки, а велика кривина — до поперечної ободової кишки. Вхідна части­на та дно шлунка прилягають до нижньої поверхні діафрагми.

Форма, місткість та розміри шлунка коливаються в значних ме­жах. Це залежить від його функціонального стану, а також від ві­ку та статі. Так, у скороченому стані він має незначні розміри і фор­мою подібний до кишки. При середньому наповненні шлунок на­буває форми груші, при цьому середня місткість його у дорослого близько 3 л. При значному наповненні шлунка його єм­кість збільшується до 4 л, а сам шлунок опускається до рівня пупка та нижче

Шлунок має передню та задню стінки. По краях шлунка одна стінка переходить у другу, утворюючи малу кривину шлунка, обер­нену догори і вправо, та велику кривину шлунка, обернену донизу і ліворуч.

Крім того, на шлунку розрізняють такі частини: вхідну (кардіальну), яка розміщена біля кінця стравоходу; дно — випуклу догори частину, яка прилягає до лівої половини діафрагми; тіло — наймасивнішу середню час­тину та пілоричну — нижню частину шлунка, яка переходить у найбільш звужену ділянку — пілорус, або воротар.

Стінка шлунка складається з трьох оболонок: серозної, м'язо­вої та слизової.

Серозна оболонка— це нутряний листок очеревини, який по­криває шлунок з усіх боків, за винятком вузьких смужок по малій та великій кривинах. У цьому місці нутряні листки передньої та задньої стінок шлунка сходяться і утворюють зв'язки шлунка. Між листками цих зв'язок розміщені судини й нерви, які йдуть до шлун­ка. Підсерозний шар розвинений слабо.

М'язова оболонка — найтовща з оболонок шлунка. Утворена трьома шарами непосмугованих м'язових клітин. Зовнішній, або поздовжній, шар є продовженням однойменного шару стравоходу. Середній, або циркулярний, шар сильніший за попередній, є також продовженням однотипних клітин стравоходу, а в ділянці пілоруса утворює значне потовщення, або м'яз — стискач воротаря. Внут­рішній шар утворений нерівномірно розміщеними косими м'язо­вими клітинами, які йдуть по передній та задній стінках шлунка від його входу до великої кривини і розвинені добре лише на дні та ті­лі шлунка.

М'язова оболонка відділена від слизової оболонки добре вираже­ним підслизовим шаром, що й зумовлює наявність на слизовій обо­лонці великої кількості шлункових складок.

Слизова оболонка 1—2 мм завтовшки є продовженням слизової оболонки стравоходу. Її складають:

- - одношаровий епіте­лій

- - власна пластинка, утворена ніжною сполучною тканиною

- - власна м'язова пластинка.

Численні складки слизової оболонки ма­ють різні довжину і напрям. Так, біля малої кривини є довгі по­здовжні складки, а на інших ділянках напрям складок різноманіт­ний, причому довгі складки з'єднані між собою короткими Слизова оболонка пілоруса утворює кругову складку — пілоричну заслінку, яка обмежує пілоричний отвір.

На слизовій оболонці шлунка відкривається велика кількість проток залоз, які виділяють шлунковий сік. Ті залози, які розмі­щуються переважно в слизовій оболонці дна та тіла шлунка, мають назву шлункових, залоз, а залози, розміщені в слизові й оболонці пі­лоруса,— пілоричних залоз.

У слизовій оболонці шлунка розміщені також шлункові лім­фатичні вузлики. Основні скупчення їх є в пілоричній частині шлунка.

Шлунок відіграє одну з основних функцій у процесі травлення. Тут відбувається всмоктування води та розчинених у ній речовин. Залози дна шлунка продукують соляну кислоту, яка активізує дію ферменту шлункового соку — пепсиногену. Пепсиноген, що виробляється залозами пілоричної частини шлунка, у свою чергу, сприяє перетравлюванню білків їжі.

Кардіальні і пілоричні залози розміщені в однойменних ділянках шлунка. Їх клітини продукують слиз та ферменти-дипептидази. До складу кардіальних та пілоричних залоз входить також значна кількість ендокринних клітин APUD-системи.

М'язова оболонка має три шари: поздовжній, циркулярний і косий. В піло-ричній частині циркулярний шар м'язів потовщується і формує м'яз-стискач пілоруса, а слизова оболонка в цьому місці утворює пілоричну заслонку. Під час скорочення м'яза-стискача вона повністю відокремлює порожнину шлунка від порожнини дванадцятипалої кишки.

Зовнішнім шаром шлунка є серозна оболонка (очеревина), якою орган покритий з усіх боків, тобто лежить інтраперитонеально.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1798 | Нарушение авторских прав