 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
ЕШЕРИХІОЗЕшерихіоз — гостре інфекційне захворювання, з фекально-оральним механізмом передачі, яке викликається ентеропатогенними кишковими паличками (ешерихіями), характеризується переважним ураженням шлунково-кишкового тракту (гастроентеритом, гастроентероколітом), нерідко з явищами токсикозу та ексикозу, порушенням водно-електролітної рівноваги. У 1885 році австрійський вчений T.Escherich виділив з фекалій та описав кишкову паличку (Bact. coli commune), яку вважав можливою причиною діареї у дітей. Пізніше на честь відкривача збудник був названий Escherichia coli. В 1894 році Н.Габричевський експериментально встановив здатність деяких ешерихій до токсиноутворення і ураження кишечника. В 1922 p. A. Adam, а в 1927 р. АЛ.Доброхотова та інші дослідники довели наявність патогенних штамів кишкової палички. В 1942-1945 pp. Ф.Кауфман на підставі серологічного аналізу розробив сучасну класифікацію ешерихій. Етіологія. Кишкові палички належать до роду Escherichia, родини Enterobacteriaceae. Ентеропатогенні кишкові палички (ЕПКП) морфологічно не відрізняються від непатогенних. Це паличкоподібні мікроорганізми з заокругленими кінцями, довжиною 1-3 і товщиною 0,4-0,6 мкм, грамнегативні, рухливі за рахунок джгутиків. Добре ростуть на звичайних живильних середовищах, високоактивні в біохімічному відношенні, стійкі дії факторів зовнішнього середовища (на предметах побуту можуть виживати до 3 місяців), однак швидко гинуть при кип'ятінні і під дією ремісних та інших дезінфектантів. Містять соматичний О-антиген, джгутиковий Н та поверхневий К-антигени. За О-антигенами виділяють майже 100 ентеропатогенних для людини різновидів. ЕПКП здатні виділяти при загибелі ендотоксин, а деякі з них - утворювати і екзотоксин, розмножуватися в ентеро- і колоноцитах. В залежності від наявності тих чи інших факторів патогенності та ферментів агресії (фібринолізину, лецитинази, каталази та ін.), за класифікацією ВООЗ (1980) з урахуванням біологічних та патогенетичних властивостей, усі патогенні для людини ешерихії поділяють на 3 групи: - ентеропатогенні для дітей раннього віку (власне ЕПКП), переважно першого року життя, з розвитком у них коліентериту. Вони антигенно споріднені з сальмонелами; - ентеротоксигенні (ЕТКП), здатні виділяти ентеротоксини (типу холерогена) з розвитком холероподібної форми ешерихіозу. Вони є найбільш частою (до 70%) причиною «діареї мандрівників»; - ентероінвазивні (ЕІКП). Вони не утворюють ентеротоксину, але здатні проникати в ентероцити, розмножуватися в них, антигенно споріднені з шигелами, спричинюють запальний процес по типу дизентерієподібних уражень і навіть геморагічний ентероколіт. Епідеміологія. Джерелом збудників колі-інфекції є хвора людина, особливо на стерті форми ешерихіозу, та заразоносії. Однак не виключаються як можливе джерело і інфіковані ентеропатогенними ешерихіями тварини. Механізм передачі збудників - фекально-оральний. Найбільш поширені шляхи передачі харчовий (через молоко і молочні продукти, рідше через м'ясо і м'ясні продукти) і водний. Можливий також контактно-побутовий шлях інфікування - через забруднені руки, предмети догляду, посуд тощо, зараження через мух. Сприйнятливість до ешерихіозів найбільш висока у дітей першого року життя (особливо новонароджених, недоношених), з віком вона знижується, але розвиток захворювання можливий і в людей похилого віку. У дітей серед інших кишкових інфекцій ешерихіоз складає 15-30%, у дорослих - 5-15%. Після перенесеної хвороби залишається нестійкий типоспецифічний імунітет. Ешерихіоз зустрічається як у вигляді спорадичних випадків, так і групових спалахів (особливо холероподібної форми). Патогенез та патологічна анатомія. Вхідні ворота - ротова порожнина. Зараженню сприяють штучне вигодовування, гіпотрофія, рахіт, дисбактеріоз та інші захворювання. Особливо чутливі новонароджені, недоношені з недосконалими захисними механізмами і відсутністю імунітету до ЕПКП, навіть пасивного, більшою проникністю слизової травного каналу. Можливий і ендогенний розвиток захворювання в результаті активізації латентної колі-інфекції при зниженні резистентності організму (дисбактеріоз, асоціації з протеєм, стафілококами тощо) з розвитком позакишкових уражень (сечовидільної системи та інших органів). Механізм розвитку процесу визначається різновидами ентеропатогенних ешерихій. При зараженні дітей до року власне ЕПКП, які мають близькі до сальмонел властивості, розмножуються в порожнині кишечника і на поверхні ентероцитів з проникненням у слизову, виділенням ендотоксинів і токсичних метаболітів, викликають вогнищеве запалення (гастрит, гастроентерит), явища токсикозу. Проникнення ентеротоксичних ешерихій в кишечник, адгезія до епітеліальних клітин та розмноження з виділенням ентеротоксинів, подібних до холерогену активізація аденіл- і гуанілциклази з накопиченням цАМФ та цГМФ, призводять до гіперсекреції слизовою рідини та солей, появи блювання і діареї, порушення водно-сольової рівноваги, гемодинамічних розладів. При зараженні ентероінвазивними ешерихіями механізм розвитку патологічного процесу близький до патогенезу дизентерії: збудники проникають в ентероцити, де розмножуються з виділенням ентеро- і ендотоксинів, а також токсичних амінів. Дія вказаних субстанцій призводить до розвитку загальної інтоксикації, ураження слизової кишечнику, підвищення проникності судин, розвитку діареї, а ураження дистального відділу товстої кишки обумовлює розвиток дизентерієподібного синдрому, іноді з симптоматикою дистального гемоколіту. При патоморфологічному дослідженні виявляють вогнищеве виразкове запалення з масивною інфільтрацією лейкоцитами та накопиченням слизисто-геморагічного ексудату в просвіті кишечнику. Клініка. Тривалість інкубаційного періоду коливається від кількох годин до 2-3 днів, рідше до 6 і визначається в певній мірі різновидом ешерихій, їх інфікуючою дозою. Ешерихіоз у маленьких дітей (колі-ентерит), викликаний ЕПКП, починається відносно поступово з появи повторного зригування, іноді - підвищення температури, порушення загального стану, здуття живота, діареї з частими рідкими "бризкаючими" випорожненнями, часом пінистими, безбарвними або жовтувато-червоного кольору, втрати маси тіла у тяжких випадках, особливо при поєднанні з стафілококовою, протейною або вірусною інфекцією та на тлі несприятливого преморбідного фону (недоношеність, рахіт, анемія тощо). Температура підвищується до високих цифр, дитина стає неспокійною або, навпаки, млявою, адинамічною, спостерігається анорексія, метеоризм, бурчання тонкої кишки. Випорожнення водянисті, рясні з домішками слизу, знижується тургор тканин, відмічаються сухість слизових, западіння тім'ячка, гіпотонія, олігурія» згущення крові. Втрата маси тіла може досягати 7-8, іноді і 10%.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1137 | Нарушение авторских прав |