АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПРАВЕЦЬ

Правець (tetanus) – одна iз найтяжчих iнфекцiйних хвороб, що спричинюється анаеробним збудником – правцевою паличкою. Характеризується ураженням нервової системи з розвитком тонiчних і тетанічних судом скелетної мускулатури, які призводять до асфiксiї.

Етіологія. Збудник правця – Clostridium tetani – грампозитивнi крупні палички iз заокругленими кiнцями. Важливою властивістю збудника є здатнiсть до спороутворення, анаеробiозу (розмноження без доступу повітря) i токсиноутворення. На кінцях палички утворюються круглi спори бiльшого дiаметру за неї, i тому мікроб має вигляд барабанної палички. Спори надзвичайно стiйкi до дiї фiзичних i хiмiчних чинників довкiлля. У ґрунтi, висушених випорожненнях, на предметах, захищених вiд сонячних променiв, вони залишаються життєздатними навiть десятки рокiв. В умовах анаеробіозу при температурі 37 °С і достатній вологості спори проростають у вегетативну форму. Вона мало стійка в довкіллі. Продукує екзотоксин – тетанотоксин, який є однiєю з найсильнiших бiологiчних отрут i за силою дiї поступається лише ботулiнiчному токсину.

Епідеміологія. Джерело збудника – травоїдні тварини і гризуни. Правцева паличка є в кишках багатьох видiв тварин (конi, корови, вiвцi, кози, свинi, мишi, щури тощо) i людей як у виглядi спор, так i у вегетативнiй формi, що виділяє токсин. Травнi ферменти не руйнують токсин, однак вiн, на щастя, не всмоктується слизовою оболонкою травного каналу. З випорожненнями правцеві палички потрапляють у довкiлля i, перетворюючись у спори, довго зберігаються. Найбiльш забруднені C.tetani чорноземнi, багатi органiчними речовинами ґрунти в умовах жаркого i вологого клiмату.

Механізм передачі збудника рановий. Він може здійснитись при пораненнях, опіках, відмороженнях, укусах, абортах, пологах, оперативних втручаннях тощо. Факторами передачі можуть бути будь-які забруднені мікробом предмети, що спричинили травму.

Здебільшого хвороба виникає пiсля травм із забрудненням рани ґрунтом. Безпосередньо від хворої людини або тварини правець не передається.

Сприйнятливість до хвороби висока, але завдяки масовій імунізації реєструються лише поодинокі випадки. У деяких тропічних країнах, де незадовiльне надання акушерської допомоги i не проводять щеплення, спостерігається високий вiдсоток правця в новонароджених дiтей i жiнок. Відносно частіше хворіють ін’єкційні наркомани. У мирний час більшість випадкiв правця припадає на сiльських жителiв. Городяни інфікуються здебільшого під час роботи на дачних ділянках.

У помiрних широтах i субтропiках захворюванiсть на правець виявляє сезонність з найвищими показниками у весняно-лiтнiй перiод, у тропiках – однакова протягом року.

Патогенез. Вхiдними воротами для збудника переважно є колотi рани чи садна на ногах i руках, рідко – пошкоджені слизові оболонки. Часто правець розвивається пiсля банальних пошкоджень шкіри, що не потрапляють у поле зору медичного працівника. У рані, в умовах анаеробіозу, спора перетворюється у вегетативну форму, що виробляє токсин. Останній по волокнах периферичних нервiв i через кров поступає в спинний i довгастий мозок. Під впливом тетанотоксину усувається гальмування, яке здійснюють вставні нейрони нервових дуг, що призводить до постійного тонічного напруження м’язів. Періодичні судоми провокуються неспецифічними подразниками (звуковими, світловими, тактильними та іншими). Безпосередньо токсин уражає центр дихання, ядра блукаючого нерва, інші вищі мозкові центри.

Внаслiдок судомного синдрому розвивається метаболiчний ацидоз, порушується гемодинаміка. Хворі гинуть від паралічу дихання чи серцевої діяльності.

Iмунiтет пiсля хвороби не формується, лише активна iмунiзацiя правцевим анатоксином зумовлює його вироблення.

Клінічні прояви. Iнкубацiйний перiод частiше триває 5-14 дiб, у деяких випадках вiн укорочується до 1 доби чи продовжується до 1 мiс. Чим коротший iнкубацiйний перiод, тим тяжчий перебiг хвороби i вища смертнiсть.

Найчастіше розвивається загальний (генералізований) правець. Хвороба починається переважно гостро. У частини хворих з’являються продромальнi явища, такi як нездужання, тягнучий бiль у ділянці рани (часто до цього часу рана загоюється), незначні посмикування м’язiв навколо неї, бiль голови, пiтливiсть, пiдвищена дратівливiсть. Ще наприкінці інкубації можна викликати рефлекс жувальних м’язів. Для цього хворому пропонують напіввідкрити рот і обережно постукують вказівним пальцем по його обличчю над жувальним м’язом. Виникають судомні скорочення жувальних м’язів і рот закривається. Цей рефлекс можна викликати ще й так: при напіввідкритому роті хворому покласти шпатель на нижні зуби і, притримуючи шпатель однією рукою, злегка постукати по ньому пальцем іншої руки.

Одним з перших характерних симптомiв хвороби є тризм – напруження i судомне скорочення жувальних м’язiв, що затруднює вiдкривання рота. У тяжких випадках зуби зацiпленi, рот розтулити неможливо. Майже одночасно, внаслідок напруження мiмiчних м’язiв, з’являється застигла “сардонiчна посмiшка” – лоб хворого у зморшках, очнi

щiлини звуженi, рот розтягнутий, як у посмiшцi.

Невдовзi або одночасно виникає дисфагiя – затруднене ковтання внаслiдок спазму м’язiв глотки. Поєднання цих трьох симптомiв є характерною ранньою ознакою правця. Незабаром з’являється тонiчне напруження м’язiв потилицi (ригідність), що поширюється на спину, живiт, кiнцiвки. Воно супроводжується болем. Залежно вiд переважного напруження тих чи iнших м’язiв тiло хворого набуває рiзноманiтних поз. Частiше тiло хворого вигинається: вiн лежить із закинутою назад головою і дещо піднятою над ліжком поперековою ділянкою. Пiд поперек можна Вільно просунути руку. Такий стан зветься опiстотонусом. Характерно, що тонiчного напруження зазнають лише великi групи м’язiв кiнцiвок; м’язи ступнів і кистей не бувають напруженими. Якщо в процес втягуються мiжреберні м’язи та діафрагма, дихальна екскурсiя обмежується і дихання стає поверхневим, прискореним. Затрудненi сечовипускання i дефекацiя. Самовiльного, навiть тимчасового розслаблення м’язiв не буває.

На тлi постiйного гiпертонусу м’язiв раптово виникають дуже болючi загальнi тетанiчнi (клонічні) судоми, що тривають від кiлькох секунд до 1-2 хв. Під час них обличчя хворого синiє, на ньому вiдбиваються сильнi страждання, опiстотонус стає вираженішим: тіло дотикається до ліжка лише потилицею, плечима, сідницями і п’ятами, чітко вимальовуються контури напружених м’язів шиї, тулуба, кінцівок. Шкiра покривається краплями поту. Хворий стогне, скрикує вiд сильного болю. Судоми міжреберних м’язiв, голосової щiлини i дiафрагми рiзко порушують дихання i можуть призвести до смертi. Пiд час судоми може прикуситись язик. Свiдомiсть хворого завжди зберiгається, що посилює його страждання. Частота тетанічних судом може коливатись від декiлькох разів за добу до багатьох на годину.

Правець, як правило, супроводжується пiдвищенням температури тiла i рясним потінням. Відзначається тахiкардiя, іноді пульс такий частий, що його не можна порахувати.

Розлади дихання, серцевої дiяльності можуть призвести до їх зупинки і смерті хворого.

Аналіз крові виявляє нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом формули вліво внаслідок згущення крові і виникнення ускладнень, частіше бронхіту і пневмонії.

Період розпалу захворювання триває 2-4 тиж., процес видужання затягується до 2 міс.

Крiм типового загального правця можуть виникати його атиповi форми. Однiєю iз найтяжчих є бульбарний правець, що перебiгає з переважним ураженням м’язiв обличчя, шиї, глотки, дiафрагми i мiжреберних м’язiв. Блискавичний правець виникає пiсля короткого iнкубацiйного перiоду – 1-4 доби, характеризується нападами судом більшості м’язiв, що слідують однi за одними. Через 1-2 доби настають паралiч серця, асфiксiя і смерть.

У разі iнфiкування новонародженого через залишок пуповини (при пологах вдома без дотримання правил антисептики) хвороба розвивається в першi 6-8 дiб пiсля народження і перебiгає надзвичайно тяжко. Особливостями клiнiчних проявiв правця є непостiйнiсть таких типових ознак, як тризм і сардонічна посмiшка. Дiти неспокiйнi, не можуть смоктати груди матерi, защемлюють сосок між деснами. Під час судом руки зігнуті в ліктях і притиснуті до тулуба, а кисті стиснені в кулачки, ноги підібгані і перехрещені, може зупинитись дихання.

Дуже рiдко зустрiчається мiсцевий правець, який проявляється напруженням м’язiв i болем навколо рани, потiм з’являються тетанiчнi судоми окремих груп м’язiв. Перебігає в легкій формі.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 456 | Нарушение авторских прав