АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості введення препаратів інсуліну

Препарати інсуліну для медичного застосування одержують із підшлункових залоз свиней, великої рогатої худоби та методом генної інженерії. Інсулін призначають, головним чином, для лікування цукрового діабету. Щоб запобігти виникненню можливих ускладнень при введенні препаратів інсуліну, медична сестра повинна добре знати всі правила введення інсуліну і обов’язково знайомити з ними пацієнтів.

Основні етапи виконання навику:

1. Початкову дозу інсуліну лікар-ендокринолог підбирає індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням клінічної картини, вмісту цукру в крові (гіперглікемії), вмісту цукру в сечі (глюкозурії).

2. Лікування інсуліном проводити на тлі дієти, розробленої лікарем-ендокринологом (стіл № 9).

3. Запаси інсуліну зберігати в холодильнику при температурі від +2 до +8 ˚С. Така температура підтримується на середній полиці стінки холодильника, яка прикрита пластмасовим екраном. Заморожування препарату не допускається.

4. Холодний інсулін, взятий тільки що із холодильника, вводити не можна, а тому той флакон інсуліну, яким пацієнт користується на даний момент, необхідно зберігати при кімнатній температурі (але не вище 22 ˚С), в темному місці і не довше 1 місяця.

5. Перед введенням інсуліну візуально оцінити стан розчину. Так, флакон з інсуліном короткої дії (простий інсулін, су інсулін, моно інсулін, актрапід) повинен бути абсолютно прозорим. Якщо в розчині є сторонні домішки, то таким інсуліном користуватися не можна. На дні флакону з інсуліном подовженої дії є білий осад, а над ним прозора рідина; у даному випадку осад не є протипоказанням для введення інсуліну.

6. З метою уникнення алергічної реакції на препарат інсуліну перед введенням першої дози слід обов’язково зробити внутрішньошкірну або скарифікаційну діагностичну пробу на індивідуальну чутливість організму (блок «Парентеральне введення лікарських препаратів», навик «Е»).

7. Бажано ін’єкції інсуліну робити інсуліновим шприцом. Коли немає інсулінового шприца, треба вміти розрахувати в мілілітрах призначену лікарем дозу. Наприклад, лікар призначив пацієнту 28 ОД простого інсуліну. Уважно прочитайте на флаконі, скільки ОД у флаконі, тобто скільки ОД інсуліну міститься в 1 мл (в 1 мл може бути 40 ОД і 80 ОД). будемо вважати, що на флаконі написано: в 1 мл – 40 ОД. візьміть шприц ємністю 2 мл. Ціна однієї поділки дорівнює (40:10) – 4 ОД. підрахуйте кількість поділок і отримайте відповідь, що 28 ОД інсуліну відповідає поділка – 0,7 мл. Тому потрібно набрати 0,7 мл розчину інсуліну.

Запам’ятайте! Доза інсуліну повинна бути набрана точно! При передозуванні інсуліну може виникнути зниження вмісту цукру в крові (гіпоглікемія), тобто гіпоглікемічний стан чи гіпоглікемічна кома. При недостатньому введенні інсуліну може виникнути різке порушення обміну речовин (гіперглікемія, глюкозурія), тобто діабетична (гіперкетонемічна) кома.

8. Обов’язково слід врахувати тривалість терапевтичного ефекту препаратів інсуліну. Так, інсулін короткої дії (простий інсулін, суінсулін) діє протягом 6-8 годин, інсулін середньої пролонгованої дії (інсулін Б, семилента) діє 16-20 годин, інсулін пролонгованої дії (суспензія цинк-інсулін) діє протягом 24-36 годин.

9. Не дозволяється вводити препарати інсуліну подовженої гіпоглікемічної дії в одному шприці з розчином інсуліну короткої дії. У випадку необхідності для швидкої цуркознижувальної дії вводити розчин інсуліну короткої дії потрібно в іншому шприці.

10. Перед набиранням суспензії в шприц флакон потрібно струсити до утворення рівномірної суміші.

11. У зв’язку з виникненням ураження шкіри при цукровому діабеті: фурункульозу, карбункульозу, трофічних виразок тощо, медичній сестрі слід особливо ретельно дотримуватися правил асептики і антисептики при виконанні ін’єкцій. Однак, запам’ятайте, що спирт знижує активність інсуліну, а тому не допускайте попадання навіть невеликих доз спирту в розчин інсуліну, це буває при протиранні пробки флакона або шкіри пацієнта великою кількістю спирту.

12. Ін’єкції інсуліну робити за 15-20 хвилин до їжі.

13. Інсулін вводити підшкірно можна в такі місця тіла: вся поверхня живота, передня і зовнішня поверхня стегон, зовнішня поверхня руки від плечового до ліктьового суглоба, сідниці. Врахуйте, що із різних ділянок тіла інсулін всмоктується з різною швидкістю: із ділянок живота швидше і, що особливо важливо, препарат одразу ж потрапляє в печінку. Тому при введенні інсуліну в живіт його дія найбільш ефективна. Найповільніше інсулін всмоктується із стегна, а решта ділянок тіла займають проміжне положення. Рекомендується вводити інсулін так: вранці – в живіт, ввечері – в стегно або сідницю. Запам’ятайте! Місце введення інсуліну необхідно змінювати кожного разу, тому що при постійному введенні препарату в одне й те саме місце можуть виникнути ускладнення – жирова дистрофія підшкірної основи (ліподистрофія), рідше – гіпертрофія підшкірної основи.

14. При початкових проявах гіпоглікемії (пацієнт поскаржиться на відчуття внутрішнього неспокою, різку слабкість, відчуття голоду, тремтіння рук і ніг, підвищену пітливість) медична сестра повинна порекомендувати пацієнту терміново випити міцного чаю з достатньою кількістю цукру, з’їсти цукерку, шматочок білого хліба. Якщо немає ефекту і є виражені ознаки коми (у пацієнта з’являється дезорієнтація, значне рухове збудження, судома, тахікардія, гіпотонія), – ввести 20-40 мл 40% розчину глюкози внутрішньовенно. Якщо пацієнт не опритомніє, то вливання глюкози слід повторити і виконати інші вказівки лікаря.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 3073 | Нарушение авторских прав