Діагностичні критерії окремих форм поліомієліту
ПОЛІОМІЄЛІТ
Поліомієліт— гостре інфекційне захворювання, що викликається одним із трьох типів вірусу поліомієліту і характеризується великим діапазоном клінічних проявів—від абортивних до паралітичних форм.
Етіологія: збудник – вірус поліомієліту з родини пікорнавірусів, роду ентеровірусів. Пікорнавіруси (лат. рісо - маленький, та - РНК) - дрібні віруси діаметром близько 17-З0 нм. Капсид їх ікосаедральної форми.
Вірус має виражену цитопатогенну активність. Цитопатична дія супроводиться деструкцією й утворенням зернистості в інфікованих клітинах. Поліовірус у воді при кімнатній температурі зберігається понад 100 діб, у молоці - до 90 діб, у випорожненнях при низьких температурах - понад 6 місяців, у стічних водах - кілька місяців. Стійкий до дії 0,5-1 % розчинів фенолу, ефіру й детергентів, Протягом кількох тижнів зберігається при рН 3, 8-8,5. Поліовірус чутливий до розчинів хлорного вапна, хлораміну, формаліну, калію перманганату, перекису водню; кип'ятіння і вбивають його дуже швидко.
Епідеміологія: джерело інфекції - хворі, вірусоносії. Вважають, що захворюють тільки 10 % із тих людей, що заразилися, причому лише в 0,1-1 % із них розвиваються паралітичні форми поліомієліту. Поліовірус виділяють хворі і перехворілі на поліомієліт протягом 2 - 7 тижнів, іноді до 4 місяців.
Шлях передачі – повітряно-крапельний, аліментарний. Збудник передається від хворого або носія здоровим людям аліментарним шляхом, через брудні руки, заражені харчові продукти і воду, предмети догляду, натільну і постільну білизну, а в літню й осінню пору - через мух. Можлива передача за типом повітряно-краплинних інфекцій.
Сприйнятливість – висока, особливо у дітей до 3 років
Імунітет постінфекційний: дуже напружений і довічний. Можливі повторні випадки захворювання на поліомієліт, спричинені вірусом іншого типу. Несприйнятливість пов'язана з наявністю віруснейтралізуючих антитіл і клітинних факторів, які продукують секреторні імуноглобуліни А. Гуморальний імунітет типоспецифічний.
Патогенез:
1. Вторгнення та розмноження вірусу у епітелії кишківника чи верхніх дихальних шляхів.
2. Лімфогенне поширення вірусу.
3. Розмноження в органах і тканинах.
4. Фіксація у нервовій тканині, ураження рухових нейронів.
Класифікація
Форми поліомієліту без ураження ЦНС:
І. Інапарантна (вірусоносійство)
ІІ. Абортивна (мала хвороба)
Форми поліомієліту з ураженням ЦНС:
І. Непаралітична чи менінгеальна
ІІ. Паралітична:
1. Спінальна (шийна, грудна, поперекова, обмежена чи поширена).
2. Понтинна.
3. Бульбарна.
4. Понтоспінальна.
5. Бульбоспінальна.
6. Бульбопонтоспінальна.
Діагностичні критерії окремих форм поліомієліту
Менінгеальна:
· інкубаційний період 5-35 діб
· виражений інтоксикаційний синдром
· менінгеальний синдром
· у лікворі з¢являються зміни, як при серозному менінгіті (на 4-5 день)
· болі у кінцівках, шиї, спині
· горизонтальний ністагм (у ½ хворих)
· повне одужання через 3-4 тижні
Паралітична:
Препаралітичний період (триває 2-3 дні):
· висока гарячка, інтоксикація
· незначні катаральні явища
· диспепсичний синдром
· біль у шиї, спині, кінцівках
· гіперестезія
· позитивні симптоми натягу
· зміни у лікворі (як при серозному менінгіті)
Паралітичний період (1день – 2 тижні):
· розвиток млявих (периферичних) паралічів та парезів
Відновний період (до 1 року):
· відновлення функції найменш уражених мотонейронів
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 483 | Нарушение авторских прав
|