АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Стандартному відведенні.

Висота зубців характеризує особливості збу- дженя, тривалість – швидкість проведення імпуль- сів у серці. ЕКГ має 3 направлених догори (пози- тивних) зубці – P, R, T і два негативних, які напра- влені донизу – зубці Q і S.

Зубець P – характеризує збудження в перед- сердях, його амплітуда складає 0,2 мВ (1/8 R), тривалість – 0,11 с;

Інтервал PQ – відображає час від початку де- поляризації передсердь до початку деполяризації шлуночків і характеризує швидкість проведення збудження передсердями, АВ-вузлом, пучком Гіса і його розгалуженнями, його тривалість – 0,1-0,21 с;

амплітуда у ІІ відведенні 1,6 мВ;

Зубець Q – характеризує збудження міжшлу- ночкової перегородки, амплітуда – ¼ R;

Зубець R – період охоплення збудженням обох шлуночків; є головним вектором комплексу QRS,

Зубець S – період завершення деполяризації шлуночків, амплітуда – ¼ R;

Максимальна тривалість шлуночкового комплексу QRS – 0,07-0,09 с.

Зубець T (трофічний) – процес реполяризації в шлуночках; тривалість – 0,16-1,24 с, амплітуда – ½ R.

Інтервал QT відображає швидкість деполяризації (QRS) і реполяризації (ST) шлуночків; його назива- ють електричною систолою шлуночків, тривалість – 0,35-0,44 с.

Інтервал між зубцем Т і наступним Р - електрична діастола серця.

Інтервал RR (тривалість серцевого циклу) дозволяє визначити частоту серцевих скорочень (60/RR в с). Суттєво, що зі збільшенням частоти серцевих скорочень (тахікардії) діастола (TP) скорочується значно більше порівняно з систолою (QRST).

Електрична вісь серця – проекція середнього результуючого вектора QRS на фронтальну площину.

У нормі положення електричної осі серця приблизно відповідає положенюю його анатомічної осі.

Положення електричної осі виражається величиною кута альфа (α), утвореного електричною віссю се- рця і позитивною половиною осі І відведення. Варіанти положення електричної осі серця: 1) нормальне, кут α складає +30 – +69º; 2) вертикальне, кут α складає +70 – +90º; 3) горизонтальне, величина кута α варіює від 0 до +29º. Положення електричної осі серця залежить як від серцевих, так і від позасерцевих факторів. У людей гіперстенічної конституції електрична вісь серця має горизонтальне положення або навіть виникає лівограма. У високих худих людей електрична вісь серця в нормі розташована більш вер- тикально, інколи аж до правограми. Відхилення осі праворуч може свідчити про гіпертрофію правого шлуночка, ліворуч – лівого.

Є декілька методів визначення електричної осі серця. Найпростіший з них, з достатньою достовірніс- тю, полягає в наступному. У нормі в ІІ відведенні величина зубця R дорівнює сумі величин зубців R у І і ІІІ відведеннях. Якщо амплітуда зубця R більша у І відведенні, то говорять про лівограму, якщо в ІІІ – право- граму.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 505 | Нарушение авторских прав