АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Провідна система серця

Серцеві скорочення зумовлені електричними імпульсами, які виникають у спеціалізованій провідній системі серця й поширюються до всіх відділів міокарда. Провідна система серця складається з атипових

кардіоміоцитів. У порівнянні з робочими кардіоміоцитами клітини провідної системи товстіші, у них мало міофібрил, багато мітохондрій. Волокна провідної системи оточені густим сплетенням нервових волокон від блукаючого й симпатичних нервів.

Провідна система утворена синоатріальним вузлом (СА-вузлом), який розташований біля впадіння верхньої порожнистої вени у праве передсердя (рис. 7.4).

У нормі СА-вузол генерує імпульси з найбільшою частотою (65-80 за хвилину). Ці імпульси досягають інших відділів серця раніше, ніж там виникає власне збудження. Усі відділи серця підпорядковуються ритму збудження, який задається СА-вузлом. Таким чином, СА-вузол є водієм ритму (пейсмекером). Від СА-вузла відходять три пучки передсердних волокон: передній міжвузловий пучок Бахмана, середній міжвузловий пучок Венкебаха та задній міжвузловий пучок Тореля, які проводять збудження по передсе- рдях та до наступного вузла - атріовентрикулярного (АВ-вузол). АВ-вузол розташований у міжпередсерд-

ній перегородці (у задній частині знизу праворуч). У нормі АВ-вузол – єдиний шлях проведення збу- дження від передсердь до шлуночків. АВ-вузол продовжується в пучок Гіса. У верхній частині між- шлуночкової перегородки пучок Гіса розділяється на праву й ліву ніжки. Ліва ніжка має передню й задню гілки. Ніжки та гілки проходять субендокарді- ально з обох боків перегородки й переходять у во- локна Пуркін’є, які передають збудження до робо- чих кардіоміоцитів усіх ділянок шлуночків.

Провідна система відповідає за: ритм скорочен- ня серця, координацію і послідовне скорочення передсердь та шлуночків.

Рис. 7.3. Співвідношення процесів збудження, збудливості та скорочення в міокарді.

А – потенціал дії;

Б – крива скорочення: 1 – латентний період; 2 – період скорочення; 3 – період розслаблення.

В – крива збудливості.

Рис. 7.4. Провідна система серця.

Автоматія серця. Відділи провідної системи серця відрізняються від скорочувального міокар- да наступними властивостями:

1) володіють автоматією;

2) вони швидко проводять збудження – 2,0-4,2

м/с (міокард передсердь – 0,8-1,0 м/с; шлуночків

– 0,8-0,9 м/с);

+

3) стійкі до підвищеної концентрації йонів К.

СА-вузол має найбільшу ступіть автоматії. У ньому виникає збудження, яке відповідає частоті скорочення серця. Він являється водієм ритму серця першого порядку. Про наявність синусового ритму свідчить частота 60-80 за хвилину, що визна-

чається за тривалістю інтервалів RR у другому стандартному відведенні. Інтервали RR не повинні відрізнятись більше, ніж на 10%. Зубець P має бути позитивним і реєструватися раніше шлуночкового комплексу QRSТ. Інші відділи провідної системи також мають авоматію, але ступінь автоматії цих ділянок менший, ніж у СА- вузла. Існує закон градієнта серця, згідно з яким ступінь автоматії тим вище, чим ближче розміщена ді- лянка до СА-вузла. У СА-вузла частота імпульсів автоматії складає 60-80/хв., у АВ-вузла – 40-50/хв., у пучка Гіса – 30-40/хв., волокон Пушкін’є – 20/хв.

Імпульси автоматії виникають завдяки мимовільній вільній діастолічній деполяризації внаслідок активації повільних (Т-канали) кальцієвих каналів (рис.7.5).

Рис. 7.5. Потенціал дії атипового кардіоміоцита

(клітини водія ритму).

1 – фаза спонтанної повільної діастолічної деполяризації (СПДД); 2 – фаза деполяризації; 3 – фаза реполярізаціі.

Коли деполяризація досягає критичного рівня (-50 мВ), активуються швидкі кальцієві канали (L-канали) і виникає імпульс. Швидкість повільної деполяризації найбільша в клітинах АВ-вузла. Це й пояснює найбільшу частоту його збудження. Збудження, що виникає у водія ритму (СА- вузол), прискорює деполяризацію нижче розташованого відділу провідної системи і таким чином нав’язує йому свою частоту збудження.

Збудження, яке виникло в синусному вузлі, проводиться передсердями зі швидкістю 0,8-1,0 м/с. При передачі збудження з передсердь на шлуночки відбувається його затримка (приблизно на 0,1 с внаслідок зменшення швидкості проведення до 0,02 м/с) в атріовентрикулярному вузлі, що має суттєве значення для послідовного скорочення передсердь і шлуночків. Швидкість розповсюдження збудження волокнами пучка Гіса й волокнами Пуркін’є різко збільшується, досягаючи 4,5-5 м/с, що в 5 разів більше швидкості розповсюдження збудження безпосередньо міокардом передсердь та шлуночків. Це забезпечує макси- мально одночасний початок збудження і скорочення кардіоміоцитів.

Ектопічні водії ритму. За умов патології АВ-вузол та інші ділянки провідної системи можуть ставати водія- ми ритму серця. Коли проходження імпульсів від передсердь до шлуночків припиняється, виникає повна попере- чна блокада серця, і шлуночки скорочуються в повільному ритмі (40-50/хв.) (ідіовентрикулярному) незалежно від передсердь. Роль водія ритму відіграє збережена тканина провідної системи.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1448 | Нарушение авторских прав