АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Суглоб: визначення, назвати основні компоненти суглоба

Суглоб (лат. articulatio) — рухоме з'єднання кісток скелета, розділених щілиною. Переривисте з'єднання дозволяє кісткам, що зчленовуються, здійснювати рухи один до одного за допомогою м'язів. Суглоби розташовуються в скелеті там, де відбуваються виразно виражені рухи: згинання і розгинання, відведення і приведення, обертання. Як цілісний орган, суглоб бере важливу участь в здійсненні опорної і рухової функцій. Всі суглоби діляться на прості, утворені двома кістками, і складні, такі, що є зчленуванням три і більш за кістки.

обов'язкові компоненти:

1-суглобові поверхні кісток, що покриті суглобовим хрящем

2-суглобову капсулу

3-суглобову порожнину

4-синовіальну рідину(синовія), що розм в суглобовій порожнині

Суглобові поверхні(facies articulares) – покриті гіаліновим хрящем; суглобовий хрящ захищає суглобову поверхню кістки від механічних впливів, зменшує тиск і рівномірно розподіляє його по поверхні кістки.

Суглобова капсула(capsula articularis) -прикріп поблизу країв суглобових поверхонь кісток, що зчленовуються, міцно зростається з окістям, обмежуючи замкнуту суглобову порожнину. Склад:два шари. Зовнішній шар – товста волокниста перетинка/волокнистий шар(membrana fibrosa;stratum fibrosum), - складається з волокнистої сполучноїх тканини, колагенові волокна якої спрямовані повздовжньо. Внутрішній шар – синовіальна перетинка/синовіальний шар(membrana synovialis;stratum synoviale), вистилає зсередини волокнистий шар і продовжується на поверхню кістки, яка не покрита суглобовим хрящем.

Синовіальна мембрана склад з плоскої і ворсинчастої частин. Ворсинчаста частина має вирости, обернені у порожнину суглоба – синовіальні ворсинки (villi synoviales), за їх рахунок збільшується поверхня синовіальної перетинки. К-ть ворсинок залежить від ступеня рухливості суглоба. Синовіальна перетинка може утв синовіальні складки, в яких скупчується жирова тканина.

Синовіальні перетинки: жирові, альвеолярні, волокнисті.

Синовіальні клітини: фагоцитарні і секреторні.

Суглобова порожнина(cavitas articularis) -вузька щілина, що розташована між суглобовими поверхнями й обмежена синовіальною перетинкою.

Додаткові елементи суглоба: зв'язки, синовіальні сумки, суглобові закутки, внутрішньосуглобові хрящі, сесамоподібні кістки.

Матеріал з Вікіпедії на тему «Суглоби»:

Кістки скелета сполучаються різними шляхами. Є дві основні групи сполучень: синартрози (synarthrosis) і діартрози (diarthrosis). Діартрози – це рухомі порожнинні сполучення кісток, які називаються ще суглобами. У суглобі відрізняють основні і обов'язкові для цього частини: суглобову сумку або капсулу (capsula articularis), поверхні кісток (facie articularis), які зчленовуються і порожнину (carum articulare).

Суглобова сумка прикріпляється по краю суглобових поверхонь, які оточуються нею з усіх боків. У неї 2 шари:

зовнішній – щільний, фіброзний

внутрішній – м’який, синовіальний, багатий на кровоносні судини.

На вн. оболонці капсули є оболонка, яка виділяє клейку рідину – синовію, яка служить для змазування зчленівних поверхонь кісток, внаслідок чого знижується тертя суглобових поверхонь. Суглобова сумка обмежує з усіх боків замкнуту суглобову порожнину (carum articul). Поверхні кісток, які зчленовуються вкриті тонкою пластиною гіалінового хряща, який має значну міцність і щільність.


Суглобові поверхні, сумка і порожнина є кардинальними ознаками всякого справжнього суглоба. Крім цих обов’язкових елементів у суглобах іноді зустрічаються деякі допоміжні апарати: допоміжні зв’язки, суглобові губи, диски, меніски та ін.

Допоміжні зв’язки суглобів можуть мати різні призначення:

укріпні зв’язки

пікріпні зв’язки

внутрішньосуглобові зв’язки

гальмуючі зв’язки

захисні зв’язки

передавальні зв’язки

Суглобові губи є для деяких суглобів (плечового, кульшового) додатковими утвореннями, які розміщені по краю суглобової поверхні і збільшують її. Збудовані вони з волокнистого хряща і здебільшого мають кільцеподібну форму.

Суглобові диски і меніски являють собою утвори з сполучнотканинного волокнистого хряща і містяться всередині суглобової порожнини.

Форми і види суглобів. Рух суглобів

Форма суглобових поверхонь цілком відповідає функції суглоба і перебуває в певній залежності від м’язового апарату, який діє на даний суглоб. У більшості суглобів одна поверхня вгнута і утворює суглобову западину або ямку (fossa articularis), а друга, що їй відповідає, опукла і має назву суглобової головки (caput articulare).

Рухи в суглобі можливі тільки з умовою, якщо зчленівні поверхні суглобів тісно стикаються і не відходять одна від одної. Механізм і характер руху суглобів залежать від форми суглобових поверхонь. Всі суглобові поверхні з членівних кісток розкладаються як відрізки геометрично правильних тіл обертання, які утворюються при русі навколо прямої нерухомої лінії – осі – будь-якої іншої лінії, що називається твірною. Залежно від положення твірної до лінії осі в результаті її обертання навколо цієї осі утворюється те чи інше тіло обертання, тому відрізняють суглоби циліндричні, блокоподібні, еліпсоподібні, сідлоподібні, кулясті і плоскі. Рух в суглобі ніби повторює рух твірної: одна суглобова поверхня нерухома, а друга обертається навколо неї, як твірна навколо своєї осі.

Суглоби можуть бути одноосьовими, двоосьовими, трьохосьовими (або багатоосьовими).

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1209 | Нарушение авторских прав