АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Структура, типи і властивості метафазних хромосом

Хромосоми - структури ядра клітини, в яких знаходяться гени (ДНК). Хромосоми здатні до самовідтворення.

Перед кожним клі­тинним поділом вони подвоюються, а потім точно порівну розподі­ляються між дочірніми клітинами. Назву їм дав німецький гістолог В.Вальдейєр (1888) за здатність інтенсивно забарвлюватися основ­ними барвниками (грец. chroma- колір, soma-тіло). Головні хімічні компоненти хромосом -ДНК, основні і кислі білки, частки яких складають відповідно 40, 40 і близько 20 %. У невеликій кількості містяться РНК, ліпіди, полі­сахариди, іони металів.

Хромосоми разом з позахромосомними стру­ктурами забезпечують збереження, відтворення, реалізацію і пере­дачу генетичної інформації в ряді поколінь.

Хромосоми здатні до спіралізації і деспіралізації. При цьому лінійні розміри (довжина, товщина) хро­мосом змінюються. Спіралізований стан властивий хромосомам під час мітозу (мітотичні хромосоми), деспіралізлвані - поділами (інтерфазні хромосоми).

Мітотичні хромосоми видно в світловий мі­кроскоп у вигляді ниток, паличок, які сильно забарвлюються основ­ними барвниками. Функція мітотичних хромосом - транспортна: то­чний розподіл і перенесення генетичного матеріалу в дочірні ядра.

Інтерфазні хромосоми максимально деспіралізовані, індивідуально не розрізняються і займають весь об'єм ядра, утворюючи хроматин. Функція інтерфазних хромосом -синтетична: синтез ДНК (редупліка­ція) і синтез РНК (транскрипція).

Будову хромосомвивчають у метафазі, коли вони найбільш конденсовані і їх добре видно в світловий мікроскоп. Метафазна хромосома скла­дається з двох сестринських хроматид, які розташовані поруч і з'єднані між собою в ділянці первинної перетяжки (центромери ).

Центроме­ра - звужена, незабарвлена і найменш спіралізована ділянка хромосо­ми. Вона містить кінетохор(грец. kinesis - рух, phoros - несучий), до якого прикріплюються мікротрубочки веретена поділу. Центромера по­діляє хромосому на два плеча. Кінці плеч називаються теломерами. Це ділянки із щільно упакованою ДНК, які перешкоджають з'єднанню хро­мосом між собою або з їхніми фрагментами. Позбавлений теломери кі­нець хромосоми стає "липким" і легко приєднує фрагменти хромосом.

За положенням центромери розрізняють метацентричні, субметацентричні та акроцентричні хромосоми.

Метацентричні - рівноплечі хромосоми, в яких центромера знаходиться посередині хромосоми і плечі рівної або майже рівної довжини.

Субметацентричні- нерівноплечі хромосоми, в яких центромера зміщена від середи­ни і одне плече довге, а друге коротке.

Акроцентричні - паличкоподі­бні хромосоми, в яких центромера розміщена близько до одного з кін­ців і одне плече довге, а друге дуже коротке і часто малопомітне. Можуть виникати і телоцентричніхромосоми в результаті втрати од­ного плеча, у них лишається тільки одне плече з центромерою на кін­ці. У нормі такі хромосоми не зустрічаються. Деякі хромосоми мають вторинні перетяжки, які знаходяться в прицентромерних районах до­вгих плечей (хромосоми 1,9,16) і на кінцевих ділянках коротких плеч (хромосоми 13-15 і 21, 22). Вторинні перетяжки хромосом 13-15 і 21, 22 відокремлюють тонкою ниткою від основної частини невеликі кін­цеві ділянки, які називаються супутниками,а самі хромосоми - супу-тниковими. У зоні вторинних перетяжок деяких хромосом розташова­ні ядерцеві організатори - місце утворення ядерець.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 766 | Нарушение авторских прав