АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Морфологія і анатомія бруньок винограду.

Загальні відомості. Брунька — це зародковий пагін, що знаходиться в стані відносного спокою. Бруньки утворюються в процесі життєдіяльності конуса наростання із зовнішніх тканин верхівки пагона. У виноградної рослини всі бруньки пазушні, екзогенного походження, формуються тільки на вузлах ростучих однорічних пагонів. Спочатку з'являються зародки прилистків і листків, а в їх пазухах утворюються горбочки пазушних, швидкодозріваючих пасинкових бруньок (рис. 1).

У пазусі нижнього листка пасинка закладаються зимуючі бруньки, які називаються зимуючими вічками. На відміну від пасинкових бруньок зимуючі бруньки формуються і диференціюються повільно, постійно збільшуючись в обсязі. Вони мають період спокою і розвиваються в пагони тільки навесні майбутнього року.

Рис. 1. Пасинкова брунька і зимуюче вічко: 1 - проростаюча пазушна брунька, яка утво­рює пасинок на пагоні; 2 - конус наростання пасинка; 3 -вусик; 4 - прилистник; 5 - лис­ток; 6 - перший листок пасинка; 7 - зимуюче вічко, яке формуєть­ся {за Л. Н. Гордєєвою).

Вічко складається з комплексу бруньок, що відрізняються ступенем розвитку. В центрі вічка знаходиться сильно розвинута головна (центральна, основна) брунька, а навколо розташовані декілька (1—6) менш розвинутих заміщуючих (запасних, бокових) бруньок. Центральна брунька вічка складається із зародкового стебла у вигляді конуса, розширеного до основи. На осі конуса можна спостерігати темні і світлі поперечні смуги, що чергуються, — майбутні вузли та міжвузля. На вузлах чітко виділяються лусочковидні листочки, в пазусі яких розташовані горбочки зародкових пасинкових бруньок, горбкуваті утворення — зачатки суцвіть і зачатки вусиків (рис. 2). У кінці вегетації в центральній бруньці вічка формується до 7 — 8 і більше вузлів із зародками листків, суцвіть і вусиків.

У пазухах двох нижніх лусочок центральної бруньки закладаються горбочки заміщуючих бруньок. Ці бруньки утворюються пізніше, вони менш розвинуті і різняться між собою тільки за величиною. В свою чергу, в пазухах слідуючих лусочок закладаються горбочки бруньок наступних порядків. Таким чином, у вічку, крім центральної бруньки, закладаються ще 4 — б заміщуючих бруньок, які легко знайти на тонких пошарових поперечних зрізах вічка від його вершини до основи. На зрізах бруньки вічка мають вигляд зелених (якщо вічко не пошкоджене) кружочків різних розмірів.

Рис. 2. Зимуюче вічко:

1 - головна (центральна, основна) брунька;

2 - заміщуючі (запасні, бокові) бруньки; 3 - добре диференційований зача­ток суцвіття; 4 - слабо диференційований зачаток суцвіття; 5 - зачатковий листочок з пасинковою брунькою в пазусі;

6 - покривні лусочки;

7 - м'ясисті лусочки;

8 - підстилаючий шар;

9 - подушечка (за О. П. Диканем

Зовні бруньки вічка вкриті двома великими зеленими лусочками, які до осені корковіють, набувають темно-бурого забарвлення і стають шкірястими. Під лусочками всередині вічка знаходиться волосяний покрив, що являє собою вирости клітин епідермісу внутрішніх м'ясистих лусочок (прилистків) центральної і заміщуючих бруньок, який захищає ніжні органи всередині вічка від пошкодження низькими температурами.

На вузлі пагона вічко розташоване на невеликому плоскому підвищенні, що називається подушечкою і яка з'єднується з діафрагмою вузла пагона. Між подушечкою і основою вічка знаходиться тонкий (1—2 мм) підстилаючий шар, що складається з декількох рядів темно-зелених клітин паренхіми. Цей підстилаючий шар багатий на хлорофіл і несе зачатки бруньок, які згодом розвиваються в сплячі бруньки. За сприятливих умов в першу чергу починає рости центральна брунька вічка, а потім вже заміщуючі. Часто прокидаються одночасно центральна і одна чи дві заміщуючі бруньки, тоді з одного вічка розвиваються два (двійники), а інколи й три пагони (трійники).

Сплячі бруньки живуть довго і при доброму живленні чи порушенні кореляції між надземною частиною та кореневою системою можуть прокинутися і розвинути па багаторічній частині стебла порослеві пагони і вовчки.

У більшості сортів європейсько-азіатського винограду порослеві пагони і вовчки безплідні і відрізняються від звичайних пагонів більшою силою росту в довжину і в товщину, рихлістю будови тканини, слабким прикріпленням до багаторічної частини стебла. В пазухах листків порослевих пагонів і вовчків закладаються нормальні зимуючі бруньки, з яких наступного року можуть розвиватися плодоносні пагони.

Всі три типи бруньок у винограду — пасинкові, зимуючі і сплячі — можуть дати початок генеративним органам. Бруньки вічка із зародами суцвіть називаються плодоносними, а бруньки, що мають тільки зародки листків і вусиків, — безплідними. Розрізнити за зовнішнім виглядом вічка з плодоносними і безплідними бруньками неможливо. Бруньки вічка формуються весь вегетаційний період одночасно з ростом пагонів. Найсприятливіший час для закладання плодоносних бруньок — середина літа, коли багато світла і тепла, тому найбільш розвинуті плодоносні бруньки утворюються в середній частині пагона, вище 4 —6-го вузла від його основи. Менш розвинуті бруньки вічка нижніх і верхніх вузлів, вони, як правило, малоплодоносні або безплідні. Зимуючі бруньки, які до кінця вегетації не утворили зачатки суцвіть, можуть закласти їх за сприятливих умов і у весняний період — в першу фазу вегетації винограду.

Бруньки вічок залежно від зони розташування їх по довжині пагона характеризуються різною плодоносністю, що зумовлено генетичним походженням сорту.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 388 | Нарушение авторских прав