АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Викладення теми. Анатомія.

Ліва та права печінкові протоки (ductus hepaticus dexter et sinister), зливаючися в місці виходу з печінки, утворюють загальну печінкову протоку (ductus hepaticus communis) завдовжки 3–4 см, діаметром 5–9 мм. Міхурова протока (ductus cysticus, довжиною 2–5 см, діаметром 3–5 мм) проходить по вільному краю печінково дванадцятипалокишкової зв’язки і зливається із загальною печінковою протокою, ут ворюючи загальну жовчну протоку (ductus choledochus). Міхурова та загальна печінкові протоки можуть з’єднуватися під гострим, прямим і тупим кутом. Іноді міхурова протока спірально огинає загальну печінкова протоку.

Загальна жовчна протока (завдовжки 5–8 см, діаметром 6–9 мм) в печінково дванадцятипалокишковій зв’язці розташована збоку від загальної печінкової артерії і наперед від ворітної вени.

Загальна жовчна протока має чотири частини:

– супрадуоденальну (від місця злиття загальної печінкової з міхуровою протокою до зовнішнього краю дванадцятипалої кишки);

– ретродуоденальну (від зовнішнього краю дванадцятипалої кишки до головки підшлункової залози);

– панкреатичну (проходить позаду головки підшлункової залози або через її па

ренхіму);

– інтрамуральну (проходить в товщі стінки дванадцятипалої кишки). Відкривається протока в дванадцятипалу кишку у великому сосочку дванадця

типалої кишки (papilla duodeni major).

Варіанти з’єднання загальної жовчної і панкреатичної проток:

– впадають у дванадцятипалу кишку у вигляді єдиної протоки;

– з’єднуються в стінці дванадцятипалої кишки;

– панкреатична протока впадає в дванадцятипалу кишку окремо (papilla duodeni minor).

Жовчні шляхи мають сфінктери, що регулюють виділення жовчі: сфінктер Люткенса — в шийці жовчного міхура, сфінктер Мірізі — в місці злиття міхурової та загальної жовчної проток, сфінктер Одді загальної жовчної протоки — у місці про ходження протоки через ампулу великого сосочка дванадцятипалої кишки. Він ре гулює надходження жовчі в зазначену кишку. Клапани Хайстера — складки слизової оболонки міхурової протоки. Незважаючи на назву, вони не виконують клапанних функцій.

Жовчний міхур розташований у міхуровій ямці на нижній поверхні печінки. Він служить орієнтиром межі правої частки печінки. Анатомічні частки жовчного міху ра: дно, тіло, кишеня Хартмана (розташована між шийкою і тілом жовчного міхура). Стінка жовчного міхура утворена гладеньком’язовими клітинами та сполучною тканиною. Просвіт вистелено високим циліндричним епітелієм.

Кровопостачання жовчного міхура:

– артеріальна кров надходить до міхура по міхуровій артерії — гілці правої печінкової артерії (рідше — власної печінкової артерії);

– венозний відтік від міхура відбувається переважно по міхурній вені, що впадає у ворітну вену;

– лімфа від міхура відтікає як в печінку, так і в лімфатичні вузли воріт печінки. Міхурова протока, спільна печінкова протока та міхурова артерія утворюють трикутник Кало.

Іннервація жовчного міхура:

– рухову іннервацію забезпечують волокна блукаючого нерва та постгангліо нарних волокон з черевних гангліїв. Рівень прегангліонарної симпатичної іннер вації — ТVIII—IX;

– чутливу іннервацію здійснюють симпатичні волокна від корінцевих гангліїв

на рівні ТVIII—IX.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 449 | Нарушение авторских прав