АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Викладення теми. Грижа(лат. hernia) — вихід органів з порожнини, в якій вони перебувають у нормі, через фізіологічні або патологічно сформовані отвори (зі збереженням

Грижа (лат. hernia) — вихід органів з порожнини, в якій вони перебувають у нормі, через фізіологічні або патологічно сформовані отвори (зі збереженням цілісності оболонок, що їх вкривають) або існування умов для цього. Термін «грижа» вперше було введено видатним лікарем стародавнього світу Клавдієм Галеном.

Стінки пахвинного каналу: передня — апоневроз зовнішнього косого м’яза жи вота, нижня — пахвинна зв’язка, задня — поперечна фасція живота, верхня — віль ний край внутрішнього косого та поперечного м’язів живота.

Пахвинні грижі. Залежно від ступеня розвитку розрізняють такі види косих пахвинних гриж:

1) початкова (неповна) грижа, за якої випинання зовні майже непомітне, однак, коли хворий напружує черевний прес, то пальцем, уведеним у пахвинний канал че рез зовнішнє пахвинне кільце, лікар відчуває напружене випинання овальної фор ми, яке швидко зникає, тільки но хворий розслаблює живіт;

2) канальна форма грижі, за якої дно грижового мішка доходить до зовнішнього кільця пахвинного каналу, але не виходить за межі його;

3) грижа сім’яного канатика — грижовий мішок виходить за межі зовнішнього отвору пахвинного каналу, а грижа розташована на різній висоті сім’яного канати ка. У цих випадках в пахвинній ділянці пальпаторно визначається різної форми пухлиноподібне утворення;

4) коса пахвинно калиткова грижа — спускається в калитку та в деяких випадках значно розтягує її.

У патогенезі інших гриж також розрізняють початкову, канальну та повну грижу. Пахвинна грижа виходить із черевної порожнини двома шляхами: через бокову та середню пахвинні западини. В першому випадку утворюється коса пахвинна грижа, в другому — пряма.

Пряма грижа розташовується до середини від сім’яного канатика. Вона утворю ється в тому випадку, коли пахвинний проміжок має трикутну або овальну форму великого розміру. Під час дослідження прямої грижі завжди відзначають слабкість усіх тканин пахвинної ділянки. Пряма грижа виникає рідше косої, переважно в людей похилого віку.

Коса пахвинна грижа — найпоширеніша і найчастіша форма. Вона виходить з черевної порожнини через бокову пахвинну западину і йде тим самим шляхом, яким раніше спускалось яєчко разом з очеревинним відростком. Розташована така грижа в товщі сім’яного канатика збоку і допереду від його судин і сім’яної протоки.

Прямі пахвинні грижі беруть початок у ділянці присередньої пахвинної ямки, йдуть прямо в сагітальній площині і виходять під шкіру через поверхневе кільце пахвинного каналу, що забезпечує їх круглу форму. Вони часто бувають двобічни ми, розвиваються поступово, майже не турбують хворих. Прямі пахвинні грижі рідко бувають великих розмірів і практично не спускаються в мошонку. Сім’яний канатик і нижня надчревна артерія розташовані ззовні від грижового мішка.

Грижовий мішок — це випинання пристінкової очеревини через грижові ворота. В ньому розрізняють устя, шийку, тіло та дно. Устям називають частину грижового мішка, що межує з черевною порожниною. Шийка грижового мішка — це вузький від діл грижового мішка, розташований у товщині черевної стінки — в грижових воротах. Тіло — найбільша частина грижового мішка. Дистальний його відділ називають дном.

Вроджена пахвинна грижа виникає, коли очеревинний відросток залишається повністю відкритим і його порожнина вільно сполучається з черевною. В подальшо му формується вроджена пахвинна грижа, за якої очеревинний відросток є грижо вим мішком. Вроджені пахвинні грижі спостерігають переважно у дітей (90%), але іноді вони можуть виникати і в дорослих (10%).

Ковзні грижі — це грижі, однією зі стінок грижового мішка яких є орган, частково вкритий очеревиною (висхідна і низхідна ділянки ободової кишки, сечовий міхур). Ковзні грижі товстої кишки частіше спостерігають при косих пахвинних грижах, а сечового міхура — при прямих. Вони можуть бути вродженими і набутими. Набуті ковзні грижі виникають унаслідок механічного стягування очеревиною прилеглих до неї сегментів кишки або сечового міхура, які не мають серозного покриву.

Стегнові грижі містяться в скарпівському трикутнику і становлять 5–8% від усіх гриж. Більшу частоту стегнових гриж у жінок пояснюють ширшим тазом, що зумовлює більшу вираженість м’язової та судинної лакун і меншу міцність пахвин ної зв’язки. Стегнові грижі в процесі формування проходять три стадії: початкову, канальну та повну. Початкову та канальну грижі виявити складно. Характерними ознаками повної стегнової грижі є грижове випинання в ділянці стегново пахвин ного згину у вигляді півсферичного утворення невеликих розмірів, розташованого під пахвинною зв’язкою до середини від стегнових судин. З’являється грижове випи нання в положенні стоячи, під час напруження передньої черевної стінки. У разі вправ лення воно зникає, деколи з бурчанням. Ознакою грижі є також симптом кашльово го поштовху, який може бути позитивним навіть за початкової грижі.

Пупковою грижею називають вихід органів черевної порожнини через дефект черевної стінки в ділянці пупка. За нормального розвитку пупкове кільце повністю заростає. До шкіри безпосередньо прилягають пупкова фасція й очеревина. Важливою обставиною в генезі пупкових гриж є незначна рухливість очеревини в ділянці пуп ка та поступове збільшення грижового мішка, яке відбувається переважно завдяки перерозтягненню очеревини. Через прогресування процесу надривається грижовий мішок, утворюються злуки, зрощення та перегородки. Тому грижові мішки часто бувають багатокамерними. Пупкові грижі у дорослих становлять 5–12% від усіх гриж передньої черевної стінки, частіше розвиваються у жінок та людей похилого віку.

Причини виникнення пупкових гриж у дітей і дорослих різні. У дітей вони є на слідком недорозвинення пупкового кільця, передусім черевної фасції, що вкриває його зсередини. Значне переважання частоти пупкових гриж у жінок пояснюють анато мо фізіологічними особливостями: ширшою білою лінією живота і слабкістю в ділянці пупкового кільця, вагітністю та пологами. Утворенню пупкових гриж сприяють важка фізична праця, закрепи, виснажливі хвороби, ожиріння. Пупкові грижі часто поєд нуються з відвислим животом, діастазом прямих м’язів живота.

Класифікація:

1. Грижі пуповини (ембріональні грижі).

2. Пупкові грижі у дітей.

3. Пупкові грижі у дорослих.

Пупкові грижі у дорослих поділяють на прямі та косі.

Невеликі вправимі пупкові грижі можуть перебігати безсимптомно. Інколи перші скарги з’являються в разі защемлення грижі. При великих грижах виникає біль у ділянці пупка, який може посилюватися після їди та фізичного навантаження. Розмі ри грижових воріт можуть бути значно менших розмірів, ніж грижове випинання. Це створює анатомічні передумови для розвитку таких ускладнень, як хронічна непрохідність кишечника, копростаз, защемлення. У положенні стоячи випинання зникає або зменшується в розмірах. Через стоншену шкіру, що вкриває випинання, можна помітити перистальтичні хвилі кишечника. При вправимих грижах визнача ють краї та величину грижових воріт, чітким є симптом кашльового поштовху.

Грижі білої лінії живота становлять 11% від загальної кількості черевних гриж. Вони можуть виникати в різних ділянках білої лінії живота. Між фіброзними волок нами білої лінії є щілини та заглибини, які можуть бути сприятливими анатомічни ми факторами в утворенні гриж білої лінії живота. За локалізацією такі грижі мо жуть бути надпупкові, припупкові і підпупкові (рідко). Вони дуже рідко бувають великими, інколи процес може зупинитися в стадії передочеревинної ліпоми.

Післяопераційні грижі утворюються в ділянці післяопераційного рубця внаслідок завершення операції тампонуванням і дренуванням черевної порожнини, нагноєння післяопераційної рани, зниження регенеративної здатності тканин, значного фізич ного навантаження в післяопераційному періоді, ушкодження нервових стовбурів під час операції.

У ділянці післяопераційного рубця розташовані грижові ворота, утворені края ми м’язів і апоневрозу, що розійшлися по лінії післяопераційного рубця. Краї гри жових воріт тверді внаслідок розвитку щільної рубцевої тканини. Зовнішні покри ви післяопераційної грижі представлені рубцевою тканиною, інтимно зрощеною з грижовим мішком або шкірою з підшкірною жировою основою і післяоперацій ним рубцем посередині. Грижовий мішок часто буває багатокамерним, а грижа не вправимою.

Класифікація:

1. За станом грижового вмісту: защемлені, вправимі, частково невправимі, невправимі.

2. За розмірами: малі — до 5 см, середні — від 6 до 15 см, великі — від 16 до 25 см, величезні — від 26 до 40 см, гігантські — понад 40 см.

3. За локалізацією грижового випинання: верхньосерединні, середньосерединні, нижньосерединні, бокові.

4. За формою грижового випинання: однокамерн, багатокамерні.

5. За кількістю грижових випинань: одиничні, множинні.

6. За часом виникнення грижі: ранні, пізні.

7. За ступенем порушення працездатності: без порушення працездатності, з обмеженням працездатності, з втратою працездатності.

Класифікація, запропонована в 1999 р. J.P. Chevrel і A.M. Rats (SWR — classification):

Серединні грижі: надпупкові грижі (М1), біляпупкові (М2), підпупкової локалізації (М3), мечоподібно лобкові грижі (М4).

Бокові грижі: підреброві (L1), поперечні (L2), клубові (L3), поперекові (L4).

Ширина грижових воріт (W): W1 (менше 5 см), W2 (5–10см), W3 (10–15 см), W4 (більше 15 см).

Кількість рецидивів: R0, R1, R2...

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 535 | Нарушение авторских прав