АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Варiанти клiнiчного перебiгу й ускладнення.

Странгуляцiйна непрохiднiсть. Характерною особливiстю цiєї форми кишко вої непрохiдностi вважають iшемiчний компонент, що є наслiдком стискання судин брижi. Він визначає динамiку патоморфологiчних змiн i клiнiчних проявiв захворю вання, а основне мiсце серед них належить больовому синдрому. Раптовiсть захво рювання, гострота больового синдрому й iшемiчнi розлади в стiнцi кишки призво дять до некротичних змiн залучення в процес дiлянки кишки, що супроводжується прогресуючим погiршанням стану хворого та виникненням ендотоксикозу.

Обтурацiйна кишкова непрохiднiсть, на вiдмiну вiд странгуляцiйної, перебiгає не так бурхливо. В її клiнiчнiй картинi переважають симптоми порушення пасажу по кишечнику (тривалий перемiжний бiль, метеоризм), а не симптоми деструкцiї кишки та перитонiту.

Для високої (особливо странгуляцiйної) кишкової непрохiдностi характерні прог ресуюче наростання клiнiчних проявiв захворювання та порушення секреторної функцiї кишечнику. При цьому зменшується об’єм циркулюючої кровi та наростає її згущення, пiдвищується рiвень гематокриту та лейкоцитоз. Виникають також гли бокi порушення гомеостазу (гiпопротеїнемiя, гiпокалiємiя, гiпонатрiємiя, гiпоксiя тощо).

У хворих iз низькою кишковою непрохiднiстю вищезазначенi ознаки вираженi меншою мiрою, а їх наростання пов’язано iз тривалішим перебiгом захворювання.

Особливим видом кишкової непрохiдностi з ознаками як обтурацiї, так i стран гуляцiї є iнвагiнацiя кишки, якій притаманна тріада ознак: 1) перiодичнiсть появи перемiжних нападiв болю в животi; 2) наявнiсть еластичного, незначно болючого, рухомого утвору в черевнiй порожнинi; 3) поява кровi в калi або її слiди (під час ректального дослiдження).

До особливих форм обтурацiйної кишкової непрохiдностi треба також вiднести непрохiднiсть, спричинену жовчними каменями. Останнi потрапляють у тонку киш ку внаслiдок пролежня в стiнках жовчного мiхура та кишки, що прилягає до нього. Потрібно мати на увазi, що кишкову непрохiднiсть може зумовити конкремент з дiа метром, значно меншим вiд просвiту кишки. Механiзм такого явища полягає в по дразнювальній дiї жовчних кислот на стiнку кишки, яка вiдповiдає на це спазмом, унаслідок чого виникає щiльне вклинення каменя в її просвiт.

Розвитку кишкової непрохiдностi жовчнокам’яного генезу завжди передують на пад колiки та клiнiка гострого холециститу. Характерно, що в процесi розвитку за хворювання бiль, спричинений гострим холециститом, стихає, пiсля чого з’являєть ся новий напад болю, характерний для iншої патологiї — кишкової непрохiдностi.

Динамiчну кишкову непрохiднiсть подiляють на паралiтичну та спастичну. Клiнiка динамiчної кишкової непрохiдностi завжди варiабельна у своїх проявах i залежить вiд чинника, що її зумовив. Захворювання супроводжується розпираю чим болем у животi, затримкою газiв i випорожнень. При пальпацiї живiт здутий, болючий, проте м’який. Виявити цю форму кишкової непрохiдностi не складно, особ ливо, якщо вiдома її етiологiя.

Гемостатична кишкова непрохiднiсть розвивається на основi емболiї або тромбозiв мезентерiальних артерiй i тромбозiв вен. Можуть бути й змiшанi форми. Ембо лiя мезентерiальних артерiй найчастiше виникає у хворих iз захворюваннями серця (мiтральна й аортальна вади, iнфаркт мiокарда, бородавчастий ендокардит) i манiфес тує ураженнями переважно верхньої брижової артерiї. Цьому, насамперед, сприяє її широкий просвiт i вiдходження вiд аорти пiд кутом 45°. Початок захворювання гострий, з нудотою, iнколи — блюванням. У першi години виникає картина гостро го абдомiнального iшемiчного синдрому, що часто супроводжується шоком (частий пульс, зниження артеріального та пульсового тиску, холодний пiт, цiаноз слизових оболонок і акроцiаноз). Хворi стають збудженими, неспокiйними, займають виму шене колiнно лiктьове положення або лежать на боцi з пiдiгнутими ногами.

Під час огляду: живiт зберiгає симетричнiсть, черевна стiнка м’яка. Пiдсилену перистальтику прослуховують з перших хвилин протягом 1–2 год (гiпоксичне сти мулювання перистальтики), яка пiзнiше поступово згасає («могильна тиша»). Зго дом швидко наростають явища iнтоксикацiї та перитонiту.

На початку захворювання у хворих вiдзначають затримку газiв i випорожнень, пiзнiше — пронос iз домiшками кровi в калi. Коли останнi неможливо виявити мак роскопiчно, потрібно дослiдити промивнi води кишечнику.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 456 | Нарушение авторских прав