АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Викладення теми. Перитоніт — запальне системне захворювання організму, що виникає внаслідок запалення очеревини і характеризується тяжкими порушеннями гомеостазу

Перитоніт — запальне системне захворювання організму, що виникає внаслідок запалення очеревини і характеризується тяжкими порушеннями гомеостазу, обмін них процесів з розвитком поліорганної недостатності.

Анатомічна будова очеревини. Очеревина — серозна оболонка, що вистилає внут рішню поверхню черевної стінки (пристінкова очеревина) і вкриває органи черевної порожнини (нутрощева очеревина). Загальна площа очеревинного покриву становить від 15 000 до 20 000 см2 і містить 7 шарів, а в піддіафрагмальному просторі — 3 шари.

Функції очеревини:

а) покривна;

б) резорбтивна (всмоктування води, електролітів, мікроелементів, антибіотиків, мікробних токсинів і тіл, кристалоїдів). Не всмоктуються великодисперсні білки, фібрин, форменні елементи крові;

в) транссудативна. За добу через очеревину може виділятися і всмоктуватися до 120 л рідини;

г) пластична. Склеювання відбуваються через 1,5–2 год після подразнення очеревини різними агентами і сприяє відмежуванню вогнища запалення;

ґ) захисна. Антимікробні й антитоксичні властивості

Етіологія. Етіологічні чинники гострого запалення очеревини:

а) мікробний перитоніт (бактеріальна контамінація очеревини асоціаціями мікробів);

б) токсико хімічний (абактеріальний) перитоніт — подразнення очеревини аг ресивними середовищами: кров, жовч, шлунковий сік, сеча, панкреатичний сік, че рез деякий час приєднується бактеріальна флора;

в) особливі форми (кандидозний, паразитарний, туберкульозний, ревматоїдний). Причинами гострого перитоніту здебільшого є гострі запальні процеси органів черевної порожнини, порушення цілісності або проникності їх стінок, проникні та за криті травми живота з ушкодженням внутрішніх органів і подальшою інфекційною агресією. Незалежно від причини, перитоніт є типовим бактеріальним запаленням. Збудниками його найчастіше є кишкова паличка, стафілококи й ентерококи, про тей, стрептококи, а також неклостридіальні анаероби. Більше ніж у 30% випадків спостерігають поєднання двох і більше збудників. Первинні перитоніти розвива ються вкрай рідко. Вони зумовлені переважно пневмококовою, стрептококовою або стафілококовою інфекцією. Крім мікробних перитонітів, що розвинулися внаслідок проникнення в черевну порожнину інфекції, виділяють також асептичне запалення очеревини, зумовлене дією на очеревину різних хімічних неінфекційних агентів (кров, сеча, жовч, панкреатичний сік тощо). Це — асептичні токсико хімічні перитоніти. Проте з розвитком асептичного запалення бактерії проникають через тканинний бар’єр у вільну черевну порожнину. Тоді процес набуває інфекційного характеру і перитоніт трансформується в бактеріальний.

Найчастішими причинами перитонеального синдрому є:

а) перфорація виразки шлунка і ДПК;

б) перфорація тонкої та товстої кишок;

в) запально деструктивні процеси в органах черевної порожнини та їхнє травматичне ушкодження.

Патогенез. Патогенез гострого перитонеального синдрому:

а) больовий синдром зумовлений причинним фактором перитоніту і подразненням рецепторного поля очеревини;

б) запальний синдром зумовлений тенденцією до поширення очеревиною;

в) інтоксикаційний синдром зумовлений дією на організм хворого мікробного фактора, біогенних амінів, недоокиснених продуктів обміну речовин, що призво дить до волемічних порушень та гіпоксії;

г) розвиток поліорганної недостатності.

Класифікація:

1. За характером проникнення мікрофлори в черевну порожнину:

– первинний;

– вторинний;

– третинний.

Первинний перитоніт — перитоніт гематогенного походження з інфікуванням очеревини з екстраперитонеального джерела. Іноді виникає у жінок внаслідок транс локації бактерій з піхви в черевну порожнину через маткові труби. У більшості ви падків гематогенний первинний перитоніт спричинюють менінгококи, пневмококи, гонококи, стафілококи, ентеробактерії і стрептококи. Анаероби висівають рідко внаслідок високого вмісту кисню в асцитичній рідині. Часто взагалі не вдається ви явити збудника.

Вторинний перитоніт — найчастіша форма ускладнень інтраабдомінальної інфек ції і основна причина абдомінального сепсису у хворих хірургічного профілю. У 80% випадків причиною вторинного перитоніту є деструктивні ураження органів черев ної порожнини, в 20% — післяопераційний перитоніт, що виникає після різних опе ративних втручань на органах черевної порожнини.

Третинний перитоніт, або перитоніт без маніфістного джерела інфекції. Це ре цидивна та персистуюча форма перитоніту развивається у хворих в критичному стані з різко послабленими механізмами місцевого та системного протиінфекційно го захисту. Основною причиною перитоніту є інфікування мультирезистентними штамами коагулазонегативних стафілококів, ентерококів, ентеробактерій, псевдо монад або грибами роду Candida, що характерно для нозокоміальної інфекції.

2. За поширеністю процесу:

– місцевий, або обмежений (ураження 1–2 анатомічних ділянок);

– дифузний (ураження 2–5 анатомічних ділянок),

– розлитий (ураження більше 5 анатомічних ділянок).

3. За етіологічним фактором:

– перитоніти, зумовлені впливом мікрофлори травного каналу (кишкова паличка, стафілококи, стрептококи, ентерококи, протей, анаероби тощо);

– перитоніти, спричинені бактеріями, що не мають прямого відношення до травного каналу (гонококи, пневмококи, гемолітичний стрептокок тощо);

– асептичні (небактеріальні) перитоніти, етіологічними факторами яких є кров, жовч, панкреатичний сік або сеча. Такі перитоніти вже протягом кількох годин стають інфекційними внаслідок проникнення бактерій із просвіту кишок у вільну черевну порожнину через підвищення проникності їх стінок у процесі розвитку запального процесу.

4. За характером патологічного вмісту черевної порожнини:

– серозний, серозно геморагічний, серозно фібринозний;

– гнійний, фібринозно гнійний;

– гнильний;

– каловий;

– жовчний;

– сечовий;

– ферментативний та ін.

5. За фазами патологічного процесу:

– реактивна;

– токсична;

– термінальна.

6. За тяжкістю перебігу (Мангеймський індекс тяжкості перитоніту):

– I ступінь;

– II ступінь;

– III ступінь.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 482 | Нарушение авторских прав