АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Травна система та сечовидільна система.

Травна система складається з довгої трубки, яка зветься травним каналом, та з додаткових органів – слинних залоз, печінки, підшлункової залози та поза печінкових жовчних проток та жовчного міхура.

Травний канал починається з присінка рота та ротової порожнини, далі їжа через перешийок зіва проходить у ротову частину глотки (ротоглотку), потім проходить через стравохід, шлунок, тонку кишку (дванадцятипалу, порожню, клубову кишки), товсту кишку (сліпа, висхідна ободова, поперечна ободова, низхідна ободова, сигмоподібна ободова кишки), пряму кишку, і у вигляді фекалій виходить через відхідник (анус).

Травний канал забезпечує просування їжі, а додаткові органи травної системи беруть участь у травленні, але не контактують із вмістом травного каналу. Слинні залози є першими додатковим органом травної системи на шляху їжі. Вони зволожують їжу та додають до неї ферменти, так що травлення розпочинається вже в ротовій порожнині.

Язик – це м’язовий орган, який перемішує та проштовхує їжу, а також це основний орган визначення смаку.

Зуби проводять механічне подрібнення їжі, серед 32-х постійних зубів розрізняють на кожній половині щелепи два різці, ікло, дві малі кутні і три великі кутні зуби.

Їжа просувається з ротової порожнини до стравоходу у вигляді комочка. Пройшовши весь стравохід комок їжі потрапляє до шлунка, де розчиняється в його порожнині та зветься вже хімусом

Шлунок – це порожнистий орган, який виконує роль накопичувача хімусу ємністю до 3 л, бере участь у травленні, спорожнюється у дванадцятипалу кишку. Слизова оболонка шлунка виробляє різні ферменти (зокрема пепсин) та соляну кислоту, яка розщеплює їжу.

Дванадцятипала кишка отримує хімус із шлунка, продовжує процес травлення за рахунок дії ферментів підшлункової залози, що виділяються через Вірсунгову протоку ((протока підшлункової залози), дії жовчних кислот, що виділяються до дванадцятипалої кишки через загальну жовчну протоку.

Порожня кишка та клубова кишка становлять приблизно 4/5 усієї довжини травного тракту. Товста кишка коротша за тонку кишку і має більший діаметр, завдяки чому і отримала свою назву. Від сліпої кишки відходить червоподібний відросток.

Печінка є найбільшим внутрішнім паренхіматозним органом людського тіла. Це найбільша залоза, маса якої досягає 2 кг. Вона розміщена у правому верхньому квадранті черевної порожнини. Печінка виконує різноманітні функції: дезінтоксикація (сечовиноутворення), інактивація гормонів, біогенних амінів, низки лікарських препаратів; захисні реакції організму; синтез білків, вуглеводів, вітамінів, гормонів; жовчеутворення; кровотворення тощо). Під печінкою розміщається жовчний міхур місце накопичення жовчних пігментів.

За шлунком локалізується підшлункова залоза, яка через Вірсунгову протоку виділяє ферменти, що розщепляють ліпіди, білки, сахариди, вуглеводи.

Сечовидільна система складається з двох нирок, двох сечоводів, сечового міхура та сечівника (уретри). Нирки виконують функції фільтрації, сечоводи виводять сечу до сечового міхура, який є накопичувальним органом сечі. При посиланні імпульсу до центру в головному мозку людина відчуває позиви до сечовипускання і через сечівник відбувається контрольоване виділення сечі.

Нервова система. Тіло людини повинне реагувати на різні чинники зовнішнього та внутрішнього середовища, а також передавати інформацію між ділянками тіла. Ці функції виконує в основному нервова система. Адекватне реагування на зовнішнє середовище є важливим для терморегуляції, захисту від загрози, вибору корисної їжі та відповіді на інші подразники. Реакція на внутрішнє середовище необхідна для відчуття м’язового скорочення, процесу травлення, підтримки артеріального тиску та інших функцій. Взаємозв’язок між частинами тіла необхідний для координації активності організму, наприклад, під час пересування, травлення тощо. Нервова система також інтегрує інформацію з навколишнього середо- вища, порівнює інформацію з минулого та теперішнього часу, інтерпретує новий досвід. Головний мозок та спинний мозок утворюють центральну нервову систему. Нерви людського тіла формують периферійну нервову систему. Остання в свою чергу поділяється на соматичну нервову систему, представлену спинномозковими нервами, та периферійними нервами, які іннервують зовнішні ділянки тіла людини. Вона також містить автономну нервову систему.

Шкіра. Шкіра – багатофункціональний орган. Шкіра – це найбільший орган, загальна площа якого в дорослої людини становить приблизно 1,5-2 м², її маса – 2-3 кг, товщина (без підшкірної клітковини) в середньому – 2-5 мм. Шкіра тонша на тих ділянках тіла, які менше піддаються дії тертя (наприклад, внутрішня поверхня передпліччя), грубіша там, де навантаження більші (приміром, підошви ніг).

Шкіра складається з трьох шарів: зовнішнього – епідермісу, власне шкіри – дерми та підшкірної жирової клітковини.

Епідерміс – це шар шкіри, утворений багатошаровим плоским епітелієм. Він складається з клітин, які постійно діляться і забезпечують регенерацію – відновлення клітин шкіри. В епідермісі містяться клітини, які виробляють темний пігмент – меланін. Він захищає шкіру від надмірного ультрафіолетового випромінювання.

Під епідермісом у людини розташована власне шкіра, або дерма (від грец. дерма – шкіра). Це шар надає шкірі еластичності, завдяки чому людина може вільно робити різноманітні рухи. У тому, що шкірі властива еластичність, ви можете переконатися самі. Відтягніть її, наприклад, на тильному боці кисті руки. Вона розтягнеться, але як тільки її відпустите – набуде попереднього стану.

У дермі містяться різні рецептори (наприклад, термо-, механо- та больові завдяки яким людина відчуває тепло, холод, дотик, біль), сальні й потові залози, волосяні сумки, кровоносні та лімфатичні судини.

Сальні залози виділяють секрет – шкірне сало. Потові залози мають вивідна протока що відкривається на поверхні шкіри отвором. З крові в потові залози потрапляє вода з розчиненими в ній мінеральними солями, сечовиною та деякими іншими речовинами. Так утворюється піт, який виділяється на поверхню шкіри через отвори вивідних проток. Піт за своїм складом подібний до сечі, але значно меншої концентрації. За добу в дорослої людини за відносного спокою виділяється 500 мл поту.

Підшкірна жирова клітковина міститься під дермою. Це найглибший шар шкіри, який складається зі щільних сполучнотканинних пучків, між якими містяться жирові клітини. У деяких ділянках тіла (наприклад, на животі) її товщина досягає кількох сантиметрів. Клітини підшкірної жирової клітковини нагромаджують частинки жиру, які можуть повністю заповнювати їх. Жир підшкірної клітковини – це своєрідний запас поживних речовин, які використовуються під час голодування; він захищає організм від охолодження, пом’якшує удари.

Похідні шкіри – це нігті та волосся. Нігті є похідними рогового шару епідермісу. Нігтьова пластинка міститься на нігтьовому ложі й оточена шкірною складкою – нігтьовим валиком. Швидкість росту нігтя становить 0,1-0,2 мм за добу. На руках нігті повністю замінюються за 3-4 місяці. На ногах – за 6-8 місяців.

Волосся є похідним дерми і утворює волосяний покрив певних ділянок шкіри. Кожна волосина складається з кореня та стрижня.

Корінь розташований в дермі у волосяному мішку, або фолікулі, і закінчується волосяною цибулиною. Стрижень волосини виступає над поверхнею шкіри.

Усі перелічені функції шкіри пов’язані з особливостями її будови: Терморегуляційна Рецепторна (шкіра – орган чуттів) Захисна Дихальна Видільна Обмінна Синтетична Депо крові

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 565 | Нарушение авторских прав