АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Кістково-м’язова система.

Прочитайте:
  1. Cечова система. 1 заняття
  2. Вегетативная нервная система.
  3. Вегетативная нервная система. Нейротрансмиттеры
  4. Вегетативная нервная система. Симптомы и синдромы нарушения. Методики исследования.
  5. Вегетативная нервная система. Функциональные отличия симпатической и парасимпатической частей вегетативной нервной системы.
  6. Вестибулярная сенсорная система.
  7. Вестибулярная сенсорная система. Ее роль в восприятии и оценке положения тела в пространстве.
  8. Вестибулярная система.
  9. Висцеральная сенсорная система.
  10. Вопрос 15 Вегетативная нервная система.

Питання № 1. Основи анатомії та фізіології людини.

Основи анатомії і фізіології людини

Анатомія – наука про форму та будову організму людини, його складових, а також про їх розвиток і функції.

Фізіологія – наука про функції органів і всього організму в цілому та про механізми їх регуляції.

Організм людини складається з органів: руху (кістки, суглоби, м’язи), дихання (гортань, трахея, бронхи, легені), кровообігу (серце, кровоносні судини), травлення (глотка, стравохід, шлунок, кишечник, травні залози), виділення (нирки, потові залози), нервової системи (головний і спинний мозок, нерви) і органів чуття (зору, слуху, нюху, дотику, смаку).

Внутрішнім середовищем організму є кров, яка доставляє усім органам і системам органів поживні речовини, кисень і видаляє з них продукти розпаду, вуглекислий газ, а також захищає організм від шкідливих речовин і мікробів.

Кожен з органів людини виконує свою функцію в складному механізмі під назвою організм. Так, легені виконують акт дихання та збагачують кров киснем, серце при скорочені виконує функцію кровопостачання, нирки фільтрують та виводять сечу з організму, в кишківникові всмоктуються пошивні речовини з їжі, очі виконують зорову функцію, органи слуху розрізняють звуки, а головний мозок приймає участь у регуляції будь-якої функції організму використовуючи рефлекторний механізм та нейрогуморальний або опосередкований механізм.

Кістково-м’язова система.

Органи руху забезпечують переміщення людини в просторі і окремих частин його тіла. Опорно-руховий апарат складається з двох частин: пасивної та активної. До першої відносять кістки та їх сполучення, до другої – м’язи. Кістки та їх сполучення це скелет людини.

Скелет виконує два види функцій: механічні і біологічні. Механічні функції: опорна, захисна, рухова, ресорна. Наприклад, захисні функції виконують: череп, у якому міститься головний мозок; хребетний стовп, у каналі якого лежить спинний мозок; грудна клітка, утворена грудиною, ребрами й грудним відділом хребта, захищає легені, серце, аорту, нижню порожнисту вену, стравохід та інші органи.

Опорну функцію та функцію важелів виконують кістки кінцівок, за допомогою яких здійснюються різноманітні рухи в просторі, а також виконуються трудові процеси.

Біологічні функції: кісткова тканина бере участь в обміні речовин, особливо мінеральних; також кісткова система приймає участь у кровотворені – еритроцити, тромбоцити та гранулоцити утворюються в червоному кістковому мозку, який міститься в кістках.

Суглобові поверхні кісток вкриті хрящовою тканиною, решта поверхні вкрита окістям – цупкою сполучнотканинною оболонкою. У товщі кістки проходять численні судини, що живлять її, а в порожнинах міститься кістковий мозок (червоний та жовтий). Нерви проникають у кістку разом із судинами, закінчуючись у тканині кісткового мозку і на стінках судин, тому при переломах кісткові відламки подразнюють нерви окістя, викликаючи цим значний біль. Кровопостачання кісток відбувається завдяки великій кількості судин в окісті, сприяє швидкому загоєнню переломів.

Скелет.

Скелет людини становить 1/5—1/7 частину загальної маси тіла. До його складу входить 203—206 кісток, з яких 164—166 парних і 36—40 непарних.

Кожна кістка має свою форму, яка зумовлена її функцією. Кістки поділяються на 5 видів:

А) трубчасті кістки (довгі і короткі) – довгі кістки складаються з діафізу – тіло кістки, епіфізу – це краї кістки, метафазу – це частина кістки між тілом та кінцями кістки за рахунок якої кістка росте; короткі це фаланги пальців.

Б) губчасті кістки – побудовані з губчастої речовини і тільки зверху вкриті тонким шаром кісткової тканини. Наприклад: ребра, грудина.

В) плоскі кістки – утворюють порожнини та мають захисну функцію. Наприклад: лопатка,тазова кістка. До їх поверхні прикріплюються м’язи.

Г) змішані кістки мають будову як плоских так і губчастих. Наприклад: кістки основи черепа, ключиця.

Д) повітроносні кістки – мають у своєму тілі порожнину, заповнену повітрям це деякі кістки черепа – лобова, решітчаста, верхня щелепа.

Скелет умовно поділяють на дві частини: осьовий і додатковий. До осьового скелета належать хребетний стовп, череп, грудна клітка; до додаткового – кістки верхніх та нижніх кінцівок.

Череп ділиться на мозкову і лицьову частини. Кістки мозкової частини утворюють порожнисту півкулю, що вміщує та захищає головний мозок. Розрізняють верхню частину мозкового черепа - склепіння та нижню частину – основу черепа.

Хребетний стовп складається з хребців, у людини їх нараховується 33 – 34 хребців, які, розташовуючись один на одному, утворюють канал; у цьому каналі залягає спинний мозок. Розрізняють 5 відділів хребта: шийний (складається з 7 хребців), грудний 12 хребців, поперековий – 5, крижовий 5 та куприковий 4-5 хребців.

Грудна клітка утворена 12 парами ребер і грудною кісткою, в середині якої знаходяться трахея, легені, серце, стравохід нерви та судини. Ребра та грудина виконують захисну функцію, а в товщі грудини знаходиться кістковий мозок, тобто підтримується кровотворна функція.

До кісток верхньої кінцівки відносяться ключиця, лопатка і кістки вільної частини верхньої кінцівки. До кісток вільної частини верхньої кінцівки належать плечова, променева і ліктьова кістки та кисть. Кисть складається із зап’ястка, п’ястка, і фалангів пальців. Фаланги пальців складаються з трьох частин: проксимальної, середньої та дистальної за винятком великого пальця, який має тільки дві фаланги – проксимальну і дистальну.

Таз утворений клубовою, сідничною і лонною кістками, які у дорослих зрощені між собою та є вмістилищем для внутрішніх органів малого тазу і виконують захисну функцію. До клубової кістки прикріпляється стегнова кістка нижньої кінцівки.

Нижня кінцівка складається з стегнової кістки, великогомілкової та малогомілкової кісток гомілки, кісток заплесна, плесна та фалангів пальців стопи та надколінника.

Суглоби. Сполучення між кістками – це суглоби, які класифікують за їх рухами або будовою. Суглоби можуть бути нерухомими, напіврухомими, рухомими. За будовою суглоби можуть бути фіброзними, хрящовими, синовіальними. Прикладами суглобових сполучень є: лунка зуба, місце прикріплення ребра до грудини, міжхребцевий диск, колінний чи плечовий суглоб. Суглоби укріплені суглобовими сумками і зв’язками. Суглоби забезпечують широкий обсяг рухів людини: згинання в суглобі, розгинання в суглобі, ротаційні рухи, перерозгинання та відведення.

Тільки кістки черепа міцно зв’язані між собою швами, решта кісток з’єднується в суглобах, поверхня яких покрита хрящем.

М’язи.

У людини нараховується близько 600 скелетних м'язів, які дають можливість людині переміщуватись в просторі, рухати окремими частинами тіла; рухати кров усередині організму, являються допоміжнім механізмом при виконанні дихальних рухів, транспортування їжі, а також підтримує рівновагу тіла.

До м'язів тулуба належать:

м'язи спини - допомагають утримувати вертикальне положення тіла, беруть участь у диханні.

м'язи грудної клітки - це діафрагма і міжреберні мязи.

м'язи живота - беруть участь у згинанні тулуба в перед, убік, утворюють черевний пресс, який сприяє утриманню внутрішніх органів, випорожненню, пологам.

м'язи верхніх кінцівок - забезпечують рухи;відведення кінцівки, рух вперед назад, колові рухи.

м'язи нижніх кінцівок - забезпечують утримання тіла, переміщення в просторі.

м'язи обличчя - поділяються на мімічні та жувальні; жувальні сприяють пережовуванню їжі, а мімічні забезпечують відображення емоційного стану організму людини. При вираженні різних емоцій на обличчі людини задіяно близько 100 м'язів.

На кінцівках розташована основна частина м’язів, які поділяються на згинальні і розгинальні, ті що приводять і відводять кінцівку, повертаючі. М’язи отримують свою назву за свою форму (ромбоподібний, трапецієвидний м’язи), деякі – за кількістю черевців (двочеревцевий м’яз), кількістю голівок - чотирьохголових м’яз, також за розміщенням (зовнішній косий м’яз живота), за розміром, за глибиною розміщення, за дією. Між м’язами проходять кровоносні судини і нерви.

Дихальна система і дихання. Дихання відбувається, коли людина вдихає кисень, а потім видихає вуглекислий газ (діоксид вуглецю). Дихальна система складається з носа, носової порожнини, глотки, гортані, трахеї, бронхів, легень, плеври, дихальних м’язів (міжреберні м’язи та діафрагма).

Верхні дихальні шляхи. Верхні дихальних шляхів складаються з носа, рота, глотки, гортані і трахеї. Трахея переходить у вигляді біфуркації (роздвоєння) у правий та лівий бронхи. Це канал через який повітря потрапляє до легень.

Нижні дихальні шляхи. Це бронхи, легені, плевра, та м’язово-сполучнотканинний орган - діафрагма. Легені розміщені в грудній порожнині, справа та зліва по відношенні до хребта. Кожна легеня – це пружні органи, які складаються з тисячі крихітних повітряних просторів - альвеол, в яких відбувається газообмін між кров’ю малого кола кровообігу та повітрям. Навколо кожної легені вистелено серозний мішок - плевра. Вони герметичні, містить кілька мілілітрів серозної рідини – своєрідної змазки сурфактанту, який зменшує тертя легені під час їх дихальних екскурсій, а також дозволяє легені розправлятися під час вдиху при напруженні дихальних м’язів..

Діафрагма. Діафрагма – великий куполоподібний м’яз, що відокремлює легені від черевної порожнини. Цей м’яз знаходиться під контролем мозку і регулює цикл дихання.

Частота дихання визначається кількістю вдихань за хвилину. Нормальна частота дихання становить близько 12-20 вдихів за хвилину.

Механізм дихання. На вдосі – скорочуються дихальні м’язи (зовнішні міжреберні м’язи, що піднімають ребра), що піднімають ребра, при цьому грудна клітка стає ширшою та збільшується її передньо-задній розмір. Діафрагма опускається і збільшується порожнина грудної клітки. Все це приводить до зміни внутрішньогрудного тиску, і надходження повітря в легені.

При видиху, під дією м’язів (внутрішніх міжреберних, м’язів живота та квадратного м’яза попереку), ребра та грудина опускаються донизу, а діафрагма відтісняється догори. При цьому об’єм грудної порожнини зменшується, легені скорочуються і з них видаляється повітря.


Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 1149 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)