АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Засіб для зупинки кровотечі хімічний.

Питання 1. Основні принципи надання медичної допомоги в умовах бойових дій.

Під час ведення бойових дій для організації надання медичної допомоги необхідно проводити заходи з евакуації поранених та хворих з поля бою. Система взаємопов’язаних заходів з надання медичної допомоги пораненим і хворим, їх евакуації, подальшого лікування та реабілітації називається лікувально-евакуаційне забезпечення.

Існують основні поняття, які визначають зміст лікувально-евакуаційних заходів при наданні медичної допомоги пораненим i хворим - вид медичної допомоги i обсяг медичної допомоги.

Вид медичної допомоги. Під видом медичної допомоги розуміють певний перелік (комплекс) лікувально-профілактичних заходів, які проводяться при пораненнях i захворюваннях особовим складом військ та медичною службою на полі бою, в осередках масових санітарних втрат і на етапах медичної евакуації.

Конкретний вид медичної допомоги визначається місцем надання, умовами бойової обстановки, підготовкою осіб, які її надають, та наявністю необхідного медичного обладнання і оснащення.

В процесі лікувально-евакуаційного забезпечення у військах передбачається надання наступних видів медичної допомоги: перша медична допомога, долікарська (фельдшерська) допомога, перша лікарська допомога, кваліфікована медична допомога і спеціалізована медична допомога.

Перша медична допомога надається безпосередньо на місці поранення або в найближчому укритті самими військовослужбовцями у порядку само- i взаємодопомоги, стрільцями-санітарами, санітарами, водіями-санітарами i санітарними інструкторами підрозділів, а також особовим складом підрозділів, що виділяються для рятувальних робіт в осередках масових уражень.

Долікарська (фельдшерська) допомога надається фельдшером батальйону на медичних пунктах батальйонів, які їх очолюють (при масових санітарних втратах і на медичному пункті частини, в медичній роті бригади).

Перша лікарська допомога надається лікарями загальної практики на медичних пунктах частин і на медичних ротах бригад, а також на медичних пунктах батальйонів (дивізіонів), які очолюють лікарі (часто у військовому польовому пересувному госпіталі при масовому надходженні поранених і хворих).

Кваліфікована медична допомога надається лікарями хірургами і терапевтами у військових польових пересувних госпіталях (невідкладні заходи кваліфікованої медичної допомоги у медичних ротах бригад) та деяких лікувальних закладах госпітальних баз.

Спеціалізована медична допомога і лікування надається лікарями-спеціалістами у лікувальних закладах пересувних госпітальних баз оперативного командування та територіальних госпітальних баз Міністерства охорони здоров’я України.

Обсяг медичної допомоги. Обсяг медичної допомоги - це сукупність лікувально-профілактичних заходів, які здійснюються пораненим i хворим на даному етапі медичної евакуації. Обсяг медичної допомоги i терміни лікування поранених і хворих залежать від умов бойової, тилової і медичної.

Перша медична допомога надається безпосередньо на місці поранення або в найближчому укритті самими військовослужбовцями у порядку само- та взаємодопомоги, спрямована на тимчасове усунення причин, які загрожують життю пораненого (хворого) у даний момент та попереджують розвиток ускладнень. Вона включає:

1. витягування постраждалих з бойових машин, тяжкодоступних місць, осередків пожеж та з-під завалів тощо;

2. гасіння палаючого одягу i запалювальних сумішей, що попали на тіло;

3. тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі;

4. усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові i можливих чужорідних предметів, введення повітропроводу;

5. накладання асептичної пов'язки на рану або опікову поверхню, а при відкритому пневмотораксі - окклюзійної пов'язки із використанням гумової обкладинки індивідуального перев’язувального пакету;

6. іммобілізацію пошкоджених ділянок із використанням табельних i підручних засобів;

7. знеболення, прийом антибіотиків та інших лікарських засобів.

В зоні проведення АТО на блок-постах, взводних, ротних опорних пунктах, позиціях батарей в обов’язковому порядку організована перша медична допомога у вигляді само-, взаємодопомоги та силами штатних і нештатних санітарів та санітарних інструкторів рот (батарей).

Долікарська (фельдшерська) допомога надається фельдшерами батальйонів на медичних пунктах батальйонів, який очолює фельдшер (при масових санітарних втратах цей вид медичної допомоги надається в медичному пункті полку, в медичній роті бригади). Мета допомоги це боротьба з загрозливими для життя наслідками поранень та попередження тяжких ускладнень. В доповнення до першої медичної допомоги вона включає:

1. усунення асфіксії (введення повітропроводу, штучна вентиляція легень за допомогою портативних апаратів, інгаляція кисню та інше);

2. контроль за правильністю i доцільністю накладання джгута, накладання джгута при кровотечі, що продовжується;

3. накладання і виправлення неправильно накладених пов’язок;

4. повторне введення знеболюючих засобів;

5. покращення транспортної іммобілізації за допомогою табельних i підручних засобів;

6. введення серцево-судинних та інших лікувальних засобів за показаннями;

7. зігрівання поранених i хворих, дачу гарячого чаю (за виключенням поранених у живіт).

Долікарська медична допомога надається у базових таборах санітарними інструкторами, фельдшерами (опорний пункт ротно-тактичної групи, опорний пункт батальйонно-тактичної групи) та засобами медичних пунктів батальйонів, дивізіонів.

Перша лікарська допомога надається лікарями загальної практики на медичних пунктах військових частин і на медичних ротах бригад, а також на медичних пунктах батальйонів (дивізіонів), які очолює лікар. Метою є усунення або зменшення наслідків поранень (захворювань), які загрожують життю пораненого, попередження розвитку ускладнень або зменшення їх тяжкості, а також підготовка поранених до подальшої евакуації.

Заходи першої лікарської допомоги включають:

1. зупинку зовнішньої кровотечі (тампонада рани, прошивання судин у рані, накладання лігатури на судину, що кровоточить, контроль за правильністю i доцільністю накладання джгута i накладання джгута при наявності показань);

2. усунення гострої дихальної недостатності (відсмоктування слизу, блювотних мас i крові з верхніх дихальних шляхів, введення повітропроводу, фіксація язика, штучна вентиляція легенів, інгаляція кисню, накладання окклюзійної пов'язки при відкритому пневмотораксі, пункція або торакоцентез при напруженому пневмотораксі);

3. переливання кровозамінників при тяжкому шоку та значній крововтраті;

4. новокаїнові блокади і введення знеболюючих засобів при виникненні травматичного шоку;

5. транспортну іммобілізацію (або її покращення) при переломах кісток i великих пошкодженнях м'яких тканин, які загрожують розвитком небезпечних для життя ускладнень;

6. відсікання кінцівки, яка висить на лоскуті м’яких тканин ("транспортна ампутація");

7. промивання очей та накладання пов’язок;

8. введення за показаннями антибіотиків, протисудомних, бронхорозширюючих, протиблювотних, серцево-судинних, десенси-білізуючих та інших засобів.

На сьогодні перша лікарська допомога надається у базових таборах (МП батальйону, МП БТГр, МР бригади, МПП) штатними силами та засобами медичних пунктів батальйонів, дивізіонів, полків, а також медичних рот бригад.

Кваліфікована медична допомога надається лікарями хірургами і терапевтами з метою усунення загрозливих для життя поранених і хворих наслідків поранень, уражень, захворювань, попередження розвитку у них ускладнень та підготовки тих, хто потребує до подальшої евакуації. Невідкладні заходи кваліфікованої допомоги включають:

1. усунення асфіксії та відновлення адекватного дихання;

2. кінцеву зупинку внутрішньої i зовнішньої кровотечі;

3. комплексну терапію гострої крововтрати, шоку, травматичного токсикозу;

4. ампутація при відривах, розчавленнях та ішемічному некрозі кінцівок;

5. некротомію при глибоких циркулярних опіках грудей i кінцівок, які викликають розлади дихання і кровообігу;

6. лікування анаеробної інфекції;

7. хірургічну обробку та ушивання ран при широко відкритому пневмотораксі, що не герметизується окклюзійною пов’язкою, пораненнях серця, зовнішньому клапанному пневмотораксі;

8. лапаротомію при пораненнях i закритій травмі живота з пошкодженням внутрішніх органів, при внутрішньочеревному пошкодженні сечового міхура i прямої кишки;

9. декомпресійну трепанацію черепа при пораненнях i пошкодженнях, які супроводжуються стисканням головного мозку.

Кваліфікована медична допомога надається в умовах медичної роти бригади, в військово-мобільних госпіталях, військових госпіталях, в Центральних районних лікарнях мобільними лікарсько-сестринськими бригадами.

Спеціалізована медична допомога вища форма медичної допомоги, що надається у високоспеціалізованих лікувальних закладах, направлена на повне обстеження, лікування та подальшу реабілітацію поранених, хворих.

Види спеціалізованої медичної допомоги - нейрохірургічна, стоматологічна, офтальмологічна та оториноларингологічна, урологічна, травматологічна медична допомога;

1. лікування опікової хвороби;

2. медична допомога неврологічним хворим, контуженим та особам з психічними розладами;

3. інфекційним хворим;

4. хворим на туберкульоз.

Такий вид медичної допомоги надається в ВМКЦ, ГВМКЦ, ОКЛ МОЗ. На сьогодні елементи спеціалізованої медичної допомоги наближаються до лікувальних закладів зони проведення АТО за рахунок підсилення ЦРЛ, МКЛ лікарями-спеціалістами (судинний хірург, нейрохірург).

Для правильної та чіткої організації лікувально-евакуаційного забезпечення необхідно проводити медичне сортування, основним завданням якого є забезпечення якнайшвидшого надання медичної допомоги максимальній кількості поранених і хворих, які її потребують.

Медичне сортування - це розподіл поранених i хворих на групи за ознаками потреби в однорідних лікувально-евакуаційних i профілактичних заходах.

Сортування поранених і хворих проводиться на кожному з етапів медичної евакуації та здійснюється у всіх його функціональних підрозділах.

Завдання медичного сортування:

визначити характер поранення;

встановити необхідність, черговість і місце (функціональний підрозділ) надання пораненим (хворим) медичної допомоги (лікування);

визначити порядок подальшої евакуації поранених і хворих: куди евакуювати, у яку чергу, на якому транспорті, у якому положенні.

В залежності від завдань, які вирішуються у процесі медичного сортування поранених і хворих, розрізняють наступні його види: внутрішньопунктове та евакуаційно-транспортне сортування.

Внутрішньопунктове сортування має за мету розподілити прибулих поранених і хворих на групи для направлення їх у відповідні функціональні підрозділи даного етапу медичної евакуації та встановити черговість їх направлення у ці підрозділи.

Евакуаційно-транспортне сортування проводиться з метою розподілення прибулих поранених і хворих на групи згідно з евакуаційним призначенням, черговістю, способами та засобами подальшої їх евакуації і необхідністю в медичному супроводженні.

В результаті медичного сортування на етапах медичної евакуації повинні бути виділені наступні основні групи поранених і хворих:

небезпечні для оточуючих (інфекційні хворі та хворі які знаходяться у стані різкого психомоторного збудження),

ті, що потребують надання медичної допомоги на даному етапі медичної евакуації;

ті, що підлягають подальшій евакуації без надання їм медичної допомоги;

ті, що отримали ураження несумісні з життям і потребують тільки догляду (агонуючі);

ті, що підлягають поверненню у свої підрозділи (частина з них - після отримання відповідної медичної допомоги та короткочасного відпочинку).

Медична допомога пораненим i хворим здійснюється: надання першої медичної i долікарської - медичний пункт батальйону (МПБ), якщо він розгортається i працює на місці (наприклад, в обороні), на медичних пунктах частин, медичних ротах бригад i в лікувальних закладах, які розгортаються на шляхах евакуації від переднього краю в тил у певній послідовності. Медичні пункти, медичні роти i лікувальні заклади отримали узагальнюючу назву етапів медичної евакуації.

Етап медичної евакуації - це сили i засоби медичної служби (медичні пункти, медичні роти i лікувальні заклади), що розгорнуті на шляхах медичної евакуації для прийому, сортування поранених i хворих, надання їм медичної допомоги, лікування i підготовки до подальшої евакуації тих з них, хто цього потребує.

Лікувально-евакуаційне забезпечення Збройних Сил України сьогодні передбачає чотирьох етапне надання медичної допомоги військовослужбовцям під час бойових дій з метою реалізації головного завдання медичної служби Збройних Сил України – вчасного та якісного надання медичної допомоги:

на І-му етапі надається екстрена медична допомога у порядку само- та взаємодопомоги (здійснюється військовослужбовцями, які пройшли військово-медичну підготовку та забезпечені індивідуальними засобами медичного захисту, та посилюється військовим “медичним” персоналом, який має базову медичну підготовку, а саме санітарний інструктор роти, санітар взводу, позаштатний санітар-стрілок відділення). З І-го етапу поранені (хворі) якнайшвидше евакуйовуються до ІІ-го або ІІІ-го етапів медичної допомоги наявними засобами медичної евакуації (сухопутними або повітряними);

перша лікарська допомога з елементами кваліфікованої надається особовим складом медичної служби медичних пунктів, мобільних лікарсько-сестринських бригад та медичних рот бригад на ІІ-му етапі та, частково, під час здійснення операції з медичної евакуації повітрям або сушею з зони військової операції, лікарем-анестезіологом, лікарем-реаніматологом та/або лікарем-хірургом в обсязі, що необхідний для збереження життя пораненого;

на ІІІ-му етапі лікарями-фахівцями надається кваліфікована з елементами спеціалізованої медичної допомоги у військових мобільних госпіталях, військових госпіталях, центральних районних та міських лікарнях МОЗ України, які знаходяться у зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей;

ІV-й етап – надання кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги у ВМКЦ регіонів, обласних та спеціалізованих лікарнях МОЗ України поза зоною проведення антитерористичної операції лікарями-спеціалістами в обсязі, необхідному для збереження та відновлення окремих функцій організму пораненого.

Спеціалізована медична допомога надається у Головному військово-медичному клінічному центрі «ГВКГ», відділеннях спеціалізованої хірургічної та терапевтичної допомоги ВМКЦ регіонів, спеціалізованих лікарнях МОЗ України тощо.

Кожному етапу медичної евакуації характерний визначений (типовий) вид медичної допомоги (медичному пункту окремої частини – перша лікарська допомога, медичній роті бригади – перша лікарська і невідкладні заходи кваліфікованої медичної допомоги, військовому польовому пересувному госпіталю – кваліфікована медична допомога і лікувальним закладам госпітальних баз – кваліфікована і спеціалізована медична допомога).

Військовослужбовцям ЗС України та інших військових формувань під час ведення бойових дій має бути забезпечене надання екстреної медичної допомоги протягом десяти хвилин (що відомо як “платинова хвилина”).

Важливим є якнайшвидше надання першої лікарської допомоги. Лікарські заходи щодо стабілізації життєвих показників мають бути проведеними впродовж першої години після поранення (так звана “золота година”).

Організаційні основи медичної евакуації під час збройних конфліктів, беручи до уваги сучасні особливості їхнього розвитку, тобто використання вогнепальної зброї, високоточної зброї, боєприпасів об’ємного вибуху, касетних боєприпасів, осколочно-фугасних снарядів поділяються за принципами на такі групи:

1 - загальні принципи побудови системи медичної евакуації -- ешелонування, наближення, спеціалізація медичної допомоги, лікування легких хворих на місці.

2 - принципові основи тактики використання сил і засобів медичної служби в бою та операції -- накопичення сил і засобів медичної служби у визначеному районі бойових дій, використання всіх типів маневру силами і засобами медичної служби, посилення силами і засобами медичної служби, створення резерву сил і засобів медичної служби.

3 – принципи за якими визначається черговість евакуації, шляхи та напрямки евакуації поранених та хворих.

Сутність сучасної системи лікувально-евакуаційного забезпечення полягає у своєчасному, послідовному та спадкоємному проведенні пораненим i хворим необхідних лікувальних заходів на полі бою (в осередках масових санітарних втрат) та на етапах медичної евакуації у поєднанні з їх евакуацією до лікувальних частин і закладів, які забезпечують надання вичерпної медичної допомоги, повноцінне лікування та реабілітацію.

Охарактеризуємо систему лікувально-евакуаційного забезпечення за такими принципами:

ешелонування (розчленування, розподіл) медичної допомоги між медичними пунктами та лікувальними закладами; (Принцип ешелонування медичної допомоги, найбільш повно реалізований в умовах великомасштабних війн, коли відбувається відмобілізування основних військових формувань для ведення бойових дій та розгортання етапів медичної евакуації від переднього краю до тилових районів країни. Кількість проміжних кроків (рівнів) залежить від конкретної ситуації (інтенсивності, тривалості, масштабів воєнних дій, організаційних і технічних можливостей евакуації).

наближення сил і засобів медичної служби (медичних підрозділів і частин, евакуаційно-транспортних засобів) до районів виникнення санітарних втрат, в напрямку головного удару противником, з метою якомога швидшого надання кваліфікованим медичним складом медичної допомоги пораненим і хворим і початку інтенсивної терапії тяжкопоранених у безпосередній близькості від місця ураження; (наближення сил і засобів медичної служби (медичних підрозділів і частин, евакуаційно-транспортних частин) до районів виникнення санітарних втрат проводиться з метою якомога швидшого надання кваліфікованим медичним складом медичної допомоги пораненим і хворим і якомога ранішого початку інтенсивної терапії тяжкопоранених у безпосередній близькості від місця ураження; максимально можливе наближення сил та засобів медичної служби до бойових порядків військ можна досягти двома способами:

1) створення у військах досить потужного штатного угрупування сил та засобів медичної служби; 2) підсилення нижчої ланки медичної служби за рахунок вищої).

надання медичної допомоги пораненим і хворим та початок інтенсивної терапії якомога раніше; - виходить з попереднього.

проведення інтенсивної терапії тяжкопораненим і тяжкохворим під час евакуації; виходить з принципу наближення медичної допомоги.

постійна готовність сил і засобів медичної служби до проведення заходів лікувально-евакуаційного забезпечення для ліквідації наслідків ведення бойових дій,

диференційований підхід до визначення об’єму надання медичної допомоги, виду медичної допомоги на етапах медичної евакуації в ході ведення бойових дій,

маневрування видами й обсягом медичної допомоги на етапах медичної евакуації;

поєднання заходів щодо надання медичної допомоги, лікування та реабілітації поранених і хворих з їх евакуацією; - на кожному з етапів медичної евакуації проводять заходи медичної допомоги, що або запобігають виникненню ускладнень, або попереджують розвиток ускладнень.

евакуація пораненого чи хворого за призначенням до того лікувального закладу, де йому може бути надана вичерпна медична допомога з наступним лікуванням до одужання;

послідовність і спадкоємність у наданні медичної допомоги, лікуванні та реабілітації;

спеціалізація медичної допомоги, лікування й реабілітація поранених і хворих.

Поряд з цими принципами для сучасної системи лікувально-евакуаційного забезпечення характерно:

широке застосування механізованих засобів для збору, вивезення з поля бою та евакуації поранених і хворих, а також залучення сил і засобів командування до участі у проведенні рятувальних робіт в осередках масових санітарних втрат;

прагнення до вчасної, одномоментної, радикальної та вичерпної медичної допомоги з наступним лікуванням тих поранених і хворих, що не потребують подальшої евакуації;

повернення до строю максимальної кількості уражених і хворих з якомога нижчого етапу медичної евакуації;

максимальне скорочення кількості етапів медичної евакуації в лікувально-евакуаційному процесі;

поєднання лікувально-евакуаційного забезпечення із заходами по захисту поранених і хворих, а також сил і засобів медичної служби від зброї масового ураження;

чітке визначення контингентів, які підлягають остаточному лікуванню на тому чи іншому етапі медичної евакуації залежно від медичних показань, оперативно-бойових і медичних обставин;

концентрація основних засобів надання кваліфікованої медичної допомоги в тиловій ланці медичної служби, а засобів завершення кваліфікованої і надання спеціалізованої медичної допомоги пораненим і хворим з їх наступним лікуванням - у ланці оперативного командування;

широке використання територіальних госпітальних баз (цивільних медичних закладів) для надання медичної допомоги пораненим і хворим, їх лікування та реабілітації;

широке маневрування сил і засобів медичної служби в ході операції.

Питання №2. Склад та властивості індивідуального медичного оснащення військовослужбовця. В сьогоднішньому конфлікті на сході Луганської та Донецької областей превалює використання вогнепальної зброї, високоточної зброї, боєприпасів об’ємного вибуху, касетних боєприпасів, осколочно-фугасних снарядів.

При аналізі санітарних втрат в зоні АТО з квітня 2014р. по грудень 2014р. відмічається збільшення частки вогнепальних поранень насамперед осколкових, які складають 62,7% від усіх видів поранень. Це пов’язано з використанням тяжких мінометів та артилерійського озброєння (систем залпового вогню типу «Град», «Ураган», «Смерч»). Кульові ураження це 10%-13% санітарних втрат, так як стрілкова зброя використовується тільки в ближньому бою, при обстрілі з засідки або робота снайпера.

Надходження до військ засобів індивідуального захисту − бронежилети, каски, тактичні окуляри, наколінники; засобів індивідуального медичного захисту − аптечки першої допомоги, тактичні джгути, бандажі для екстреної допомоги, хімічні засоби для зупинки кровотечі; проведення навчань з питань надання першої медичної допомоги у військово-польових умовах суттєвим чином вплинуло на структуру санітарних втрат. Так вогнепальні поранення голови, які складали в часи інтенсивних бойових дій до 20% зменшилися до 6%, завдяки появі у кожного військовослужбовця каски. Наявність бронежилетів дозволяє утримувати показник вогнепальних уражень органів грудної клітини в межах 6-8%.

По мірі надходження до військ індивідуальних засобів захисту, збільшення частки військовослужбовців охоплених навчаннями з правил надання першої медичної допомоги привело до зменшення відсотку кількості безповоротних втрат до загальної кількості втрат з 40% у травні до 21% у грудні, що свідчить про ефективність застосування засобів індивідуального захисту та навчань з першої медичної допомоги.

Близько 90 % смертей в бою відбуваються до того, як поранені дістануться медичної установи. Більшість з них несумісні із життям (обширна травма кінцівок, обширна травма голови тощо). Проте деякі стани, такі як кровотеча з рани на руці або нозі, напружений пневмоторакс і проблеми з дихальними шляхами можна усунути на полі бою. Надання першої медичної допомоги на полі бою є основою життя пораненого.

Для правильного виконання заходів медичної допомоги військовослужбовець повинен знати засоби індивідуального медичного оснащення та їх призначення, засвоїти правила їх використання та правила надання медичної допомоги, повинен набути бойових спроможностей з використанням знань з військово-медичної допомоги.

Військово-медичний департамент Міністерства оборони України провів роботу щодо розробки, комплектування та поставив в довольчі органи, що відповідають за медичне постачання військових частин АПТЕЧКА МЕДИЧНА ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВА ІНДИВІДУАЛЬНА (АМЗІ) – комплект з лікарських засобів і виробів медичного призначення, який застосовується для оснащення особового складу та надання медичної допомоги в порядку само- та взаємодопомоги з метою зниження дії вражаючих факторів зброї.

Склад аптечки медичної загальновійськової індивідуальної для оснащення військовослужбовців Збройних Сил України слайд №__

Засіб для зупинки кровотечі механічний слайд № __.

Засобом для зупинки кровотечі є джгут. Використовують спеціальний тактичний джгут Турнікет (С.А.Т), джгут резиновий (Есмарха) чи джгут-закрутка (турнікет) з підручного матеріалу. Джгут необхідний при надмірній кровотечі з кінцівки, треба накласти джгут на кінцівку вище місця кровотечі і стягнути його шляхом закручення до зупинки кровотечі.

Недоліки при накладанні джгута резинового (Есмарха):

-- джгут накладається двома руками як на верхні, так і на нижні кінцівки,

– джгут накладається на одяг або на бинт, марлю, тканину і ні в якому разі безпосередньо на шкіру;

-- для запобігання пошкодження шкіри ширина в місці накладання джгута повинна становити не менше 5 см., між турами джгута не повинна попадати складка шкіри,

– джгут повинен бути добре помітним;

– джгут потрібно затягувати починаючи з першого туру, розраховуючи зусилля – до зникнення пульсу нижче місця накладання.

Переваги джгута типу Турнікет:

-- джгут накладається однією рукою на верхню кінцівку, двома – на нижню,

-- для накладення джгута використовується 4 точки (місця) – якомога вище як на верхній так і на нижній кінцівках,

-- турнікет можна накладати на оголену шкіру.

Попередження: не накладайте джгути поверх суглобу або місця перелому! -- не розташовуйте джгут (турнікет) безпосередньо над кобурою або заповненою кишенею, яка містить громіздкі предмети.

Накладення імпровізованого джгута:

У разі відсутності спеціально розробленого джгута можна зробити джгут з міцного, гнучкого матеріалу, наприклад марлі, марлевої пов’язки, медичної косинки, тканини, відірваної від одягу. До імпровізованого джгута обов’язково використовується твердий негнучкий жорсткий важіль, фіксуючий матеріал для важеля. Особливості при накладенні імпровізованого джгута: ширина не менше 5 см., широка полоска тканини захистить м’які тканини та нервові закінчення від ішемії, некрозу.

Засіб для зупинки кровотечі хімічний.

Для екстреної зупинки зовнішньої кровотечі (артеріальної, венозної, капілярної) розроблені та успішно застосовуються сучасні контактні гемостатики–гемостопи, які при контакті з кров’ю, яка витікає, в результаті хімічної або фізичної реакції формують псевдозгусток - тромб, що дозволяє зупинити кровотечу.

За даними світової статистики (від Другої світової війни до всіх військових конфліктів сьогоднішнього часу), основною причиною смерті поранених на полі бою і в будь-яких інших надзвичайних ситуаціях є смерть від кровотечі – до 90 % від загальної кількості поранених. При цьому кровотеча при ушкодженні основних артерій (сонної, стегнової) настільки критична, що поранений зазвичай помирає ще до надання будь-якої домедичної допомоги.

Існує дві основні групи гемостатиків контактного застосування – на основі хітозану (Celox (Целокс), ChitoGauze (ХітоГоз)) і на основі коаліну (QUIKCLOT (КВІК-КЛОТ))

Засоби для зупинки кровотечі хімічні (контактні гемостатики, гемостопи) виробляються в трьох різних формах – гранули, аплікатори і бинти. слайд №__. Порошок або гранули засипаються на місце кровотечі. Аплікатори з гемостопами дозволяють вводити діючу речовину у вузькі глибокі раневі ходи. Бинти, просочені гемостопом, зручні при тампонуванні рани та легко видаляються в подальшому.

В польових умовах гемостатичні засоби у вигляді порошків практично не використовуються. Рекомендовано застосування бинтів, що просочені гемостатиком або аплікатори. Ефективність комплексного використання порошків-гемостатиків практично неможливо забезпечити в польових умовах, тому що:

-- при пораненні необхідно послідовно використовувати три засоби: джгут + гемостатик + пов’язку, лише порошок-гемостоп не забезпечує зупинку кровотечі,

-- відкриття пакету з порошком-гемостатиком в військово-польових умовах проводиться поспіхом, не дотримуючись заходів безпеки що зазначені виробником,

Переваги Celox, QuikClot при масивних кровотечах доведено при використанні в тих місцях, де неможливе накладення джгута (сідниці, пахви, шия),

-- можливо вводити діючу речовину у вузькі глибокі раньові ходи,

-- гемостопи мають антибактеріальну активність що дозволяє знизити ризик інфікування ран,

-- за допомогою бинтів Celox, ChitoGauze або QuikClot артеріальна кровотеча зупиняється близько 120 секунд.

Багатофункціональний перев’язувальний пакет (БПП) слайд №__

Пакет перев’язувальний індивідуальний (ППІ) – це спеціально виготовлений і раціонально укладений перев’язувальний матеріал, який міститься в герметичній прогумованій оболонці. Крім прогумованої (зовнішньої) оболонки, пакет має і внутрішню паперову. Він складається з бинта (10 см х 7 м), двох ватно-марлевих подушечок (32 х 17 см), одна із них може переміщатись по бинту, і безпечної шпильки. Внутрішня поверхня прогумованої оболонки, бинт, подушечки стерильні. Оболонки захищають вміст пакета від механічних пошкоджень, вогкості і забруднення.

Бинт для надання невідкладної допомоги (бандаж для екстреної допомоги при травмі, Ізраїльський бандаж, Ізраїльська компресійна пов’язка).

Бинт для надання невідкладної допомоги складається зі стерильної білої пов’язки з подушкою, яка просочена кровозупинним засобом, нашита на еластичний бинт, натискного пристрою що застосовується для постійного тиску на рану, фіксатора. Переваги − завдяки своїй конструкції, бандаж дозволяє накласти пов'язку однією рукою і не вимагає додатково ні компресійних елементів, ні еластичного бинта, ні фіксатора, ні шпильок для фіксації кінця бинта. Використовується як давлюча пов’язка, стерильний бинт, для фіксації кінцівки при іммобілізації.

Анальгетик у шприц-тюбику (або автоінжекторі). слайд №__

Зменшення больових відчуттів є важливою складовою при наданні медичної допомоги. Купування больового синдрому значно полегшує стан пораненого, аналгезія дає можливість накладання пов’язки та проведення іммобілізації, транспортування, перекладання пораненого, заспокоює пораненого. Рекомендовано введення при больовому синдромі середньої та вираженої інтенсивності (поранення кінцівок, щелепно-лицьової зони, порожниних пораненнях, переломи різної локалізації, опіках).

Використовують бутарфанола тартрат 0,2% для ін’єкцій в шприц-тюбику та налбуфін 10 мг/мл в ампулі по 1 мл. Налбуфін починає діяти через 15 хв після підшкірного та внутрішньо-мязевого введення. Для знеболення рекомендована доза 10 мг на 70 кг маси тіла, при необхідності введення повторюється через 3-6 годин. Максимальна разова (одномоментне введення) доза 20 мг, за добу максимальна добова доза 160 мг. При проведенні ампутації введення налбуфіна проводять в дозі до 3 мг/кг в/в на протязі 15-20 хв.

Назофарингіальний повітровід. слайд №__

М’язи язика пораненого, який перебуває у несвідомому стані розслаблюються, корінь язик блокує дихальні шляхи, оскільки западає всередину та перекриє просвіт трахеї (дихального горла). Використання прийому «нахил голови назад – підйом підборіддя» або «запрокидування голови» щоб дістати язик із просвіту трахеї відновлення самостійного дихання пораненого. Але для попередження такого стану в складі аптечки передбачена наявність назофарингіального повітроводу. Крім того, назофарингіальний зонд використовують обов’язково після надання медичної допомоги обпеченим, травмованим, пораненим яких ми залишаємо без нагляду. Розмір повітроводу підбирається заздалегідь під власника аптечки, зберігається в аптечці та використовується при необхідності до власника аптечки. Для полегшення введення повітроводу можлива наявність у складі аптечок лубриканту в унідозі.

Антибактеріальний засіб в таблетках або пеніцілінового ряду чи антибіотики цефалоспоринового ряду. Наявність антибіотиків в АМЗІ дозволяє відстрочити розвиток інфекційних ускладнень при пораненні, лікування бактеріальних захворювань внутрішніх органів на протязі доби.

Механічний засіб для розрізання одягу та взуття. Це можуть бути ножиці, спеціальний ніж для зрізання одягу та строп тощо.

Рукавички медичні оглядові. Кожна АМЗІ комплектується одноразовими рукавичками. Їх необхідно використовувати при діях з пораненим для власної безпеки. Рекомендується використовувати рукавички синього або білого кольорів для наочності плям крові в процесі огляду пораненого та пошуку поранень на тілі. Слід утримуватись від рукавичок чорного кольору.

Маркер синій. При накладанні джгута,при введенні наркотичного анальгетику необхідну інформацію потрібно донести до медичних фахівців наступних етапів евакуації. Час накладення джгута обов’язково позначається або на спеціальній наліпці на САT або на щоці, лобі чи іншому видному місці на тілі пораненого буквою Т (тайм−час, турнікет).

Пластир армований. Необхідний для фіксації пов’язок, наліпок з підручних засобів при пораненні грудної порожнини, при іммобілізації.

Оклюзивна самоклеюча плівка − засіб для надання домедичної допомоги при проникаючих пораненнях грудної клітини. Використовуються для запобігання розвитку відкритого пневмотораксу. Поділяються на такі що представляють собою плівку з нанесеним клейовим шаром та на такі, що мають крім того, клапан.

Плівкові оклюзійні пов’язки з нанесеним клейовим шаром – представляє собою клейку плівку, що накладається на рану грудної клітини для герметизації. Підручними засобами в попередженні пневмотораксу є клейонка від ІПП, файл, поліетиленовий пакет, які проклеєні армованим пластирем до шкіри з трьох сторін.

Halo ChestSeal (Гало Чест Сіл) слайд №__ – пов’язка з вкрай клейкою основою, яка прилипає до грудної клітки, навіть якщо та повністю залита водою, кров’ю чи іншою рідиною. У комплекті Halo ChestSeal є 2 оклюзійні пов’язки для надання медичної допомоги при відкритому пневмотораксі (для накладання на вхідний та вихідний рановий отвір).

Клапанні оклюзійні пов’язки. Відрізняються від інших засобів наявністю потрійного одностороннього клапана, який дозволяє ефективно видаляти зайве повітря, що накопичилося в плевральній порожнині. Надзвичайно клейка основа дозволяє накласти пов’язку навіть на мокру поверхню, а також на шкіру з рясним волосяним покривом.

Для застосування оклюзійної пов’язки необхідно звільнити її від захисного шару та накласти липкою стороною на шкіру. Клапани оклюзійної пов’язки повинні знаходитись прямо над раною для ефективного виходу зайвого повітря.

Зараз військові операції в зоні АТО виконують розосереджені по місцевості, незалежні один від одного підрозділи, які діють далеко від дружніх медичних закладів, а транспортування поранених тривале і буває із запізненнями. Різко обмежений час, кількість медичного персоналу і обладнання для лікування важких травм. Ця ситуація особливо серйозна, враховуючи обмежений термін часу до настання смерті, який дається для надання медичної допомоги при серйозних ранах і пораненнях.

Приблизно 20% поранених солдатів помирають під час бою і 90% з них помирає до того, як отримають допомогу в медичному закладі. Під час військових операцій приблизно у 80% випадків смерть настає протягом перших 30 хвилин після отримання поранення, коли часто єдина доступна медична допомога − це самодопомога або допомога товариша.

При кровотечі з магістральних судин кінцівок (стегнова, плечова) поранений гине до 2 хв. (локалізація рани – ділянка плеча (пахвова ямка) або стегна (пахова ділянка)). причина смерті – швидка втрата значної кількості крові;

При кровотечі із судин шиї (сонна артерія, яремна вена) смерть настає теж до 2 хв. (локалізація рани – ділянка шиї). причини смерті – швидка втрата значної кількості крові, засмоктування повітря в крупні вени і закупорення ним судин;

При кровотечі із судин голови поранений може загинути від декількох секунд до однієї години (локалізація рани – волосиста частина голови). причини смерті – швидка втрата значної кількості крові, засмоктування повітря в крупні вени і закупорка ним судин;

При зовнішній артеріальній кровотечі з ран передпліччя, гомілки чи тулуба смерть може настати до однієї години. причини смерті – швидка втрата значної кількості крові, розвиток шоку;

При виникненні непрохідності верхніх дихальних шляхів через западання язика за умов втрати свідомості (травма голови, шок) в положенні на спині поранений гине до 5 хв. причина смерті – зупинка серця внаслідок недостатнього надходження кисню;

При раптовій зупинці серця внаслідок ударної хвилі, закритої травми грудної клітки, сильного стресу смерть настає через 5 хв. причини смерті – зупинка діяльності серця і, як результат, припинення транспортування кисню до клітин;

При проникаючому пораненні грудної клітки смерть настає до однієї години (локалізація рани – ділянка грудної клітки). причини смерті – виключення легені з боку поранення з акту дихання, втрата значної кількості крові.

Сучасні погляди на надання першої медичної допомоги сформувалися у так звану «тактичну медицину», яка передбачає чіткий поділ обсягу медичної допомоги в залежності від сектору поля бою.

Виділяють наступні сектори поля бою: слайд №__

сектор обстрілу – зона прямого обстрілу зі значним ризиком отримання кульового чи іншого поранення;

сектор укриття – місце, захищене від прямого вогню противника елементами природного (пагорби, схили) чи штучного походження (стіни, будинки, захисні інженерні конструкції). Мається на увазі, що сектор укриття в умовах бойових дій в будь-який момент може стати сектором обстрілу. Відповідно, обсяг медичної допомоги скорочується.

Обсяг першої медичної допомоги:

в секторі обстрілу: переведення з положення на спині в положення на животі; тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі (шия, кінцівки);

в секторі укриття: контроль зупинки кровотечі, первинний огляд пораненого (визначення ознак життя), швидке обстеження з ніг до голови (пошук наявних пошкоджень), при необхідності – тимчасова зупинка кровотечі, якщо вона не була зупинена раніше (голова, тулуб), відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів, герметизація ран грудної клітини (при пневмотораксі), накладання пов’язок на рани кінцівки і тулуба, фіксація переломів та шийного відділу хребта, підготовка до транспортування пораненого в безпечну зону.

Допомога у секторі обстрілу – допомога, що надається на місці поранення, коли рятувальник і поранений перебувають під ворожим вогнем. Ризик додаткового пошкодження від ворожого вогню в будь-який момент є надзвичайно високим як для потерпілого, так і для рятувальника.

Медичну допомогу в секторі обстрілу надають тільки за наказом командира, оскільки основним пріоритетом у бою є виконання бойового завдання. В окремих випадках, коли дозволяє тактична ситуація, рішення приймають самостійно.

В секторі обстрілу першу медичну допомогу надають у вигляді само- чи взаємодопомоги у відповідності до тактичної обстановки та за відповідними алгоритмами.

Перш за все, побачивши поранення товариша, необхідно встановити голосовий контакт з ним, визначити місце поранення, можливість самостійно накласти джгут та самостійно переміститися в сектор укриття. Якщо поранений в змозі зробити це самостійно, нема необхідності ризикувати життям ще одного бійця.

Наближаючись до пораненого, необхідно намагатись отримати якомога більше візуальної інформації про нього і місце події: чи сталося це на Ваших очах, в якому положенні лежить, чи чути стогін, які видимі пошкодження, сторонні предмети в тілі, чи є калюжі крові, де його особиста зброя, чи Вам додатково нічого не загрожує (прихована під тілом граната зі знятою чекою і т.і.). Ознаки життя пораненого в секторі обстрілу визначають тільки шляхом усного звертання до нього: «Тебе поранено? Тобі потрібна допомога?» Відсутність відповіді трактують як непритомність і потребу в наданні медичної допомоги. Визначати наявність дихання чи пульсу небезпечно, тому цього не слід робити.

Заборонено:

1. Знімати з пораненого засоби захисту (шолом, бронежилет) не можна, оскільки Ви тим самим піддаєте себе додатковому ризику бути ураженим вогнем противника,

2. Якщо з метою зупинки кровотечі з рани тулуба необхідно знімати захисні елементи одягу пораненого то у секторі обстрілу цього не проводять.

3. Транспортувати пораненого із сектору обстрілу слід тільки в тому разі, коли дозволяє тактична ситуація.

Необхідно:

У секторі обстрілу слід зупиняти виключно! небезпечну для життя кровотечу (інтенсивне витікання крові з рани, видима калюжа крові за допомогою джгута (турнікета).

Під час виконання будь-якої маніпуляції в секторі обстрілу поранений і той, хто його рятує, перебувають у небезпеці, тому все необхідно робити максимально швидко з дотриманням правил особистої безпеки (рятувальник не підіймається вище тіла пораненого, який лежить на землі).

АЛГОРИТМ З НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В СЕКТОРІ ОБСТРІЛУ (ВЗАЄМОДОПОМОГА) слайд № __

1. Побачив поранення бійця – встанови голосовий контакт з пораненим, взнай про місце поранення та можливість пересування.

2. Якщо поранений не відповідає – перейди до п. 5.

3. Накажи пораненому накласти самостійно джгут (при потребі).

4. Якщо він може самостійно переміщуватися, накажи йому переміщатися за твоєю командою і забезпеч йому вогневе прикриття.

5. Якщо він не може самостійно переміщатись, накажи йому не ворушитись.

6. Передай інформацію командиру підрозділу про неможливість пораненого пересуватися.

7. Отримай вказівку на висування за пораненим.

8. Висувайся за пораненим під вогневим прикриттям.

9. Встанови, чи є у пораненого травми несумісні з життям. Якщо є – вважай пораненого мертвим і повертайся в укриття сам.

10. Якщо несумісних з життям травм немає – встанови наявність кровотечі з кінцівки (кінцівок).

11. Роззброй пораненого.

12. Якщо є кровотеча з кінцівки – наклади джгут. В першу чергу використовуй його джгут, за відсутності – власний.

13. Перемісти пораненого в сектор укриття по команді та під вогневим прикриттям з виносом зброї пораненого.

АЛГОРИТМ З НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В СЕКТОРІ ОБСТРІЛУ (САМОДОПОМОГА)

1. Сповісти командира підрозділу що тебе поранено.

2. Оглянь місце поранення.

3. Якщо тебе поранено в кінцівку і ти побачив кров – наклади джгут.

4. Сповісти командира підрозділу про можливість пересування.

5. Отримай дозвіл та перемістись в сектор укриття, якщо можеш пересуватися.

6. Якщо не можеш пересуватися, то сповісти командира і не ворушись.

Допомога у секторі укриття. Об’єм першої медичної допомоги у секторі укриття спрямований на оцінку стану пораненого, виявлення поранень та опіків, попередження ускладнень від поранень та підготовка до евакуації потерпілого. Поранений і рятувальник знаходяться зараз в дещо меншій небезпечній ситуації, умови більш підходять для швидкої оцінки і надання допомоги. Тим не менш, оцінка та допомога як і раніше диктуються тактичною ситуацією.

Перш за все пораненого із нестійкою свідомістю, в стані збудження необхідно роззброїти, так як існує загроза неадекватного застосування ними зброї та поранення інших бійців. Причинами зміни поведінки (психіки) можуть бути: черепно-мозкова травма; шок; гіпоксія; використання наркотичних знеболювальних засобів; психоемоційний стрес. Заберіть всю наявну зброю, притисніть пораненого до землі, оцініть рівень його свідомості, приступайте до огляду.

АЛГОРИТМ З НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

В СЕКТОРІ УКРИТТЯ слайд №__

1. Перевір реакцію пораненого на подразники (свідомість – голос – біль – відсутність реакції), а також наявність дихання та пульсу на сонній артерії.

2. Якщо реакції немає – вважай пораненого мертвим та допомогу не надавай.

3. Проведи повний огляд пораненого (з голови до п’ят) та вияви інші поранення. Якщо вони є – то наклади пов’язки.

4. Перевір накладений джгут і визнач потребу у ньому.

5. Якщо є потреба в джгуті, а кровотеча продовжується, то затягни джгут сильніше. Вкажи час накладання джгута.

6. Оглянь пораненого на наявність інших видимих кровотеч (особливо з кінцівок та шиї) та зупини їх.

7. Якщо поранений без свідомості, або з травмою обличчя, або опіками, то забезпеч прохідність дихальних шляхів – постав назофарингіальний повітровід.

8. Перевір грудну клітку на поранення, особливо пахвові та надключичні ділянки

9. Якщо поранення грудної клітки є, закрий всі рани герметичною пов’язкою.

10. Затампонуй рану на кінцівці, наклади тиснучу пов’язку, послаб джгут.

11. Якщо кровотеча відновилась – затягни джгут знову.

12. Введи знеболюючий та антибактеріальний засоби.

13. Знерухом переломи і поранені кінцівки зафіксувавши два суміжних суглоби.

14. Поклади пораненого у стабільне положення.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 1910 | Нарушение авторских прав