АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Інтерорецептивний (вісцеральний) аналізатор

Периферійним відділом цього аналізатора є численні реце­птори, які містяться у внутрішніх органах, серозних і слизо­вих оболонках, стінках кровоносних і лімфатичних судин і мають назву інтеро- або вісцерорецепторів, які сприймають хімічні, механічні, температурні подразнення, коливання гід­равлічного та осмотичного тиску, зміну об'єму речовин, біль. Провідний відділ вісцерального аналізатора представле­ний в основному блукаючими, черевними, підчеревними і та­зовими нервами та провідними шляхами спинного мозку, сто­вбурової частини головного мозку.

Центральним відділом вісцерального аналізатора є кора ве­ликого мозку. У нормальних фізіологічних умовах ми звичай­но не відчуваємо стан своїх внутрішніх органів, тобто інтерорецептивні сигнали не доходять до рівня свідомості — ці від­чуття виникають у разі посилення вісцеральної аферентації (наприклад, при заповненні сечового міхура сечею), а також при патології внутрішніх органів (запаленні червоподібного відростка, виразковій хворобі тощо).

Таким чином, основна функціональна роль інтерорецепторів полягає у забезпеченні надходження до центральної нерво­вої системи інформації про зміни внутрішнього стану організ­му, а також у встановленні ланцюга зворотного зв'язку, який передає інформацію про перебіг регуляторних процесів.

Шкіра

Шкіра (cutis) утворює зовнішній покрив організму люди­ни, площа якого в дорослої людини становить 1,5—2,0 м². По­хідними шкіри є сальні, потові й молочні (грудні) залози, во­лосся, нігті. Шкіра виконує різноманітні функції:

• захисну (захищає тканини організму людини від дії тер­мічних, механічних, хімічних чинників, ультрафіолетового опромінення, вона непроникна для мікроорганізмів);

• видільну (виділення поту і шкірного сала, а з ними і кін­цевих продуктів обміну та шкідливих речовин);

• бере участь в обміні речовин (в обміні води та електролі­тів; за добу виділяється близько 0,5—0,6 л води);

• бере участь у терморегуляції (до 82% усіх теплових ви­трат організму а винятком проміжної частини губ, до­лонь, підошов, головки статевого члена, передньої шкірочки, клітора, малих статевих губ відбувається через шкіру);

• виконує роль депо крові (у судинах шкіри в дорослої лю­дини може депонуватися до 1 л крові);

• виконує дихальну функцію;

• бере участь в обміні вітамінів (вона є місцем синтезу і депонування вітаміну D);

• рецепторну функцію (шкіра є суцільним рецепторним полем, де зосереджені температурні, больові та тактильні ре­цептори).

Шкіра складається з епідермісу (надшкір'я), дерми (власне шкіри). Під шкірою розташована підшкірна жирова клітковина.

Епідерміс утворений багатошаровим зроговілим лускатим епітелієм, який складається з п'яти шарів: базального, шару шипуватих клітин, зернистого, блискучого і рогового. Роговий шар шкіри людини повністю оновлюється протягом 7—11 днів. Базальний шар утворений клітинами, які розміщені на базаль­ній мембрані. Серед клітин цього шару розрізняють пігментні клітини (меланоцити) та клітини Лангерганса, які є різнови­дом макрофагів, з якими пов'язані місцеві захисні реакції епі­дермісу. Шар шипуватих клітин утворений 5—10 рядами клі­тин, які мають відростки. Базальний шар та шар шипуватих клітин утворюють так звану росткову зону епідермісу. Зернис­тий шар утворений трьома-чотирма рядами клітин, в яких містяться зерна кератогіаліну, що свідчить про початок процесів зроговіння клітин епідермісу. Блискучий шар також утворе­ний трьома-чотирма рядами плоских клітин, у цитоплазмі яких накопичується білок елеїдин. Роговий шар побудований з де­сятків рядів зроговілих клітин, які поступово відмирають і пе­ретворюються на рогові лусочки, в яких накопичуються пухир­ці газу, що сприяють збереженню тепла організмом. Поверх­невий шар унаслідок значного вмісту кератину непроникний для води, стійкий до дії хімічних речовин тощо. Між клітина­ми зернистого і нижніх рядів рогового шару є своєрідний ліпід­ний бар'єр, що забезпечує непроникність епідермісу. На діля­нках, де шкіра тонка (шия, обличчя тощо), кількість рядів епідермісу значно менша порівняно з іншими ділянками, від­сутній блискучий шар, процеси зроговіння відбуваються у ско­роченому циклі. Колір шкіри залежить головним чином від піг­менту (меланіну), який міститься в базальному шарі епідермі­су. У шкірі осіб негроїдної раси пігмент накопичують клітини всіх шарів епідермісу, включаючи роговий.

Дерма — власне шкіра — складається з поверхневого, со­сочкового, і глибокого, сітчастого, шарів. Сосочковий шар утворений пухкою сполучною тканиною, яка у вигляді сосоч­ків вростає в епідерміс. Відповідно до розташування сосочків на поверхні епідермісу видно виступи (гребені), а між ними западини (борозни). Особливо виражене чергування виступів і западин визначають на підошвах та долонях. Рельєф сосочків дерми є індивідуальним для кожної людини і використовуєть­ся в антропології, криміналістиці та судовій медицині для іден­тифікації особи, а також для діагностики генетичних анома­лій, наприклад хвороби Дауна. У сосочковому шарі міститься велика кількість кровоносних та лімфатичних судин, нервових волокон, непосмугованих м'язових волокон, які пов'язані з ци­булиною волосся, а в деяких місцях такі пучки лежать само­стійно (шкіра обличчя, сосок молочної залози тощо). Скорочен­ня непосмугованих м'язових волокон може спричинити спазм судин і зменшення тепловіддачі. Сітчастий шар дерми утворе­ний щільною волокнистою неоформленою сполучною ткани­ною. Колагенові та еластичні волокна цієї тканини йдуть у різ­них напрямках і переплітаються між собою, забезпечуючи міц­ність шкіри та її тісний зв'язок з підшкірною жировою клітко­виною. У сітчастому шарі дерми знаходяться сальні та потові

залози, корінь волосся.

Підшкірна жирова клітковина побудована зі сполучної тка­нини, яка є, скупченням жирових клітин. Вона відіграє амор­тизаційну роль під час дії на шкіру механічних чинників, бере участь у терморегуляції, є джерелом поживних речовин. У ній містяться кровоносні та лімфатичні судини, що утворюють сіт­ки, та нервові волокна, що утворюють сплетення.

Залози шкіри поділяють на сальні та потові. Особливим різновидом останніх є молочні залози.

Потові залози — прості трубчасті нерозгалужені залози; вони знаходяться майже на всіх ділянках шкіри, за винятком проміжної частини губ, головки статевого члена та його перед­ньої шкірочки. Найбільше потових залоз на шкірі пальців, до­лонь, пахвових складок, підошов. Потова залоза складається із секреторного апарату, який розміщений у глибоких ділян­ках сітчастого шару дерми, та вивідної протоки, яка у вигляді спіралі проходить через сітчастий і сосочковий шари дерми, епідерміс і відкривається на поверхні шкіри потовою порою. Частина вивідних проток не утворює пор, а впадає разом з про­токами сальних залоз у волосяну лійку. Залежно від способу виділення секрету розрізняють меро- й апокринні потові зало­зи. Підраховано, що в шкірі дорослої людини знаходиться близько 2,5 млн потових залоз, які виділяють 550—650 мл по­ту за добу. Піт складається з води (98%), мінеральних солей та органічних речовин (2%). Для випаровування поту організм витрачає тепло, охолоджуючись при цьому.

Сальні залози — прості альвеолярні розгалужені залози з голокриновим типом секреції. Вони розташовуються на всіх ділянках шкіри, за винятком підошов та долонь. Секреторний апарат знаходиться на межі сосочкового і сітчастого шарів, а вивідна протока відкривається на дні волосяних лійок. За добу сальні залози виділяють близько 20 г шкірного сала, яке зма­щує поверхню шкіри та волосся, надає еластичності шкірі і во­лоссю, пом'якшує їх, робить непроникним епідерміс для різ­них хімічних речовин та мікроорганізмів.

Волосся — похідний елемент шкіри. Залежно від довжини виділяють довге — на голові, під пахвами, на лобку; у чолові­ків — на обличчі; коротке (щетинкове) — брови, вії; пушкове — вкриває все тіло, з

Кожна волосина має стрижень, який виступає над поверх­нею шкіри, і корінь, який розміщується у власне шкірі. Ниж­ня частина кореня розширена і має назву цибулини. Клітини волосяної цибулини є джерелом росту волосся. Знизу в цибули­ну вростає пухка сполучна тканина — волосяний сосочок (ана­лог сосочка дерми), де містяться нервові волокна та кровонос­ні судини, які забезпечують живлення волосся. Корінь волосся оточений волосяною сумкою, або фолікулом, в яку вплітаються непосмуговані м'язові волокна м'яза-підіймача, скорочення якого приводить волосся у перпендикулярне положення відно­сно до поверхні епідермісу, утворюючи "гусячу шкіру". На рів­ні переходу кореня волосся в стрижень волосяна сумка розши­рюється, утворюючи лійку волосся, куди відкриваються про­токи сальної залози. Стрижень волосся розташовується над поверхнею шкіри і розміщується відповідно до епідермісу майже під гострим кутом. Складається він із трьох зон: внут­рішньої, мозкової, середньої, кіркової речовини, і поверхневої, кутикули. У кірковій та мозковій речовинах міститься піг­мент, від кількості якого залежить колір волосся. Час життя волосся становить від декількох тижнів до декількох років, щоденно в нормі випадає 50—120 волосин.

Нігті являють собою рогову пластинку, яка лежить у спо­лучнотканинному нігтьовому ложі. З трьох боків її оточують складки шкіри, які мають назву нігтьових валиків. Ніготь має корінь, тіло і вільний край. У шкірі нігтьового ложа міс­титься велика кількість кровоносних судин і чутливих нерво­вих закінчень.

У шкірі і пов'язаних з нею структурах міститься велика кількість рецепторів, які сприймають різні подразнення з на­вколишнього середовища (на 1 см² шкіри знаходиться в серед­ньому 100—200 больових точок, 5—13 холодових, 1—3 тепло­вих і до 25 точок, які реагують на тиск). Вони не зібрані в окремі органи чуття, а розсіяні по всій шкірі. Щільність роз­ташування шкірних рецепторів не однакова на різних ділян­ках тіла людини. Особливо їх багато на ділянках шкіри з під­вищеною чутливістю, наприклад, на підошвах і долонях, на об­личчі, статевих органах.

Виділяють терморецептори (теплові та холодові), механорецептори і больові рецептори. Вони мають різну форму і різну будову та розташовані в шкірі на різній глибині. Рецептори, які сприймають подразнення шкіри за морфологічною озна­кою, є вільними нервовими закінченнями чутливих нервів, ін­ша ж частина міститься у різноманітних капсулах (диски Меркеля сприймають силу тиску, тільця Пачіні — рецептори тис­ку й вібрації, тільця Мейснера сприймають подразнення під час руху об'єкта, тільця Руфіні — теплові рецептори, колби Краузе — холодові рецептори).

У шкірі, окрім чутливих нервових волокон та їхніх закін­чень, містяться еферентні волокна нервової системи, які іннервують залози шкіри і непосмуговані м'язові клітини.

1. Питання:

1.Як називається місце для ока?

2.Послідовно перелічіть оболонки очного яблука, починаючи із зовні.

3.Що відноситься до захисного апарату?

4.Що являється руховим апаратом ока?

5.Вкажіть утвори слізного апарату.

6.Опишіть відділи зовнішнього вуха.

7.Що відділяє барабанна перетинка?

8.Що знаходиться у барабанній порожнині?

9. Опишіть частини внутрішнього вуха.

10.Яка будова шкіри? Які її функції? Дайте характери­стику поверхневим і глибоким її

шарам.

Тести.

1.Продовжіть тлумачення:

Аналізатором називають цілісну систему, яка складається з трьох ланок:

а) ефекту;

б) рецептор;

в) аферентний провідний шлях;

г) зона кори, в яку проектується той чи інший вид чуттів

д) зона кори, яка керує тим чи іншим видом чуття.

2.Які частини має зовнішня оболонка очного яблука:

а) рогівка;

б) райдужка;

в) склера;

г) війкове тіло;

д) сітківка

3.Що називають зіницею:

а) отвір в центрі рогівки;

б) отвір в центрі райдужки;

в) отвір в центрі сітківки;

г) отвір у війковому тілі;

д) отвір у склистому тілі.

4. Що становить ядро очного яблука:

а) райдужка;

б) кришталик;

в) слізна залоза;

г) зіниця;

д) склисте тіло.

5. Виберіть вирази,характерні для паличок:

а) являються рецепторами денного бачення;

б) являються рецепторами сутінкового зору;

в) сприймають колір;

г) розташовані в центральній ямці сітківки;

д) розташовані більше на периферії сітківки.

6.До складу перетинчастого присінка входять:

а) слухові кісточки;

б) півколові канали;

в) сферичний та еліптичний мішечки;

г) завиток;

д) протизавиток.

7.При запаленні соскоподібного відростка гній може прориватися:

а) у барабанну порожнину;

б) у зовнішній слуховий прохід;

в) у присінок кісткового лабіринту;

г) назовні;

д) у носову порожнину.

8.Що знаходиться між епідермісом і дермою?

а) підшкірна жирова клітковина;

б) базальна мембрана;

в) сальні та потові залози;

г) волосся;

д) судини.

9.Що характерно для нюхових клітин?

а) їх центральні відростки утворюють нюховий нерв;

б) їх периферійні відростки утворюють нюховий нерв;

в) розташовані в слизовій оболонці нижнього носового ходу;

г) розташовані в слизовій оболонці верхнього носового ходу;

д) розташовані в слизовій оболонці середнього носового ходу.

10.Де міститься кірковий відділ смакової сенсорної системи?

а) у корі закрутки морського коника;

б) у мигдалеподібному тілі;

в) в огорожі;

г) на язиці;

д) на задній стінці глотки.

Ет алони відповідей:

1. б,в,г

2. а,в

3.б

4. б,д

5.б,д

6.в

7. а

8. б

9.а,д

10.а

Б. Задачі:

1. Чому пасажирам літака під час його підйому та під час його зниження рекомендують смоктати цукерку?

2. Чому грип та ангіна часто приводять до запалення середнього вуха?

3. Поясніть механізм утворення зморшок.

Еталон відповідей.

Задача 1.

У салоні літака змінюється тиск. Швидко воно повинно змінюватись в середньому вусі. Це відбувається під час відкриття слухової труби, а вона відчиняється при ковтанні.

Задача 2.

Крізь слухову трубу до середнього вуха може попасти інфекція.

Задача 3. З віком зменшується кількість колагенових волокон у сітчастому шарі шкіри, що порушує зв*язки з підшкірною клітковиною.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 1691 | Нарушение авторских прав