АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Ендокринні залози, їх значення.

Тема: «Анатомія органів ендокринної системи».

Актуальність теми:

Відомо, що організм людини – це найскладніша та досконала саморегулююча система, яка функціонує як єдине ціле. Управління багатогранними процесами в ньому здійснюється нервовою системою та гуморальним шляхом. Гуморальну регуляцію здійснюють ендокринні залози, які виділяють у кров свої секрети – гормони. Гормони змінюють інтенсивність обмінних реакцій, приймають участь у регуляції гомеостазу, впливають на ріст, розвиток організму, забезпечують відповідну реакцію організму на зміни зовнішньої середовища.

Порушення функціонального стану та діяльності залоз внутрішньої секреції приводить до ендокринних захорювань.

Знання з цієї теми необхідні для розуміння етіології, патогенезу, клініки та профілактики хвороб ендокринної системи.

Навчальні цілі:

- Знати види залоз організму, їх відмінні риси;

- Знати топографію та будову ендокринних залоз

План лекції

1. Ендокринні залози, їх значення;

2. Гіпофіз, топографія, будова;

3. Епіфіз, топографія, будова;

4. Щитоподібна залоза, топографія, будова.

5. Прищитоподібні залози, топографія, будова.

6. Надниркові залози, топографія, будова.

7. Підшлункова залоза (ендокринна частина).

8. Ендокринна частина статевих залоз.

9. Загруднинна залоза.

Залози – це органи, що виробляють секрети, які уявляють собою специфічні речовини, що утворюються у клітинах і необхідні для життєдіяльності організму. Вони побудовані з епітеліальних клітин, які здатні утворювати та виділяти секрети.

Залози бувають одноклітинні та багатоклітинні. Одноклітинні мають бокалоподібну форму (наприклад, слизові), розташовуються серед клітин епітелію шлунка, кишок, дихальних шляхів. Секрет, що утворюється у цих клітинах, виділяється в порожнину органів, у стінках яких вони лежать. Багатоклітинні залози поділяють на 3 групи:

1. Екзокринні, або залози зовнішньої секреції, які мають вивідні протоки та виділяють секрети на поверхню тіла або у порожнину внутрішніх органів (потові, слинні та ін.).

2. Ендокринні, або залози внутрішньої секреції, не мають вивідних проток та виділяють свій секрет – гормони у міжклітинні проміжки, звідки вони поступають у кров і лімфу (гіпофіз, наднирники, щитоподібна залоза та ін.).

3. Змішаної секреції, у яких одночасно присутні екзокринна та ендокринна частини (підшлункова, статеві залози).

Ендокринні залози, їх значення.

Ендокринні залози, glandulae tydocrinae, (endo – в середину, crino – виділяю) або залози внутрішньої секреції. Вони складають з органів і поодиноких гормонопродукуючих клітин, які виробляють у внутрішнє середовище організму біологічно активні специфічні речовини – гормони (від грецьк. hormao – збуджую). Гормони приймають активну участь у регуляції гомеостазу, обміну речовин, розмноженні, росли організму, диференціюванні клітин та тканин.

Ендокринні залози виконують інтегруючу, координуючу і регулюючу функції у тісній взаємодії з нервовою системою. На відміну від екзокринних ендокринні залози не мають вивідних протоків. Оскільки вони виділяють свої секрети безпосередньо у кров, то значно кровопостачаються і мають добре розвинене гемомікроциркуляторне русло.

Всі ендокринні залози організму людини є предметом вивчення ендокринології – вчення про структуру, функцію, механізм дії та їх патологію.

Ендокринні клітини не тільки входять до складу самостійних органів ендокринної системи, вони також можуть знаходитись у складі не ендокринних органів.

До залоз внутрішньої секреції відносяться гіпофіз, епіфіз, щитоподібна, при щитоподібні, надниркові, над шлункова та статеві залози. (див.мал. «Ендокринні залози»). Їх вага не більше 100 г.

Між ендокринними залозами нема прямих анатомічних зв’язків, але існує взаємозалежність функцій однієї за лози від інших. Ендокринну систему здорової людини можна порівняти з добре зіграним оркестром, в якому кожна залоза впевнено і тонко веде свою партію. А в ролі диригента цього «оркестра» виступає головна залоза внутрішньої секреції – гіпофіз.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 1008 | Нарушение авторских прав