 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Ендокринна система (ендокринні залози)Ендокринна система - це сукупність структур: органів, частин ор-ганів та окремих клітин, секретуючих в кров і лімфу гормони. Гормони (від гр. погшао — збуджую) є високоактивними регуляторними фак-торами, які стимулюють або пригнічують основні функції організму, а саме: обмін речовин, соматичний ріст та репродуктивні функції. Ендокринна система спільно з нервовою системою здійснює регу-ляцію і координацію функцій організму. Органи ендокринної системи не мають вивідних протоків, дуже васкуляризовані, їх гормони надходять у кров або лімфу. Гормони чи-нять свій специфічний дистантний вплив на клітини та органи, що на-звані клітини-цілі. Кожний гормон може діяти при умові, що він розпізнається і зв'я-зується клітинами-рецепторами, які знаходяться на клітинах-цілях. При цьому гормон повинен чітко відповідати рецептору за принци- Розділ 4 Спеціальна гістологія пом відповідності «ключа«(гормон) до «замка«(рецептор плазмо-леми). Зв'язування гормона з рецептором активізує фермент аденилат-циклаза, який в свою чергу викликає утворення циклічного адено-зинмонофосфату (ЦАМФ) із аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ). Молекули циклічного аденозинмонофосфату активізують внутріш-ньоклітинні ферменти, що надає клітині-цілі стану функціонального збудження. За хімічним складом гормони є похідними амінокислот, глікопро-теїдами, стероїдами. Паренхіма органу епітеліального чи нервового походження утворює тяжі, фолікули, або різного розміру острівці, клі-тини яких тісно контактують з мікроциркуляторним руслом. Залежно від походження, будови, топографії та інших показників ендокринна система представлена такими основними групами: I. Центральні регуляторні утворення ендокринної системи 1. Гіпоталамус (нейросекреторні ядра) 2. Гіпофіз 3. Епіфіз II. Периферійні ендокринні залози 2. Паращитовидні залози 3. Надниркові залози: а) кіркова речовина б) мозкова речовина III. Органи, що об'єднують ендокринні та неендокринні функції б) сім'яники 2. Плацента 3. Підшлункова залоза 4. Нирки IV. Дисоційована ендокринна система ходження 2. Одинокі гормонопродукуючі клітини (не нервового походження) До ендокринної системи входять залози і окремі клітини, здатні продукувати біологічно активні речовини — гормони, останні виробля- ються у надзвичайно малій кількості. Для ендокринних органів харак- терна дистантна дія на організм. Гормони являються посередниками ■■ В.П. Новак, Ю.П. Бичков, М.Ю. Пилипенко Цитологія, гістологія, ембріологія при регуляції функцій органів та їх систем. Ендокринні залози мають ряд спільних рис будови: в них відсутні вивідні протоки, мають добре розвинуте мікроциркуляторне русло. В клітинах — продуцентах гор-монів (ендокриноцитах) виявляються специфічні гранули, в яких на-громаджуються біологічно активні речовини. Клітини ендокринних органів утворюють характерні скупчення у вигляді трабекул або пухирців (фолікулів). Серед гормонів розрізня-ються слідуючі класи-пептиди (олігопептиди, поліпептиди, глікопеп-тиди); похідні амінокислот (нейроаміни) та стероїди (статеві гормони, кортикостероїди). Потрапляючи в кров або лімфу, вони вступають у специфічний зв'язок з рецепторами на поверхні клітин у складі органів-цілей. При цьому молекула гормона, яка циркулює з током крові або лімфи, «впіз-нає» свій рецептор на поверхні тієї чи іншої клітини-цілі. Зв'язування гормона з рецептором викликає об'ємно-просторові зміни. В основі взаємодії між окремими ланками ендокринної системи, а також між ендокриноцитами і клітинами-цілями лежить принцип зво-ротного зв'язку. Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 636 | Нарушение авторских прав |