АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Внутрішня секреція статевих залоз, їх значення.Тканинні гормони.

Прочитайте:
  1. C. Нагрубання молочних залоз, кров’янисті виділення зі статевої щілини.
  2. E. Лікування специфічної інфекції жіночих статевих органів
  3. А. Недостатній розвиток сім’яників та вторинних статевих ознак, високий зріст.
  4. Будова зовнішніх чоловічих статевих органів. Їх функції.
  5. В полі зору помітна секреція безвійчастих клітин.
  6. Внутрішня будова печінки.
  7. Внутрішня будова спинного мозку
  8. Внутрішня медицина
  9. ВНУТРІШНЯ СОННА АРТЕРІЯ І ПІДКЛЮЧИЧНА АРТЕРІЯ.

Збудження — активний фізіологічний процес, яким нервові клітини відпо­відають на зовнішню дію. Збудженню притаманні такі властивості.

 

1. Однобічне проведення збудження — це здатність проводити збудження в одному (ортодромному) напрямку, що зу­мовлена властивістю хімічних синапсів проводити збудження від аферентного аксона до еферентного нейрона через синапс, а в ньому завжди від пре- до постсинаптичної мембрани. Ось чому зворотне (антидромне) проведення збудження не­можливе (воно обмежується лише тілом нейрона).

 

2. Уповільнене проведення збудження в нервовому центрі зумовлене си-иаптичною затримкою, тобто часом, по­трібним для повного розвитку дії медіато­ру на постсинаптичну мембрану проміж­них та еферентних нейронів. Для ви­никнення одного ПД потрібно 0,5 - 1 мс. Наявність численних синаптичних затри­мок уповільнює проведення збудження в центральній частиш рефлекторної дуги. Ось чому загальна тривалість полісииантичного рефлексу може становити десятки й сотні мілісекунд.

 

3. Сумація збуджень. Рефлекторну реакцію викликає лише таке подразнення, яке має достатню, тобто порогову силу. Проте, як показав ще І. М. Сєченов, і допорогові подразники за певних умов викли­кають рефлекторну реакцію. Рефлекс у таких випадках може виникнути внаслідок часової чи просторової сумації слабких допорогових подразників.

 

Часова сумація виникає тоді, коли допорогові подразнення багаторазово повторю­ються через короткі інтервали часу, так що відбувається поступове збільшення амплітуди ЗПСП в аферентному нейроні, поки вона не досягне порогового рівня, який ви­кликає появу ПД і відповідну рефлекторну реакцію (мал. 1, а).

 

Просторова сумація виникає тоді, коли кілька допорогових подразників діють на різні ділянки рецептивного поля якогось рефлексу. У цьому разі на мембрані тіла ефе­рентного нейрона також виникають допоро­гові ЗПСП, які електротонічно поширюють­ся, досягають аксонного горбка, підсумовують­ся і при досягненні порогового рівня депо­ляризації спричинюють появу ПД й відповід­ну рефлекторну реакцію (див. мал. 1, б). Велика кількість рефлексів вищих тварин і людини в природних умовах здійснюються внаслідок часової чи просторової сумації слабких подразників (рефлекси чхання, каш­лю, чухання тощо).

 

4. Трансформація ритму збудження. Частота імпульсів, які нервові центри надсилають до виконавчих органів, певною мірою визначається силою і частотою под­разнення рецепторів. Однак зазвичай збу­дження, яке надходить до нервового центру і виходить з нього, має іншу частоту: нервові центри здатні змінювати ритм імпульсів, що надходять.

Єдиним постачальником енергії для організму людини і тварин є окислення органічних речовин, які поступають з їжею. При розщепленні харчових продуктів до кінцевих елементів – вуглекислого газу і води, - виділяється енергія, частина якої переходить в механічну роботу, яку виконують м'язи, друга частина використовується для синтезу більш складних сполук або накопичується в спеціальних мікро енергетичних сполуках.

У регуляції обміну речовин і енергії виділяють регуляцію обміну організму речовинами та енергією з навколишнім середовищем і регуляцію метаболізму в самому організмі.

Кінцевою метою регуляції обміну речовин і енергії є задоволення відповідно до рівня функціональної активності потреб цілісного організму, його органів, тканин і окремих клітин в енергії та різноманітних пластичних речовинах.

Регуляція обміну речовин і енергії - це мультіпараметріческая регулювання, що включає в себе регулюючі системи безлічі функцій організму (наприклад, дихання, кровообігу, виділення, теплообміну та ін.)

Роль центру в регуляції обміну речовин і енергії відіграє гіпоталамус. Це обумовлено тим, що в гіпоталамусі локалізовані нервові ядра і центри, що мають безпосереднє відношення до регуляції голоду і насичення, теплообміну, осморегуляції. У гіпоталамусі ідентифіковані полісенсорна нейрони, що реагують зрушеннями функціональної активності на зміни концентрації глюкози, водневих іонів, температури тіла, осмотичного тиску, тобто найважливіших гомеостатичних констант внутрішнього середовища організму. У ядрах гіпоталамуса здійснюється аналіз стану внутрішнього середовища організму і формуються управляючі сигнали, які за допомогою еферентних систем пристосовують хід метаболізму до потреб організму.

Під керуючим впливом гіпоталамуса знаходиться і використовується в якості еферентної системи регуляції обміну речовин і енергії - ендокринна система. Гормони гіпоталамуса, гіпофізу та інших ендокринних залоз мають прямий вплив на зростання, розмноження, диференціювання, розвиток та інші функції клітин. Гормони беруть участь у підтриманні в крові необхідного рівня таких речовин, як глюкоза, вільні жирові кислоти, мінеральні іони.

Статеві залози: чоловічі - яєчка і жіночі – яєчники виробляють статеві клітини (зовнішня секреція) і статеві гормони (внутрішня секреція).

У чоловічих статевих залозах утворюються статеві гормони - андрогени. Найактивнішим серед них є тестостерон. Жіночі статеві залози (яєчники) синтезують жіночі статеві гормони - естрогени, серед яких – прогестерон. У зародковий період статеві гормони контролюють утворення відповідних статевих органів, а під час статевого дозрівання - появу вторинних статевих ознак. Надходячи у кров, вони розносяться по всьому організмові й змінюють діяльність органів, активізуючи або гальмуючи їхню роботу. Статеві гормони впливають на ріст, обмін речовин і перетворення енергії, фізичний і психічний розвиток, статеве дозрівання. Вживання гормональних препаратів не за призначенням лікаря може порушити обмін речовин і нашкодити здоров'ю. Якщо виникає потреба в лікуванні гормонами, лікарі складають так звану гормональну карту функції конкретної залози. Лише за відсутності якогось гормону призначають лікування гормоновмісними препаратами під суворим контролем стану хворого.

Білет №7


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 724 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)