АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Основні принципи гемодинаміки.Фактор, що забезпечують рух крові по судинах ( об’єм крові, опір, в’язкість крові, R,V, трансморальний тиск).

Сила м'яза пропорційна кількості м'язових волокон, з яких він побудований, а точніше — площі поперечного перерізу всіх м'язових волокон м'яза. Під час скорочення м'яз виконує роботу, яку можна виміряти. Для цього значення маси вантажу, який підіймає м'яз, множать на висоту його підняття. При збільшенні вантажу робота зростає, а потім, досягши певного рівня (максимуму для кожного окремого м'яза), поступово знижуватиметься. Якщо вантаж досить великий і м'яз не здатний його підняти, робота дорівнюватиме нулю. Якщо взяти середній для певного м'яза вантаж і підіймати його з різною частотою, то виявиться, що найбільша робота м'яза спостерігатиметься при середньому ритмі рухів. М'язи, що виконують одну й ту саму роботу — один і той самий рух у певному суглобі, називають синергістами, а м'язи, що діють у протилежних напрямках, — антагоністами. Наприклад, усі м'язи, які здійснюють згинання плечового суглоба, складатимуть групу синергістів цього руху, синергістами між собою будуть і м'язи, що зумовлюють розгинання цього суглоба. Однак ці дві групи м'язів — згиначі і розгиначі — одна відносно одної будуть антагоністами. Антагоністична дія м'язів — важливе пристосування в роботі рухового апарату. Під час кожного руху напружуються не лише м'язи, що його здійснюють, а й їхні антагоністи, протидіючи тязі і тим самим надаючи рухові точності й плавності.

Втома розвивається тим швидше, чим більша нагрузка на м’язи і частіше їх скорочення. Це закономірний результат попередньої роботи, вона запобігає надмірному виснаженню.

Причини стомлення м’язів:

1.Нервово-м’язовий синапс, по якому збудження передається з нерва на м’яз, стомлюється раніше, ніж м’язові волокна.

2.Накопичення в м’язі недоокислених продуктів розпаду (молочної кислоти) внаслідок нестачі кисню, а також використання в ньому енергетичних запасів, (нестача О2 в органі – гіпоксія).

Надниркові залози - парні залози невеликих розмірів, масою до 4 г. розташовані на верхніх полюсах нирок, тому їх так і називають. Складаються із мозкового і кіркового шарів. Клітини мозкового шару продукують декілька гормонів. Основні з низ адреналін і нородреналін. Вони звужують просвіт кровоносних судин, підсилюють розщеплення глікогену, підвищують працездатність, серцеву діяльність. Звуження кровоносних судин супроводжується підвищенням тиску крові. Підсилення розщеплення глікогену супроводжується збільшенням кількості глюкози в плазмі кровіТакі зміни в організмі відбуваються при емоційних напруженнях людини, що є наслідком підвищенням виділення адреналіну із наднирників. У корі надниркових залоз синтезуються гормони під загальною назвою кортикостероїди. Їх близько 40 видів. Серед широко використовуваних в медицині відомо кортизон та гідрокортизон. Вони регулюють обмін вуглеводів, перешкоджають розвитку запалення. При нестачі цих гормонів виникає бронзова хвороба, при якій шкіра набуває бронзового кольору.

Гемодина́міка — галузь фізіології, яка вивчає закономірності руху крові кровоносними судинами.Кров рухається по судинах у результаті ритмічної роботи серця та різниці тисків у різних частинах кровоносної системи. Під час скорочення серця кров під тиском виштовхується в артерії. За час проходження крові по судинах енергія тиску витрачається, тому тиск крові поступово зменшується. В аорті він найвищий - 120-150 мм рт. ст., в артеріях - до 120 мм рт. ст., у капілярах -до 20 мм рт. ст., а в порожнистих венах від 3-8 мм рт. ст. до мінімального.

Об'єм крові - загальна кількість крові в організмі дорослої людини становить у середньому 6 - 8% від маси тіла, що відповідає 5 - 6 л. Підвищення загального об'єму крові називають гіперволемією, зменшення - гіповолемією. Кров'яний тиск у судинах неоднаковий у різні фази роботи серця. Під час скорочення серця (систоли) він вищий - це максимальний, або систолічний тиск, під час розслаблення - мінімальний, або діастолічний.

Величина периферичного опору в основному визначається тонусом артеріол, тобто мірою постійного скорочення гладкої мускулатури стінок цих судин. Зміну тонусу артеріол регулює рівень артеріального тиску в організмі. Воно викликає зміну просвіту артеріол і опору судин і т.ч. регулює величину кровотоку через окремих судинні області, приводячи його у відповідність з інтенсивністю життєдіяльності тканини, тобто з її потребою в кисні і живильних речовинах.

В’язкість крові – визначає величину її внутрішнього тертя та

вимірюється у відносних одиницях (в порівнянні з в’язкістю води).

В’язкість плазми крові складає 1,7-2,3 й зумовлена наявністю в ній

білків. В’язкість крові складає 4,5-5,0. збільшення в’язкості крові в

порівнянні з в’язкістю плазми пов’язана з наявністю в ній форменних

елементів, перш за все, червоних кров’яних тілець (еритроцитів).

В’язкість крові впливає на рух крові по судинам, особливо

мікроциркуляторного русла.

Вени в силу своєї еластичності виконують в організмі роль судин ємності

(в спокої депонують 65-70 % ОЦК). Фактором, який викликає розтягування

вен і депонування в них крові є трансмуральний тиск (різниця

гідростатичного тиску крові та оточуючих тканин).

Білет №3

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 494 | Нарушение авторских прав