АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Всмоктування поживних речовин в травній системі. Механізм всмоктування. Відчуття голоду та насичення.

Спинний мозок виконує рефлекторну і провідникову функції. Рефлекторна функція спинного мозку полягає в здійсненні рефлексів, пов'язаних із роботою м'язів (підтримання постави, ходіння, відсмикування руки від гарячого або гострого предмета тощо), та регуляції функцій внутрішніх органів. Наприклад, до безумовних спинномозкових рефлексів належить колінний. Унаслідок удару молоточком по колінному сухожиллю в рецепторах чотирьохголового м'яза виникають нервові імпульси (збудження), які по чутливих нервах надходять до сірої речовини спинного мозку. В ній нервовий імпульс переключається на рухові нерви, якими прямує до м'язів ноги. М'язи скорочуються, і нога рухається.
Це відбувається мимовільно. Усі реакції, пов'язані з діяльністю спинного мозку, є безумовнорефлекторними (безумовними рефлексами), тобто успадковані, що виявляються вже після народження. Проте будь-яка інформація доходить і до головного мозку, виражається в наших відчуттях, розумінні того, що відбувається.

Кровоно́сні суди́ни — складові серцево-судинної системи, які забезпечують транспорт крові до усіх органів тіла людини, забезпечуючи обмін речовин між кров'ю та навколишніми тканинами. Вивченням кровоносних судин, поряд із лімфатичними, займається розділ медицини — ангіологія.

Кровоносні судини утворюють:

· макроциркуляторне русло — по якому кров рухається від серця до органів і повертається до серця. Включає в себе артеріальні судини і венозні судини.

· мікроциркуляторне русло — розташоване в органах, що забезпечує обмін речовин між кров'ю та навколишніми тканинами. Включає в себе капіляри, артеріоли, венули і артеріовенулярні анастомози.

Вени – збирають кров від органів і несуть її до серця. Їхні стінки складаються з тих самих оболонок, що і стінки артерій, але мають менше гладких м’язових і еластичних волокон (стінки тонші, діаметр більший). Менш еластичні і легко розтягуються. Мають півмісяцеві клапани (за винятком порожнистих), які забезпечують течію крові тільки в одному напрямку (до серця).

Капіляри – найдрібніші кровоносні судини розташовані в усіх тканинах між артеріями і венами. Основна функція капілярів – забезпечення обміну газами і поживними речовинами між кров’ю і тканинами. Тонка стінка капілярів утворена лише одним шаром плоских ендотеліальних клітин. Через неї легко проходять гази крові, продукти обміну речовин, поживні речовини, вітаміни, гормони і лейкоцити (за потреби).Багато капілярів в залозах, мозку; мало в сухожиллях.Капіляри можуть відкриватись і закриватись, змінюючи кровопостачання тканин.

Рух крові по судинам, кров’яний тиск в них. Пульс. Кров рухається по судинах в результаті: ритмічної роботи серця, різниці тисків у різних частинах кровоносної системи, присисної дії грудної порожнини.Ритмічна робота серця створює і підтримує різницю тиску в судинах. Під час скорочення серця кров під тиском виштовхується в артерії. За час проходження крові по судинах енергія тиску витрачається. Тому тиск крові поступово зменшується. В аорті він найвищий 120-150 мм.рт.ст., в артеріях – до 120 мм.рт.ст., в капілярах до 20, а в порожнистих венах від 3-8 мм.рт.ст. до мінімального (-5) (нижче атмосферного). Згідно з законами фізики рідина рухається від ділянки з вищим тиском до ділянки з нижчим. Артеріальний кров’яний тиск не є сталою величиною. Він пульсує в такт із скороченнями серця: в момент систоли тиск підвищується до 120-130 мм.рт.ст. (систолічний тиск), а під час діастоли знижується до 80-90 мм.рт.ст. (діастолічний). Ці пульсові коливання тиску відбуваються одночасно з пульсовими коливаннями артеріальної стінки.

Сфігмограма - крива коливань стінок артерій (пульсу), яка дає можливість робити висновки про зміни кров'яного тиску в артерії протягом серцевого циклу та про ритм серцевої діяльності.

Всмоктування – це процес транспорту речовин із порожнини травного

каналу у внутрішні середовища організму (кров та лімфу).

Всмоктування в шлунку. Об’єм всмоктування на даному відрізку травного

каналу дуже малий. Тут всмоктуються моносахариди, деякі солі, вода та

алкоголь.

Всмоктування в тонкому кишківнику. Здатність до всмоктування практично

однакова у всіх відділах тонкого кишківника. У здорової людини

всмоктування поживних речовин, солей та води проходить в верхніх

відділах тонкого кишківника, а нижні відділи являються резервом

всмоктування. У дорослої людини при нормальному харчуванні за добу

всмоктується приблизно 100 г білків у вигляді амінокислот, 100 г жирів у

вигляді гліцерину та жирних кислот, 500 г вуглеводів у вигляді

моносахаридів. При великих навантаженнях може всмоктуватись до 500 г

білків, до 100 г жирів та до 4000-5000 г вуглеводів.

Загальні механізми всмоктування:

Переважають активні механізми транспорту (з затратами енергії проти

градієнта концентрації). Так всмоктуються багато йонів, більшість

амінокислот та моносахаридів.

Існує і пасивний транспорт. Так в епітеліоцити з кишківника надходять

жирні кислоти. Вода всмоктується також пасивно за механізмом осмосу, або

за допомогою ультрафільтрації.

Всмоктування проводять ворсинки, до складу яких входять кровоносні

судини та лімфатичні капіляри. До складу ворсинок також входять

гладком’язеві клітини, які при всмоктуванні ритмічно скорочуються і цим

викликають періодичне зменшення чи збільшення об’єму та площі поверхні

ворсинок, що посилює всмоктування.

Насичення виникає в результаті порушення нейронів центра насичення.Виділяють первинне, або сенсорне насичення, і вторинне, або обмінне.Сенсорне насичення пов'язане з гальмуванням латеральних ядер гіпоталамуса імпульсами від рецепторів рота, шлунка, викликаних їжею. Водночас порушення нейронів вентромедіальних ядер гіпоталамуса приводить до надходження в кров харчових речовин з депо.

Вторинне, обмінне, або щире насичення настає через 1,5-2 години після прийому їжі, коли в кров надходять продукти гідролізу нутрієнтів.

Голод. У нашому організмі є декілька паралельно функціонуючих систем, які стежать за тим, щоб поживних речовин було достатньо.Періодично шлунок скорочується, перевіряючи наявність їжі. Ці скорочення називаються «голодними». Як тільки він наповниться їжею, в мозок буде посланий відповідний сигнал. Якщо шлунок розтягнутий через переїдання, то пару пиріжків з чаєм він навіть не помітить, а значить, мозок не отримає потрібного сигналу.Прийом їжі запускає вироблення шлункового соку і посилення моторики. Це ще один сигнал про швидке надходження поживних речовин.

У крові і спинномозкової рідини знаходяться маса рецепторів, які оцінюють наявність достатньої кількості поживних речовин. Одним з найважливіших факторів є рівень глюкози в крові. Якщо чогось буде недостатньо, то виникне відчуття голоду, наприклад, у випадку з глюкозою «потягне на солоденьке». Слід зазначити, що відчуття голоду може бути специфічним, наприклад, захочеться з’їсти щось конкретне, типу мигдалю, риби або кислих яблук.

Білет №13

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 621 | Нарушение авторских прав