АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

етапи реанімаційних заходів.

1. Прохідність дихальних шляхів (положення, відсмоктування слизу, нкубація).

2. Стимуляція чи відновлення дихання (тактильна стимуляція, ШВЛ).

3. Підтримання циркуляції крові (непрямий масаж серця, уведення лікарських засобів).

I етап:

Якщо навколоплідні води були чистими і на шкірі дитини немає залишків меконію, потрібно:
1. Прийняти в теплу пелюшку, оцінити стан, відділити від матері, помістити дитину під джерело променевого тепла на теплу пелюшку.
2. Забезпечити прохідність дихальних шляхів: положення на спині або на боці з помірно розігнутою назад головою; це положення краще фіксується підкладеним під плечі валиком.
3. Відсмоктати секрет і слиз спочатку з рота, потім із носа грушею. У випадку значного накопичення секрету доцільно під час відсмоктування повернути голову дитини на бік.

4. Швидкими промокальними рухами через пелюшку обсушити шкіру і волосся на голові дитини. Забрати вологу пелюшку і знову забезпечити правильне положення немовляти.

II етап:

5. Якщо шкіра тулуба і слизові оболонки новонародженого залишаються ціанотичними за наявності самостійного дихання, забезпечити вільний потік кисню.
Подають вільний потік кисню, спрямовуючи його до носа дитини, що забезпечує їй можливість дихати повітрям, збагаченим киснем

Усі зазначені вище заходи (визначення потреби реанімації і початкові кроки) треба виконати приблизно за 30 с. Після цього слід знову оцінити стан дитини, щоб визначити, чи показана подальша реанімація.

Показання для негайного початку ШВЛ під позитивним тиском 90-100 % киснем за допомогою реанімаційного мішка і маски:
а) Відсутність дихання або його неефективність (дихання типу ґаспінґ);

б) брадикардія (ЧСС < 100 уд./хв.), незалежно від наявності самостійного дихання;

в) стійкий центральний ціаноз, незважаючи на подавання вільного потоку 100 % кисню, у дитини, яка самостійно дихає і має ЧСС > 100 уд./хв.
Об'єм реанімаційного мішка не повинен перевищувати 750 мл. Швидкість потоку кисню має бути не менша 5 л/хв і частота дихання 40-60 за 1 хв.
Проведення ШВЛ мішком і маскою протягом кількох хвилин потребує введення ротошлункового зонда, щоб запобігти регургітації. ШВЛ новонароджених під час реанімації завжди потрібно проводити 100 % киснем. Після 30 с вентиляції легень під позитивним тиском знову визначають ЧСС і наявність самостійного дихання.

Якщо ЧСС не менше 100 уд./хв. за наявності самостійного дихання, поступово припиняють ШВЛ, зменшуючи її тиск і частоту, подають вільний потік кисню й оцінюють колір шкіри.

За відсутності самостійного дихання продовжують ШВЛ до його появи і передбачають потребу інтубувати трахею.
Якщо ЧСС становить 60-99 уд./хв., продовжують штучну вентиляцію легень і передбачають потребу інтубувати трахею.
Інтубацію трахеї можна проводити на будь-якому з етапів реанімації, зокрема, якщо:

1) потрібно відсмоктати меконій із трахеї;

2) вентиляція мішком і маскою неефективна або довготривала;

3) потрібно полегшити координацію непрямого масажу серця і вентиляції;

4) потрібно вводити ліки ендотрахеально;
5) наявність діафрагмальної грижі й екстремальна недоношеність.

III етап.
Непрямий масаж серця показаний, якщо ЧСС менша за 60 уд./хв. після 30 с. ефективної ШВЛ 100 % киснем. Виконують непрямий масаж серця, натискаючи на нижню третину грудини, яка знаходиться нижче умовної лінії, що сполучає соски.. Використовують два види техніки непрямого масажу, відповідно до яких на грудину натискають:

1) двома великими пальцями, при цьому решта пальців обох рук підтримують спину (метод великих пальців);

2) кінчиками двох пальців однієї руки: другого і третього або третього і четвертого; при цьому інша рука підтримує спину (метод двох пальців).
Глибина натискувань має становити одну третину передньо-заднього діаметра грудної клітки, а частота — 90 за 1 хв..

Після кожних трьох натискувань на грудину роблять паузу для проведення вентиляції, після чого натискування повторюють. За 2 с потрібно зробити 3 натискування на грудину (90 за 1 хв.) і одну вентиляцію (30 за 1 хв.). Припиняють непрямий масаж серця, якщо ЧСС і і 60 уд./хв.
Призначення ліків потрібно, якщо, незважаючи на адекватну вентиляцію легень 100 % киснем і проведення непрямого масажу серця протягом 30 с, ЧСС залишається меншою за 60 уд./хв.
Адреналін потрібно вводити, якщо ЧСС залишається меншою за 60 уд./хв після щонайменше 30 с проведення непрямого масажу серця і штучної вентиляції легень 100 % киснем, застосовують розчин концентрації 1:10 000. Готують 1 мл. Доза — 0,1-0,3 мл/кг.,в/в або ендотрахеальний. За відсутності ефекту введення адреналіну повторюють кожні 3-5 хв. При гіповолемії (блідість, слабке наповнення пульсу і відсутність ознак поліпшення кровообігу) вводять 0,9 % розчин натрію хлориду або розчин Рінгера-лактат, 10 мл/кг., в/в повільно, протягом 5-10 хв.
Натрію гідрокарбонат 4,2 %, 4 мл/кг, в/в, 2 мл/кг/хв.

Уведення налоксону показане за наявності таких умов:

1) у дитини виявляється значне пригнічення дихання;

2) анамнез матері містить інформацію про введення наркотичних препаратів протягом останніх 4 год. до народження дитини 0,1 мг/кг; ендотрахеально.

Реанімацію новонародженого можна припинити, якщо, незважаючи на правильне і повне проведення всіх її заходів, у дитини відсутня серцева діяльність протягом 15 хв. Наявні дані дозволяють зробити висновок, що реанімація новонародженого після 10 хв. повної асистолії найчастіше закінчується смертю дитини або її виживанням із тяжкою інвалідністю.

Медсестринський процес:

Етіологія.

Основною причиною розвитку ГХН є несумісність крові матері і плода, що може виникати за будь – якою з антигенних систем. Але практично важливою є тільки несумісність за резус – фактором та в АВО – системі.

.

Класифікація:

Розрізняють основні форми:

1. Набрякова

2. Жовтянична

3. Анемічна

Клініка

Набрякова форма є найбільш важкою, але вона рідко трапляється. Дитина народжується з вираженими набряками всіх тканин. У серозних порожнинах спостерігається накопичення рідини. Шкіра воскової блідості, можливі петехії.

Печінка й селезінка завжди різко збільшені. Типовими ознаками є важка анемія зі зниженням рівня гемоглобіну до 40 г/л. Діти з набряковою формою нежиттєздатні, народжуються мертвими або помирають у перші години життя.

Анемічна форма – найбільш доброякісна форма, що проявляється звичайно з кінця 1 – шого тижня життя блідістю шкіри і слизових оболонок, млявістю, зниженою активністю смоктання, помірним збільшенням печінки й селезінки. У периферичній крові виявляють анемію.

Жовтянична форма трапляється найчастіше.Уже при народженні помітна жовтавість навколоплідних вод, пуповини. Раннім симптомом захворювання є жовтяниця, що виявляється в перші години або дні життя. Її інтенсивність зростає, через 2 - 3 доби шкіра набуває жовто – коричневого відтінку. З’являються іктеричність слизових оболонок, склер, збільшення печінки й селезінки. Стан дитини погіршується – відзначаються млявість, адинамія, гіпорефлексія, зригування, слабкість смоктання. У периферичній крові – анемія

Обов’язкові обстеження:

Визначення групи крові дитини та її резус-належності (якщо це не було визначено раніше)

Визначення рівня загального білірубіну в сироватці крові

Визначення погодинного приросту рівня білірубіну

Визначення прямої проби Кумбса

Загальний аналіз крові з підрахунком еритроцитів, гемоглобіну, гематокриту, частини ретикулоцитів

Ускладнення: білірубінова енцефалопатія, геморагічний або набряковий синдром, ураження печінки, нирок, надниркових залоз.

Лікування може бути консервативним або оперативним (замінне переливання крові та гемосорбція).

Консервативне лікування включає: годування донорським молоком або адаптованими сумішами

1. Застосування препаратів, що зменшують гемоліз еритроцитів: АТФ, есенціале, вітамін Е.

2. Використання фенобарбіталу у поєднанні з кордіаміном, зиксорин.

3. Адсорбенти: ентеросгель, карболен, магнію сульфат, холестирамін.

4. Застосування препаратів, які поліпшують функції печінки: вітаміни В1, В15, аскорбінова кислота, калію оротат,АТФ, есенціале, алохол.

5 Фототерапія в поєднанні з інфузійною терапією.

Фототерапію розпочати негайно при появі жовтяничного забарвлення шкіри з одночасним забором крові для визначення загального білірубіну сироватки.

В разі неуспішної фототерапії протягом 4-6 годин при визначенні рівня загального білірубіну сироватки крові, провести замінне переливання крові.

6. Проведення операції замінного переливання крові (ОЗПК)

ОЗПК є стерильною процедурою і проводиться з чітким дотриманням усіх відповідних вимог.

При наявності ГХН за Rh-несумісністю використовувати одногрупну з дитиною кров Rh-негативної приналежності або Rh-негативну еритромасу О (I) групи в плазмі AB (IV) групи крові.

При наявності ГХН за АВО- несумісністю використовують однакову з дитиною за Rh-фактором еритромасу О (I) групи в плазмі AB (IV) групи. В ургентних випадках при невідомій Rh-належності крові дитини використовувати Rh-негативну еритромасу О (I) групи в плазмі AB (IV) групи.

При одночасній наявності несумісності за Rh-фактором та АВО-системою використовувати Rh-негативну еритромасу О (I) групи в плазмі AB (IV) групи

Види ОЗПК

В доношених новонароджених об’єм циркулюючої крові (ОЦК) становить 80 мл/кг, в недоношених новонароджених - 90-95 мл/кг

При переливанні цільної крові об’єм крові для переливання розраховується з розрахунку 160 мл/кг для доношених новонароджених та 180-190 мл/кг для недоношених новонароджених.

Шкала Крамера.

Фототерапія.

Медсестринський процес: Мета: не допустити розвитку вираженої клінічної картини захворювання, забезпечити максимальний комфорт хворій дитині.

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ

СКАРГИ МАТЕРІ: - відмова від груді матері млявість, адинамія, зригування,

АНАМНЕСТИЧНІ ДАНІ: повторна вагітність, матері- резус – негативна кров і резус позитивна

ОБ’ЄКТИВНО: гепатоспленомегалія, млявість, адинамія, гіпорефлексія,

ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА

1. Слабкість смоктання.

2. Зригування.

3. Жовтяниця (блідість) шкіри.

4. Млявість, адинамія.

5. Гіпорефлексія.

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

1. Підготовка пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень

2. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом

3. Виконання лікарських призначень

ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

1. Взяття крові на загальний аналіз, на резус – фактор; сечі на загальний аналіз.

2. Годувати дитину (з визначенням ДКІ та РКІ) донорським молоком або АМС.

3. Здійснювати догляд за пупковою ранкою.

4. Систематичний контроль за кольором шкіри, ЧСС, рівнем гемоглобіну.

5. Виконання лікарських призначень: замінне переливання крові, дезінтоксикаційна терапія в/в крапельно, імунокоригувальна терапія, симптоматична терапія

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

1. Зникнення інтоксикації, покращання загального стану

2. Зникнення анемії, підвищення гемоглобіну.

3. Корекція медсестринських втручань можлива при ускладненнях (під час ЗПК).

Пологові травми – ушкодження тканин плода, яке виникає під час пологів внаслідок механічного впливу безпосередньо на плід.

У середньому близько 2% новонароджених дістають під час пологів травматичні ушкодження, які можливі не тільки при патологічних, а й при нормальних пологах. Умовно пологовий травматизм можна поділити на 2 групи:

- Ушкодження шкіри, підшкірної основи, м’язів, кісток, периферичної нервової системи.

- Ушкодження ЦНС.

До першої групи відносяться:

Кефалогематома – кров’яна пухлина, крововилив між окістям і зовнішньою поверхнею деяких черепних кісток.Не виходить за межі однієї кістки.

Пологова пухлина – набряк м’яких зовнішніх покривів унаслідок застою лімфи та крові, спричиненого тиском пологових шляхів, виходить за межі однєї кістки.

Гематома груднино – ключично – соскоподібного м’яза, перелом ключиці, переломи плечової, стегнової кісток, парез лицевого нерва,

ураження плечового сплетіння

До другої групи відноситься:

Внутрішньочерепна пологова травма – ушкодження мозку плода під час пологів унаслідок механічних дій (на фоні внутрішньоутробної гіпоксії або без неї), які спричинюють здавлювання або розтрощення мозку, розрив тканин і, як правило, крововилив.

Етіологія

Розрізняють дві основні причини пологової травми головного мозку:

1. Дія механічних чинників на голівку плода з ушкодженням судин і крововиливом в оболонку та речовину мозку.

2. Внутрішньоутробна асфіксія, що призводить до морфологічних змін у клітинах мозку, за наявності яких навіть нормальні пологи стають травматичними. Обидві ці причини звичайно поєднуються, тому часто використовують термін „гіпоксично – травматичне ушкодження ЦНС”.

Клініка

Залежно від ступеня важкості розрізняють легку, середньої важкості та важку форми ураження ЦНС. У гострий період клінічна картина захворювання представлена такими основними неврологічними синдромами:

Синдром гіперзбудливості – неспокій, „мозковий крик”, тремор кінцівок і підборіддя, непостійний горизонтальний ністагм, м’язовий гіпертонус, судоми, зригування, задишка, тахікардія.

Синдром пригнічення (апатія) – млявість, гіпо- та арефлексія, зригування, гіпо - та адинамія, м’язовий гіпотонус, порушення ковтання, відсутність смоктання, розбіжна косоокість, напади апное, брадикардія, тонічні судоми, гіпотермія, гіпотензія.

Гемісиндром, синдром рухових порушень (ознака вогнищевого ураження мозку): однобічний парез або параліч, фокальні судоми, асиметрія м’язового тонусу і рефлексів, анізокорія, птоз, симптом „сонця, що заходить”, поперхування, парез лицевого нерва.

Гіпертензійно – гідроцефальний синдром: синдром гіперзбудливості, випинання тім’ячка, розходження швів, зригування, блювання, судоми, потім швидке збільшення розмірів голівки.

Судомний синдром: тонічні, клонічні судоми, періоди апное, тремор язика, підборіддя, напади смоктальних і ковтальних рухів.

Соматичні розлади проявляються такими основними синдромами:

Синдром дихальних розладів.Серцево – судинний синдром.Шлунково – кишковий синдром.Наднирковий синдром.

Синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання: тривала кровотеча з місць уколов, розсіяні петехії, кровотеча з пупкової ранки, мелена, криваве блювання, тривала кровотеча, повільне згортання крові.

Лікування

В гострий період - організація правильного догляду і годування, зменшення та ліквідація набряку головного мозку, порушень мозкового кровоплину, зняття судом. Дитину кладуть у ліжечко, надають їй горизонтальне положення, прикладають холод до голівки і грілку до ніг. Всі маніпуляції проводяться тільки в ліжку. Годують в залежності від збереження рефлексів. Умови кувезу, оксигенотерапія, інфузійна терапія спрямована на дегідратацію (концентрована плазма, манітол, еуфілін, лазикс), дезінтоксикацію, корекцію метаболічних порушень (натрію гідрокарбонату, кокарбоксилаза, нікотинова кислота, піридоксин, пірацетам). Гемостатичні засоби - вікасол, свіжозаморожену плазму, дицинон. У разі судом – седативні протисудомні препарати: седуксен, натрію оксибутират, дроперидол, магнію сульфат, фенобарбітал. При гіпертензійно – гідроцефальному синдромі з діагностичною та лікувальною метою слід застосовувати люмбальну пункцію, а також сечогінні засоби (фуросемід, діакарб).

Діти, які перенесли внутрішньочерепну травму, мають перебувати під постійним наглядом педіатра, невропатолога, окуліста, ортопеда, логопеда.

Медсестринський процес: Мета: не допустити розвитку вираженої клінічної картини захворювання, забезпечити максимальний комфорт хворій дитині.

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ

СКАРГИ МАТЕРІ: неспокій, - зригування, - задишка (апное). Судоми.

АНАМНЕСТИЧНІ ДАНІ: тривалі пологи. вузький таз у матері,

ОБ’ЄКТИВНО:

„мозковий крик”, м’язовий гіпертонус, тахікардія (брадікардія), задишка (апное) випинання тім’ячка.

ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА:

1. Зригування.

2. Судоми.

3. Тахікардія (брадікардія).

4. Задишка (апное).

5. “Мозковий крик”.

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ:

1. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом

2. Виконання лікарських призначень

3. Навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду в відновному періоді.

ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ:

1. Надати дитині правильне положення.

2. Годувати дитину в залежності від збереження рефлексів (ДКІ, РКІ).

3. Здійснювати догляд під час зригування, блювання.

4. Систематичний контроль за руховою активністю, ЧСС, частотою дихання, АТ.

5. Виконання лікарських призначень: дезінтоксикаційна терапія в/в крапельно,

дегідратаційна, корекція метаболічних порушень, протисудомні.

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

1. Зникнення неврологічних синдромів, покращання загального стану.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 860 | Нарушение авторских прав