АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Середній мозок.

Прочитайте:
  1. B Середній м’яз-стискач глотки
  2. В. Сідничний середній
  3. Середній мозок

1.Знаходиться між мостом і проміжним мозком.

2.Складається з: чотирьохгорбикового тіла; ніжок мозку; покриву.

3.Порожниною середнього мозку є Сильвіїв водогін, який з’єднує четвертий шлуночок в довгастому мозку з третім у проміжному.

4.У будові розрізняють: покришку, два верхніх і два нижніх горбика. Верхні – це первинні зорові центри, нижні – це первинні слухові центри.

5.Ніжки мозку занурюються в товщу півкуль і забезпечують зв'язок середнього мозку з корою і заднім мозком.

6.У покриві середнього мозку знаходиться:

-червоне ядро – регулює тонус скелетних м’язів;

-третя і четверта пара черепно-мозкових нервів

 

Питання 14.

Головний мозок (ГМ) розташований у порожнині мозкового черепа, кістки якого захищають масу мозку від зовн. механічних пошкоджень. ГМ вкритий трьома оболонками:
 1. М’яка(судинна) оболонка безпосередньо прилягає до речовини мозку. Вона складається з пухкої сполучної тканини, в які розгалужуються судини, що живлять мозок.

2. Павутинна оболонка – тоненька напівпрозора, немає судин. Між нею і твердою оболонкою знаходиться простір, заповнений спинно-мозковою рідиною.

3. Тверда оболонка вистилає черепну порожнину і щільно зрощується з кістками, утворюючи окістя. Має велику кількість судин і нервів.

ГМ складається з п’яти відділів: довгастий, задній, середній, проміжний і кінцевий мозок.

Проміжний мозок є продовженням середнього мозку і великим мозком.

У будові виділяють 2 частини: гіпоталамус і таламічний мозок та 3-ій шлуночок мозку.

Таламічний мозок склад. з трьох частин:

1. Таламус (зоровий горб) – утворення сірої речовини, вищий підкірковий центр всих видів чутливості. Він виконує ф-цію колектора всіх сенсорних шляхів(крім нюху)

2. Епіталамус – включає епіфіз – залозу внутрішньої секреції

3. Метаталамус

Гіпоталамус – вищий підкірковий центр вегетативної нервової системи. Містить ядра, що регулюють діяльність вегетативної нервової системи, обмін речовин, теплорегуляцію, нюх, діяльність залоз внутрішньої секреції, травного апарату, сну, бадьорості.

Гіпоталамус разом з гіпофізом утворюють єдиний функціональний комплекс, завдяки якому відбувається взаємозв’язок нервової та ендокринної систем, регуляція його функцій

15. Будова головного мозку.Будова і функції великого мозку.

Головний мозок розташований в порожнині мозкового череп кістки якого захищають масу мозку від зовнішніх механічних пошкоджень.

Зовні мозок нагадує драглисту массу жовтого кольору.

Головний мозок як і спинний, покритий трьома оболонками:м’якою, павутинною і твердою.

М'яка, або судинна оболонка головного мозку безпосередньо прилягає до речовини мозку, заходить у всі борозни, покриває всі закрутки.

Вона складається з пухкої сполучної тканини, в якій розгалуджуються численні судини, що живлять мозок.

Павутинна оболонка головного мозку-тоненька. Напівпрозора, немає судин. Між нею і твердою оболонкою знаходиться простір, заповнений спинно-мозковою речовиною.

Тверда оболонка-вистилає черепну порожнину і щільно зрощується з кістками, утворюючи окістя. Має велику кількість судин і нервів.

5 відділів головного мозку:
-довгастий

-задній(Варіїв мост і мозочок)

-середній

-проміжний

-кінцевий

Функціональні особливості великого мозку.

Великий мозок складається з: підкіркових гангліїв

Кори головного мозку

Першого і другого бокових шлуночків
Підкіркіркові ганглії знаходяться всередині великого мозку і налічують:

2)лушпина

1)хвостате ядро

 

3)бліда куля

4)хвостате ядро і лушпина мають подібну клітинну будову і об'єднуються в єдину структуру-смугасте тіло.

Півкулі головного мозку складаються з білої речовини, зовні вкриті сірою.У корі великих півкуль відбувається аналіз усих подразнень, які надходять із зовнішнього та внутрішнього середовища. У корі є три головні борозни:

-бокова

-тім'яно-потилична(ділить кожну півкулю на чотири стини:

Лобна, тім'яна, скронева, потилична

 

16. Визначити особливості будови ендокриннлї залози і їх значення в організі людини.

Залози – це органи, що складаються з сполучнотканинного остову і комплексу залозистих (епітеліальних) клітин, що керують спеціалізованою функцією.

Основні ознаки ендокринних залоз: не мають вивідних проток, свій секрет виводять безпосередньо в кровоносне русло, мають рясне кровопостачання, частіше декілька пар артерій. Ендокринні залози топографічно роз’єднані, мають невелику масу, але виявляють величезний вплив на організм. Продукти діяльності ендокринних залоз – гормони, вони є хімічними носіями інформаціі. Це надзвичайно біологічно активні речовини, які навіть у незначних кількостях здатні зробити вплив на різні функції організму.

Під час розвитку ендокринних залоз, епітелій посилено розмножується і занурюється в належну сполучну тканину, внаслідок чого утворюється мішечок у формі трубки або альвеоли. Стінка його звичайно утворена залозистим епітелієм, клітини якого зовнішньою стороною звернені до сполучної тканини, внутрішньою – до просвіту залози. Якщо епітелій після первинного занурення продовжує нерівномірно рости, то формується складна залоза. Якщо залоза втрачає первинний зв’язок з епітеліальним покривом, із якого вона походить, вивідна протока її не розвивається, а секрет виводиться у кровоносне русло, то така залоза і називається ендокринною.

 

Ентодермальні залози: а) похідні зябрового апарату (бранхіогенні залози) – щитоподібна, прищитоподібні залози, загруднинна залоза (тимус); б) похідні кишкової трубки – ендокринна частина підшлункової залози.

Згідно сучасним уявленням виділяють центральну ланку ендокринної системи (гіпоталамус, гіпофіз, епіфіз) і периферичну ланку. Периферична ланка має залози залежні від передньої частки гіпофіза (щитоподібна залоза, кіркова речовина надниркових залоз, статеві залози) і незалежні від передньої частки гіпофіза (прищитоподібні залози, мозкова речовина надниркових залоз, параганглії, ендокринна частина підшлункової залози).

Ендокринні залози Гормон Орган-мішень Функції
Гіпофіз (передня частка) Гормон росту Усі клітини тіла Забезпечує ріст і розвиток усіх тканин тіла в період статевого дозрівання Впливає на обмін білків, жирів та вуглеводів
Тиреотропний гормон Щитоподібна залоза Підвищує секрецію тиреоїдних гормонів - тироксину та трийодтироніну
Адренокортикотропний гормон Кіркова речовина надниркової залози Регулює секрецію гормонів кіркової речовини надниркової залози - глюкокортикоїдів та мінералокортикоїдів
Пролактин Грудні залози Стимулює розвиток грудних залоз та секрецію молока
Фолікулостимулюючий гормон Яєчники, яєчки У жінок викликає ріст фолікулів яєчника, сприяє утворенню в них естрогенів. У чоловіків впливає на сперматогенез у яєчках
Лютеінізуючий гормон Яєчники,яєчки У жінок викликає овуляцію, сприяє утворенню жовтого тіла в яєчниках. У чоловіків стимулює ріст сім’яних міхурців і передміхурової залози, а також, виробленню андрогенів у яєчках
Гіпофіз (задня частка) Антидіуретичний гормон або вазопресин Нирки Звужує судини і підвищує тиск крові, регулює зворотне всмоктування води у ниркових канальцях з первинної сечі
Окситоцин Матка, грудні залози Стимулює скорочення м`язів матки, секрецію молока
Гіпофіз (середня частка) Меланотропин (інтермедин) Шкіра, волосся Пігментація шкіри та волосся
Щитоподібна залоза Тироксин, трийодтиронін Клітини тіла Впливає на білковий, водно-сольовий і жировий обмін, ріст, диференціацію тканин
Кальцитонін Кістки Регулює концентрацію іонів кальцію в крові
Прищитоподібні залози Паратгормон або паратиреоїдний гормон Кістки, нирки, кишечник Діє на нирки. кістки, кишковий канал. Регулює концентрацію іонів кальцію у міжклітинній рідині
Надниркові залози (мозкова речовина) Адреналін Більшість клітин тіла Прискорює розщеплення глікогену. Збільшує кількість глюкози в крові. Збільшує частоту і силу серцевих скорочень, посилює кровоток у скелетних м’язах
Норадреналін Теж саме Звужує артеріоли та венули, тим самим підвищуючи тиск крові
Надниркові залози (кіркова речовина) Мінералокортикоїди (альдостерон) Нирки Затримують натрій і виводять калій крізь нирки
Глюкокортикоїди (кортизол) Більшість клітин тіла Регулюють метаболізм жирів, білків та вуглеводів, протизапальна дія
Андрогени і естрогени Яєчки, яєчники, грудні залози Розвиток статевих ознак
Підшлункова залоза Інсулін усі клітини тіла Знижує вміст глюкози в крові, стимулює синтез глікогену у печінці
Глюкагон Теж саме Збільшує концентрацію глюкози у крові, стимулює розщеплення білків і жирів
Соматостатин Острівці Лангерганса, шлунково-кишковий тракт Пригнічує секрецію інсуліну та глюкагону
Яєчки Тестостерон Статеві органи, м´язи Забеспечує розвиток статевих ознак у чоловіків, характер оволосіння тембр голосу, розвиток м´язів
Яєчники Естроген Статеві органи, жирова тканина Розвиток жіночих статевих ознак і органів, регулює менструальний цикл, сприяє накопичуванню жира
Шишкоподібне тіло або епіфіз Мелатонін (синтезується уночі) Статеві залози, сітківка, гіпоталамус. Попереджає передчасне статеве дозрівання, регулює циркадний цикл організму, впливаючи на сон
Серотонін (синтезується удень, попередник мелатоніну) Шлунок, судини Посилює моторику шлунку, звужує судини
Гломерулотропін Надниркові залози Стимулює секрецію Альдостерону кірковою речовиною надниркових залоз
Загруднинна залоза або тимус Тимозин Клітини тіла. Контролює обмін кальцію і фосфору в організмі
Тимопоетин Кровотворні органи Впливає на кровотворення
Фактор росту Скелет Регулює ріст скелету
Нирки Ренін Кіркова речовина надниркових залоз Регулює тиск крові
Еритропоетін Кістковий мозок Утворення еритроцитів

 

17. Гіпофіз є провідною ендокринною залозою, оскільки в ньому виробляються гормони, які регулюють розвиток і функції інших ендокринних залоз. Гіпофіз разом з гіпоталамусом утворює гіпоталамо-нейросекреторну систему, бо вони беруть участь у процесі нейросекреції — синтезі та секреції нейрогормонів, за допомогою яких здійсню­ються життєво важливі функції: ріст і розвиток організму, діяльність ендокринних залоз, центральної нервової системи, координує енергетичний баланс, водний баланс, тепловий баланс, неспання або сон, кровообіг і дихання, продовження роду. Гіперфункція передньої частки гіпофіза в дитячому віці призводить до гігантизму. У дорослих гіперфункція проявляється акромегалією — непропорційним збільшенням пальців і кісток, нижньої щеле­пи, носа, язика, органів грудної та черевної порожнин. При гіпофункції передньої частки залози в дитячому віці настає сповільнення або зупинення росту (карликовість).

 

19.

Залоза Гормони, що синтезуються Вплив на організм
Функції Гіпер функція Гіпо функція
Кора надниркових залоз Глюкокортикоїди (картизал) Стимуляція розщеплення білків, синтезу глюкози і глікогену, адаптація організму до стресу    
Мінералокортикоїди (альдостерон) Регуляція рівня іонів Nа, підвищення кров’яного тиску.
Мозковий шар надниркових залоз Адреналін (страху, стресу) Підвищення частоти і сили серцевих скорочень, звуження капілярів у шкірі і внутр. органах. Розширення артеріол серця і скелетних м’язів, підвищення глюкози в крові. Раннє статеве дозрівання, різке підвищення кров’яного тиску. Агресивність Бронзова (Адісонова) хвороба
Норадреналін Загальне звуження дрібних артерій, підвищення кров’яного тиску.
Тімус (вилочкова залоза) Тимозин Регуляція дозрівання лімфоцитів, процес росту і обміну кальцію.    

Питання 20

Питання 20

Залози

Внутрішньої секреції – не мають вивідних проток, їхні гормони надходять у кров і лімфу (епіфіз, гіпофіз, щитовидна, вилочкова)
Змішаної секреції – виконують одночасно зовнішньосекреторну і внутрішньосекреторну функції (підшлункова, статеві залози)
Зовнішньої секреції – мають вивідні протоки (слинні, слизові, потові, сальні, слізні, кишкові, молочні)

 


Залоза Гормони, що синтезуються Функції Гіперфункції Гіпофункції
Острівці Лангерганса підшлункової залози 1.Інсулін (в β-клітинах) 2. Глюкагон (в α-клітинах) 1. Зниження рівня глюкози в крові 2.Підвищення рівня глюкози в крові Гіпертонічний шок(супроводжується судомами та втратою свідомості Цукровий діабет
Статеві залози
Залози Гормони Функції
Яєчники Естрогени Розвиток вторинних жіночих статевих ознак, регуляція менструального циклу
Прогесторон Підтримання вагітності, пригнічення овуляції
Естрогени Стимуляція росту і розвитку матки і плоду
Сім’яники Тестостерон Розвиток вторинних чоловічих статевих ознак

21. Рефлекс-це відповідна реакція організму на зовнішній чи внутрішній подразник за участі центральної нервової системи.

Рецептор-це утворення, яке спиймає дію подразника.

-Екстерорецептори -подразнення зовнішнього середовища

-Інтерорецептори -внутрішнє середовище

-Пропріорецептори -сприймають сигнали від рецепторів м'язів, сухожиль, інформують про положення тіла в просторі.

Рефлекси бувають:

Безумовні-це рефлекси з якими людина народжується(кліпання, чхання, кашель).

Умовні-формуються протягом усього життя. Це тимчасові реакції організму, набуті за певних умов в процесі індивідуального розвитку.

Вища нервова діяльність.

Вища нервова діяльність, зумовлена сукупністю складних форм кори великого мозку і наближчих підкіркових ядер, що забезпечують рефлекторну регуляцію, взаємовідношень організму з навколишнім середовищем, зовнішню поведінку людини,що визначають динаміку її психічної діяльності і поведінки.

Тепи темпераменту: -холерик; -сангвінік; -флегматик;-меланхолік.

 

Провідні шляхи-це групи нервових волокон із загальною будовою та функціями.

Рецептори бувають:

-екстерорецептори(зовнішня інформація)

-пропріорецептори(в суглобо-сухожильній тканині)

-інтерорецептори(внутрішня чутливість)

Низхідні шляхи спинного мозку передають імпульси від структур головного мозку до рухових ядер спинного мозку.

 

22. Гальмування умовних рефлексів. Роль гальмування в процесах навчання і виховання дітей.

Гальмування - це припинення або послаблення певних реакцій організму. Розрізняють дві форми гальмування: зовнішнє (безумовне) і внутрішнє (умовне). Зовнішнє гальмування умовно-рефлекторних реакцій пов'язане з дією стороннього подразника і є природженою властивістю нервової системи. На відміну від зовнішнього, внутрішнє гальмування виникає у результаті «порушення» взаємодії між умовним і безумовним подразниками.Таке гальмування розвивається тоді, коли дія умовного подразника не підкріплюється безумовним.

Умовні рефлекси як виробляються, а й зникають за певних умов. І. П. Павлов розрізняв два виду гальмування умовних рефлексів: безумовне і умовне.

Безумовна гальмування є уродженим, він може виявлятися у кожному відділі центральної нервової системи. Безумовна гальмування то, можливо Зовнішнім і заборонним.

Значення умовних рефлексів. Умовні рефлекси мають сигнальне значення для організму. Вони попереджають людини або тварину про небезпечність, нагадують про близькості їжі тощо. буд. У боротьбі існування виживає ту, яка має швидше, і легше формуються умовні рефлекси.

Умовні рефлекси залежно та умовами можуть з'являтися згасатичи зникати. Відтак рахунок умовних рефлексів організм може більше цілком пристосовуватися до навколишньому середовищі, до мінливих умов існування.

23. Умовний рефлекс - тимчасовий зв'язок, що виробляється шляхом поєднання умовного і безумовного подразників. Умовний рефлекс формується за певних умов у процесі життя індивіда. Умовні рефлекси — індивідуальні, набуті рефлекторні реакції, які виробляються на базі безумовних рефлексів. Умовні рефлекси, на відміну від безумовних, мають тимчасовий характер і можуть згасати зі зміною умов середовища. Умови утворення умовних рефлексів:

1. Одночасна дія двох подразників.

2. Дія умовного подразника завжди випереджує дію безумовного (на 1-5с.).

3. Підкріплення умовного подразника безумовним повинно бути кількаразовим.

4. Безумовний подразник повинен бути біологічно сильним, а умовний володіти помірною оптимальною силою.

5. Умовні рефлекси швидше і легше формуються при відсутності сторонніх подразників. Наприклад, якщо поєднувати звучання дзвінка або спалах електролампи з годуванням тварини, то вони починають викликати харчову реакцію. І.П. Павлов вважав, що при одночасній дії на два різні аналізатори в різних чутливих ділянках півкуль великого мозку виникає збудження, а з часом, між ними утворюється зв’язок.

 

25. Опорно-рухова система складається з пасивної(скелет) та активної(м’язи) частин.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 840 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.011 сек.)