АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Використання арт-технік в роботі з дітьми та підлітками.

Перші спроби використання в роботі з дітьми зображувальних прийомів в якості психотерапевтичного і психокорекційного інструменту, а також стимуляції їх психічного розвитку мали місце ще в першій половині XIX століття. На заході подібна практика отримала поширення в роботах Г.Ріда, Е.Крамера та ін.

"Педагогічний" напрямок в арт-терапії завжди був достатньо вагомим і розвивався паралельно з "медичним". Проте для "педагогічного" напряму термін "арт-терапія" є не зовсім коректним, оскільки більше асоціюється з лікуванням. Тому спеціалісти цієї течії надають перевагу термінам "емоційне виховання", "емоційне навчання", "розвиток творчого потенціалу", які більш точно відображають спрямованість їх діяльності. Часто використовується такі назви сесій, як урок чи заняття "художнього самовираження".

Особливості дітей:

В силу вікових особливостей не завжди можуть описати свої почуття, стани та відношення до значимих подій, що з ними відбуваються; важко вербалізувати свої проблеми і переживання; недостатній розвиток словникового запасу; не вміють правильно сформулювати свою думку; не здатні зосередитися на своєму внутрішньому світі (менш здатні до рефлексії своїх почуттів і вчинків); більш спонтанні і їх переживання більш безпосередньо, невимушено і жваво проявляються у зображувальній продукції, ніж в словах; природна невербальна експресія, в тому числі і образотворча; мислення дитини більш образне і конкретне, тому вона використовує образотворчу діяльність, як спосіб осмислення дійсності і своїх взаємовідносин з нею; за малюнком дитини можна судити про рівень її інтелектуального розвитку і ступінь психічної зрілості; схильність до ігрової діяльності, тому на арт-заняттях створюється особлива атмосфера гри і творчості;

Малюнкові матеріали та предмети ігрової діяльності є для дитини більш важливими партнерами комунікації, ніж психолог. Це давно було помічено дитячими психологами і використовується у розробці різних методик, що дозволяють налагодити контакт з дитиною за допомогою предметів і матеріалів її ігрової діяльності (М.Клейн, М.Мілнер, Д.Віннікот, М.Ловенфельд). Адже вона за допомогою реорганізації оточуючого ігрового простору прагне "творчо відповісти" на проблеми, що виникають у дитини.

Слід враховувати і те, що ігровий простір, малюнковий чи інший образотворчий матеріал та образ є для дитини засобами психічного захисту і саморегуляції, до яких вона звертається у важких для себе обставинах. Це, зокрема, пов'язано з можливістю зображувального образу достатньо тривалий час "утримувати" афекти, не даючи їм "виплеснутися" назовні, а також з його здатністю "дистанціювати" переживання за рахунок механізму проекції, що відповідно збільшує можливість для їх контролю. Тому образ може виступати у дитини своєрідним "контейнером", всередині якого складні почуття зберігаються до того часу, доки дитяча свідомість не зможе їх "побачити" чи "прийняти".

Інтерпретація:

При застосуванні арт-технік у роботі з дітьми потрібно враховувати те, що багато психологічних уявлень спочатку були сформульовані в роботі з дорослими, а тому не можуть бути механічно перенесені в роботу з дітьми. Це, зокрема, особливо стосується діагностики і психологічного змісту окремих елементів образотворчої продукції.

Важливою є правильно побудована вербальна інтеракція з дитиною, яка допомагає з'ясувати особливості психологічного навантаження її образотворчої продукції і відповідних переживань.

Через значні відмінності в індивідуальних здібностях і рівнях психічного розвитку дітей інтерпретація дитячих робіт може набувати особливої складності. Слід брати до уваги і обмежену здатність дітей до словесного вияву своїх переживань на фоні властивого їм чималого артистизму.

Спостереження за поведінкою дітей і використання стандартних методик часто не дозволяє оцінити їх глибинні переживання. Одна із найбільш типових помилок при розгляді дитячих робіт полягає в застосуванні тих інтерпретаційних підходів, які за звичай використовуються в роботі з дорослими.

Тут слід брати до уваги вплив тих чи інших подій в житті дитини на створювані нею образи і те, як психокорекдійна робота впливає на процес її розвитку в цілому.

Д.Ділео вказував, що малюнки дітей являють собою зображення, а не відтворення, що вони виражають внутрішній, а не візуальний реалізм. Малюнки характеризують перш за все саму дитину, а не предмет, що виступає моделлю, оскільки в зображенні присутні як емоційні, так і пізнавальні елементи.

Основні форми гри в АТ (Валкер, Амстер) - для:

• психологічної оцінки і постановки діагнозу;

• встановлення відносин з дитиною;

• допомоги дитині вербалізувати усвідомлений матеріал і пов'язані з ним переживання;

• допомоги дитині осмислити той символічний матеріал, який сприймається нею як небезпечний;

• формування у дитини нових інтересів, на які вона зможе потім опиратися в повсякденному житті і які можуть допомогти її подальшому психосоціальному розвитку.

Психокорекційні відносини:

ПТ може сприйматися деякими дітьми як:

· особа, що несе загрозу чи не заслуговує на довіру. Тому її роль повинна бути чітко визначена для того, щоб зберегти довіру дитини; іноді П виступає в ролі жертви;

· особа, що ідеалізується і наділяється магнетичними властивостями.

Функції П:

· Створенням атмосфери високої терпимості і безпеки, необхідних для вільного прояву дитиною свого внутрішнього світу - як в художній роботі, так і в інших формах експресивної поведінки.

· Структуруванням і організацією діяльності дитини, що досягаються за рахунок формування певної системи правил її поведінки, фокусування її уваги на образотворчій роботі, регулювання кількості і якості матеріалів, що використовуються дитиною, вивчення певних способів роботи з ними.

· Встановлення з дитиною емоційного резонансу, необхідного для взаємного обміну почуттями, образами і ідеями, тобто для "діалогу" з дитиною, який здійснюється як прямо — з використанням вербальних і невербальних засобів комунікації, так і опосередковано за допомогою зображувальних матеріалів та продукції.

· Використання психологом різних інтервенцій, які покликані надати дитині емоційну підтримку, допомогти їй висловити свої почуття і думки. П, як правило, відводиться роль свідка, що поважає особистість дитини і спонукає її до діалогу.

Специфіка використання різних матеріалів при арт-терапевтичній роботі з дітьми:

1. Дуже важливою для дітей є можливість створювати безлад, використовуючи зображувальні матеріали. Часто спостерігається змішування фарб, надмірне використання води чи іншої рідини, а також додавання до них різних матеріалів. Дитина, за звичай, прагне зберегти подібний розчин чи "кашу" протягом декількох тижнів. Іноді діти заявляють, що цей розчин є "отрутою" чи "ліками".

2. Діти можуть використовувати матеріали незвичайними способом: накладати один колір фарби на інший, загортати матеріали в папір чи тканину, а потім розгортати їх.

3. Мають схильність вибирати будь-які доступні їм матеріали і предмети, які за звичай не використовуються у роботі з арт-техніками (наприклад, овочі, тісто, овочі, з них вирізаються різні фігури і створюються композиції). Наприклад, Т.Д.Зінкевич-Євсгігнєева і Т.М.Грабенко пропонують використовувати в роботі з дітьми техніку "Овочевих печаток", поєднуючи її із казкотерапією. Ті ж автори описують цікаві прийоми створення своїх власних фарб із тіста з різними домішками. Сам процес створення таких фарб несе символічне і глибоке психокорекційне навантаження. Використовується також техніка "мертвої" і "живої" води, як способів "розчинення" того, що гальмує розвиток людини і подачі нових сил для творення).

4. Використовують глину, мило, воду чи фарбу, іноді наносячи їх на шкіру. Розфарбовування долонь і рук, а також обличчя, очевидно передає стан "внутрішньої забрудненості" і "хаосу", що переживається дитиною. З цієї ж причини деякі діти досить насторожено відносяться до нанесення фарби на свою шкіру, і процедура її змивання представляє для них особливу значимість. Вони нерідко просять психолога допомогти їм помитися, очевидно для більшої впевненості, що вони чисті.

5. Фізичні якості матеріалів забезпечують різноманітні форми маніпуляцій, такі як змішування і розбризкування фарб та інших рідин. Робота з матеріалами нерідко відображає повторне переживання дитиною нанесеної їй травми і забезпечує відновлення психічної чутливості. Іноді подібні переживання втілюються в образах. Це може попереджувати їх нав'язливе "виплескування" в подальшому житті дитини в різних агресивних і аутоагресивних формах. Аналогічним чином відреагування гніву і реалізація прагнення покарати кривдника за допомогою певних маніпуляцій із зображувальними матеріалами і образами знижує ймовірність насильницьких дій з боку дитини.

Арт-техніки в роботі з дітьми, що мають порушення поведінки та емоційні розлади.

Серед найбільш поширених відхилень Джон Ділео називає розсіювання частин тіла, відсутність людей на малюнку, явні невідповідності, знищення обличчя щойно намальованої фігури людини, жорсткі роботоподібні фігури - все це свідчить про серйозні емоційні розлади.

Невротична поведінка і почуття неповноцінності можуть проявляться в зображенні маленьких фігурок, найчастіше на нижній частині листка, де вони стоять на крихітних ніжках; виділенні чи пропусканні кистей рук; зображенні темних хмар.і замальовуванні сонця.

Відсутність рук у дітей, які старші 6 років, може бути показником сором'язливості, пасивності чи затримки інтелектуального розвитку. Пропуск рук в малюнках стає відхиленням у 10 років, коли вже понад 90% дітей зображають на своїх малюнках руки. (Згідно дослідження Л.Партріджа 67% дітей у віці 5 років і 93% в 10-річному віці малюють руки). Вейн і Ейсен вважають відсутність рук на малюнку одним з 4 показників непристосованості дітей у віці між 5 р. З міс. і 6 р.5 міс. Інші три показники - відсутність тіла, відсутність рота і нісенітний, дивакуватий малюнок. Сховані руки інтерпретуються як прояв почуття вини.

Виділення рук і пальців. Перебільшений розмір рук - схильність до агресії, якщо це автопортрет. Якщо зображені батьки чи няня, то акцент на руках може означати очікувану чи реальну агресію (Ділео).

Маленькі, нестійкі ноги - невпевненість. Діти несвідомо і символічно виражають нестабільність особистості, відсутність міцної основи. Нестача базового почуття захищеності призводить до порушення розвитку особистості; постійне почуття тривоги до того ж перешкоджає розвитку емоційної зрілості і досягненню психічного здоров'я (див. кн. Е.Еріксона "Дитинство і суспільство").

Розрізнені частини тіла. Більшість дітей намагаються намалювати цілісний образ. Очевидно, що зображення людини, частини якої розкидані по листку, не поєднуючись один з одним, - відхилення від норми. Неможливість зобразити цілісну фігуру спостерігається у дітей з серйозними порушеннями і показує їх особистісну дезорганізованість. При сприятливих результатах терапії поступова інтеграція особистості буде відображенні частин тіла на малюнках. В такому випадку відбувається порівняння малюнків, що виконані на різних етапах.

Недоладні, ексцентричні малюнки - невпевненість, фобії, компульсивна поведінка (нав'язливості).

Закреслення зображення людини - прояв надзвичайно негативних почуттів.

Жорсткі, роботоподібні фігури - різні причини: навчання в школі нижче своїх здібностей, емоційна незрілість, надмірно напружена домашня атмосфера.

Надмірне штрихування - зустрічається в малюнках тривожних дітей (Ділео, Роршах). Заштрихованим може бути обличчя, нижня частина тіла. Еймс (Ames), Метруа (Metraux), Волкер (Walker): штрихування рідко зустрічається в латентному віці, досягаючи піку в 13 p., коли дитина стає інтроспективною і задумується про свої можливості. В меншому віці такі схильності можуть бути показником емоційного розладу.

Малюнки без людей - проблеми в міжособистісних відносинах. Відповідно до приндшгу, що діти малюють те, що для них важливо, зображення людини є їх улюбленою темою. Тому відсутність людей на малюнках дуже їм невластива і свідчить про серйозні розлади.

Темні хмари і заштриховане сонце - це зловісні знаки, які малюють нещасні діти.

Арт-техніки в роботі з дітьми, що відстають у розвитку та нездатні до навчання.

Малюнки можуть бути самим дієвим способом у виявленні перцептивно-моторних порушень, які зумовлюють труднощі в навчанні читанню і письму, оскільки ці навички базуються на здібності розпізнавати і використовувати символи мови. Дитина з порушеннями сприймання може не помічати відмінностей форми або може не розрізняти мовних символів.

Труднощі гедггальт-функпії - дитина не може скопіювати хрест, хоча здатна скопіювати його складові частини, коли вони подані окремо.

Мінімальна мозкова дисфункція - поява при копіюванні ромба "вух" на кутах.

Персеверапія - труднощі в концентрації уваги, нездатність відволікти увагу від певного об'єкта, схильність повторювати ті ж самі фрази знову і знову, в малюванні - надмірне повторення тих самих деталей або зображень.

Труднощі в засвоєнні читання (н-д, дислексія) - проблеми в розпізнаванні і відтворенні простих геометричних форм, складність в орієнтації право-ліво.

Розумова відсталість — малюнок дезорганізований, слабо інтегрований; пропуск деяких найпростіших елементів, більш складні елементи майже не зустрічаються.

Арт-техніки в роботі з дітьми, що мають фізичні вади.

Порушення зору.

Сліпі. Для сліпих дітей використовується ліпка, а не малювання. Дитина повинна вивчити обриси тіл і навчитися координувати своє тіло в просторі. Адекватне сприймання зовнішнього світу реалізується при проекції "Я" в простір, тому необхідний розвиток усвідомлення тіла, його форми, функції і його динамічного відношення до простору, до людей і предметів в просторі.

Ослаблений зір не наносить шкоди розвитку концепції тіла і навколишнього середовища. Малюнки близоруких, далекозорих чи дітей-астигматиків особливо не відрізняються від малюнків ровесників з нормальним зором.

Можливі странності на мал. відображають швидше розумову і емоційну девіацію, ніж наслідки зорових пошкоджень (Ділео, с. 167-170).

Порушення слуху. Інтелект може розвиватися так само, як і у здорової дитини, але під загрозою є соціальна і емоційна сфери —>фруструючий вплив, зриви, впертість, неслухняність. Маленький тулуб (чи велика голова) і руки, які виходять з голови (в 6 р.) - незрілість емоційної сфери. Малюють людей або з маленькими вухами, або зовсім без них. Периферичні порушення - мал. так, як здорові. Церебральні порушення - нерозвинуте уявлення про тіло, перцептивно-моторні проблеми, які проявляються в неможливості скопіювати геометричні фігури на рівні, який відповідає 10, за стандартизованими тестами.

Органічне ураження мозку.

Не можуть намалювати фігуру людини на рівні, що відповідає їх розумовому віку (Бендер, Ділео) — нерозвинута гештальт-функція, слабкі уявлення про тіло, персеверація і конкретне мислення, перцептивно-моторні проблеми.

Гідроцефалія — таким дітям складно "оцінити зорово-просторові відношення" і "відрізнити ключові риси стимульного матеріалу від інформації, яка немає відношення до справи, на складному зображенні" (Міллер, Сеті). Також неясна концепція тіла, спотворення пропорційності фігур (Ділео, с.184).

Загалом діти з вадами малюють маленькі, невпевнені фігурки с маленькими або зовсім відсутніми ручками і ніжками. Ці малюнки в основному виконані маленькими невпевненими штрихами, які відображають невпевненість і пригніченість в уявленні про власне тіло, почуття неповноцінності і потребу в підтримці.

Арт-техніки в формуванні ідентичності підлітка.

Зображувальна творчість допомагає підліткам відновити почуття власного достоїнства, оживити сферу фізичних відчуттів, що заблоковані в результаті травми, і сприяти прояв; придушених почуттів. Відновлення образу "Я" може стимулюватися фізичним властивостями зображувальних матеріалів, які є невербальними інструментами дл визначення того, що відноситься чи не відноситься до сфери "Я".

Позитивні сторони образотворчого процесу пов'язані з відчуттям контролю над нва підвищенням самооцінки і зміною сприймання свого "Я", проясненням незрозуміла переживань та їх усвідомленням в доступній дитині мірі і темпами, що підходять власне ї Застосування арт-технік надає можливість дитині сформувати відчуття життєв перспективи, що є однією з найважливіших засад формування активної життєвої позш особистості.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 892 | Нарушение авторских прав