АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Догляд за дітьми із залізодефіцитною анемією

Проблема. Епітеліальні зміни шкіри, нігтів, волосся, сли­зових оболонок, спотворення нюху, смаку, порушення всмок­тування в органах травлення на початку захворювання. При виснаженні тканевих резервів заліза проявляється анемічна гіпоксія: тахікардія, слабкість тонів серця, систолічний шум, задишка при фізичних навантаженнях, блідість шкіри, ар­теріальна гіпотонія, астенічно-неврологічні порушення.

Показання. Вираженість анемічної гіпоксії відповідно до рівня гемоглобіна: легкий ступінь — НЬ 110 — 91 г/л; середній ступінь — НЬ 90 — 71 г/л; тяжкий ступінь — НЬ 70 — 51 г/л; найтяжчий ступінь НЬ 50 г/л та нижче.

Протипоказання. Для застосування препаратів заліза ге- мохроматоз, гемосидероз, гемолітична анемія, таласеміо- і ідіосинкразія до препаратів Fe.

Оснащення робочого місця. Предмети догляду, препарати заліза, вітаміни, медикаменти для корекції імунітету та ліки, що покращують всмоктування заліза у травнному тракті.

I. Попередній етап.

Підготовка медсестри. Оцінює стан дитини, визначає ступінь тяжкості анемії.

Підготовка предметів догляду. Пов’язана з проведенням ретельного загального догляду за дитиною, раціонального хар­чування.

Підготовка дитини. Дітей раннього віку необхідно при­вчати до більш твердої їжі, поступово виключати годування з пляшечки. Привчати дитину самостійно жувати.

II. Основний етап.

1. Усунути етіологічні чинники, що підтримують анемічну гіпоксію.

2. Підібрати продукти харчування для складання меню ра­ціонального харчування: обмежити молоко і молочні продук­ти, збільшити в меню м’ясо, рибу, овочі, фрукти, соки, жов­ток, гречану і вівсяну крупи, тверді сорти сиру.

3. Зменшити прийом фосфатів, кальцію, таніну, які погір­шують всмоктування заліза.

4. Корекцію дефіциту заліза при анемії середнього і тяжко­го ступенів проводити пероральними препаратами заліза (ге- мофер, фонотек, фенамін-віта, ерокаль, ферроплект, ферро- плекс, ферромід, ферронат, феррум лек): до 3 років — 3—5 мг на 1 кг маси на добу; з 3 до 7 років — 50—70 мг заліза на добу; старше 7 років — 100 мг заліза на добу.

5. Проводити антианемічне лікування протягом б міс, для недоношених дітей — 2 роки.

6. Поряд з корекцією вмісту заліза проводити корекцію білків, фотієвої кислоти, вітамінів С, групи В.

7. Застосовувати препарати для кращого засвоєння заліза: ферменти (панкреатин, абоміл, проліпаза, ацедин-пенсин, пан- зинорм-форте, фестал, мізим, ораза, солізим); стимулювальні засоби (апілак, пентопсил, алоє, метил-урацил); азотокірітові та парафінові аплікації на живіт № 10.

8. Застосовувати парантеральне введення препаратів залі­за при порушенні всмоктування (синдромі мальабсорбції): фер- ковен, ферум-лек, фербітол, ектофер.

9. Якомога більше перебувати з дитиною на свіжому повітрі.

III. Завершальний етап.

Проводити контроль ефективності призначеної дози препа­рату Fe за визначенням рівня ретикулоцитів на 10 — 14 день лікування. Терапію залізом здійснювати до нормалізації рівня гемоглобіну з подальшим зменшенням дози препарату заліза на 1/2.

Примітка. Корекцію дефіциту Fe при легкому ступені ане­мії здійснювати переважно за рахунок раціонального харчу­вання, довшого перебування дитини на свіжому повітрі.

Увага! Не проводити профілактичне щеплення, якщо НЬ у дитини нижче 80 г/л. Гемотрансфузії проводити тільки за життєвими показниками при масивних кровотечах (перевага надається еритроцитарній масі або відмитим еритроцитам). Після нормалізації показників крові проводити 1 раз в місяць контроль вмісту НЬ на 1 році, а потім - щоквартально протя­гом наступних 3 років.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 690 | Нарушение авторских прав