 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Захворювання жовчовивідних шляхів Заболевания желчевыводящих путейДИСФУНКЦІЯ ЖОВЧОВИВІДНИХ ШЛЯХІВ ДИСФУНКЦИИ ЖЕЛЧЕВЫВОДЯЩИХ ПУТЕЙ Дисфункція жовчовивідних шляхів (ДЖШ) – розлади моторики жовчного міхура (ЖМ) та тонусу сфінктерів, які проявляються порушенням відтоку жовчі в дванадцятипалої кишки і супроводжуються болем в правому підребер'ї. Дисфункция желчевыводящих путей (ДЖШ) - расстройства моторики желчного пузыря (ЖМ) и тонуса сфинктеров, проявляющиеся нарушением оттока желчи в двенадцатиперстной кишки и сопровождаются болью в правом подреберье. Етіологія. Розрізняють первинні та вторинні дисфункції жовчовивідних шляхів. Этиология. Различают первичные и вторичные дисфункции желчевыводящих путей. До первинних відносять дисфункції, що виникають внаслідок порушення нейрогуморальних регуляторних механізмів. Виникають при невротичних станах, гіподинамії, при порушеннях харчування. К первичным относят дисфункции, возникающие вследствие нарушения нейрогуморальных регуляторных механизмов. Возникают при невротических состояниях, гиподинамии, при нарушениях питания. Вторинні дисфункції супроводжують захворювання інших органів травлення (шлунка, кишечника, печінки); в анамнезі – вірусний гепатит, дизентерія, сальмонельоз, алергійна патологія. Має значення хронічна вогнищева інфекція: патології органів носо- та ротоглотки (аденоїдит, хронічний тонзиліт, гайморит, отит, карієс, перидонтит, гінгівіт), лямбліоз кишечника. Вторичные дисфункции сопутствующие заболевания других органов пищеварения (желудка, кишечника, печени), в анамнезе - вирусный гепатит, дизентерия, сальмонеллез, аллергическая патология. Имеет значение хроническая очаговая инфекция: патологии органов носо-и ротоглотки (аденоидит, хронический тонзиллит, гайморит, отит, кариес, перидонтит, гингивит), лямблиоз кишечника. Патогенез. Основною ланкою патогенезу первинних дисфункцій є розлад нейрогуморальної регуляції та тонусу вегетативної нервової системи, що призводить до розладів моторики жовчного міхура та його сфінктерів. Патогенез. Основным звеном патогенеза первичных дисфункций является расстройство нейрогуморальной регуляции и тонуса вегетативной нервной системы, приводит к расстройствам моторики желчного пузыря и его сфинктеров. Змінюється рівень регуляторних пептидів (холецистокініну, гастрину, секретину, глюкагону, кальцитоніну, соматотропного гормону). Меняется уровень регуляторных пептидов (холецистокинина, гастрина, секретина, глюкагона, кальцитонина, соматотропного гормона). Посилюють моторику жовчного міхура – холецистокінін, гастрин, секретин, гормон росту; гальмують моторику – глюкагон, кальцитонін. Усиливают моторику желчного пузыря - холецистокинин, гастрин, секретин, гормон роста; тормозят моторику - глюкагон, кальцитонин. Вторинні дисфункції супроводжують захворювання шлунка та дванадцятипалої кишки. Вторичные дисфункции сопутствующие заболевания желудка и двенадцатиперстной кишки. Моторика жовчного міхура та тонус сфінктерів знаходиться в тісному взаємозв'язку з функціональним станом дванадцятипалої кишки. Моторика желчного пузыря и тонус сфинктеров находится в тесной взаимосвязи с функциональным состоянием двенадцатиперстной кишки. При підвищені тиску в дванадцятипалій кишці виникає спазм сфінктера Одді, може виникнути функціональний застій жовчі. При повышенные давления в двенадцатиперстной кишке возникает спазм сфинктера Одди, может возникнуть функциональное застой желчи. При зниженні тиску сфінктера Одді жовч постійно витікає з ЖМ. При снижении давления сфинктера Одди желчь постоянно вытекает из ЖМ. Класифікація дисфункції жовчовивідних шляхів. Згідно з класифікацією захворювань жовчовивідної системи (А.В. Мазурін і AM Запруднов, 1984) розрізняють: Классификация дисфункции желчевыводящих путей. Согласно классификации заболеваний желчевыводящей системы (А. В. Мазурин и AM Запруднов, 1984) различают: І. Дисфункція: И. Дисфункция: а) гіпотонічна, гіпокінетична; а) гипотоническая, гипокинетической; б) гіпертонічна, гіперкінетична. б) гипертоническая, гиперкинетический. Термін ДЖШ об'єднує різні порушення моторики жовчного міхура та сфінктерного опарату (рекомендації міжнародного консенсусу, Рим 1999). Срок ДЖШ объединяет различные нарушения моторики желчного пузыря и сфинктерного опарату (рекомендации международного консенсуса, Рим 1999). Основні варіанти ДЖШ: Основные варианты ДЖШ: за локалізацією та функціональним станом: по локализации и функциональным состоянием:
за етіологією: по этиологии:
Клініка. Основними клінічними синдромами при дисфункції є больовий та диспептичний. Біль в животі виникає переважно в правому підребер'ї. Клиника Основными клиническими синдромами при дисфункции является болевой и диспептический: боль в животе возникает преимущественно в правом подреберье. При гіпертонічній формі дисфункції біль у животі – гострий, нападопоподібний, колючий, ріжучий, короткотривалий (близько 5-15 хвилин), виникає на фоні негативних емоцій, хвилювання, фізичного перевантаження. В міжприступному періоді хворі почувають себе добре. При гипертонической форме дисфункции боль в животе - острый, нападопоподибний, колючий, режущий, короткое (около 5-15 минут), возникает на фоне негативных эмоций, волнение, физического перегрузки В мижприступному периоде больные чувствуют себя хорошо. При пальпації живота виявляють болючість в правому підребер'ї. При пальпации живота выявляют болезненность в правом подреберье. Міхурові симптоми відсутні. Пузыре симптомы отсутствуют. Печінка не збільшена. За даними анамнезу тривалість хвороби складає до 1 року. Печень не увеличена По данным анамнеза длительность болезни составляет до 1 года. При гіпотонічній дисфункції жовчних шляхів скарги на тривалий біль, дискомфорт або відчуття тяжкості в правому підребер'ї. Біль тупий, ниючий, періодично посилюється. Він частіше виникає при вживанні жирних страв (через 1-1,5 години), після фізичного навантаження (стрибки, біг, заняття фізкультурою). Хворі скаржаться також на слабкість, млявість, швидку втомлюваність, періодичну нудоту. При гипотонической дисфункции желчных путей жалобы на длительная боль, дискомфорт или ощущение тяжести в правом подреберье. Боль тупая, ноющая, периодически усиливается. Он чаще возникает при употреблении жирных блюд (через 1-1,5 часа), после физической нагрузки (прыжки, бег, занятия физкультурой. Больные жалуются также на слабость, вялость, быструю утомляемость, периодическую тошноту. При пальпації живота виявляють болючість в правому підребер'ї та епігастрії. Іноді позитивні деякі міхурові симптоми. Печінка збільшена в розмірах. При пальпации живота выявляют болезненность в правом подреберье и эпигастрии. Иногда положительные некоторые пузыре симптомы. Печень увеличена в размерах. Тривалість хвороби 2-3 та більше років. Продолжительность болезни 2-3 и более лет. Диспептичні прояви у вигляді зниження апетиту, гіркоти в роті, нудоти; при гіпомоторній формі схильність до закрепів, при гіперкінетичній – до проносів. Диспептические проявления в виде снижения аппетита, горечи во рту, тошноты, при гипомоторний форме склонность к запорам, при гиперкинетический - до поносов. Діагностика дисфункцій жовчних шляхів базується на: вивченні: анамнезу, сімейної схильності до захворювань ЖМ, тривалості хвороби, на характеристиці синдромокомплексу «правого підребер'я», даних ультразвукового дослідження (розширені жовчні протоки в печінці, гіпотонічний або спастично скорочений ЖМ). Диагностика дисфункций желчных путей основывается на: изучении: анамнеза, семейной предрасположенности к заболеваниям ЖМ, продолжительности болезни, на характеристике синдромокомплексу «правого подреберья», данных ультразвукового исследования (расширенные желчные протоки в печени, гипотонический или спастически сокращен ЖМ). В даний час надають перевагу ультразвуковому дослідженню печінки та жовчовивідних шляхів, а рідше проводять дуоденальние зондування. В настоящее время предпочитают ультразвуковому исследованию печени и желчевыводящих путей, а реже проводят дуоденальние зондирования. При гіпомоторній формі візуалізують збільшений в розмірах жовчний міхур. При застосуванні харчового подразника (яєчний жовток, рослинна олія) поперечник жовчного міхура зменшується менше, ніж на 40 % (при нормі 50 %). При гипомоторний форме визуализируют увеличен в размерах желчный пузырь при применении пищевого раздражителя (яичный желток, растительное масло) поперечник желчного пузыря уменьшается меньше, чем на 40% (при норме 50%). Після стимулюючого сніданку поперечник міхура зменшується більше, ніж на 50 %. После стимулирующего завтрака поперечник пузыря уменьшается более чем на 50%. При гіпокінетиці ЖМ фракційне дуоденальне зондування виявляє збільшений об'єм міхурової порції жовчі при підвищенні швидкості її відтоку. При гипокинетици ЖМ фракционное дуоденальное зондирование обнаруживает увеличенный объем пузырно порции желчи при повышении скорости ее оттока. Знижена моторика ЖМ характеризується зменшеним об'ємом жовчі порції "В". При біохімічному дослідженні жовчі визначають білірубін, холестерин та жовчні кислоти. Пониженная моторика ЖМ характеризуется уменьшенным объемом желчи порции "В" При биохимическом исследовании желчи определяют билирубин, холестерин и желчные кислоты. При гіперкінетичній (гіпермоторній) формі ультразвукове дослідження виявляє зменшення розмірів ЖМ та прискорене його звільнення. При гиперкинетический (гипермоторний) форме ультразвуковое исследование выявляет уменьшение размеров ЖМ и ускоренное его увольнении. Критерії діагностики гіпокінетичної дисфункції жовчних шляхів ґрунтується: Критерии диагностики гипокинетической дисфункции желчных путей основывается:
Критерії діагностики гіперкінетичної дисфункції жовчних шляхів базується на: Критерии диагностики гиперкинетическим дисфункции желчных путей основывается на:
Лікування. При гіпотонічно-гіпокінетичній формі дисфункції жовчовивідних шляхів на декілька днів, залежно від стану дитини і віку, призначається щадний режим. Лечение при гипотонично-гипокинетической форме дисфункции желчевыводящих путей на несколько дней, в зависимости от состояния ребенка и возраста, назначается щадящий режим. Рекомендується дієта № 5 за Певзнером, продукти з жовчогінною дією, багаті на рослинну клітковину. Рекомендуется диета № 5 по Певзнеру, продукты с желчегонным действием, богаты растительную клетчатку. Провідним в комплексному лікуванні хворих є призначення жовчогінних препаратів. Найбільш доцільне поєднання холеретиків і холекінетиків. Ведущим в комплексном лечении больных является назначение желчегонных препаратов Наиболее целесообразное сочетание холеретики и холекинетики. Фізіотерапія: електрофорез з 2-5 % розчином сірчанокислої магнезії на праве підребер'я, № 7-10; Физиотерапия: электрофорез с 2-5% раствором сернокислой магнезии на правое подреберье, № 7-10;
Мінеральна вода середньої мінералізації "Слав'янівська" з розрахунку 3 мл на кг маси тіла. Минеральная вода средней минерализации "Славьянивська" из расчета 3 мл на кг массы тела. При гіпертонічно-гіперкінетичній формі дисфункції жовчовивідних шляхів рекомендується ліжковий режим, тривалість якого залежить від вираженості больового синдрому та віку дитини. При гипертонично-гиперкинетический форме дисфункции желчевыводящих путей рекомендуется постельный режим, длительность которого зависит от выраженности болевого синдрома и возраста ребенка. Призначається стіл № 5 з обмеженням харчових продуктів з механічними та хімічними подразниками, а також жирів. Назначается стол № 5 с ограничением пищевых продуктов с механическими и химическими раздражителями, а также жиров. Спазмолітичні препарати: платифілін, папаверин, но-шпа; екстракт валеріани. Спазмолитические препараты: платифиллин, папаверин, но-шпа, экстракт валерианы. Холеретичні жовчогінні препарати, які посилюють продукцію жовчі: холагон, алохол, холензим, циквалон; гідрохолеретики (збільшують секрецію жовчі за рахунок водного компонента) – мінеральні води. Холеретический желчегонные препараты, усиливающие продукцию желчи: холагон, аллохол, холензим, циквалон; гидрохолеретиков (увеличивают секрецию желчи за счет водного компонента) - минеральные воды. Фізіотерапія: Физиотерапия:
В цей період можна призначати мінеральну воду малої мінералізації "Нафтуся" в теплому вигляді, на 2-3 тижні. В этот период можно назначать минеральную воду малой минерализации "Нафтуся" в теплом виде на 2-3 недели. При всіх формах дисфункції обов'язкове лікування глистяних та паразитарних інвазій, хронічної вогнищевої інфекції. При всех формах дисфункции обязательном лечении глистные и паразитарных инвазий, хронической очаговой инфекции. Для встановлення первинного діагнозу та проведення курсу лікування хворого бажана госпіталізація в спеціалізований денний стаціонар. Для установления первичного диагноза и проведения курса лечения больного желательна госпитализация в специализированный дневной стационар. Після лікування в періоді загострення продовжують підтримуюче лікування. После лечения в периоде обострения продолжают поддерживающее лечение. Режим: щадний, виключити тривалу гіподинамію, малорухомість (обмежити перегляди телепередач, комп'ютерні ігри та іншу малорухому діяльність), достатньо тривалий сон, обов'язкова зарядка вранці. Режим: щадящий, исключить длительной гиподинамии, малоподвижность (ограничить просмотр телепередач, компьютерные игры и другую малорухому деятельность), достаточно продолжительный сон, обязательная зарядка утром. Щадний психологічний клімат у сім'ї, дитячому дошкільному закладі, школі. Для дітей шкільного віку група з фізкультури - підготовча. Щадящий психологический климат в семье, детском дошкольном учреждении, школе, для детей школьного возраста группа по физкультуре - подготовительная. Дієта № 5 за Певзнером, прийом їжі 5 разів на день (сніданок, 2-й сніданок, обід, полудник, вечеря). Диета № 5 по Певзнеру, прием пищи 5 раз в день (завтрак, 2-й завтрак, обед, полдник, ужин). Тривалість дієти № 5 - 1-1,5 року, далі поступово перейти на загальний стіл (№ 15). Продолжительность диеты № 5 - 1-1,5 года, но постепенно перейти на общий стол (№ 15). В раціон включають продукти з ліпотропною дією (сир, яєчний білок, нежирні сорти риби) і ті, які містять лецитин (гречка, морква, салат, зелений горошок, яєчний жовток). В рацион включают продукты с липотропным действием (сыр, яичный белок, нежирные сорта рыбы) и те, которые содержат лецитин (гречка, морковь, салат, зеленый горошек, яичный желток). Із жирів застосовують рослинні олії та вершкове масло. Из жиров применяют растительные масла и сливочное масло. В меню дітей повинна бути достатня кількість фруктів, овочів, ягід, соків. В меню детей должно быть достаточное количество фруктов, овощей, ягод, соков. Добова енергетична цінність відповідає віковим потребам. Суточная энергетическая ценность отвечает возрастным потребностям. ХРОНІЧНИЙ ХОЛЕЦИСТИТ Хронический холецистит Хронічний холецистит (ХХ) — хронічне запальне ураження жовчного міхура і жовчних проток, що проявляється больовим, диспептичним, інтоксикаційним синдромами і незначним порушенням функції печінки. Хронический холецистит (ХХ) - хроническое воспалительное поражение желчного пузыря и желчных протоков, что проявляется болевым, диспептические, интоксикационным синдромами и незначительным нарушением функции печени. Етіопатогенез. Безпосереднім збудником запального процесу частіше є умовнопатогенна флора: кишкова паличка, протей, стафілокок і інші. Этиопатогенез. Непосредственным возбудителем воспалительного процесса чаще является условно флора: кишечная палочка, протей, стафилококк и другие. ХХ може виникнути після перенесеного вірусного гепатиту, а також після ентеровірусних захворювань. ХХ может возникнуть после перенесенного вирусного гепатита, а также после энтеровирусных заболеваний. Попадання мікроорганізму в жовчні ходи може відбуватися трьома шляхами: ентерогенним (висхідний з кишечника), гематогенним, лімфогенним (з печінки, підшлункової залози, шлунково-кишкового тракту). Попадание микроорганизма в желчные ходы может происходить тремя путями: энтерогенным (восходящий из кишечника), гематогенным, лимфогенным (из печени, поджелудочной железы, желудочно-кишечного тракта). В фізіологічних умовах жовч має виражену бактерицидну дію на багатьох збудників, а жовчовивідна система шляхом дренажу швидко звільняється від патогенної флори. Необхідною умовою для розвитку запального процесу є порушення відтоку жовчі, її застій внаслідок дискфункції або аномалій жовчних шляхів. В физиологических условиях желчь оказывает выраженное бактерицидное действие на многих возбудителей, а желчевыводящей системы путем дренажа быстро освобождается от патогенной флоры. Необходимым условием для развития воспалительного процесса является нарушение оттока желчи, ее застой вследствие дискфункции или аномалий желчных путей. Вже при дискфункціях змінюється склад жовчі, зменшується кількість жовчних кислот, що сприяє бактерійному пошкодженню жовчних шляхів. Уже при дискфункциях изменяется состав желчи, уменьшается количество желчных кислот, что способствует бактериальному повреждению желчных путей. З'являється інтоксикаційний синдром з клінічними проявами. Появляется интоксикационный синдром с клиническими проявлениями. ХХ супроводжують підвищенні показників перекисного окислення ліпідів. ХХ сопровождают повышении показателей перекисного окисления липидов. Ураження мембран гепатоцитів проявляється збільшенням печінки і порушенням її функціонального стану. Поражение мембран гепатоцитов проявляется увеличением печени и нарушением ее функционального состояния. Клінічні прояви. Захворювання характеризується різноманітною симптоматикою, тривалим перебігом з чергуванням ремісії та загострень, або може перебігати латентно. Клинические проявления. Заболевание характеризуется различной симптоматикой, длительным течением с чередованием ремиссии и обострений, или может протекать латентно. В клініці розрізняють 3 основних синдроми: больовий, диспептичний та інтоксикаційний. В клинике различают 3 основных синдромы: болевой, диспептический и интоксикационный. У половини хворих на ХХ скарги на: тупі, ниючі болі в правому підребер'ї. Біль посилюється при фізичному навантаженні, може мати колькоподібний характер, частіше виникає вночі. У половины больных ХХ жалобы на: тупые, ноющие боли в правом подреберье. Боль усиливается при физической нагрузке, может иметь колькоподибний характер, чаще возникает ночью. Характер болю залежить від типу дискфункції. Характер боли зависит от типа дискфункции. Локалізація болю може бути менш типовою. Локализация боли может быть менее типичной. У іншої третини хворих біль локалізується в епігастрії (37 %) або в лівому підребер'ї (зумовлено збільшенням печінки і розтягненням її капсули). В другой трети больных боль локализуется в эпигастрии (37%) или в левом подреберье (обусловлено увеличением печени и растяжения ее капсулы). Іноді біль локалізується в ділянці хребта та нижче пупка (вплив сонячного сплетіння). Иногда боль локализуется в области позвоночника и ниже пупка (влияние солнечного сплетения). Діти дошкільного віку скаржаться на болі в животі біля пупка, бо не можуть локалізувати біль. Дети дошкольного возраста жалуются на боли в животе возле пупка, поскольку не могут локализовать боль. Диспептичний синдром проявляється зниженим апетитом (50 %), нудотою, зрідка блюванням (39 %) і закрепами (28 %). Диспептический синдром проявляется пониженным аппетитом (50%), тошнотой, изредка рвотой (39%) и запорами (28%). Дуже рідко (5 %) у хворих спостерігали гіркоту в роті та відрижку. Очень редко (5%) у больных наблюдали горечь во рту и отрыжку. Інтоксикаційний синдром різного ступеня вираженості спостерігають у більшості дітей у вигляді: слабкість, млявість, дратівливість, знижується успішність, головний біль, іноді запаморочення, а також артралгії, біль в ділянці серця. Виявляють блідість шкірних покривів, особливо носогубного трикутника. Интоксикационный синдром различной степени выраженности наблюдают у большинства детей в виде: слабость, вялость, раздражительность, снижается успеваемость, головная боль, иногда головокружение, а также артралгии, боль в области сердца. Проявляют бледность кожных покровов, особенно носогубного треугольника. Іноді ослаблені тони серця, систолічний шум в V точці Боткіна і на верхівці, знижений артеріальний тиск, порушення процесів реполяризації на ЕКГ. Иногда ослабленные тоны сердца, систолический шум в V точке Боткина и на верхушке, пониженное артериальное давление, нарушение процессов реполяризации на ЭКГ. Діагностика. При наявності навіть всіх трьох основних синдромів іноді складно встановити діагноз. Характерними симптомами ХХ є позитивні симптоми синдромокомплексу «правого підребер'я», незначне або помірне збільшення печінки, ущільнення її паренхіми. Диагностика При наличии даже всех трех основных синдромов иногда сложно установить диагноз. Характерными симптомами ХХ есть положительные симптомы синдромокомплексу «правого подреберья», незначительное или умеренное увеличение печени, уплотнение ее паренхимы. Синдромокомплекс «правого підребер'я» складають 3 групи симптомів: 1) позасегментарні; 2) симптоми власне «правого підребер'я» - пальпаторні та перкуторні; 3) сегментарні симптоми. Синдромокомплекс «правого подреберья» составляют 3 группы симптомов: 1) позасегментарни, 2) симптомы собственно «правого подреберья» - пальпаторно и перкуторно, 3) сегментарные симптомы. При загостренні процесу може бути незначний лейкоцитоз і порушення функціонального стану печінки: гіпопротеїнемія, диспротеїнемія, позитивні тимолова проба. При обострении процесса может быть незначительный лейкоцитоз и нарушение функционального состояния печени: гипопротеинемия, диспротеинемия, положительные тимоловая проба. Іноді спостерігається збільшення холестерину, лужної фосфатази та білковосинтетичної функції печінки виявляють у половини дітей (57 %). Иногда наблюдается увеличение холестерина, щелочной фосфатазы и билковосинтетичнои функции печени обнаруживают у половины детей (57%). При УЗД виявляють збільшений (гіпомотрий) або зменшений (гіпермоторний) жовчний міхур з ущільненими чи потовщеними стінками 3 мм і більше, розширені жовчні протоки, перибіліарну інфільтрацію, збільшення печінки, ущільнення її паренхіми, додаткові ехосигнали навколо жовчного міхура, велика кількість пластівців жовчі у його проекції. Діагностичне значення має гепатобілісцинтиграфія, яка виявляє зниження функції гепатоцита. При УЗИ выявляют увеличен (гипомотрий) или уменьшен (гипермоторний) желчный пузырь с уплотненными или утолщенными стенками 3 мм и более, расширенные желчные протоки, перибилиарну инфильтрацию, увеличение печени, уплотнение ее паренхимы, дополнительные эхосигналы вокруг желчного пузыря, большое количество хлопьев желчи в его проекции. Диагностическое значение имеет гепатобилисцинтиграфия, которая обнаруживает снижение функции гепатоцита. Діагноз хронічного холециститу базується на клінічних проявах: Диагноз хронического холецистита основывается на клинических проявлениях: - больовий синдром; - Болевой синдром; - диспептичний синдром; - Диспептический синдром; - інтоксикаційний синдром; - Интоксикационный синдром; - збільшення печінки; - Увеличение печени;
Лікування. Лікування загострення ХХ включає: палатний режим, дієту № 5, жовчозамісну терапію та засоби, покращення відтоку жовчі, метаболічні та гепатопротекторні препарати для нормалізації функціонального стану печінки. Лечение Лечение обострения ХХ включает: палатный режим, диету № 5, жовчозамисну терапию и средства, улучшение оттока желчи, метаболические и гепатопротекторные препараты для нормализации функционального состояния печени. Антибактеріальну терапію застосовують у дітей з іншими вогнищами інфекції. Антибактериальную терапию применяют у детей с другими очагами инфекции. При виявленні порушень холатоутворюючої функції печінки (знижена, підвищена) проводять їх корекцію. При выявлении нарушений холатоутворюючои функции печени (пониженная, повышенная) проводят их коррекцию. Відновлювальне та підтримуюче лікування проводять в період реконвалесценції і в перший рік після останнього загострення для відновлення функції печінки та жовчних шляхів. Восстановительное и поддерживающее лечение проводят в период реконвалесценции и в первый год после последнего обострения для восстановления функции печени и желчных путей. Зменшують заняття фізкультурою та спортом. Уменьшают занятия физкультурой и спортом. ЛФК призначається на 6 місяців, потім – спеціальна група з фізкультури. Рекомендують прогулянки на свіжому повітрі. Забезпечують дієтотерапію в межах стола № 5. ЛФК назначается на 6 месяцев, затем - специальная группа по физкультуре. Рекомендуют прогулки на свежем воздухе. Обеспечивают диетотерапию в пределах стола № 5. Доцільно призначати жовчогінні препарати 2-х груп: холеретики (стимулюють жовчоутворення) і холекінетики (сприяють жовчовиділенню). До першої групи відносять: алохол, холензим, холагон, хологол, дехолін, ліобіл, а також хімічні похідні (нікодин, оксафенамід, гімекромол, циквалон, енатин, ровахол, оліметин, флакумін) та рослинні препарати – флавін, холосас, безсмертник, фебіхол. Використовують також холекінетики для підвищення тонусу жовчного міхура (холецистокінін, пітуітрин, яєчні жовтки) і розслаблюють сфінктери (сульфат атропіну, платифілін гідротартрат, екстракт беладонни, но-шпа). Можливе поєднання цих препаратів. Целесообразно назначать желчегонные препараты 2-х групп: холеретики (стимулируют желчеобразование) и холекинетики (способствуют желчеотделению) К первой группе относят: аллохол, холензим, холагон, хологол, дехолин, лиобил, а также химические производные (никодин, оксафенамид, гимекромол, циквалон, енатин, ровахол, олиметин, флакумин) и растительные препараты - флавин, холосас, бессмертник, фебихол. Используют также холекинетики для повышения тонуса желчного пузыря (холецистокинин, питуитрин, яичные желтки) и расслабляют сфинктеры (сульфат атропина, платифиллин гидротартрат, экстракт беладонны, но-шпа) Возможно сочетание этих препаратов. Для подальшого відновлення функціонального стану печінки використовують вітаміни: В 1, В 6. Для дальнейшего восстановления функционального состояния печени используют витамины: В 1, В 6. Застосовують ліпамід, ліпоєву кислоту, хофітол, оротат калію, холесол, гепатофальк, антигіпоксин, есенціале, карсил, гепабене. Применяют липамид, липоевой кислоты, Хофитол, оротат калия, холесол, гепатофальк, антигипоксин, эссенциале, карсил, Гепабене.
Оригінальний текст мовою українська: До захворювання жовчовивідних шляхів (ЗЖШ) у дітей відносять: дисфункцію жовчовивідних шляхів, гострий та хронічний холецистит, жовчо-кам'яна хвороба (ЖКХ), сифонопатія, синдром Каролі, кистозне розширення загальної жовчної протоки (ЗЖП), аномалії жовчних шляхів.
Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 562 | Нарушение авторских прав |
Запропонувати кращий переклад