АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Синдром печінкової недостатності

Причини

Може виникати у ранньому дитинстві на фоні бактеріальної (сепсис) чи вірусної інфекції (гепатит В, ЕСНО-віруси, Коксакі, герпес), хвороб обміну (галактоземія, тирозинемія, непереносимість фруктози), вадах розвитку жовчовивідних шляхів, муковісцидозі, у старших дітей  при гострих і хронічних захворюваннях печінки  вірусному чи токсичному (лікарські препарати  парацетамол, еритроміцин, тетрацикліни, токсини  чотирьоххлористий вуглець, яд блідої поганки) гепатиті, метаболічних порушеннях (хвороба Вільсона, дефіцит ₁-антитрипсину).

Є 3 Ступені важкості порушення функції печінки

І легка

Порушення синтезу жовчевих кислот, глюкуронової кислоти, глікогену, білків, гліцину, виділення білірубіну

Помірно виражені симптоми астенізації, диспептичні явища відсутні, нормальні показники печінкових проб, може бути дещо підвищений рівень білірубіну, вміст -глобулінів

ІІ середньої важкості

Порушення холестеринового обміну, синтезу протромбіну, лужної фосфатази, порушення водного обміну, накопичення заліза та міді

Виражена астенія, диспептичні розлади, ознаки підвищеної кровоточивості, наростання функціональних проб печінки, зниження рівня альбуміну, холестерину

ІІІ важка

Наростаюче випадіння дезамінування амінокислот, утворення кетонових тіл

Прекома, кома

В-5 1) Семіотика порушень, що призводить до змін черепа, гр.кл, хребта. Зміни кістк с-ми можуть бути: природжені(вади окремих частин скелету - редукційні вади; симтемні захв – с-м Марфана, незавершений остеогенез; спадкові - мукополісахаридоз) і набуті(рахіт, інфекційні). Патолог форми черепа: Макроцефалія(гідроцефалія, рахіт), мікроцефалія(вродж церебральна гіпоплазія, перенесений менінгіт), Баштоподібний(витягнута догори голова, високе чоло, вертикально опущені тімяні кістки, закритий стріловидний шов), Сідницеподібний(зб лобні і тімяні, стрілопод шов заглибл), Скафоцефалія(вузька), Сідлоподібний(втиснення вел тімя), Cаput quadratum,краніотабес. Патолог грудна кл: Кілеподібна, Лійкоподібна(западає до хребта – Марфан, рахіт), Діжкоподібна(емфізема, бронх астма), Серцевий горб(пороки серця, гіпертроф ЛШ, перекардит), Гаррісонова борозна. Патолог хребта: Шийний лордоз в нормі форм в 2-3міс, Грудний кіфоз N- 6-7міс, Сколіоз.

При огляді голови визначають її величину і форму. Розміри голови, особливо у дітей першого року, є важливою характеристикою не тільки кісткової системи, а й центральної нервової системи.

В залежності від співвідношення поперечного та поздовжнього діаметрів черепа розрізняють: вузький (доліхоцефалічний), середній (мезоцефалічний) та широкий (брахіцефалічний) череп.

Вказані форми черепа характерні для здорових дітей.

Обов'язковим компонентом огляду голови є оцінка розвитку верхньої і нижної щелепи, особливостей прикусу, кількості зубів, їх характеру (молочні, постійні) та стану (форма, цілісність, аномалії розвитку).

При огляді грудної клітки визначають її форму. У здорових дітей в залежності від віку розрізняють три форми грудної клітки:

а) конічна - передньозадній і поперечний розміри грудей однакові, епігастральний кут тупий, ребра відходять від хребта під прямим кутом

б) циліндрична - переднозадній і поперечний розміри грудей майже однакові, епігастральний кут прямий, ребра направлені косо, зверху вниз.

в) плоска - передньозадній розмір зменшений, епігастральний кут гострий, направленість ребер коса.

Патологічні види грудної клітки:

а) кілеподібна - збільшується передньозадній розмір грудей;

б) лійкоподібна - грудина глибоко западає до хребта;

в) діжкоподібна - збільшення її передньозаднього та поперечного розмірів;

г) паралітична - грудна клітка сплощена, зменшені всі її розміри, ребра виступають, проміжки між ними широкі, дихальні м'язи атрофічні;

д) сплощення однієї половини грудної клітки;

є) однобічне випинання грудної клітки;

ж) серцевий горб (випинання грудної клітки в ділянці серця).

Огляд хребта - оцінюють його форму в цілому, а потім послідовно оглядають всі його відділи: шийний, грудний, поперековий, крижовий, куприковий.

Для хребта здорових дітей характерні вигини, які надають йому в профіль форму, що нагадує латинську букву S (шийний і поперекові вигини спрямовані вперед і мають назву лордоз, грудний і крижовий, що називається кіфоз. Викривлення хребта в ту чи іншу сторону називається сколіозом.

Сколіоз - це завжди патологія, він може бути право, лівобічним та S - подібним.

При сколіозі спостерігається асиметрія грудної клітки, нерівномірне розташування плечей і лопаток, різний рівень стояння сосків, асиметричність трикутників талії (вони умовно утворені внутрішньою поверхнею руки і талії), лопатки відстають від грудної клітки.

В залежності від величини вигинів хребта виділяють такі форми спини:

Ø нормальну - при помірних фізіологічних вигинах;

Ø плоску - фізіологічні вигини відсутні, або слабо виражені;

Ø плоско-вигнуту - грудний кіфоз відсутній, а поперековий лордоз добре виявляється;

Ø круглу - грудний кіфоз значно виражений, а шийний і поперековий лордоз зглажені;

Ø кругло-увігнута - грудний кіфоз та поперековий лордоз збільшені.

При огляді поперекової та крижової ділянок у дітей може виявлятися природжене розщеплення хребців (spina bifida) з утворенням килемозкових оболонок (meningocoele) і спинного мозку (meningomielocoele). На приховане розщеплення хребців (spina bifida occulta) вказує обмежений місцевий гіпертріхоз в поперековій ділянці, або глибоке вдавлення в крижово - куприковій ділянці.

2). Первинні і вторинні елементи на шкірі. Первинні елементи можуть бути такими, що піднімаються над рівнем шкіри, й такими, що не піднімаються, непорожнинними і порожнинними. 1) Плями (maculae) належать до непорожнинних, морфологіч­них елементів, що не піднімаються над шкірою, колір шкіри змінений на обмеженій ділянці, щільність не відрізняється від здорових ділянок шкіри. Плями підрозділяються на запальні і незапальні. Запальні плями зумовлені локальним розширенням кровонос­них судин. До них належать: розеола — пляма розміром до нігтя мізинця, колір — різні від­тінки рожевого і червоного, зникає при натисненні; еритема — пляма розміром від нігтя мізинця і більше, зникає при натисненні. Незапальні плями характеризуються відсутністю запалення і можуть бути: — гіперпігментовані, наприклад, ластовиння; — депігментовані, наприклад, вітиліго; — судинні, наприклад, синець, різні види телеангіектазій. У процесі зворотного розвитку на місці плям не залишається ніяких слідів. 2) Вузлик, або папула (papula) — непорожнинний елемент, що піднімається над рівнем шкіри. Його величина може варіювати від просяного зерна до долоні, форма — напівкуляста чи у вигля­ді конуса, колір — може варіювати, у процесі зворотного розвит­ку може зникати безслідно. 3. Вузол (nodus) — непорожнинний елемент, що залягає в гли­боких шарах шкіри і злегка піднімається над нею; розміром з лі­совий горіх і більше. Залишає після себе рубець. 4. Горбок (tuberculum) — непорожнинний елемент, обмеже­ний, щільний, що піднімається над рівнем шкіри, розміром від просяного зернятка до горошини; колір — від рожевого до си­нюшно-багряного, розташовується в дермі і залишає після себе рубець. 5. Пухир (urtica) — непорожнинний, що піднімається над шкірою, гострозапальний елемент, розміром від 2-3 мм до 3 см і більше, від блідо-рожевого до червоного кольору. Виникає в результаті обмеженого набряку сосочкового шару шкіри з одно­часним розширенням капілярів. Супроводжується сильною сверблячкою. 6. Пухирець (vesicula) — поверхневий, порожнинний, що під­німається над рівнем шкіри елемент, який містить серозну ріди­ну. Розмір — від просяного зерна до горошини. Розташовується в епідермісі або під ним. Розвиваючись, може розкритися з утво­ренням ерозії чи підсохнути з утворенням лусочки. На місці лу­сочки чи ерозії залишається тимчасова гіпер- або депігментація. 7. Міхур (bulla) — порожнинний елемент, за розміром біль­ший, ніж пухирець. Залягає на тій же глибині, що й пухирець. Вміст міхура може бути серозним, кров'янистим чи гнійним. Мо­же розкритися з утворенням значної ерозії і з наступною тимча­совою гіперпігментацією. 8. Гноячок (pustula) — за­пальний, порожнинний, що під­німається над рівнем шкіри еле­мент. Залежно від глибини за­лягання і збудника розрізняють кілька видів гноячків а) стафілококові — збудни­ками є стафілококи; як прави­ло, пов'язані з волосяними фо­лікулами, тому мають назву «фолікулярні пустули»: остіофолікуліт — гнійне запалення охоплює устя волосяно­го фолікула. Розмір — з просяне зерно, вміст гноячка — густий вершкоподібний гній блідо-жовтого кольору, супроводжується сверблячкою; проходить безслідно; — фолікуліт — до процесу запалення втягнуто весь волосяний фолікул, але без навколишніх тканин. Може супроводжуватися болючими відчуттями. Залишає рубчик; — фурункул — уражений весь волосяний фолікул і навколиш­ні тканини. Супроводжується сильним болем, може підвищувати­ся температура, особливо небезпечна локалізація в ділянці носо-губного трикутника. На місці фурункула залишається рубець;— карбункул — до процесу втягнуто кілька волосяних фолі­кулів з утворенням великого запального ущільнення шкіри аж до глибоких шарів дерми. Колір інфільтрату — застійне черво­ний, на поверхні — гнійні стержні. Завжди негативно познача­ється на загальному стані пацієнта. Залишає після себе грубий рубець; б) стрептококові — збудником є стрептококи, елементи, не пов'язані з волосяними фолікулами: — фліктена: в'ялий поверхневий пухирець, що містить гній со­лом'яно-жовтого кольору, може зливатися у вогнища. Має тен­денцію до поширення на сусідні ділянки. У цьому випадку зветь­ся імпетиго. Хворіють діти і молоді жінки. Минає безслідно;— заїда: різновид фліктени, що розміщується в кутиках рота; — ектима:глибокий гнійник із в'ялою поверхнею і вмістом со­лом'яно-жовтого кольору, швидко проривається з утворенням глибокого дефекту тканин у вигляді виразки. Загоюючись, завжди залишає рубець Вторинні елементи розвиваються внаслідок трансформації первинних елементів. 1. Гіперпігментація — збільшення кількості меланіну в епідер­місі на місці розташування первинних морфологічних елементів. 2. Депігментація — тимчасове чи стійке знебарвлення шкіри на місці первинних морфологічних елементів.3. Лусочка (squama) — скупчення відторгнутих клітин рогово­го шару, а іноді й клітин глибших шарів епідермісу, які склею­ються між собою.4. Кірка (crusta) утворюється на шкірі при висиханні вмісту пухирців, пухирів, гноячків, секрету ерозій і виразок. Залежно від секрету можуть бути серозними, кров'янистими, гнійними, комбі­нованими. 5. Ерозія (erosio) — дефект шкіри в межах епідермісу; розви­вається в результаті розриву пухиря, пухирця, гноячка. 6. Садно (excoriatio) — дефект шкіри, що утворюється в ре­зультаті поверхневої травми (наприклад, при розчісуванні ). 7. Виразка (ulcus) — дефект шкіри, що може розвиватися в межах дерми, гіподерми, аж до м'язів і кісток на місці глибоких пустул, горбків чи вузлів. Після себе завжди залишає рубець. 8. Тріщина ( fissura) з'являється внаслідок втрати шкірою еластичності при запаленні чи надмірній сухості. Може бути повер­хневою чи глибокою. Утворюється частіше в місцях природних шкірних складок чи у місцях з підвищеним натягом шкіри (нап­риклад, над суглобами). 9. Рубець (cicatrix) — сполучна тканина, що утворюється на місці глибокого порушення цілісності шкіри і є проявом захисної реакції для найшвидшого закриття шкірного ушкодження. Рубці можуть бути гіпертрофічними — такими, що піднімаються над рівнем шкіри, атрофічними — розташованими нижче рівня шкіри, і келоїдними (особливий вид гіпертрофічного рубця). 10. Ліхеніфікація — зміна шкіри, проявом чого є її ущільнен­ня і надмірне посилення шкірного малюнка. Часто виникає на місці уражень, викликаних хронічними захворюваннями шкіри, що супроводжується свербінням. 11. Вегетація — розростання епітелію і сосочкового шару дер­ми, що нагадує цвітну капусту. Розвивається на поверхні вузли­ків, ерозій, виразок, особливо якщо вони розміщуються в природ­них складках шкіри. 12. Атрофія — стоншення всіх шарів шкіри з випаданням волосся на ураженій ділянці.

В – 6. 1 ). Диспептичні розлади кишківника. С-м мальабсорбції. С-м порушення кишкового всмоктування(син мальабсорбції) – це клінічний симптомокомплекс, в основі якого лежить порушення всмоктування 1 чи декількох харч речовин у тонкій кишці. Патогенез: зн акт 1 або декількох ферментів, недостатє надходження травних соків – порушення розщеплення і транспорту кінцевих продуктів травлення через стінку кишки.Сиптоми: а)первинні(спадково зумовлені) – в основі – недостат ферментів. Б) вторинні(набуті)при застусуванні антибіотиків, перенесених інф, лямбліозі, гастроколітах. Ознаки: діарея(поліфекалія, стеаторея), набряки, метеоризм, гіпотрофія, виснаження, гіпостатура. Приклади: целіакія, муковісцидоз, лактозна недостатність.Диспептичний синдром: а) кишкова форма – проноси, закрепи, метеоризм,бурчання; б) шлункова форма – нудота, блювання, відрижка, печія, спрага, слинотеча.

2)

В-7 1). Менінгеальний і судомний синдроми: Менінгеальный синдром Причини: Менінгеальный синдром розвиваєтся при менінгіті (токс. ураж. судин обол., підв.вн.череп.тиску,запалення мозк.обол.) субарахноїдальному або паренхіматозному крововиливі, абсцесі мозку, набряку мозку. скарги Головна біль - характер "розпираючої", відчувається по всій голові чи переважно в лобних, вискових чи потиличних відділах. Нерідко біль пошир.на шию, посил.при рухах голови. У маленьких дітей – вибухання, напруження великого тім'ячка, у здорової дитини відчувається його пульсація. Гіперестезія зі світлобоязню (фотофобія), гіперакузією. Декількоразова блювота, яка не залежить від прийому їжі; після блюв.біль зменшується. Обстеження поза «лягавого собаки» (закинута голова, витягнутий тулуб, втягнен.живіт, руки притисн.до груд.клітки, ноги до живота; симптоми: Керніга (після згин.ноги в кульш.і колін.сугл.під прямим кутом вона повністю не розгинається), Брудзинського (при пасивн.згин.голови до грудей в лежачому на спині полож. Відбув.рефл.згин.ніг в в кульш.і колін.суглобах), Лесажа (при підніманні дитини на руки її ноги залиш.зігнутими в кульш.і колін.суглобах).При ураженні мозкових оболон незапального генезу розвивається синдром менінгізму. Це обумовлено недостатністю гематоенцефалічного бар'єра. судомний синдром: судоми - раптові напади клонічних або тонічних або клоніко-тонічних скороч.мязів з або без втрати свідомості. Тонічна стадія: заг.рухове збудж., перерив.конт. з зовн. серед., блукаючий погляд, відкид.голови, згин.рук у всіх суглобах, випрям.ніг, замик.щелеп, ціаноз, брадикардія, ч-з 1 хв глибокий вдих. Перехід в клонічну тадію. Клонічна стад. – посмик.мімічних мязів-кінцівок – всього тіла, шумне дихання, зникає ціаноз і блідість. Основні причини судом у новонароджених: 1. Гіпоксично-травматичне ураження мозку (без або з крововиливом у мозок і – або його оболонки, тромбозом коркових вен, набряком мозку). 2. Метаболічні порушення 3. Інфекції (менінгіти, менінгоенцефаліти) 4. Вроджені аномалії (дізгінезіі мозку) 5. Синдром абстиненції (діти матерів-наркоманок або алкоголіків) 6. Лікарські отруєння 7. Сімейні судоми (спадкові синдроми з розумовою відсталістю, доброякісна сімейна епілепсія) Епілепсія – хрон.прогрес.захвор.,що проявл.пароксизмальними розладами свідомості, нападами судом, вегетативними пароксизмами, змінами в псих.-емоц.сфері. Grand mal – тонічні судоми до 1 хв – клонічні до 5 хв, виділ. Піни з рота, мимовільна дефекація та сечовипуск. – фаза оглушення – глибокий сон. Petit mal – 5-6 сек відключення (абсанс) з раптовим коротко час.зниж.мязового тонусу.

2). Обструкція бронхів, синдром підвищеної повітряності легеневої тканини, бронхоспазм При синдромі підвищеної повітряності легень легенева тканина втрачає свою еластичність, внаслідок руйнування еластичних волокон альвеолярної стінки. Синдром найчастіше є наслідком обструктивного синдрому, тобто тривало підвищеного опору рухові повітря по дихальним шляхам. Причина – це запалення і набряк слизової оболонки бронхіального дерева та його деформації набутого і природженого характеру при бронхоектазії. Найчастіше синдром є наслідком хронічного обструктивного бронхіту та бронхіальної астми, але може розвиватися і внаслідок вилучення частини легеневої тканини із акту дихання, наприклад ателектазу, лобектомії і інших. При синдромі найхарактернішими клінічними проявами є задишка, бочкоподібна грудна клітка, зміна перкуторного звуку на тимпанічний і коробковий, зміни дихання по типу жорсткого або ослабленого везикулярного дихання залежно від стадії емфіземи легень.

В-8 1).Міокардит Визначення. Міокардити – запальні захворювання міокарду, які виникають внаслідок безпосереднього чи опосередкованого через імунні механізми впливу на серцевий м’яз інфекції, хімічних та фізичних агентів. Етіологія. За сучасними даними міокардит може викликатися інфекцією(бактеріями, вірусами), паразитарними та протозойними інвазіями,грибами, хімічними та біологічними агентами, виникати внаслідок алергічних реакцій (інфекційно-алергічні, токсично-алергічні міокардити), чи опосередковуватись аутоімунними механізмами (міокардити при системних захворюваннях сполучної тканини).Найчастіше хворі скаржаться на біль в ділянці серця, задишку, серцебиття, перебої в роботі серця.Біль в ділянці серця носить тривалий (годинами) характер, а його виникнення не пов’язане з психоемоційними чи фізичними навантаженнями і не знімається антиангінальними засобами. Болевий синдром при міокардиті часто зумовлюється фібринозним перикардитом, який супроводжує вірусний міокардит. Задишка виникає при фізичному навантаженні. У випадках важкого перебігузахворювання вона може носити приступоподібний характер, особливо влежачому положенні хворого і супроводжуватися сухим кашлем та появою сухих хрипів у легенях (гостра недостатність лівого шлуночка серця).Межі серця, як правило, залишаються в нормі. Однак при дифузному міокардиті, який характеризується міогенною дилатацією, вони розширюються в усі боки.Тони серця можуть бути ритмічними або ж аритмічними. Послаблений перший тон над верхівкою серця. Другий тон на основі серця може бути розщепленим або подвоєним, що зумовлено блокадою однієї з ніжок пучка Гіса. Частота серцевих скорочень пришвидшена (тахікардія). В діастолі можна прослухати додатковий ІІІ тон - діастолічний ритм галопу, який зумовлений різким зниженням тонусу міокарда і є несприятливим у прогностичному значенні.Частими симптомами міокардиту є систолічний шум на верхівці серця і по лівому краю грудини. Зумовлений він відносною недостатністю двохстулкового клапана.У дуже рідких випадках над верхівкою серця можна вислухати діастолічний шум, який зумовлений відносним стенозом лівого передсердно-шлуночкового отвору внаслідок різкої дилатації лівого шлуночка.

2. азотемія: сухість шкіри,свербіж,при огляді:розчухи, запах аміаку з рота, в крові – підвищений рівень сечовини(3,3-8,3 норма ммоль/л), креатині ну(0,07-0,176 ммоль/л) Нефротичний с-м: виражені набряки, гіпопротеїнемія, диспротеїнемія, гіперхолестернемія,гіперкоагуляція, протеїнурія більше 3 г/л, мікрогематурія, циліндри. Нефритичний с-м: набряки,АГ, азотемія,протеїнурія до 3 г/л на добу,макрогематурія, циліндрурія.

В-9 1). Синдром анемії-анізоцитоз,пойкілоцитоз,ретикулоцитоз,поліхромазія,зн.рівня гематокриту,гемрглобіну і к-ті еритроцитів,зниж.концент.заліза(при ЗДА відсоток насичення трансферину залізом змен(В нормі 20-25 відсот.) Синдром гемолітичний-анізоцитоз,ретикулоцитоз,лейкоцитоз,еритроблатсоз,гіпербілірубінемія,гіперферрія. Синдром сидеремії-при хв.Крона

2).

В-10 1).. С-м гіпертензивно-гідроцефалічний: зумовлю підвищенням вн черепного тиску за рах збільш V ЦСР в порожнині черепа при гідроцефалії.Причини: вади розвитку ЦНС,запал оболонок мозку,травмма, менінгіт,менінггоенцефаліт, абсцес, пухлини,гідроцефалія. Види:гіперсекреторна, арезорбтивна.Гідроцефалія: форми: зовн(ліквор в субарах просторі) внутрішньо(ліквор в шлуночках); хрон/гостра;компенсована/некомпенсована Клініка: болі голови, часті зригування,блювота,головокружіння,оглушення, мозковий крик. Остеження:менінг симптоми позитивні,тремор підборіддя і повік, позитивний симптом Грефе,застійні явища в очному дні у дітей, збV черепа, розходженя швів, розширення вен, вибухання і пульсація тім»ячка.менінгіт,менінггоенцефаліт, абсцес, пухлини,гідроцефалія.

Вроджена гідроцефалія: обвід голови 80-100см, порушена пропорція голова-тулуб, високе нависаюче чоло, напівзакриті повіки, адинамія,відставання в психічному розвитку. Енцефалічний синдром: Зустрічається рідко, виникає гостро, виявляється високою температурою, важким загальним станом, судомами і пригніченням свідомості (непритомністю). Судоми носять тоніко-клонічний характер, тривалі за часом і часто виникають повторні.Енцефалічний синдром. Ураження головного мозку при всьому різноманітті клінічних проявів має ряд загальних рис:- загальноінфекційні симптоми - підвищення температури тіла, зміна картини крові;загальномозкові симптоми - набряк, гіперемія, гіперсекреція спинномозкової рідини, порушення свідомості, нерідко збудження, епілептичні напади, сіпання м'язів; при тяжкому перебігу - пригнічення рефлексів, порушення серцевої діяльності і дихання;вогнищеві симптоми різного ступеня вираженості, які залежать від локалізації уражених ділянок мозку (рухові, чутливі, мовні розлади тощо);менінгеальні симптоми, які майже завжди супроводжують енцефаліт.

2). Перикардіальний синдром Клінічні ознаки: випіт в порожнині перик, біль(тупий тривалий/колючий гострий), може іррадіювати в плече і шию, посилюється в положенні лежачи і глибокому диханні; шум тертя плеври; гарячка при гнійному перикардиті.ютахікардія, диспное. Рентген: при великому випоті- серце у вигяді лійки, наростає посилення леневого малюнку. ЕКГ: низький вольтаж QRS, підйом сегменту ST, інверсія зубця Т.

В-11 1). Первинні і вторинні елементи на шкірі. Первинні елементи можуть бути такими, що піднімаються над рівнем шкіри, й такими, що не піднімаються, непорожнинними і порожнинними. 1. Плями (maculae) належать до непорожнинних, морфологіч­них елементів, що не піднімаються над шкірою, колір шкіри змінений на обмеженій ділянці, щільність не відрізняється від здорових ділянок шкіри. Плями підрозділяються на запальні і незапальні. Запальні плями зумовлені локальним розширенням кровонос­них судин. До них належать: розеола — пляма розміром до нігтя мізинця, колір — різні від­тінки рожевого і червоного, зникає при натисненні; еритема — пляма розміром від нігтя мізинця і більше, зникає при натисненні. Незапальні плями характеризуються відсутністю запалення і можуть бути: — гіперпігментовані, наприклад, ластовиння; — депігментовані, наприклад, вітиліго; — судинні, наприклад, синець, різні види телеангіектазій. У процесі зворотного розвитку на місці плям не залишається ніяких слідів. 2. Вузлик, або папула (papula) — непорожнинний елемент, що піднімається над рівнем шкіри. Його величина може варіювати від просяного зерна до долоні, форма — напівкуляста чи у вигля­ді конуса, колір — може варіювати, у процесі зворотного розвит­ку може зникати безслідно. 3. Вузол (nodus) — непорожнинний елемент, що залягає в гли­боких шарах шкіри і злегка піднімається над нею; розміром з лі­совий горіх і більше. Залишає після себе рубець. 4. Горбок (tuberculum) — непорожнинний елемент, обмеже­ний, щільний, що піднімається над рівнем шкіри, розміром від просяного зернятка до горошини; колір — від рожевого до си­нюшно-багряного, розташовується в дермі і залишає після себе рубець. 5. Пухир (urtica) — непорожнинний, що піднімається над шкірою, гострозапальний елемент, розміром від 2-3 мм до 3 см і більше, від блідо-рожевого до червоного кольору. Виникає в результаті обмеженого набряку сосочкового шару шкіри з одно­часним розширенням капілярів. Супроводжується сильною сверблячкою. 6. Пухирець (vesicula) — поверхневий, порожнинний, що під­німається над рівнем шкіри елемент, який містить серозну ріди­ну. Розмір — від просяного зерна до горошини. Розташовується в епідермісі або під ним. Розвиваючись, може розкритися з утво­ренням ерозії чи підсохнути з утворенням лусочки. На місці лу­сочки чи ерозії залишається тимчасова гіпер- або депігментація. 7. Міхур (bulla) — порожнинний елемент, за розміром біль­ший, ніж пухирець. Залягає на тій же глибині, що й пухирець. Вміст міхура може бути серозним, кров'янистим чи гнійним. Мо­же розкритися з утворенням значної ерозії і з наступною тимча­совою гіперпігментацією. 8. Гноячок (pustula) — за­пальний, порожнинний, що під­німається над рівнем шкіри еле­мент. Залежно від глибини за­лягання і збудника розрізняють кілька видів гноячків а) стафілококові — збудни­ками є стафілококи; як прави­ло, пов'язані з волосяними фо­лікулами, тому мають назву «фолікулярні пустули»: остіофолікуліт — гнійне запалення охоплює устя волосяно­го фолікула. Розмір — з просяне зерно, вміст гноячка — густий вершкоподібний гній блідо-жовтого кольору, супроводжується сверблячкою; проходить безслідно; — фолікуліт — до процесу запалення втягнуто весь волосяний фолікул, але без навколишніх тканин. Може супроводжуватися болючими відчуттями. Залишає рубчик; — фурункул — уражений весь волосяний фолікул і навколиш­ні тканини. Супроводжується сильним болем, може підвищувати­ся температура, особливо небезпечна локалізація в ділянці носо-губного трикутника. На місці фурункула залишається рубець; — карбункул — до процесу втягнуто кілька волосяних фолі­кулів з утворенням великого запального ущільнення шкіри аж до глибоких шарів дерми. Колір інфільтрату — застійне черво­ний, на поверхні — гнійні стержні. Завжди негативно познача­ється на загальному стані пацієнта. Залишає після себе грубий рубець; б) стрептококові — збудником є стрептококи, елементи, не пов'язані з волосяними фолікулами: — фліктена: в'ялий поверхневий пухирець, що містить гній со­лом'яно-жовтого кольору, може зливатися у вогнища. Має тен­денцію до поширення на сусідні ділянки. У цьому випадку зветь­ся імпетиго. Хворіють діти і молоді жінки. Минає безслідно; — заїда: різновид фліктени, що розміщується в кутиках рота; — ектима: глибокий гнійник із в'ялою поверхнею і вмістом со­лом'яно-жовтого кольору, швидко проривається з утворенням глибокого дефекту тканин у вигляді виразки. Загоюючись, завжди залишає рубець (див. розділ 2.9). Вторинні елементи розвиваються внаслідок трансформації первинних елементів. 1. Гіперпігментація — збільшення кількості меланіну в епідер­місі на місці розташування первинних морфологічних елементів. 2. Депігментація — тимчасове чи стійке знебарвлення шкіри на місці первинних морфологічних елементів. 3. Лусочка (squama) — скупчення відторгнутих клітин рогово­го шару, а іноді й клітин глибших шарів епідермісу, які склею­ються між собою. 4. Кірка (crusta) утворюється на шкірі при висиханні вмісту пухирців, пухирів, гноячків, секрету ерозій і виразок. Залежно від секрету можуть бути серозними, кров'янистими, гнійними, комбі­нованими. 5. Ерозія (erosio) — дефект шкіри в межах епідермісу; розви­вається в результаті розриву пухиря, пухирця, гноячка. 6. Садно (excoriatio) — дефект шкіри, що утворюється в ре­зультаті поверхневої травми (наприклад, при розчісуванні). 7. Виразка (ulcus) — дефект шкіри, що може розвиватися в межах дерми, гіподерми, аж до м'язів і кісток на місці глибоких пустул, горбків чи вузлів. Після себе завжди залишає рубець. 8. Тріщина (fissura) з'являється внаслідок втрати шкірою елас­тичності при запаленні чи надмірній сухості. Може бути повер­хневою чи глибокою. Утворюється частіше в місцях природних шкірних складок чи у місцях з підвищеним натягом шкіри (нап­риклад, над суглобами). 9. Рубець (cicatrix) — сполучна тканина, що утворюється на місці глибокого порушення цілісності шкіри і є проявом захисної реакції для найшвидшого закриття шкірного ушкодження. Рубці можуть бути гіпертрофічними — такими, що піднімаються над рівнем шкіри, атрофічними — розташованими нижче рівня шкіри, і келоїдними (особливий вид гіпертрофічного рубця). 10. Ліхеніфгкація — зміна шкіри, проявом чого є її ущільнен­ня і надмірне посилення шкірного малюнка. Часто виникає на місці уражень, викликаних хронічними захворюваннями шкіри, що супроводжується свербінням. 11. Вегетація — розростання епітелію і сосочкового шару дер­ми, що нагадує цвітну капусту. Розвивається на поверхні вузли­ків, ерозій, виразок, особливо якщо вони розміщуються в природ­них складках шкіри. 12. Атрофія — стоншення всіх шарів шкіри з випаданням волосся на ураженій ділянці.

2).. Ураження наднирників І. Недостатність кори наднирників. Класифікація:- За етіологічним походженням розрізняють: а) первинну - виникає як результат власне ураження наднирників і б) вторинну - пов’язану із гіпофункцією гіпоталамуса (дефіцит кортиколіберину), або аденогіпофіза (дефіцит АКТГ). - У залежності від характеру порушень виділяють: а) тотальну (порушення утворення всіх гормонів) і б) парціальну (як правило, спадково обумовлені дефекти синтезу окремих гормонів) недостатність кори наднирників. - За клінічним перебігом недостатність кори наднирників може бути: а) гострою і б) хронічною. Синдром гострої недост..кори наднирників:-різкі болі в животі; -невпинне блювання; -проноси – зневоднення; -зниж.температури, холодний піт; -зниж. АТ – прич. Смерті; -гіперкалій-, гіпонатрій- та гіпохлоремія. П р и к л а д а м и гострої недостатності є:а) стан після адреналектомії (видалення наднирників); б) масивні крововиливи у наднирники, які виникають при сепсисі (особливо при менінгококовій інфекції) - синдром Уотерхауза-Фредріксена; в) синдром скасування глюкокортикоїдних препаратів, які використовувалися з лікувальною метою. Хронічна недостатність кори наднирників відома під назвою хвороба Аддісона (бронзова хвороба), найбільш частими причинами, якої є: а) туберку-льозне руйнування наднирників, б) їх аутоімунне ушкодження. Прояви: -гіперпігмент.шкіри (відер.діл., складок, ареол сосків, рубців травм) -ділянки віти ліго; -слабкість, втома, головокружіння; -гіпотензія; -зниж.апетиту, проноси, похудіння. ІІ. Гіперальдостеронізм - патологічний стан, який виникає в результаті гіперфункції клубочкової зони кори наднирників, яка продукує мінералокортикоїди. Р о з р і з н я ю т ь: а) первинний і б) вторинний гіперальдостеронізм. Первинний гіперальдостеронізм (синдром Конна) виникає в результаті аденоми клубочкової зони, яка продукує велику кількость альдостерону. О с н о в н і прояви цього захворювання: 1) артеріальна гіпертензія (низькоренінова) 2) органів і тканин (порушення роботи серця, скелетної мускулатури, парези); 3) негазовий 4) поліурія Вторинний гіперальдостеронізм є наслідком активації ренін-ангіотензинної системи ІІІ. Гіперфункція пучкової зони кори наднирників. Існує дві клінічні форми гіперфункції пучкової зони кори наднирників:1) Хвороба Іценко-Кушинга - базофільня аденома передньої частки гіпофіза.2) Синдром Іценко-Кушинга, який може бути наступного походження:а) пухлинний б) ектопічна продукція АКТГ деякими злоякісними пухлинами в) ятрогенний ІУ. Адреногенітальний синдром. Адреногенітальний синдром є відображенням дисфункції кори наднирників і виникає в результаті спадково обумовленої блокади синтезу кортизолу та посиленого утворення андрогенів із загальних проміжних продуктів. V. Порушення функції мозкової речовини наднирників. 1) Гіпофункціональні стани. Бувають рідко, мабуть, у зв’язку з тим, що функцію мозкової речовини наднирників можуть переймати на себе хромафінні клітини, розташовані за межами цих ендокринних органів. Описане спадкове аутосомнорецесивне захворювання - сімейна дизавтономія (синдром Райлі-Даї). Сутність генетичного дефекту полягає в порушенні структури або в повній відсутності дофамін-β-гідроксилази - ферменту, який перетворює дофамін у норадреналін. 2) Гіперфункціональні стани. Виникають при пухлинах хромафінних клітин - феохромоцитомах. Проявляються артеріальною гіпертензією, тахікардією, гіперглікемією, гіперліпацидеміею, гіпертермією.

Синдром гострої недостатності кори наднирників - гострий початок, різкий біль в животі, холодний піт, нудота, невпинна блювота, холероподібний пронос, як наслідок — симптоми зневоднення, зниження температури тіла, зниження артеріального тиску до колапсу, цей стан може закінчитися смертю (шлунково-кишкова форма);

— швидко виникаюча недостатність кровообігу (ціаноз, холодний піт, тахікардія, ниткоподібний пульс, різне падіння артеріального тиску, колапс) — серцево-судинна форма;

— біль голови, маячіння, судоми, ознаки менінгіту, мозкова кома — менінгоенцефалітична форма;

—найчастіший варіант — змішана форма (поєднання симптомів різних форм)

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 825 | Нарушение авторских прав